Ухвала

від 27.11.2013 по справі 820/3351/13-а

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 листопада 2013 р.Справа № 820/3351/13-а Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Рєзнікової С.С.

Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М.

за участю секретаря судового засідання Кудіної Я.Г.

представників позивача Чернякова С.М., Ключника О.М.

представника відповідача Гнатченка О.О.

представників третьої особи Черніченко І.Ю., Онищенка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 820/3351/13-а

за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів"

до Лозівської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд скасувати податкові повідомлення-рішення Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області:

- від 19 листопада 2010 року № 0000632310/0;

- від 24 грудня 2010 року №0000632310/1;

- від 19 листопада 2010 року № 0000642310/0;

- від 24 грудня 2010 року № 0000642310/1.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що позивач не вчиняв порушень, які зазначені в акті перевірки №955/23-304/01056362 від 03.11.10р., оскільки відповідачем під час перевірки не було повністю досліджено та враховано всі обставини, докази та документи, надані позивачем на підтвердження своєї господарської діяльності.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року в задоволенні адміністративного позову у справі за позовом Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції у Харківській області, третя особа Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Харкові про скасування податкових повідомлень-рішень - відмовлено.

За результатами апеляційного розгляду ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року залишено без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами касаційного розгляду ухвалою Вищого адміністративного суду від 15.04.2013 року касаційну скаргу позивача задоволено частково, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 03.11.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.07.2012 року скасовано , а справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Протокольно ухвалою суду першої інстанції було замінено відповідача - Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію у Харківській області на - Лозівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Харківській області у зв"язку з реорганізацією у податкових органах.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.13 року позов Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області, третя особа - Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про скасування податкового повідомлення - рішення задоволено.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 19 листопада 2010 року № 0000632310/0, від 24 грудня 2010 року №0000632310/1 та від 19 листопада 2010 року № 0000642310/0, від 24 грудня 2010 року № 0000642310/1.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просили скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилалися на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного, на його думку, вирішення спору судом першої інстанції.

В судовому засіданні апеляційної інстанції представники відповідача та третьої особи підтримали апеляційні скарги, просили задовольнити їх, посилаючись на доводи та обґрунтування, викладені в апеляційних скаргах.

Представники позивача, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача та представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців №342943 вбачається, що Державне підприємство "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" зареєстровано Виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області 31.10.1995 року та перебуває на обліку в СДПІ по роботі з ВПП м.Харкова як платник податків, що підтверджується довідкою про взяття на облік платника податків №110. Позивач є платником податку на додану вартість з 30.07.1997 р., що підтверджується свідоцтвом платника податку на додану вартість №100345772.

Лозівською об'єднаною державною податковою інспекцією у Харківській області проведена позапланова виїзна перевірка Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів" згідно постанови старшого слідчого СВ ВПМ Лозівської ОДПІ з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 року по 30.06.2010 року, за результатами якої складено акт від 03.11.2010 року № 955/23-304/01056362 (а.с.57- 161 т. І).

Відповідно до висновків акту перевірки від 03.11.2010 року № 955/23-304/01056362, були встановлені порушення позивачем вимог:

- п.4.1.1, п.4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, (із змінами та доповненнями) підприємством занижено валові доходи за період з 01.01.2009 року по 30.06.2010 року в сумі 21311096,0 грн. в тому числі 4 квартал 2009 року у сумі 12000000,0 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21850990,28 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 9311096,0 грн. ( в т.ч. за 2 квартал 2010 року в сумі (- 3077603,0 грн.), за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 5327774,0 грн.;

- п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР (із змінами та доповненнями), підприємством завищено валові витрати в сумі 68096099,0 грн., в т.ч. 2 квартал 2009 року в сумі 24958490,69 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 32418324,70 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 10719283,86 грн., за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 17024024,75 грн.;

- п.5.1 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, (із змінами та доповненнями) підприємством завищено валові витрати в 2 кварталі 2010 року на суму 229481,52 грн., за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 57370,38 грн.;

- п.п. 3.1.1. п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого завищено податковий кредит в сумі 960772,0 грн., в тому числі за січень 2009 року в сумі 218304,0 грн., за квітень 2009 року в сумі 132900,0 грн., за серпень 2009 року в сумі 86007,0 грн., за вересень 2009 року в сумі 79114,37 грн., за квітень 2010 року в сумі 407902,10 грн., за травень 2010 року в сумі 36545,19 грн.

