Ухвала

від 25.02.2014 по справі 823/3540/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/3540/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаращенко В.В. Суддя-доповідач: Степанюк А.Г.

У Х В А Л А

Іменем України

25 лютого 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Степанюка А.Г.,

суддів - Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі - Ліневській В.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «Айлін» (далі - Позивач, ТОВ «Айлін») звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області (далі - Відповідач, ДПІ у м. Черкасах) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.11.2013 року №004252301 та №0004262301.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 17.12.2013 року позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що Позивачем доведено відсутність фактів порушення податкового законодавства. Крім іншого, суд першої інстанції наголосив на тому, що Відповідачем не подано жодних доказів нікчемності укладених Позивачем з ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012» договорів, на підставі яких ТОВ «Айлін» було сформовано податковий кредит, а також зменшено об'єкт оподаткування податком на прибуток.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. При цьому посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Наголошує на неповному дослідженні судом всіх фактичних обставин справи та перевірки їх доказами, що спричинило прийняття неправильного рішення.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не прибули, а тому справа розглядалася в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право, зокрема, залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції встановив, що у вересні - жовтні 2013 року працівниками ДПІ в м. Черкаси було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Айлін» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 31.12.2012 року. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: п.п. 138.1, 138.2, 138.8, пп. 138.1.1 п. 138.1, пп. 138.8.1 п. 138.8 ст. 138 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 130 083,00 грн.; п.п. 201., 201.6 ст. 201, п.п. 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість на суму 121 757,00 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 25.10.2013 року №30/23-00-22-01-01/33018402. На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем винесені податкові повідомлення-рішення від 06.11.2013 року: форми «Р» №0004262301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 182 636,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 121 757,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 60 879,00 грн.); форми «Р» №0004252301, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 182 253,00 грн. (у тому числі за основним платежем - 130 083,00 грн.. штрафними (фінансовими) санкціями - 52 170,00 грн.).

Вирішуючи питання про реальність укладених між Позивачем та ТОВ «Карбонові технології» і ТОВ «Дінекс-2012» договорів та, як наслідок, правомірність формування податкового кредиту та валових витрат, суд першої інстанції встановив наступне.

Між ТОВ «Айлін» (Покупець) та ТОВ «Дінекс-2012» (Постачальник) було укладено договір поставки від 05.10.2011 року №05/10-34, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити поліграфічну продукцію у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам договору на підставі накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару кожної окремої партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних.

Згідно п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

При цьому, право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору передача товару Покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року. При централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис.

Виконання Договору, на обґрунтовану думку суду, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (а.с. 90, 92, 94, 96, 98, 100, 102, 104, 106, 108, 110, 112, 114, 116), податкових накладних (а.с. 91, 93, 95, 97, 99, 101, 103, 105, 107, 109, 111, 113, 115, 117), подорожніх листів (а.с. 118-143), банківських виписок (а.с. 173-178), генеральної довіреності (а.с. 88).

Крім того, судом встановлено, що 06.12.2011 року між ТОВ «Айлін» (Покупець) та ТОВ «Карбонові технології» (Постачальник) було укладено договір поставки №061211, за умовами якого Постачальник зобов'язується поставити та передати у власність, а Покупець прийняти та оплатити друкувальні у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно умовам договору на підставі накладних, які є невід'ємними частинами даного Договору.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що асортимент, кількість та ціна товару кожної окремої партії визначаються сторонами у замовленні та вказується в накладних.

Згідно п. 5.1 Договору поставка товару здійснюється на умовах EXW правил ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року.

При цьому, право власності на товар, а разом з ним і ризик його випадкової загибелі переходить до Покупця з моменту підписання уповноваженими представниками сторін накладної, яка засвідчує момент отримання товару (п. 5.4 Договору).

Відповідно до п. 6.1 Договору передача товару Покупцю здійснюється виключно при наявності довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей, заповненої відповідно до вимог Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року. Відпуск товару Постачальником може здійснюватися також без довіреності, при умові, що Покупець надає повідомлення за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про зразок підпису особи, уповноваженої отримувати товар, та зразок печатки/штампу, якою вказана особа завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис.

Виконання зазначеного Договору, на думку суду першої інстанції, підтверджується наявними у матеріалах справи копіями: видаткових накладних (а.с. 151, 155, 159, 162), податкових накладних (а.с. 154, 157, 163), товарно-транспортних накладних (а.с. 153, 158, 160-161), рахунків-фактури (а.с. 152, 156, 159).

При цьому, Черкаський окружний адміністративний суд зауважив, що факт використання придбаного Позивачем у ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012» товару підтверджується наявними у матеріалах справи документами (а.с. 200-232).

