Рішення

від 30.12.2013 по справі 923/1434/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78

Веб сторінка : ks.arbitr.gov.ua/sud5024/

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 грудня 2013 р. Справа №923/1434/13

Господарський суд Херсонської області у складі судді Александрової Л.І. при секретарі Гололобові М.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Сервіс Групп", м. Херсон

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, м. Херсон

про стягнення 70199 грн. 27 коп.

за участю представників:

позивача - Чертков О.В. представник, дов. №2 від 06.12.2013 р.;

відповідача - не прибув

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

Строк розгляду справи продовжений ухвалою суду від 17.12.2013 р. за клопотанням відповідача.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рент Сервіс Групп" звернулось до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з позовом про стягнення 46000 грн. боргу по орендним платежам на підставі договору суборенди нежитлового приміщення НОМЕР_2 від 01.01.2013 р. за період з 01 липня 2013 року по 31 жовтня 2013 року, 1199 грн. 27 коп. пені та 3% річних та 23000 грн. штрафу. В подальшому позивачем подано заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 53), відповідно до якої останній просить стягнути з відповідача 34050 грн. боргу, 152,56 грн. 3%, 762, 70 грн. пені, 17025 грн. штрафу. Заявою про уточнення позовних вимог від 12.12.2013 №11 позивач зменшив розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу до 21025 грн., збільшив позовні вимоги в частині стягнення штрафу до 61237,50 грн., в частині стягнення пені до 2043,67 грн., в частині стягнення 3% річних до 434,22 грн.

Заявою від 30.12.2013 р. позивач зменшив позовні вимоги в частині стягнення основного боргу до 12025 грн., решту позовних вимог залишив без змін.

На підставі ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Враховуючи положення вказаної норми господарського процесуального законодавства заява позивача від 30.12.2013 приймається судом до розгляду.

Відповідачем тричі 19.11.2013, 03.12.2013 та 17.12.2013 заявлялись клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитись з матеріалами справи, здійснити звірку розрахунків з позивачем, врегулювати спір, підготувати обґрунтовані заперечення на позов, а також у зв'язку з необхідністю скористатись правовою допомогою.

За вказаними клопотанням відповідача розгляд справи неодноразово відкладався.

Крім того, у заяві від 17.12.2013 відповідач посилався на недотримання позивачем вимог статті 5 ГПК України.

В судове засіданні 30.12.2013 відповідач не прибув, явку уповноваженого представника не забезпечив, заперечень проти позову не надав.

При цьому, відповідачем заявлено клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення господарським судом Херсонської області іншої справи за позовом ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Рент Сервіс Групп" про визнання договору суборенди нежитлового приміщення НОМЕР_2 від 01.01.2013 р. частково недійсним.

Вказане клопотання судом відхиляється з огляду на наступне.

Як вбачається з копії позовної заяви поданої ФОП ОСОБА_2 до господарського суду Херсонської області, предметом спору є визнання недійсним лише пункту 8.3. договору суборенди нежитлового приміщення НОМЕР_2 від 01.01.2013 р., на підставі якого заявлений даний позов, тобто в частині відповідальності відповідача у вигляді сплати штрафу.

Решта умов договору суборенди нежитлового приміщення НОМЕР_2 від 01.01.2013 р. відповідачем не оспорюється, тоді як позовні вимоги стосуються також стягнення основного боргу, пені та 3% річних.

Крім того, строк вирішення спору визначений ст. 69 ГПК України - два місяці. Позивач звернувся до суду з даним позовом 17.10.2013 р., а отже двомісячний строк вирішення спору спливає 17.12.2013 р. Ухвалою суду за клопотанням відповідача строк розгляду справи продовжений на 15 днів. Зупинення провадження у справі з поновленням в майбутньому призведе до порушення строків розгляду даної справи.

При цьому суд зазначає, що у разі задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ТОВ "Рент Сервіс Групп" про визнання п. 8.3. договору суборенди нежитлового приміщення НОМЕР_2 від 01.01.2013 р. недійсним, відповідач не позбавлений права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

Отже, враховуючи, що подальше відкладення розгляду справи призведе до порушення строків вирішення спору, а також, що наданих до справи доказів достатньо для вирішення справи, суд на підставі ст. 75 ГПК України, розглядає справу за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Позивач - ТОВ "Рент Сервіс Групп" на підставі договору оренди нежитлового приміщення та майна від 31 грудня 2011 року в редакції додаткової угоди №1 від 31.12.2012 р., у кладеного з ВАТ Херсонського обласного підприємства фірми "Взуття", користується нежитловими приміщеннями та майном, розташованим за адресою: вул. Паровозна, 4, м. Херсон.

Пунктом 2.3.2. договору оренди нежитлового приміщення та майна від 31 грудня 2011 року позивачу надано право за згодою орендодавця передавати орендоване приміщення (його частину), та майно в суборенду іншим особам.

