Постанова

від 17.12.2013 по справі 823/3540/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2013 року справа № 823/3540/13-а

м. Черкаси

10 год. 55 хв.

Черкаський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Гаращенка В.В.,

при секретарі - Шоколенко Т.М.,

за участю:

представників позивача: Філіпенка О.О. - в особі директора; Потапенка С.В. - за договором;

представника відповідача: Павленко М.В. - за довіреністю;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» до державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» звернулося до суду з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів від 06.11.2013 року за №0004252301 та №0004262301.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали у повному обсязі, з приводу чого пояснили, що висновки перевіряючих про нікчемність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є необґрунтованими, направленими на безпідставне зменшення валових витрат і збільшення суми податкового кредиту з податку на додану вартість. Такі висновки спростовуються вивченими відповідачем в процесі перевірки первинними документами, договором, накладними про відпуск товару, платіжними дорученнями про проведення розрахунків, доказами транспортування, оприбуткування, використання в господарській діяльності тощо. Всі документи в підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано під час перевірки. Таким чином, посилання відповідача на те, що ТОВ «Айлін» не підтвердило право на податковий кредит базуються на припущеннях і не підтверджуються об'єктивними даними, а тому позивач з висновками відповідача про порушення ТОВ «Айлін» вимог податкового законодавства та відповідно зменшенням податкового кредиту, валових витрат з нарахуванням штрафних (фінансових) санкцій не погоджується. Також безпідставні твердження податкової інспекції про нікчемність правочинів з посилань на фіктивний характер відносин. В акті перевірки відповідача відсутні прямі твердження або висновки про нікчемність правочинів між позивачем та ТОВ «Карбонові технології», а також ТОВ «Дінекс-2012».

Згідно ст. 234 Цивільного кодексу України фіктивним правочин визнається судом тільки після встановлення відповідного факту в сукупності з умислом сторін на заволодіння майном держави (порушення публічного порядку), отже, без відповідного судового рішення відповідач не може стверджувати про нікчемність такого правочину згідно ст. 228 Цивільного кодексу України. Так, операції, обов'язок виконання яких покладений на контрагентів позивача, ними фактично виконані і зауважень щодо якості та кількості з боку позивача немає.

Щодо виявлених порушень в діяльності контрагентів ТОВ «Айлін» представник зазначив, що на позивача як добросовісного та законослухняного суб'єкта господарювання не поширюється відповідальність за негативні наслідки допущених порушень його контрагентом, отже з підстав викладеного оскаржувані рішення відповідача є неправомірними та підлягають скасуванню.

В свою чергу, представник відповідача в судовому засіданні та в письмовому запереченні на адміністративний позов просила відмовити в його задоволенні повністю, зазначивши при цьому, що до податкового кредиту та валових витрат не відносяться суми за первинними бухгалтерськими документами при відсутності фактичного вчиненням господарської операції.

Виявлені порушення у своїй сукупності вказують на протиправне формування позивачем розміру валових витрат для подальшого оподаткування податком на прибуток та формування податкового кредиту.

В порушення вимог Податкового кодексу України позивачем занижено податок на прибуток на загальну суму 130083 грн. 00 коп. та занижено податок на додану вартість на загальну суму 121757 грн. 00 коп. по операціях з ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012».

З підстав викладеного представник відповідача зазначила, що податкові повідомлення-рішення стосовно позивача винесені правомірно, а тому скасуванню не підлягають.

Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно, об'єктивно дослідивши подані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» як юридична особа, ідентифікаційний код 33018402, зареєстроване виконавчим комітетом Черкаської міської ради 27.08.2004 року, перебуває на обліку в державній податковій інспекції у м. Черкасах та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва №32149904 від 01.09.2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказів ГУ Міндоходів у Черкаській області від 18.09.2013 року № 177, від 02.10.2013 року № 229 та направлень від 18.09.2013 року № 45/23-00-03-0130, від 18.09.2013 року № 46/23-00-03-0130, від 18.09.2013 року №47/23-00-03-0130, від 02.10.2013 року № 94/23-00-03-0130, виданих ГУ Міндоходів у Черкаській області, працівниками ДПІ у м. Черкасах ГУ Міндоходів у Черкаській області проведена планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» (код за ЄДРПОУ 33018402) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.12.2012 року.

