Постанова

від 25.12.2013 по справі 908/1962/13

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

03.12.2013 р. справа №908/1962/13

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Марченко О.А. суддів Зубченко І.В., Татенко В.М. за участю представників сторін: від позивача: Ісікова Т.Г. - довіреність №01/17 від 16.01.2013р. від відповідача:Верба В.В. - довіреність № 18-138 від 01.08.2013р. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2013р. (повний текст підписано 22.10.2013р.) у справі№908/1962/13 (суддя Колодій Н.А.) за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод", м. Керч до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя про стягнення суми боргу в розмірі 321120,00 грн. та 24488,61 грн. пені

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 16.10.2013р. у справі №908/1962/13 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" до Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" про стягнення 345608,62 грн. задоволено частково; з відповідача на користь позивача стягнуто 321120,00 грн. боргу та припинено провадження у справі в частині стягнення штрафу.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Публічне акціонерне товариство "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя звернулось з апеляційною скаргою, в якій йдеться про скасування судового рішення у зв'язку з тим, що судом неповно з'ясовані обставини, що мають значення для справи; висновки, викладенні у рішенні суду, не відповідають обставинам справи; судом порушені та неправильно застосовані норми матеріального і процесуального права. Зокрема, скаржник вважає, що при прийнятті оскаржуваного судового акта не прийнято до уваги факт відсутності прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленої продукції, оскільки позивачем не доведено надання відповідачеві документів, які відповідно до умов 5.1. Договору № 654-6071 є підставою для проведення оплати. Крім того, позивач вказує на наявність між сторонами спору щодо якості поставленого товару.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечує та просить рішення суду залишити без змін, у задоволенні скарги відмовити, про що також зазначив у наданому відзиві на апеляційну скаргу.

Представник відповідача наполягає на задоволенні апеляційної скарги, скасуванні судового рішення та відмові у позові.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду, переглянувши в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції, на підставі встановлених фактичних обставин справи № 908/1962/13; розглянувши доводи апеляційної скарги; заслухавши пояснення представників сторін; перевіривши застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів" та скасування рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2013р. у справі №908/1962/13 з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і переглядає законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Так, 04.07.2012 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Керченський стрілочний завод" (позивач по справі) та Публічним акціонерним товариством "Запорізький завод феросплавів" було укладено договір постачання № 654-6071 (надалі - договір)

Згідно з п.п. 2.2., ціна на узгоджений обсяг та період поставки товару вказується в додаткових угодах до договору. Загальна сума договору на момент його укладення становить 1284480,00 грн. з врахуванням ПДВ. Сума договору збільшується на суму наступної (наступних) поставки (поставок) товару шляхом підписання додаткових угод до цього договору, які є його невід'ємною частиною.

Додатковою угодою № 1 до договору постачання № 654 від 04.07.2012 р. сторони визначили асортимент та ціну продукції, а саме узгодили, що Товаром за умовами договору є виливниця РП56/6, виробник Україна, в кількості 6 штук з терміном поставки протягом 15 календарних днів з моменту відкриття акредитиву, та в кількості 6 штук з терміном поставки протягом 45 календарних днів з моменту відкриття акредитиву. Загальна вартість поставленого товару 1284480,00 грн.

Відповідно до п. 4.1.1. договору, позивач зобов'язаний разом з поставкою товару надати відповідачу наступні оригінали документів, оформлені державною мовою: рахунок, накладну на відпуск товару; податкову накладну; сертифікат якості виробника товару; у разі, якщо товар підлягає сертифікації - гігієнічний, екологічний сертифікат; товарно-транспортну накладну; ескізи виправлених дефектів (у разі необхідності).

