Ухвала

від 04.12.2013 по справі 816/4348/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 грудня 2013 р.Справа № 816/4348/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 816/4348/13-а

за позовом Приватного підприємства "Фірма "Владлеон"

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач ПП "Фірма "Владлеон" (далі за текстом - позивач, платник податків) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької ОДПІ (далі за текстом - відповідач, податковий, контролюючий орган), в якому просив суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0001722204.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на помилковість висновків податкового органу щодо порушення позивачем вимог пунктів 201.1 та 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту ПДВ, сплаченого ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт". Позивач вважає, що податковий орган безпідставно зазначає, що при здійсненні господарської діяльності мали місце порушення з його боку. Разом із тим, позивач зазначає, що отримані ним на виконання договорів поставки продукції податкові накладні та первинні бухгалтерські документи оформлені належним чином та дають всі правові підстави для врахування сум, передбачених цими документами, при формуванні податкового кредиту підприємства-позивача.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.13 року адміністративний позов Приватного підприємства "Фірма "Владлеон" до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області від 29 березня 2013 року № 0001722204.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ПП "Фірма "Владлеон" 12 травня 1994 року зареєстровано як юридичну особу (ідентифікаційний код 21075189) виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради, свідоцтво серії А00 № 127805 (том І а.с. 29). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником ПДВ, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ від 26 вересня 2012 року № 200072238 серії НБ № 567600 (том І а.с. 32).

Відповідачем з 11 лютого 2013 року по 13 лютого 2013 року проведено позапланову документальну виїзну перевірку позивача по взаємовідносинам з ТОВ "Продсервіс 2012" (код 38066089), ТОВ "Самі Груп" (код 37026307), ТОВ "Леда-Ком" (код 37740565), ТОВ "Сі Гейт" (код 37265617), ТОВ "Всеукраїнська творча спілка" (код 32921777), ТОВ "Анві Продукт" (код 37106984), ТОВ "Арвет" (код 24370523), ТОВ "Стар Прайм" (код 37403093), ТОВ "Печерський міст ЛТД" (код 19015286), ПП "Дан-Кремінь" (код 35328465), ТОВ "Чєнгун" (код 36520455), ТОВ "Економ-Ресурс" (код 36581701), ТОВ "Імпекс Продгарант" (код 37142844), ТОВ "Верес Груп" (код 37400946), ТОВ "Спецпродсервіс" (код 37024734), ТОВ "ПГ "Інтексторг" (код 37144143), ТОВ "Реал Інвест" (код 36088493) за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2012 року, у зв'язку з неповним наданням пояснення та документального підтвердження на запит Кременчуцької ОДПІ від 16 листопада 2012 року № 36066/10/22-112.

За результатами перевірки 13 лютого 2013 року складено акт № 363/22.4-09/21075189 (том І том І а.с. 16-27), в якому зафіксовано порушення позивачем пунктів 201.1 та 201.6 статті 201, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено ПДВ на загальну суму 158419,00 грн., в тому числі: за вересень 2011 року - на 12545,00 грн., за жовтень 2011 року - на 17075,00 грн., за листопад 2011 року - на 33355,00 грн., за грудень 2011 року - на 7633,00 грн., за січень 2012 року - на 20474,00 грн., за лютий 2012 року - на 20804,00 грн., за березень 2012 року - на 9839,00 грн., за квітень 2012 року - на 11699 грн., за травень 2012 року - на 8329,00 грн., за червень 2012 року - на 8689,00 грн., за липень 2012 року - на 7704,00 грн.

На підставі акта перевірки від 13 лютого 2013 року № 363/22.4-09/21075189 податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 29 березня 2013 року № 0001722204 (том І а.с. 12), яким позивачу збільшено зобов'язання з ПДВ на суму 158146,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) в розмірі 79073,00 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податковим повідомленням - рішенням від 29 березня 2013 року № 0001722204 порушено права та охоронювані законом інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в основою висновків податкового органа, що і стали підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень, є відомості про те, що господарська діяльність контрагентів ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" носить ряд ознак фіктивності, внаслідок чого сформований за рахунок вказаних підприємств податковий кредит позивача відповідачем правомірним не визнаний.