На підставі висновків акту перевірки від 03.11.2010 року № 955/23-304/01056362 Лозівською ОДПІ у Харківській області було винесено:

- податкове повідомлення-рішення від 19 листопад 2010 року № 0000642310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість всього в сумі 1186989,0 грн.(а.с.223 т.І);

- податкове повідомлення-рішення від 19 листопад 2010 року № 0000632310/0, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств всього в сумі 44818339,0 грн. (а.с.224 т.І).

Позивач звернувся до відповідача з скаргами на спірні податкові повідомлення - рішення.

Рішеннями Лозівської ОДПІ у Харківській області від 24.12.10 р. №12073/10/25-014 та від 24.12.10 р. №12075/10/25-014 за результатами розгляду первинних скарг, останні були залишені без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення - рішення - без змін.

З урахуванням розгляду скарг, відповідачем прийнято нові податкові повідомлення-рішення від 24 грудня 2010 № 0000632310/1, якими визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на прибуток підприємств всього в сумі 44818339,0 грн.(а.с.176 т.І) та від 24 грудня 2010 №0000642310/1 та (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем податок на додану вартість - в сумі 1186989,0 грн.(а.с.175 т.І).

Позивач також подав скарги на вказані податкові повідомлення-рішення до ДПА у Харківській області за №№1/33 та 1/34. За результатами розгляду скарг, ДПА у Харківській області прийнято рішення від 18.02.2011р., яким залишено без змін вказані спірні рішення , а скарги - без задоволення.

04.03.2011р. позивач звернувся зі скаргою до ДПА України. За наслідками розгляду скарги ДПА України прийнято рішення від 28.04.2011р , яким скаргу позивача залишено без задоволення.

Задовольняючи позовні вимоги позивача, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав належних доказів правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, оскільки, як вбачається з наявних письмових доказів, факт порушення позивачем вимог податкового законодавства не знайшов свого підтвердження.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

З матеріалів справи вбачається, що між ДП "Укрспецвагон" та ПП "Діалог" укладено договір 160П-ЦВСВ (ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009 року. Відповідно до зазначеного договору постачальник, ДП "Укрспецвагон", зобов'язується виготовити та передати у власність покупця ( ПП "Діалог") , а покупець прийняти і сплатити на умовах даного договору напіввагон чотиривісний виробництва ДП "Укрспецвагон" в кількості 50 одиниць. Також між сторонами договору укладено додаткову угоду №1 та специфікацію №1 від 18.06.09 р. до зазначеного договору. Згідно специфікації №1 від 18.06.09р. найменування продукції вагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ 35.2-01124454-032-2004 у кількості 50 шт. загальною вартістю 12000000,00 грн. разом з ПДВ.

У червні-вересні 2009 року ДП "Укрспецвагон" отримало передплату від ПП "ДІАЛОГ" в сумі 12000000,0 грн. за договором від 18.06.09р. про виготовлення та передачу у власність 50 напіввагонів, що підтверджується виписками по рахунку (а.с.212-217 т.ІІ) та не заперечується сторонами у справі.

Між ПП "Діагональ", ПП "Діалог" та ДП "Укрспецвагон" укладено договір від 24.09.2009р. №1/24-09-4ВСВ.(т.2 а.с. 218-219)

Відповідно до договору про відступлення права вимоги від 24.09.2009р. №1/24-09-4ВСВ, згідно якого первісний кредитор - ПП "Діалог" відступає , а ПП "Діагональ" (Новий кредитор) одержує право замість Первісного кредитора вимагати від позивача (боржника) поставки на піввагонів чотиривісних моделі 12-9745 у кількості 50 одиниць, а позивач (боржник) згоден з відступленням права вимоги на умовах цього договору.