На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції дійшов до висновку, що підстав для визнання нікчемними укладених Позивачем з ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012» договорів немає. При цьому, суд наголосив на тому, що податковим органом як суб'єктом владних повноважень не доведено, що господарські операції Позивача є фіктивними або безтоварними, не доведено недобросовісності Позивача та його контрагентів. Крім того, доказів визнання нікчемною угоди суду не надано, а отже висновки податкового органу ґрунтуються на припущеннях, які не підтверджені належними доказами і не мають фактичного та правового обґрунтування.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Приписи ч. 1 ст. 208 ГК України визначають, що якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а у разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також все належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише у однієї із сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Враховуючи положення зазначених вище статей ГК України, колегія суддів вважає за необхідне підкреслити той факт, що для визнання правочину такого, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети.

Таким чином, на думку суду апеляційної інстанції, господарські операції між контрагентами мали товарний характер та не були вчинені з метою, яка завідомо суперечила інтересам держави і суспільства.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон про бухгалтерський облік) документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення є первинний документ.

Приписи ст. 9 вказаного закону визначають, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Приписи пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначають, що витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 ПК України до витрат операційної діяльності, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому колегія суддів критично оцінює посилання Апелянта на не підтвердження Позивачем руху товарно-матеріальних цінностей з огляду на наступне.

Відповідно до п. 2 затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 року №99 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей (далі - Інструкція), сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

Водночас, абзацом 3 пункту 13 Інструкції передбачено, що при централізовано-кільцевих перевезеннях цінностей підприємствам їх відпуск постачальниками може здійснюватися без довіреності, якщо одержувач цінностей за підписом керівника і головного бухгалтера підприємства або інших осіб, які уповноважені підписувати довіреності, повідомив постачальника про зразок печатки (штампу), якою матеріально відповідальна особа, що буде приймати цінності, завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис про одержання цінностей.

Отже, з огляду на те, що Позивачем було виписано генеральну довіреність на отримання товару від ТОВ «Дінекс-2012» строком дії до 31.12.2012 року, а сама поставка, згідно умов договору, мала централізовано-кільцевий характер, тобто не потребувала видачі довіреностей на кожну поставку товару, підстав для визнання безтоварними операції за договором від 05.10.2011 року №05/10-34 немає.

Щодо посилання Апелянта на відсутність довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей уповноваженою особою Позивача від ТОВ «Карбонові технології», колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що зі змісту укладеного між вказаними контрагентами договору вбачається, що відпуск товару Постачальником може здійснюватися також без довіреності, при умові, що Покупець надає повідомлення за підписом керівника та головного бухгалтера підприємства про зразок підпису особи, уповноваженої отримувати товар, та зразок печатки/штампу, якою вказана особа завіряє на супровідних документах (накладній, акті, ордері тощо) свій підпис.

З наведеного випливає домовленість сторін про порядок передачі товарно-матеріальних цінностей в інший незаборонений спосіб. При цьому, як вбачається з матеріалів справи, товар від ТОВ «Карбонові технології» отримував директора ТОВ «Айлін» Філіпченко О.О., зразок підпису якого міститься на договорі. У той час як форма повідомлення сторонами у договорі визначена не була.

Таким чином, враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що наявні у матеріалах справи документи у розумінні приписів Закону про бухгалтерський облік є первинними документами, а тому підтверджують, по-перше, реальність виконання укладених Позивачем з ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012» договорів, по-друге, правомірність включення до складу валових витрат суми коштів, сплаченої на виконання останнього.

Щодо висновків суду першої інстанції про необґрунтованість висновків податкового органу щодо завищення Позивачем податкового кредиту з ПДВ, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.1, п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт і послуг), вартість яких відноситься до складу витрат виробництва (обігу). Право на нарахування податкового кредит виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно п.198.6 ст. 198 ПК України не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно п. 201.11 ст.201 Кодексу). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент виписування податкових накладних Позивачу ТОВ «Карбонові технології» та ТОВ «Дінекс-2012» були зареєстровані у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, а також платниками податку на додану вартість, а факт реальності господарських операції, як було встановлено раніше, підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а тому правових підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень у Відповідача не було.

Окрім іншого, судова колегія вважає за необхідне зауважити, що навіть встановлення факту взаємовідносин Позивача з фіктивними суб'єктами господарювання не є безумовним доказом ознак фіктивності у діяльності ТОВ «Айлін», оскільки приписи чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства не ставили у залежність право формування Позивачем податкового кредиту та валових витрат від добросовісності платника податку, з яким суб'єкт господарювання перебував у господарських правовідносинах. При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що невиконання такими особами податкових зобов'язань тягне за собою настання відповідальності лише для зазначених суб'єктів і не може бути підставою для притягнення до відповідальності іншого суб'єкта господарювання.

Таким чином, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів із наведеними висновками суду першої інстанції погодилась, оскільки вони знайшли своє підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. Судом було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу - залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області - залишити без задоволення, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Айлін» до Державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області про скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі. Касаційна скарга на судові рішення подається у порядку та строки, визначені ст.ст. 211, 212 КАС України.

Головуючий суддя А.Г. Степанюк

Судді В.В. Кузьменко

О.І. Шурко

Головуючий суддя Степанюк А.Г.

Судді: Кузьменко В. В.

Шурко О.І.