Як свідчать матеріали справи, між ПП "Фірма "Владлеон" (покупець) та ТОВ "Стар Прайм" (постачальник) 15 серпня 2011 року укладено договір поставки № 15-08 (том І а.с. 40-42), згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити комплектуючі та обладнання, а також супутні товари (товар), партіями в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами в рахунках-фактурах або специфікаціях (додатках) до цього договору чи визначеними в порядку, передбаченому цим договором.

На підставі договору від 15 серпня 2011 року № 15-08 ТОВ "Стар Прайм" здійснено поставку, а позивачем оплачено та прийнято визначений у відповідних рахунках-фактурах товар згідно видаткових накладних. Належним чином завірені копії зазначених документів наявні в матеріалах справи (том І а.с. 43-102).

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 103-137), підтверджено, що позивач оплатив визначений у видаткових накладних товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок постачальника, а на підставі зазначених видаткових накладних належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи, отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Стар Прайм".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Стар Прайм" складено податкові накладні (том І а.с. 43-102). Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом, про що свідчать належним чином оформлені ТТН (том І а.с. 43-102). Даний факт не заперечувався сторонами в суді першої інстанції та знайшов своє підтвердження у матеріалах справи.

Між ПП "Фірма "Владлеон" (покупець) та ТОВ "Сі Гейт" (постачальник) 02 липня 2012 року укладено договір поставки № СІ 107/2012 (том І а.с. 138) згідно умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець зобов'язується прийняти і оплатити комплектуючі та обладнання (товар), партіями, в кількості, асортименті та за цінами, узгодженими сторонами.

На підставі договору від 02 липня 2012 року СІ 107/2012 ТОВ "Сі Гейт" здійснено поставку, а позивачем оплачено товар, визначений у відповідних рахунках-фактурах (том І а.с. 139-144).

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 171-177), підтверджено, що позивач оплатив визначений у видаткових накладних товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, а на підставі видатковиих накладних (том І а.с. 139-144) отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Сі Гейт".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Сі Гейт" складено податкові накладні (том І а.с. 139-144). Суми ПДВ за зазначеними податковими накладними включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом про що свідчать належним чином оформлені ТТН (том І а.с. 139-144) .

ПП "Фірма "Владлеон" (покупець) та ТОВ "Леда-ком" (продавець) 01 березня 2011 року укладено договір поставки № 01/0312 (том І а.с. 178) згідно умов якого продавець поставляє покупцю товар, а покупець приймає та оплачує його.

На підставі Договору від 01 березня 2011 року № 01/0312 ТОВ "Леда-ком" здійснено поставку, а позивачем оплачено товар, визначений у рахунках-фактурах (том І а.с. 180-216).

Копіями банківських виписок, які наявні в матеріалах справи (том І а.с. 217-228), підтверджено, що позивач оплатив визначений у рахунках товар шляхом перерахування грошових коштів на рахунок продавця, а на підставі акта видаткових накладних (том І а.с. 180-216) отримав товарно-матеріальні цінності у ТОВ "Леда-ком".

Для документального оформлення угоди з поставки ТОВ "Леда-ком" складено податкові накладні (том І а.с. 180-216). Суми ПДВ за зазначеною податковою накладною включено позивачем до складу свого податкового кредиту та відображено у податкових деклараціях з ПДВ.

Судом першої інстанції встановлено, що транспортування товару за вказаним договором забезпечувалось вантажним транспортом про що свідчать належним чином оформлені ТТН (том І а.с. 180-216). Даний факт не заперечувався сторонами в суді першої інстанції та знайшов своє підтвердження у матеріалах справи.

Статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Таким чином, реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентами (ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт") підтверджується господарсько-правовими договорами, видатковими та податковими накладними, реєстром отриманих та виданих податкових накладних, ТТН, банківськими виписками, платіжними дорученнями, актами прийому-передачі товару, у зв'язку із чим наявність наведених доказів колегія суддів вважає достатньою підставою для визнання факту придбання ТМЦ у ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" реальним. Судом встановлено, що вищезазначені угоди з поставки виконані в повному обсязі, сторони претензій та зауважень один до одного не мають, а отже, підстави для визнання правочинів між вказаними суб'єктами господарювання неправомірними - відсутні.

Аналізуючи наявні у справі докази, надані на підтвердження правомірності здійснення господарської діяльності та ведення бухгалтерського обліку позивачем, колегія суддів дійшла висновку, що первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності, складена на виконання вищевказаного договору між позивачем та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт", що стала підставою для формування податкового кредиту позивача, оформлена належним чином, із акта перевірки випливає, що порушень при її оформленні відповідачем у ході проведення перевірки не виявлено.