Також між ДП "Укрспецвагон" та ПП "Діагональ" укладено договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.09р. (а.с.178-179 т.ІІ).

На виконання умов договору від 30.09.09р. позивачем виписано податкову накладну № 1940 від 30.09.09р. та накладну-вимогу від 30.09.2009 року на загальну суму 12 000 000,00 грн.

Крім того, складено акт прийому-передачі майна на зберігання від 01.10.2009 №1 до договору від 30.09.09р., в якому зазначено напіввагони з реєстраційними номерами у кількості 50 штук.

ДП "Укрспецвагон" листом від 03.12.2009 року №ЦВСВ-1/4789 "Про поставку вагонів" повідомило директора ПП "Діагональ" про неможливість відвантаження на їх адресу 50 піввагонів моделі 12-9745 в зв'язку з складним економічним становищем підприємства та вважати акт прийому - передачі №1 недійсним.

30.12.09р. складено повернення від покупця №9 напіввагонів у кількості 50 шт. на загальну суму 12 000 000,0 грн., який не містить підпису відвантажника.

Між позивачем та ПП "Діагональ" складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009 року, з якого вбачаються розбіжності, а саме у ДП "Укрспецвагон" рахується кредиторська заборгованість у сумі 12 000 000,0 грн., у ПП "Діагональ" дебіторська заборгованість складає 900,00 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 року та акт приймання-передачі від 01.10.2009 року визнано недійсними. Зазначене судове рішення є чинним.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній чи господарській справі , що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як свідчить рішення Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 року, суд прийшов до висновку, що позивач не міг отримати на зберігання напіввагони, зазначені в акті від 01.10.09р., так як ці напіввагони були виготовлені позивачем лише у березні - травні 2010р., що підтверджується технічними паспортами заводу виробника.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Зазначена норма означає, що договір є недійсним з моменту його укладання і у сторін договору не виникають права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину. Отже, визнаний рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року договір зберігання №1/30-09 від 30.09.2009 року є недійсним з моменту його укладання, тобто з 30.09.2009 року .

Також судом першої інстанції встановлено, що позивачем в повному обсязі повернуто ПП "Діагональ" суму 12 000 000 грн. попередньої оплати по договору 1/24-09-ЦВСВ(ОРВ-09.267) від 24.09.2009 року, що підтверджується копіями платіжних доручень № 2122 від 27.03.2013р. на 2 000 000 грн., № 2992 від 25.04.2013р. на 4 000 000грн., № 2176 від 28.03.2013р. на 2 000 000грн., № 3571 від 20.05.2013р. на 1 000 000грн. , № 3599 від 21.05.2013р. на 500 000грн., № 3631 від 22.05.2013р. на 500 000грн. , № 3691 від 23.05.2013р. на 500 000грн., № 3721 від 24.05.2013р. на 1 500 000 грн. всього на загальну суму 12 000 000грн.

Судом першої інстанції встановлено, що у позивача рахувалися напіввагони як готова продукція загальною вартістю 16 875 000,00 грн., рах. 26 , склад 6 (код товару 7112), (а.с.220 т.ІІ) та згідно відомості по партіям товару на складах за період вересень-грудень 2009р. Колегія суддів зазначає, що із зазначеного рах.26 та відомостей не вбачаються реєстраційні номери напіввагонів, через що не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, що вагони, перелічені в акті прийому - передачі №1 на момент складання зазначеного акту та документу про повернення товару були виготовлені та були в наявності у позивача.

В ході перевірки встановлено та не заперечується позивачем по справі, що дані напіввагони позивач реалізував підприємству ЗАТ "Регіон Транс" згідно контракту №266П-ЦВСВ(ОРВ-09.294)ю, що відображено увнутрішньому податковому обліку позивача, видатковими накладними та видатковими ордерами, які містяться в матеріалах справи (а.с.195-206 т.ІІ).

При цьому твердження відповідача, що ЗАТ «Регіон Транс» були реалізовані позивачем вагони, які існували раніш, а не спірні, колегія суддів вважає необґрунтованими.

