Постанова

від 25.12.2013 по справі 913/1743/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

10.12.2013 справа №913/1743/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддівРадіонової О.О., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Бєлкіна О.М. - довіреність № 114-д від 12.12.2012р. від відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргуЛуганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ на рішення господарського судуЛуганської області від 29.10.2013р.(повний текст підписано 04.11.2013р.) у справі№913/1743/13 (суддя Марченко Ю.І.) за позовомЛуганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ до Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ простягнення 250213 грн. 74 коп.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Луганської області від 29.10.2013р. у справі №913/1743/13 позовні вимоги Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго", м. Луганськ до Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ про стягнення заборгованості у розмірі 250213 грн. 74 коп. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), з яких 240478,60 грн. - заборгованість за послуги з теплопостачання, 6882,94грн. - пеня, 2852,20грн. - 3% річних - задоволені в повному обсязі.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Луганське виробниче підприємство "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ звернулось з апеляційної скаргою, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, на думку скаржника, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки запереченням останнього щодо відсутності доказів отримання рахунків на оплату, які відповідно до умов п. 7.2. Договору є підставною для проведення відповідачем оплати.

Позивач проти скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Відповідач наданим йому правом не скористався, у судове засідання не з'явився, на адресу апеляційного суду надіслав клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника скаржника. Проте, клопотання скаржника про відкладення розгляду справи підлягає залишенню без задоволення, оскільки відповідач не надав відповідних доказів в обґрунтування наведених ним обставин. Крім того, в силу статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути керівники та інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Отже, в разі зайнятості одного з представників підприємства, сторони не позбавлені можливості направити у судове засідання іншу особу, наділивши її відповідними повноваженнями.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду про порушення провадження у даній справі сторони були попереджені про те, що у разі нез'явлення в судове засідання їх представників, справа буде розглянута за наявними матеріалами.

Зважаючи на достатність наданих сторонами доказів, та керуючись статтею 75 Господарського процесуального кодексу України - справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 913/1743/13; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представника позивача; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ та скасування рішення господарського суду Луганської області від 29.10.2013р. у справі №913/1743/13 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, 22.12.2008р. між Луганським міським комунальним підприємством "Теплокомуненерго" (постачальник) та Луганським виробничим підприємством "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ (споживач) укладено договір на поставку теплової енергії №450, відповідно до п.2.1 якого постачальник зобов'язався подавати споживачу теплову енергію належної якості та в необхідних розрахункових договірних обсягах до межі балансової належності, а споживач зобов'язався сплачувати отриману теплову енергію в повному обсязі за встановленими тарифами в строки, визначені договором.

Відповідно до п.3.1 договору поставка теплової енергії здійснюється в період опалювального сезону. Рішення про початок та закінчення опалювального періоду приймається виконавчим комітетом Луганської міської ради, виходячи з погодних умов.

Згідно із п.3.2 договору, подача теплової енергії здійснюється при наявності актів готовності системи опалення до роботи в осінньо-зимовий період, що підписані теплопостачальною організацією та споживачем.

В додатку №1 до договору відображено, що послуги надаються для опалення приміщень за адресою: вул. Центральна, 193, 195,вул. Ярового, 64 «а», загальною опалюваною площею 3009,5 кв.м, будівельним об'ємом 13668куб.м, максимальне теплове навантаження на опалення визначено в розмірі 409910ккал/год.

Пунктом 11.1 договору встановлений строк його дії - з 01.12.2008р. до 01.12.2011р. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про припинення або зміну не буде письмово заявлено однією із сторін (п.11.4 договору).

Оскільки матеріали справи не містять доказів у підтвердження звернення будь-якої сторони договору до іншої сторони з заявою про припинення цього договору або перегляд його умов, колегія суддів вважає, що у спірний період сторони знаходились у договірних відносинах. Інших доказів закінчення строку дії договору сторонами не представлено.

Як зазначено позивачем, останній свої зобов'язання за договором виконав належним чином та надав відповідачу послуги з постачання теплової енергії у період з січня 2012р. по березень 2013р., що підтверджує доданими до матеріалів справи копіями рахунків за відповідні періоди.

Пунктом 6.1 договору визначено, що облік теплової енергії здійснюється за розрахунковим засобом.

За приписом п.7.1 договору розрахунки за теплову енергію здійснюються в грошовій формі відповідно із затвердженими тарифами на підставі виставлених постачальником рахунків, які направляються споживачу поштою або вручаються під розпис. В разі відмови споживача від отримання рахунку, постачальник здійснює відповідний запис в реєстрі видачі рахунків. Оформлений таким чином документ є підставою для стягнення зі споживача вартості спожитої теплової енергії.

Відповідно до п.7.2 договору споживач здійснює оплату за надані послуги по поставці теплової енергії в 5-денний строк з дня отримання рахунку.

Розрахунковим періодом є календарний місяць, за який здійснено нарахування оплати за спожиту теплову енергію (п.7.4 договору).