За результатами проведеної перевірки відповідачем складено акт перевірки від 25.10.2013 року № 30/23-00-22-01-01/33018402 та встановлені наступні порушення:

1) вимог п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1 , пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 130083 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2011 року на суму 25743 грн. 00 коп., за перший квартал 2012 року на суму 66182 грн. 00 коп. та за другий квартал 2012 року на суму 38158 грн. 00 коп.;

2) п. 201.1, п. 201.6 ст. 201, п. 198.1 , п. 198.2 , п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість всього на суму 121757 грн. 00 коп., в тому числі за грудень 2011 року на суму 22385 грн. 00 коп., за лютий 2012 року на суму 63030 грн. 00 коп. та за червень 2012 року на суму 36342 грн. 00 коп.

На підставі встановлених порушень державною податковою інспекцією у м. Черкасах Черкаської області Державної податкової служби винесено спірні податкові повідомлення-рішення форми «Р» від 06.11.2013 року № 0004252301 та № 0004262301.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

З матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для віднесення вказаних сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача і відповідного збільшення суми від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток та винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки ДПІ у Печерському районі м. Києва від 19.04.2012 №923/22-4/37144663 висновки, а також нікчемність правочинів на підставі статей 203, 215, 228 Цивільного кодексу України, оформлених між ТОВ «Айлін» та його контрагентами - ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012» в цілому.

Ґрунтуючись на викладених вище твердженнях, відповідачем в акті планової перевірки діяльності позивача зроблені висновки про неправомірність дій ТОВ «Айлін» через проведення господарських операцій не направлених на настання реальних наслідків, що відповідно, підтверджує безпідставність формування податкового кредиту і збільшення суми від'ємного значення по податку на прибуток.

За результатами перевірки ТОВ «Карбонові технології» встановлено укладання нікчемних (недійсних) цивільно-правових відносин та проведення безтоварних операцій, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових доходів, валових витрат, податкового зобов'язання та податкового кредиту третім особам.

З метою об'єктивного оцінювання обґрунтованості вказаних висновків відповідача і, відповідно, прийнятих на їх підставі спірних рішень, згідно вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, судом досліджено усі наявні матеріали справи з наданими доказами і встановлено наступне.

Згідно довідки про включення до ЄДРПОУ у видах діяльності ТОВ «Айлін», зокрема значиться виробництво виробів з паперу, картону та інша поліграфічна діяльність, у зв'язку з чим позивачем укладалися договори на виконання замовлень з наведеного виду діяльності.

В результаті виникнення потреби в поставці поліграфічних матеріалів між ТОВ «Айлін» і ТОВ «Карбонові технології» укладений договір поставки № 061211 від 06.12.2011, крім того, з вказаною метою, між ТОВ «Айлін» і ТОВ «Дінекс-2012» укладений договір поставки № 01092011 від 01.09.2011 року.

Суд зазначає, що надані до матеріалів справи накладні про передачу товарів, платіжні доручення про перерахування коштів за товари в тому числі і сплата податку на додану вартість в ціні товарів, повністю відповідає умовам договору поставки і підтверджує реальне настання правових наслідків. Вищезазначені документи досліджені відповідачем під час перевірки і по суті них та даних, які містяться в них, зауважень не було.

Відповідач не визнає податкові накладні внаслідок того, що між позивачем та його контрагентом фактично відбулися безтоварні операції, і як наслідок, податкові накладні не можуть бути реальним підтвердженням господарських операцій між сторонами.

Відповідачем ставиться під сумнів дійсність господарських операцій позивача з ТОВ ТОВ «Карбонові технології» і ТОВ «Дінекс-2012» на підставі того, що укладені між ними угоди фактично не виконані і не спричинили реального настання юридичних наслідків, а навпаки, спрямовані на надання податкової вигоди з метою штучного формування податкового кредиту.

Суд зазначає, щодо тверджень відповідача про нікчемність правочинів, то до матеріалів справи надано достатньо доказів, що позивач укладав правочини виключно з метою придбання товару, викладене підтверджується документально, зокрема фактом перерахування коштів за придбані товари та їх транспортуванням, оприбуткуванням на склад та використання у власній господарській діяльності для виконання замовлень, а твердження про намір здійснити правопорушення є необґрунтованим за відсутності встановленням такого факту судом.