Згідно з частиною першою статті 236 ЦК України, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Зазначена норма означає, що договір є недійсним з моменту його укладання і у сторін договору не виникають права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину. Отже визнаний рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року договір зберігання №1/30-09 від 30.09.2009 року є недійсним з моменту його укладання, тобто з 30.09.2009 року.

Також до суду були надані копії платіжних доручень (т.30 а.с. 192-199), щодо повернення до ПП «Діагональ» попередньої оплати в повному обсязі - 12 000 000грн. по договору 1/24-09- ЦВСВ(ОРВ-09.267)ю від 24.09.2009 року (т.2 а.с.218), що також підтверджує, що ДП «Укрспецвагон» так і не виготовив для ПП «Діагональ» напіввагони, і ПП «Діагональ» не отримувала від ДП «Укрспецвагон» напіввагони на підставі договору 1/24-09-ЦВСВ(ОРВ- 09.267)ю від 24.09.2009 року, і тому відповідно позивач не приймав на відповідальне збереження напіввагони від ПП «Діагональ».

Відповідно до пп.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, до складу валового доходу включаються доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Зважаючи на встановлені факти та на вказані норми законодавства, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач не занижував валові доходи за 4 квартал 2009 року у сумі 12000000,0 грн.

Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач прийняв на зберігання напіввагони, перелічені в акті прийому - передачі майна №1 від контрагента ПП "Діагональ", через що він неправомірно посилається на порушення позивачем пп.4.1.6. п.4.1. ст. 4 Закону України від 28.12.1994р. № 334/94-ВР в акті перевірки від 03.11.10р. та спірному податковому повідомленні - рішенні, оскільки зазначеною нормою передбачено, що до складу валового доходу включаються доходи у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання).

Лозівською ОДПІ під час перевірки встановлено завищення валових витрат по придбаним товарам на суму 68 325 581,00 грн., що є порушення п.п. 5.3.9 п.5.3. ст.5 Закону №334/94-ВР, за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 17 024 024,75грн.

Проведеною перевіркою валових витрат відображених у рядку 04.1 Декларацій "витрати на придбання товарів (робіт, послуг)", крім визначених у 04.11 за період з 01.01.2009р. по 30.06.2010р. встановлено витрати в загальній сумі 672 450 881,0 грн. на підставі таких документів: оборотно - сальдові відомості, первинні документи , відомості аналітичного обліку рахунків 631 "розрахунки з вітчизняними постачальниками" , 372 "Розрахунки з підзвітними особами", 377 "Розрахунки з іншими дебіторами", 301 "Каса в національній валюті", 31 "Поточні рахунки в національній валюті" та реєстри отриманих податкових накладних , податкові накладні, та встановлено завищення валових витрат на загальну суму 68325581,0 грн. у зв'язку з не підтвердженням витрат на отримання товарів (робіт, послуг) первинними бухгалтерськими документами, а саме підприємством ДП "Укрспецвагон" включено до складу валових витрат придбання товарів (робіт, послуг), які на момент перевірки не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, рахунків фактур на загальну суму 68325581,0 грн., а були відображені по бухгалтерським проводкам.

Відповідно до положень п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР, валовими витратами виробництва та обігу є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

У разі втрати, знищення або зіпсування зазначених документів платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 рази.

Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, законодавством закріплено право платника у разі втрати, знищення або зіпсування документів заявити про це податковому органу. Також законодавством не закріплено норми, яка б забороняла платнику здійснювати самостійні заходи для поновлення таких документів.

З пояснень представника позивача встановлено, що в лютому 2010 року було встановлено відсутність на підприємстві первинної та іншої бухгалтерської документації, а саме: головної книги; первинних бухгалтерських документів на придбання ТМЦ за січень, травень, вересень, листопад, грудень 2009 р.; первинних бухгалтерських документів на реалізацію готової продукції та ТМЦ за червень-вересень, грудень; первинних бухгалтерських документів пов'язаних з виробництвом продукції за березень, червень, вересень-грудень 2009 року.

Листом від 24.03.2010 р. № ЦВСВ-1/1391 ДП "Укрспецвагон" звернувся до Лінійного відділу на ст. Лозова УМВС України на південній залізниці з проханням провести перевірку та прийняти міри по розшуку бухгалтерської та іншої документації за 2009р. (а.с.219 т. ХХХ).