У підпунктах в), д) п.7.6 договору передбачено, що тарифи на момент підписання договору складають, зокрема, в опалювальний період при наявності приладів за 1 Гкал відпущеної теплоенергії для ЦО 244,60грн./117,44 грн. за місяць з ПДВ; щомісяця протягом року за 100 Ккал/год - 3,08грн./1,18грн. за місяць з ПДВ.

В подальшому тарифи змінювались на підставі постанови Національної комісії регулювання ринку комунальних послуг України, що відображалось в рахунках на оплату.

За твердженням позивача, з метою належного виконання умов договору, за отримані відповідачем послуги теплопостачання, останньому виставлені рахунки за період з січня 2012р. по березень 2013р., які направлені відповідачу поштою, в підтвердження чого позивачем надані копії реєстрів відправки рахунків простою кореспонденцією на адресу відповідача.

Частиною 3 ст.24 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що основними обов'язками споживача теплової енергії є, зокрема додержання вимог договору та нормативно-правових актів.

Пунктом 5 ч.3 ст.20 Закону України „Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

За приписом ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено позивачем, відповідач в порушення умов договору, отримані послуги оплатив частково, у зв'язку з чим за останнім утворилась заборгованість за послуги з теплопостачання на загальну суму 240478,60грн.

В свою чергу, відповідач не надав до матеріалів справи доказів, які спростовують позовні вимоги щодо вказаної суми, в матеріалах справи відсутні докази сплати заборгованості на суму 240478,60грн.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Виходячи з чого, оскільки відповідачем не надано доказів сплати заборгованості на суму 240478,60грн., Луганським виробничим підприємством "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення суми боргу в розмірі 240478,60грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач заявляє вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 2852,20грн. за період прострочення з 29.02.2012р. по 31.05.2013р.

За приписом ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, апеляційна інстанція погоджується з правильністю висновків місцевого господарського суду щодо обґрунтованості вимог в частині стягнення 3% річних на суму в розмірі 2852,20грн., які підлягають стягненню на користь позивача.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача (з врахуванням заяви про зменшення) пеню у розмірі 6882,94грн. за період прострочення з 10.08.2012р. по 31.05.2013р. окремо від суми заборгованості за кожним рахунком з врахуванням зменшення заборгованості на суми проведених відповідачем оплат.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 Цивільного кодексу України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

Відповідно до ст.ст.216- 218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

За приписом п.8.2.1 договору у випадку прострочення платежу з спожиту теплову енергія споживач несе відповідальність та сплачує на корить постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми построченого платежу, за кожний день прострочення, действуючої в період, за який нараховується пеня.

Відповідно до ст.ст.1, 3 Закону України від 22.11.1996 р. N543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

На підставі зазначеного позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за загальний період прострочення з 10.08.2012р. по 31.05.2013р. окремо від суми заборгованості за кожним рахунком з врахуванням зменшення заборгованості на суми проведених відповідачем оплат.

Перевіривши розрахунок позивача, виходячи з того, що відповідачем прострочена оплата наданих за договором послуг та з огляду на приписи ст.549, ст.610, ст.611 Цивільного кодексу України, п.8.1.2. договору, судова колегія погоджується з висновком місцевого суду щодо обґрунтованості позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 6882,94грн. за період з 10.08.2012р. по 31.05.2013р. окремо від суми заборгованості за кожним рахунком з врахуванням зменшення заборгованості на суми проведених відповідачем оплат.

Рішення господарського суду Луганської області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції. Зокрема посилання скаржника на те, що ним у спірний період не отримувались рахунки на оплату, які відповідно до умов п. 7.2. Договору є підставною для проведення відповідачем оплати, не підтверджені жодними письмовими доказами, які є належними і допустимими в розумінні ст.34 ГПК України. Крім того, такі твердження відповідача спростовуються доданими до матеріалів справи доказами позивача. Тобто матеріалами справи підтверджено, що позивачем направлялись відповідачеві рахунки на оплату, про що свідчить посилання на реєстрі сгрупованого поштового відправлення (рекомендованого), протилежного відповідачем не доведено.

Також не приймається судом до уваги твердження відповідача щодо неможливості встановити початок періоду прострочення зважаючи на відсутність дати отримання поштового відправлення, враховуючи, що Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007 N 1149 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень та поштових переказів», затверджено строки пересилання рекомендованої поштової кореспонденції, а представлені позивачем світлокопії реєстрів відправки рахунків за оскаржуваний період містять відмітки поштового відділення зв'язку з датою їх прийняття до пересилання.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Луганської області від 29.10.2013р. у справі №913/1743/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Луганського виробничого підприємства "Восток" Українського товариства глухих", м. Луганськ залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Луганської області від 29.10.2013р. у справі №913/1743/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 10.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписаний 13.12.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: О.О. Радіонова

В.М. Татенко