Між позивачем та відповідачем 01 січня 2013 року укладений договір НОМЕР_2 суборенди нежитлового приміщення, в редакції додаткових угод від 01.02.2013 р. та від 01.09.2013 р. (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язався надати а відповідач прийняти у користування нежитлове приміщення та майно, що розташоване в будівлі АДРЕСА_2 для здійснення господарської діяльності.

За Актом НОМЕР_2 приймання-передачі приміщення та обладнання від 01 січня 2013 р. позивач передав відповідачу в користування обумовлене Договором майно.

У пункті 4.1. Договору сторони встановили, що за користування суборендованими приміщеннями суборендар сплачує щомісяця орендарю суборендну плату в розмірі 13375 грн. за місяць.

В подальшому сторонами внесені зміни до пункту 4.1. Договору. Так додатковою угодою від 01 лютого 2013 р. сторони встановили, що розмір суборендної плати з 01.02.2013 р. становить 14175 грн. А додатковою угодою від 01 вересня 2013 р. сторони встановили, що розмір суборендної плати з 01.09.2013 р. становить 12025 грн.

За період з 01 липня 2013 року по 31 жовтня 2013 року відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за користування майном 52400 грн.

Згідно п. 4.2. Договору суборендна плата сплачується щомісячно до п'ятого числа розрахункового місяця, починаючи з місяця та дня, коли відбулася передача приміщення за актами приймання-передачі. Оплата здійснюється в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендаря або готівкою в касу орендаря.

Враховуючи умови пункту 4.1. договору з урахуванням подальших змін відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу за користування майном у період з 01.01.2013 по 30.11.2013 суборендних платежів у загальній сумі 148675 грн.

Відповідач суборендні платежі за користування майном у період з 01.01.2013 по 30.11.2013 здійснив частково в розмірі 136650 грн.

Таким чином за відповідачем утворилась заборгованість по оплаті за користування майном в розмірі 12025 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших правових актів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи наведене позовні вимоги в часті стягнення 12025 грн. основного боргу підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За прострочення виконання грошового зобов'язання позивач обґрунтовано нарахував відповідачу 434,22 грн. 3% річних. Розрахунок позивача доданий до заяви від 12.12.2013 судом перевірений, здійснений вірно.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" (далі - Закон) платники коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищезгаданого Закону встановлено, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Аналогічна норма міститься в п. 2 ст. 343 ГК України.

Пунктом 4.3 Договору сторонами було обумовлено, що за порушення строків сплати суборендної плати та інших платежів, передбачених цим договором, суборендар сплачує орендарю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день затримки платежу.

На підставі вищезазначених норм та умов пункту 8.2. договору позивач обґрунтовано нарахував відповідачу за неналежне виконання зобов'язань з оплати за користування майном 2043,76 грн. пені. Розрахунок позивача доданий до заяви від 12.12.2013 судом перевірений, здійснений вірно.

У пункті 8.3. договору у випадку порушення строків сплати суборендної плати більше ніж на 10 (десять) календарних днів, суборендар зобов'язується сплатити орендарю штраф у розмірі 50% від суми заборгованості.

У зв'язку з порушенням зобов'язань з оплати суборендних платежів позивач також обґрунтовано нарахував відповідачу 61237,5 грн. штрафу. Розрахунок позивача доданий до заяви від 12.12.2013 судом перевірений, здійснений вірно.

Статтею 551 ЦК України встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

А відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно п. 3 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У пункті 3.17.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України викладено правову позицію, згідно якої вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Матеріалами справи підтверджено, що платежі здійснювались відповідачем кожного місяця. Заборгованість існувала протягом короткого проміжку часу та погашена відповідачем майже в повному обсязі до вирішення спору. Відсутні й посилання позивача на завдання йому збитків простроченням оплати відповідачем суборендних платежів.

Приймаючи до уваги викладені обставини, суд, на підставі п. 3 ст. 83 ГПК України, зменшує розмір штрафу, що підлягає до стягнення на 50% до 30618,75 грн.

За таких обставин позовні вимоги підлягають частковому задоволенню; до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає 12025 грн. заборгованості по сплаті суборендних платежів, 30618,75 грн. штрафу, 2043,67 грн. пені, 434,22 грн. 3% річних.

Посилання відповідача на недотримання позивачем вимог статті 5 ГПК України не приймається судом до уваги, оскільки незастосування заходів досудового врегулювання господарського спору не позбавляє права заінтересовану сторону звернутись до суду за захистом прав.

Судові витрати покладаються на відповідача в повному обсязі, оскільки спір доведено до вирішення у суді з вини останнього, та враховуючи, що заборгованість погашались ним після звернення позивачем до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 44, 49, п. 3 ст. 83, 82-85 ГПК України, господарський суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ід. код НОМЕР_1) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Рент Сервіс Групп" (73000, м. Херсон, вул. Паровозна, буд. 4, ід. код 38044107) - 12025 грн. заборгованості по сплаті суборендних платежів, 30618,75 грн. штрафу, 2043,67 грн. пені, 434,22 грн. 3% річних, 1720 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні решти позову відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.12.2013 р.

Суддя Л.І. Александрова