Постановою оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці від 05.04.2010 р. в порушенні кримінальної справи відмовлено за ст. 357 КК України в зв'язку з частковим знайденням документів (а.с.221-222 т. ХХХ).

З постанови оперуповноваженого СКР ЛВ від 05.04.2010р. вбачається, що проведеними розшуковими заходами органами міліції в архіві ДП "Укрспецвагон" були знайдені наступні бухгалтерські документи: головна книга; відомості по партіях товарів на складах по усім цехам за січень-вересень 2009 р.; виробничі звіти по цехам за період липень-вересень 2009 р.; первинні бухгалтерські документи на реалізацію готової продукції за червень, грудень 2009 р.; первинні бухгалтерські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей за період січень-липень, вересень-грудень 2009 р.

Однак, представник позивача повідомив, що під час проведення розшукових дій не було встановлено місцезнаходження первинних бухгалтерських документів, пов'язаних з виробництвом продукції за березень, червень, грудень 2009 р.; первинні бухгалтерські документи на реалізацію готової продукції та товарно-матеріальних цінностей за липень, серпень 2009 року.

З постанови оперуповноваженого СКР ЛВ від 05.04.2010р. вбачається, що зниклі документи не вплинули на результат виробничої діяльності підприємства, порушення технологічного процесу вцілому та позивачем підтверджено можливість поновлення не знайдених документів.

Не знайдені під час розшукових заходів органами міліції первинні бухгалтерські документи було позивачем частково поновлено за допомогою контрагентів за виключенням вилучених за рішеннями правоохоронних органів та судів.

Згідно протоколу допита свідка від 31.08.10р. ОСОБА_7 - в.о. головного бухгалтера позивача, в період з 09.04.2010 року по 08.05.210 року не були поновлені бухгалтерські документи в зв'язку з тим, що в цій період проводилась перевірка фінансово - господарської діяльності позивача та ОСОБА_7 необхідно було підготувати фінансовий звіт. Отже, з зазначеного протоколу допиту свідка не вбачається, що позивач не бажав взагалі відновлювати документи або зазначав, що у майбутньому цього не зробить.

З пояснень представника позивача встановлено, що на момент проведення перевірки позивачем було надано податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт та рахунки - фактури, які підтверджують суму валових витрат 68 096 099,25грн., отже, акти виконаних робіт та рахунки - фактури не були втрачені, а навпаки надані під час перевірки.

Зазначені документи ( податкові накладні, платіжні доручення , акти виконаних робіт та рахунки - фактури) на загальну суму валових витрат 68 096 099,25грн. позивачем надано до матеріалів справи та які приєднані до матеріалів справи.

Відповідачем не надано суду доказів того, що він витребовував зазначені документи у позивача до перевірки або під час перевірки та те , що після цього позивачем вони не були надані.

Так, в якості доказу наявності первинних документів та правомірного віднесення до складу валових витрат з податку на прибуток витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг за червень, серпень та грудень 2009 року ДП "Укрспецвагон" надано суду першої інстанції під час судових засідань копії завірених первинних документів (договори, податкові накладні, рахунки - фактури, акти виконаних робіт, докази сплати, які містяться в матеріалах справи) та листом від 20.05.2013 р. № 1/4344 належним чином засвідчені копії видаткових накладних за червень 2009 року ; за серпень 2009 року ; за грудень 2009 року.

Також з листом від 31.05.2013 року вих. №1/4761 позивачем надано копії видаткових накладних №122 від 06.08.2009 року на суму 674 964,50грн. без ПДВ та №128 від 18.08.2009 року на суму 548 250грн. без ПДВ , які також підтверджують правильність включення до складу валових витрат товарів придбаних в серпні 2009 року.

Позивачем до матеріалів справи надано оборотньо - сальдові відомості за червень 2009 року ; за серпень 2009 року ; за грудень 2009 року та довідки до ж.о.№8.