Сам факт перерахування грошових коштів позивачем свідчить про намір позивача не вчиняти правопорушень, так як в складі перерахованих грошових сум позивачем перераховано і податкові платежі, які контрагент мав обов'язок перерахувати до державного бюджету.

Крім того, якщо дослідити рекомендації ВАС України викладені в довідці від 15 квітня 2010 року «Нарахування податкових зобов'язань і застосування штрафних санкцій з податку на додану вартість посиланнями на нікчемність правочинів, за наслідками яких сформовано податковий кредит» - для обґрунтування нікчемності правочину необхідні фактичні дані, що свідчать про нікчемність саме такого правочину, а не якогось іншого, окрім того відповідальність за ведення податкового обліку стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

В підтвердження виконання замовлення для позивача надані такі документи: видаткова накладна №РН-0000441 від 27.02.2012, податкова накладна №441 від 27.02.2012, видаткова накладна №РН-0000440 від 24.02.2012, податкова накладна №440 від 24.02.2012, видаткова накладна №РН-0000438 від 22.02.2012, податкова накладна №438 від 22.02.2012, видаткова накладна №РН-0000439 від 22.02.2012, податкова накладна №439 від 27.02.2012, видаткова накладна №РН-0000436 від 20.02.2012, податкова накладна № 436 від 20.02.2012, видаткова накладна №РН-0000437 від 20.02.2012, податкова накладна №437 від 20.02.2012, видаткова накладна №РН-0000435 від 15.02.2012, податкова накладна №435 від 15.02.2012, видаткова накладна №РН-0000434 від 13.02.2012, податкова накладна №434 від 13.02.2012, видаткова накладна №РН-0000433 від 09.02.2012, податкова накладна №433 від 09.02.2012, видаткова накладна №РН-0000565 від 18.06.2012, податкова накладна №565 від 18.06.2012, видаткова накладна №РН-0000564 від 15.06.2012, податкова накладна №564 від 15.06.2012, видаткова накладна №РН-0000563 від 13.06.2012, податкова накладна №563 від 13.06.2012, видаткова накладна №РН-0000561 від 08.06.2012, податкова накладна №561 від 08.06.2012, видаткова накладна №120802 від 08.12.2011, податкова накладна №120802 від 08.12.2011, видаткова накладна №120604 від 06.12.2011, податкова накладна №120604 від 06.12.2011, видаткова накладна №120907 від 09.12.2011, податкова накладна №120907 від 09.12.2011, а також рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, банківські платіжні доручення, з яких вбачається як зміст та обсяг господарських операцій, так і їхнє фактичне виконання.

Суд вважає надані позивачем документи в сукупності з іншими поясненнями представника позивача достатньою доказовою базою для підтвердження своєї позиції у зв'язку з попереднім вивченням податковою інспекцією під час перевірки цих та всіх інших первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах позивача та вказаного контрагента, оскільки їхня наявність, повна комплектація та правомірність складання не ставилась під сумнів відповідачем за результатами перевірки, що підтверджується відповідним актом.

Отже, порушень законодавства при здійсненні вказаних господарських операцій не виявлено, що свідчить про їх наповненість належним юридичним змістом і тягне за собою настання передбачених законом правових наслідків, зокрема, в частині оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість.

На думку суду, порядок та спосіб виконання контрагентом ТОВ «Карбонові технології» і ТОВ «Дінекс-2012» своїх договірних зобов'язань, ким та за рахунок яких ресурсів вони були виконані, а також належне чи неналежне виконання контрагентом обов'язків, покладених на нього законом як на суб'єкта підприємницької діяльності - як то подача звітності, сплата податків та інше, не впливає на дійсність та значимість господарської операції для самого позивача, оскільки така операція фактично мала місце і направлена на досягнення конкретної економічної та господарської мети.

Дана обставина спростовує висновок ДПІ про наявність умислу позивача щодо штучного формування податкового кредиту та необґрунтованого завищення від'ємного значення податку на прибуток для власної вигоди.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України.

Відповідно до вимог пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За приписами пункту 198.1 статті 198 цього Кодексу право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

Згідно пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно положення пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України); ї) номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Відповідно до пункту 201.6 статті 201 цього Кодексу податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Реєстр отриманих та виданих податкових накладних покупця був наданий позивачем під час перевірки та в судовому засіданні.