Сторонами підписано Протокол розбіжностей до договору від 23.07.2012 р. яким сторони узгодили розділ 5 «Порядок проведення розрахунків» в наступній редакції: відповідач здійснює оплату за фактичну кількість поставленого товару за цим договором шляхом перерахування 100% вартості товару на поточний рахунок позивача протягом 5 банківських днів з дати передачі товару, тільки за умови виконання постачальником п.п.4.1.1., 4.1.5-4.1.7 цього договору. Датою передачі є дата, вказана відповідачем на товарно-транспортній накладній при отриманні товару.

Пунктом 7.1. договору сторони встановили, що приймання товару за кількістю здійснюється відповідачем на його складі відповідно до вимог Інструкції П.6 "Про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю", затвердженої Постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. (з наступними змінами та доповненнями).

Згідно з п.5.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання та діє до 31.12.2013р., а в частині гарантійних зобов'язань- до терміну їх закінчення.

Оцінивши договір, з якого виникли права та обов'язки сторін, суд дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно ч.1 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч.1 ст.265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ч.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається зі змісту укладеного між сторонами договору, сторонами погоджено всі істотні умови вищевказаного договору, відсутні докази визнання його у встановленому порядку недійсним. З наведеного витікає, що вищевказаний договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено місцевим судом, на виконання умов договору, позивач передав відповідачу продукцію, а саме виливниці РП 56/6 в кількості трьох штук на загальну суму 321120 грн., що підтверджується накладною № 386 на відпуск готової продукції від 15.11.2012 р. та довіреністю на отримання матеріальних цінностей № 1222 від 15.11.2012 р. (копії містяться в матеріалах справи) і не заперечується відповідачем.

Докази транспортування продукції позивачем до відповідача та факт отримання останнім продукції підтверджується товарно - транспортною накладною № 02-ААБ від 15.11.2012 р., копія якої містяться в матеріалах справи.

В порушення умов розділу 5 договору в редакції протоколу розбіжностей, протягом 5 банківських днів з дати передачі продукції її вартість відповідачем позивачу не сплачена.

Відповідач стверджує про відсутність правових підстав для проведення оплати вартості поставленої продукції посилаючись на прострочення позивача щодо надання документів, а саме рахунків, накладних на відпуск продукції та податкової накладної, які відповідно до умов 5.1. Договору № 654-6071 є підставою для проведення оплати, та неналежну якість поставленої продукції.

Вказані твердження відповідача є помилковими з огляду на наступне.

Відповідно до ст.4 3 ГПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Судовими доказами слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного розгляду справи

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі.

На підставі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Посилання відповідача на те, що строк оплати товару не настав у зв'язку із непереданням позивачем документів, передбачених п.4.1 договору, судовою колегією до уваги не приймаються як необґрунтовані належним чином та безпідставно заявлені у зв'язку з наступним.

Відповідно до приписів ч.1 ст.666 Цивільного кодексу України, якщо продавець не передає покупцеві приналежності товару та документи, що стосуються товару та підлягають переданню разом з товаром відповідно до договору купівлі-продажу або актів цивільного законодавства, покупець має право встановити розумний строк для їх передання.

Якщо приналежності товару або документи, що стосуються товару, не передані продавцем у встановлений строк, покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві (ч.2 ст.666 Цивільного кодексу України).

Виходячи зі змісту статей 688 та 690 Цивільного кодексу України, товари, від яких покупець відмовився, повинні прийматися ним на відповідальне зберігання.

Крім того, відповідно до п.п. 7.1, 7.2 договору сторони передбачили, що приймання продукції за кількістю здійснюється в порядку, встановленому Інструкцією №П-6, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 16.06.1965р. та приймання продукції за якістю - в порядку, встановленому Інструкцією №П-7, що затверджена Постановою Держарбітражу РССР від 25.04.1966р.