Таким чином, на підставі вищевказаного, в підтвердження правильності включення до складу валових витрат надано копії видаткових накладних за червень місяць на суму 35 854 769,96грн. без ПДВ, за серпень - 20 272 331,39грн. без ПДВ та за грудень на 6 668 806, 97грн. без ПДВ, тобто на загальну суму 62 795 782, 32грн. без ПДВ., що зазначено в зведених відомостях, та які, як зазначає відповідач, не були надані під час перевірки.

Відповідно ст. ст. 69,70 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Враховуючи положення ст. 69,70 КАС України не вбачається підстав для невизнання належними доказами первинні документи, які надані позивачем на підтвердження правомірності свого формування валових витрат за червень, серпень та грудень 2009 року під час судових засідань та які приєднані до матеріалів справі.

Представник позивача повідомив, що на момент складання звітності та віднесенні витрат за податками всі первинні бухгалтерські та інші документи, у т.ч. по яким згодом виявлено втрату, були наявні у підприємства в повному обсязі, адже про їх зникнення заявлено лише в 2010 році, та підтверджується висновками оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці при проведенні розшукових заходів за зверненням ДП Укрспецвагон" щодо встановлення місцезнаходження бухгалтерських документів. Відповідачем не надано доказів на спростування зазначеного.

Отже, колегією суддів встановлено, що позивачем було складено звітність та було віднесено витрати за наявності всіх первинних документів.

В Акті перевірки відповідач вказує на відсутність на підприємстві документів за червень, серпень та грудень 2009 року та завишення валових витрат на загальну суму 68 096 099,25грн., а позивачем до матеріалів справи надано всі підтверджуючі первинні документи ( видаткові, податкові накладні, докази сплати ) на загальну суму 62 795 782,32 грн. без ПДВ.

Тобто, на підставі вищевикладеного, до суду першої інстанції позивачем не надано видаткових накладних за червень, серпень та грудень 2009 року на загальну суму 5 300 316,93грн. Однак, дана обставина не впливає на висновки суду щодо реальності укладених угод та обґрунтованості формування витрат, оскільки інші матеріали справи вказують на наявність підстав для формування валових витрат внаслідок виробничого процесу.

Відповідно до пп. 4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" (надалі "Закон № 2181"), який діяв на момент виникнення спірних правовідносин, якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом "а" підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з не встановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Згідно п.п. 4.3.2. п.4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181, за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону.

Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

При з'ясуванні обставин у справі відповідач пояснив, що поданих під час перевірки позивачем документів не було достатньо для визначення сум валових витрат за червень, серпень та грудень 2009 р.

П.п. 4.3.3. п.4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 закріплено, що методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

У суді першої інстанції відповідач не зміг пояснити суду , чому під час перевірки не було враховано пп. 4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181. Колегія суддів не приймає до уваги посилання відповідача про те, що він не застосував положення зазначеної норми в цій ситуації , через те, що не розроблено методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами для застосування зазначеної норми, оскільки пп. 4.3.1 п.4.3 ст. 4 Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 на момент проведення перевірки та під час прийняття спірного повідомлення - рішення був діючим.

Також з акту перевірки № 955/23-304/01056362 вбачається, що ДП "Укрспецвагон" порушив п.5.1. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334, тобто завищено валові витрати на суму 229 481,52 грн. Підставою для нарахування Лозівська ОДПІ вважає, що якщо товари використанні не на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу, витрати, здійсненні на придбання таких товарів, не повинні відображатися у складі валових витрат платника податку на прибуток і враховуватися при обчисленні суми податкового кредиту по податку на додану вартість. Також в обґрунтування своєї позиції відповідач посилається на п.1.32 статті 1 Закону №334, згідно якої у податковому обліку до витрат, пов'язаних із здійсненням власної господарської діяльності, відносяться лише ті витрати, які платником податку використані (направлені) на отримання доходу.

Перевіркою встановлено, що ДП "Укрспецвагон" здійснено придбання товару "Прокат толстолистовой г/к марка 09Г2С размер профиля в мм 5,00х1500х6800 ФІV", постачальником даної продукції є ЗАТ "ДМЗ філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ", за договором № 304855 від 06.11.2008 р. , за ціною 6018,00грн/т без участі в тендерах. Товар "Прокат толстолистовой г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм 5,00х1500х6800 ФІV", є сировиною для виробництва товару "Кришка люка напіввагона".