Пунктом 201.7 статті 201 Податкового Кодексу визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (пункт 201.8 статті 201 Податкового кодексу).

Вказана обставина підтверджується документами, що були надані позивачем, а саме договорів купівлі-продажу, податкових та видаткових накладних, виписками банку про оплату придбаного товару, їх використання в подальшому при здійсненні господарської діяльності позивача та подальшої поставки іншим контрагентам, актами списання товарно-матеріальних цінностей, що не заперечується відповідачем та підтверджується матеріалами перевірки.

Факт правомірності формування податкового кредиту позивачем, крім підтвердження його наданими суду доказами, не заперечується сторонами, зокрема представником відповідача.

З аналізу норм чинного законодавства та обставин справи суд приходить до висновку, що податкова накладна видана платником податку, який здійснює операції з постачання товарів, на вимогу покупця, та оформлена належним чином, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними, або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог чинного законодавства. Остання обставина не була предметом спору та визнається сторонами, а тому є достовірною. При цьому відповідальність суб'єкта господарювання наступає у випадку коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вище документами, що в даному випадку виключається.

Відповідно до вимог пункту 135.1 статті 135 Податкового кодексу доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Пунктом 135.2 статті 135 Податкового кодексу передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Аналіз наведених положень податкового кодексу свідчить про те, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені і підтверджені відповідними первинними документами, що відображають реальність господарської операції як підстави формування податкового обліку платника.

Також суд звертає увагу на норму ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», де передбачено, що у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Оскільки на момент виконання господарських операцій контрагент позивача мав статус платника податку на додану вартість та дійсне свідоцтво платника ПДВ, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, адже таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку на додану вартість.

Отже, всі податкові накладні по вищенаведених операціях виписані особою, яка являлась платником податку на додану вартість станом на момент спірних правовідносин, підприємство-контрагент під час здійснення господарських операцій перебувало на обліку в органах ДПІ, на час вчинення угод знаходилося в ЄДРПОУ. Доказів зворотного в акті не надано, даний факт нічим не спростовано.

Стосовно висновків перевірки щодо діяльності контрагента позивача - ТОВ «Карбонові технології», згідно яких здійснено органами ДПІ аналіз про неможливість вказаної юридичної особи фактично здійснювати господарські операції, суд зазначає наступне, що порушення порядку здійснення господарської діяльності контрагента тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, оскільки, у відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

У разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність.

Суд зазначає, що фактів, які свідчили б про те, що предмет договору не відповідає дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначеного договору, судом не встановлено, належних доказів у відповідності до положень статті 71 КАС України відповідачем не надано.

Суд звертає увагу на те, що в інформаційному листі від 20 липня 2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» Вищий адміністративний суд України зазначив: «…у чинному законодавстві України відсутнє визначення поняття «добросовісний платник податків». Так само законодавство не містить певних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку у галузі оподаткування навіть за наявності певних прогалин у законодавстві.

У разі, якщо дії платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву у їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, для підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування достатньо наявності належним чином оформлених документів, зокрема, податкових накладних.

Тож, відповідачем не наведено доводів та не подано доказів, в розумінні статей 69, 70 КАС України, які б могли свідчити про наявність обставин в обґрунтування висновку щодо формування позивачем документів для отримання податкової вигоди.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної є достатніми підставами для формування податкового кредиту, з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

Таким чином, суд вважає наявними підстави для правомірного формування податкового кредиту з ПДВ за період, що перевірявся, оскілки таке формування здійснене на підставі перевірених відповідачем первинних документів та при доведеності в судовому порядку економічної необхідності та фактичного вчинення господарських операцій.

Згідно ч. 1 та 2 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а тому зважаючи на обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, докази щодо їх підтвердження, керуючись актами законодавства щодо цих правовідносин, суд дійшов висновку, що заявлені в адміністративному позові вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 17, 86, 94, 159, 162, 163, 254 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Податкові повідомлення - рішення державної податкової інспекції в м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області від 06 листопада 2013 року №0004252301 та №0004262301 - скасувати.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» 729 (сімсот двадцять дев'ять) грн. 78 коп. судового збору.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі проголошення судом вступної та резолютивної частини постанови апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 23 грудня 2013 року.

Суддя В.В. Гаращенко