Так, згідно п.14 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю від 25.04.1966 №П-7 приймання продукції по якості і комплектності здійснюється в точній відповідності зі стандартами, технічними умовами, Основними й Особливими умовами постачання, іншими обов'язковими для сторін правилами, а також по супровідним документам, що засвідчують якість і комплектність продукції, що поставляється (технічний паспорт, сертифікат, посвідчення про якості, рахунок-фактура, специфікація і т.п.). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну якість і комплектність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні. Відповідно до п.12 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю від 15.06.1965 №П-6 приймання продукції по кількості здійснюється по транспортним і супровідним документам (рахункові-фактурі, специфікації, описові, пакувальним ярликам і ін.) відправника (виготовлювача). Відсутність зазначених супровідних документів або деяких з них не припиняє приймання продукції. У цьому випадку складається акт про фактичну наявність продукції, що надійшла, і в акті вказується, які документи відсутні.

Наразі, відповідних актів та доказів наявності інших заперечень при отриманні товару щодо неналежності виконання постачальником прийнятих за договором зобов'язань з поставки продукції відповідачем до матеріалів справи не надано.

Оскільки відповідачем не надано доказів незгоди щодо належності виконання позивачем прийнятих на себе згідно договору зобов'язань щодо надання документів, передбачених п.п. 4.1.1, 4.1.5-4.1.7 договору, не надано доказів відмови від цієї продукції та прийняття її у встановленому порядку на відповідальне зберігання, колегія суддів вважає, що свої зобов'язання позивач виконав у відповідності з умовами договору №654-6071 від 04.07.2012р. та надав документи, зазначені в п.п.4.1.1, 4.1.5.-4.1.7. договору разом з продукцією. Іншого суду не доведено, а відтак відповідні заперечення відповідача судовою колегією до уваги не приймаються.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документа на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк.

При укладенні договору (розділ 5 в редакції протоколу розбіжностей) сторони погодили, що датою передачі продукції є дата, вказана відповідачем на товарно-транспортній накладній при отриманні товару.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 02-ААБ від 15.11.2012р., продукцію отримано відповідачем 19.11.2012 р., про що проставлено дату, засвідчену підписом представника відповідача та печаткою юридичної особи.

Отже, зважаючи на приписи ст. 692 ЦК України та умови договору, зобов'язання з оплати вартості отриманого товару відповідач мав виконати протягом 5 банківських днів з моменту отримання товару.

У зв'язку з відсутністю оплати відповідачем позивачу вартості товару протягом 5 банківських днів з моменту його отримання - 15.11.2012 р., колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що позов про стягнення з відповідача 321120,00 грн. задоволено місцевим господарським судом правомірно.

Крім того, відповідач стверджує про поставку позивачем продукції неналежної якості, так як при вводі в експлуатацію виливниці № 11 РП 56/6 після першого розливу та вилучення сплаву у виливниці виявлена тріщина.

Проте, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо безпідставності вказаних тверджень, зважаючи на таке.

Постановою Верховної Ради України від 12.09.1991р. № 1545-XII "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" встановлено, що до прийняття відповідних актів законодавства України на території республіки застосовуються акти законодавства Союзу РСР з питань, які не врегульовані законодавством України, за умови, що вони не суперечать Конституції і законам України.

Частиною 1 статті 687 Цивільного кодексу України встановлено, що перевірка додержання продавцем умов договору купівлі-продажу щодо кількості, асортименту, якості, комплектності, тари та (або) упаковки товару та інших умов здійснюється у випадках та в порядку, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Згідно ч.2 ст.687 Цивільного кодексу України якщо порядок перевірки додержання продавцем умов договору купівлі-продажу не встановлений відповідно до частини першої цієї статті, перевірка здійснюється відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться в таких випадках.

Як зазначено вище, при укладенні договору пунктом 7.2 сторони обумовили, що приймання продукції за якістю здійснюється відповідно до "Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" № П-7, яка затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 р.

Одночасно, пунктом п. 3.5. договору сторони передбачили, що у разі поставки неякісного товару покупець у письмовому вигляді інформує постачальника про виявлені відхилення якості товару впродовж 3-х робочих днів від дати їх виявлення. Інформація направляється за допомогою факсимільного зв'язку у цьому випадку постачальник зобов'язаний провести заміну забракованого товару протягом 15 банківських днів від дати тримання інформації від покупця про неякісну поставку.