Також в акті перевірки № 955/23-304/01056362 зазначено, що ДП "Укрспецвагон" реалізувало придбану продукцію "Прокат толстолистовой г/к марка 09Г2С розмір профиля в мм 5,00х1500х6800 ФІV" ТОВ "УПЕК ТРЕЙДІНГ", в кількості 721,64 т за ціною 5 700,00грн. за 1т. металопрокату 5 мм, згідно угоди № 64П-ЦВСВ (ВЗК-10.83)ю від 30.03.2010 р.

Стосовно виявленого відповідачем порушення колегією суддів встановлено наступне.

Позивачем не надано суду копію договору №304855 від 06.11.2008 року укладеного з ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ", через те, що він вилучений на підставі протоколу виїмки від 17.03.2009 року.

Сторонами у справі не заперечувалось, що позивачем здійснено придбання товару "Прокат толстолистовой г/кмарка 09Г2С размер профиля в мм 5,00х1500х6800" згідно договору №304855 від 06.11.2008 року, укладеного з ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ".

На підтвердження виконання договору №304855 від 06.11.2008 року позивачем до матеріалів справи надано копії наступних документів: прибуткові ордери №1453, 1454, 1455, 1618, 1619, 1732, 1737, 1735, 1736, 1734 на отримання листа 5мм від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ; рахунки №№ 83425, 83910, 83911, 84104, 84139, 84125, накладні на відвантаження №№ 52354216, 52354217, 52354270, 52554536, 52554545, 52554639, 52554677, 52554676, 52554658, 52554656, 52554655, акти прийому передачі продукції №№83425, 83554, 83910, 83911, 84104, 84139, 84125, податкові накладні №№ 581/1, 580/1, 83910/1, 83911/1, 83425/1, 84139/1, 84225/1, 84104/1, 84125/1, 84250/1, розрахунок коригування № 461/1/581/1, 462/1/580/1, платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи (а.с. 142-159 т. XXIII).

ДП "Укрспецвагон" реалізував товар , отриманий від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс", на підставі договору №64П-ЦВСВ(ВЗК-10.83)ю від 30.03.2010р., укладеного з ТОВ "УПЕК ТРЕЙДІНГ" . На виконання договору позивач відвантажив в травні та червні 2010 року ТОВ "УПЕК ТРЕЙДІНГ" 658,45т листа 5х1500х6800мм ст. 09Г2С на суму 3 753 165 грн. без ПДВ ( 658,45х5700,00) , що підтверджується видатковими накладними №№397, 399, 398, 400, 401, 405, 406, 408, 411, 547, 553 , 554, 556, 558, 559, 570, 568, 599, 600, 612, 615, 621, 632, 644, 648, 652, 658, 666, 667, 669, 672678, 682, 689, 694, 709, 715, рахунками на оплату №№ 538, 564, 583, 584, 585, 586, 680, 684, 689, 690 , 696, 704, 714, 719, 729, 740, 757, 793, 794, 799, 822, 823, 824, 825, 831, 840, 841, 844, 845, 851, 857, 865, 870, 882, 888, податковими накладними №№694,698, 700, 703, 704, 995, 1025, 1013, 1014, 1015, 1016, 1024, 1026, 1033, 1066, 1070, 1092, 1098, 1103, 1125, 1126, 1127, 1130, 1137, 1144, 1147, 1151, 1157, 1177, 1184, 1186, 1192, 1264, 1271, 1274, 1295, рахунками - фактурами та актом заліку взаємних заборгованостей, які містяться в матеріалах справи (а.с. 161-219 т. XXIII).