Колегією суддів встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач використовував придбаний у ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" товар безпосередньо у власній господарській діяльності шляхом реалізації останнього іншим суб'єктам господарювання (том І а.с. 228-250, том ІІ а.с. 1-250, том ІІІ а.с. 1-250, том ІV а.с. 1-250), що підтверджується документами, наявними в матеріалах справи. Зазначений факт судом оцінюється як логічний та послідовний з урахуванням того, що торгівля машинами та устаткуванням (КВЕД-2010 46.69) є одним з основних видів господарської діяльності підприємства позивача.

Колегією суддів встановлено, що ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" на момент укладення договору та складення податкової накладної значилось у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що не заперечувалось сторонами в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити, серед яких, зокрема, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до вимог частини 1 статті 11 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність. Фінансову звітність підписують керівник та бухгалтер підприємства.

Таким чином, усі первинні документи складені контрагентами позивача ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" з дотриманням вимог чинного законодавства та дають всі правові підстави для їх використання у бухгалтерському обліку ПП "Фірма "Владлеон".

Відповідно до вимог пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Отже, з огляду на наведені законодавчі приписи підставою для зменшення платником об'єкта оподаткування (податкових зобов'язань) податком на додану вартість - на суму цього податку, нараховану на вартість отриманих товарів, є факт реального постачання товарів та безпосередній зв'язок витрат на оплату цих товарів з господарською діяльністю платника податків, що передбачає використання у власній господарській діяльності придбаних (послуг) або ж призначення останніх для такого використання. У свою чергу факт безпосереднього зв'язку витрат з господарською діяльністю платника податків може бути встановлений з врахуванням якісних характеристик товарів, які б однозначно свідчили про призначення придбаних товарів для використання в господарській діяльності платника податків, відповідали б змісту цієї діяльності.

Аналізуючи вищевикладене, та враховуючи факт правомірного отримання позивачем податкових накладних від своїх контрагентів на підтвердження підстав включення до складу податкового кредиту сум, передбачених цими документами, використання придбаного товару в господарській діяльності позивача, суд погоджується із правомірністю віднесення позивачем до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених за господарськими операціями з ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт".

Колегія суддів вважає посилання податкового органу в акті перевірки на нікчемність правочинів, що укладені між позивачем та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" неправомірними, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 204 Цивільного кодексу України, згідно з яким правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Колегія суддів зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, встановлена законом, а вказані в акті висновки є суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно вимог частини 1 статті 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (стаття 204 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого статтею 228 Цивільного кодексу України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної у диспозиції статті 228 Цивільного кодексу України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком суду.

Відповідачем не надано доказів, а так само не встановлено і колегією суддів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та ТОВ "Стар Прайм", ТОВ "Леда-Ком", ТОВ "Сі Гейт" правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагентів, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Відповідачем також не обґрунтовано належним чином і не доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання контролюючого органа на частини 1, 5 статті 203, частини 1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і статтею 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

У разі якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи і це не є підставою для позбавлення платника податків (покупця товарів, робіт, послуг) права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування і має документальне підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Згідно вимог частини 2 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі правової норми, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, суд зобов'язаний враховувати висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України.

31 січня 2011 року Верховним Судом України винесена постанова у справі за позовом ЗАТ "Мукачівський лісокомбінат" до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення. У рішенні Верховного суду України у зазначеній справі зауважено, що у постановах Верховного Суду України від 09 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 01 червня 2010 року у справі № 21-573во10 Судова палата в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Приписами частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України зобов'язано суд застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року Україна визнає джерелом права рішення Європейського суду з прав людини, а також юрисдикцію цього суду в усіх питаннях, що стосуються тлумачення і застосування Конвенції. Рішення Європейського суду є частиною національного законодавства і є обов'язковими для правозастосування органами правосуддя.

Так, Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податків не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість вдруге, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого, обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 29.08.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

В порядку, визначеному ч. 1 ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міністерства доходів у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 29.08.2013р. по справі № 816/4348/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Рєзнікова С.С. Судді (підпис) (підпис) Катунов В.В. Ральченко І.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Рєзнікова С.С.

Повний текст ухвали виготовлений 09.12.2013 р.