При неотриманні відповіді від постачальника протягом трьох днів товар приймається покупцем на відповідальне зберігання.

За умовами п. 3.6 договору у разі складання акта про невідповідну якість товару згідно з п. 7.2. договору, операція з поставки вважається нездійсненою і не підлягає відображенню в бухгалтерському обліку. Усі первинні документи (рахунок, видаткова накладна, податкова накладна), що були надані постачальником разом з товаром, не приймаються до відображення в бухгалтерському обліку покупцем та повертаються постачальнику разом з неякісним товаром. Постачальник в свою чергу зобов'язаний у триденний термін з моменту отримання повернутих первинних документів повернути покупцеві довіреність, видану на отримання товару, що не був прийнятий через неналежну якість. У випадку складання акта спільного приймання товару або його заміни, датою поставки вважається дата складання акта спільного приймання товару або дата заміни.

В свою чергу, сторонами договору не складався акт про невідповідну якість товару, який є підставою вважати поставку товару нездійсненою, про що відповідачем також зазначено в судовому засіданні.

Разом з тим, за відсутності акта приймання продукції, складеного у відповідності до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за якістю" № П-7, наявності в матеріалах справи копії повідомлення № 7-1 від 07.02.2013 р., акта № 30-31/01-13 про відбір вибірок (проб, зразок), якими встановлено відсутність дефектів, які могли впливати на виникнення тріщини, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ті обставини на які він посилається в ґрунтування своїх заперечень щодо відмови у проведенні оплати з посиланням на поставку позивачем неякісної продукції.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Зобов'язанням у свою чергу є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України).

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. За приписами ст.43 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з наведеного, оскільки відповідачем не надано доказів сплати боргу на суму 321120,00 грн., публічним акціонерним товариство «Запорізький завод феросплавів» допущено порушення вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України щодо належного виконання договірних зобов'язань. Тому, позовні вимоги в частині стягнення боргу в розмірі 321120,00 грн. судом першої інстанції задоволені обґрунтовано.

Крім того, позивач при зверненні з позовом заявляв вимоги щодо стягнення з відповідача 24488,61 грн. штрафу.

Однак, враховуючи, що позивачем в процесі розгляду справи подано клопотання про відмову у позові в частині стягнення 24488,61 грн. штрафу та місцевим господарським судом встановлено, що вказана відмова не суперечить законодавству і матеріалам справи, не порушує прав або охоронюваних законом інтересів інших осіб, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду щодо наявності підстав для її задоволення та припинення провадження у справі в часті стягнення 24488,61 грн. штрафу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України.

Таким чином, матеріали справи свідчать, що господарським судом в порядку ст.43 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно досліджено матеріали справи в їх сукупності і вірно застосовано норми процесуального та матеріального права.

Твердження скаржника про порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм законодавства при прийнятті рішення не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.

Рішення господарського суду Запорізької області з урахуванням мотивів, зазначених апеляційним судом, відповідає фактичним обставинам справи, чинному законодавству.

Доводи, наведені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду першої інстанції та спростовані вищевикладеними висновками судової колегії.

Враховуючи наведене, колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2013р. у справі №908/1962/13 ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, що відповідає приписам ст.43 Господарського процесуального кодексу України, тому залишає зазначене рішення без змін, а апеляційну скаргу за наведеними в ній мотивами - без задоволення.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на заявника скарги по справі.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Запорізький завод феросплавів", м. Запоріжжя залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 16.10.2013р. у справі №908/1962/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України у касаційному порядку через апеляційний господарський суд протягом двадцяти днів.

У судовому засіданні 03.12.2013р. оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Повний текст постанови підписано 06.12.2013р.

Головуючий О.А. Марченко

Судді: І.В. Зубченко

В.М. Татенко