Колегією суддів встановлено, що придбаний лист 5х1500х6800мм ст. 09Г2С був в травні 2010 року у ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ" на підставі договору №304855 від 06.11.2008 року в кількості 658,45т на суму 3 940 421,20 грн. без ПДВ, з яких 187,55т за ціною 5900,00грн/т без ПДВ, що підтверджується Актами прийому - передачі продукції №83425 від 29.04.2010р. на загальну кількість 133,8т та №83554 від 01.05.2010р. на загальну кількість 53,75т, а решту 470,90т придбано за ціною 6018,00 грн/т без ПДВ, тому на підставі вищевикладеного різниця між придбаним товаром та реалізованим складає 187256,20 грн. (3 940 421,20-3 753 165), а не 229 481,52грн, як зазначено в акті перевірки.

У подальшому позивачем дійсно було реалізовано товар, отриманий від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс", за ціною 5 700 грн. без ПДВ .

Представник позивача повідомив, що кількісні та якісні показники товару при подальшому продажу за ціною, нижчою від ціни придбання товару, не змінювались.

Також представник позивача повідомив, що у зв'язку з виробничою необхідністю ДП "Укрспецвагон" здійснив реалізацію металопрокату марки 09Г2С 5 мм ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" для виготовлення ним товару "Полотно кришки люку піввагону" виключно для потреб ДП "Укрспецвагон", яка, в свою чергу, придбавалась підприємством за угодою купівлі-продажу у ТОВ "УПЕК ТРЕЙДИНГ" і є напівфабрикатом для виробництва товару "Кришка люка піввагону". Кришка люка піввагону за договорами купівлі-продажу була реалізована на залізниці України та підприємствам залізничного транспорту. Також кришка люка піввагону була реалізована у складі товару "Піввагон люковий моделі 12-9745" за договорами купівлі-продажу, що у подальшому дало змогу позивачу перекрити різницю від купівлі-продажу за нижчою ціною металопрокату марки 09Г2С 5 мм, що підтверджується прибутковим фінансовим результатом діяльності ДП "Укрспецвагон" за 1-е півріччя 2010 року та формою № 2 "Звіт про фінансові результати" за 1-е півріччя 2010 рік.

Тобто, у цьому випадку металопрокат марки 09Г2С 5 мм використано виключно на потреби власної господарської діяльності та на отримання прибутку, а різницю від купівлі - продажу за нижчою ціною металопрокату марки 09Г2С 5 мм перекрито ціною реалізації товару Кришка люка піввагону» та товару «Піввагон люковий моделі 12-9745». Підтвердженням вище викладеного є прибутковий фінансовий результат діяльності ДП «Укрспецвагон» за 1-е півріччя 2010 року, згідно форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 1-е півріччя 2010 рік. (т.32 ах. 197-198).

Згідно п.1.32 ст.3 Закону України від 28.12.1994 р. №344/94 -ВР "Про оподаткування прибутку підприємств", господарська діяльність - будь яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Відповідно до глави 14 ст.142 ГК України, прибуток (доход) суб'єкта господарювання є показником фінансових результатів його господарської діяльності, що визначається шляхом зменшення суми валового доходу суб'єкта господарювання за певний період на суму валових витрат та суму амортизаційних відрахувань, тобто доход є показником діяльності за певний період, і беруться до уваги дохід та витрати за звітний період, а не за окремий вид діяльності (операції). Це також підтверджено п. 3.1. ст.3 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" в редакції Закону від 22 травня 1997 року №283/97-ВР, в якому зазначено, що об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, на суму валових витрат платника податку та суму амортизаційних відрахувань, тобто оподатковується саме прибуток за звітний період.

Отримання підприємством доходу (прибутку) завжди пов'язане з проведенням визначених витрат. Кожне підприємство діє на свій розсуд, воно самостійно планує свою діяльність, розпоряджується своїм майном, несе відповідальність перед кредиторами, тощо.

Так, згідно з статтею 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Відповідно до глави 4 "Господарська комерційна діяльність (підприємництво)" Господарського кодексу України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Підприємством підтверджено отримання прибутку за 1-е півріччя 2010 року, звітом згідно форми № 2 "Звіт про фінансові результати" за 1-е півріччя 2010 рік.

В п.5.2.1 Закону №334 зазначено, що до складу валових витрат включаються, суми будь яких витрат, сплачених протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

П.п.5.3.-5.7 Закону №334 не закріплено обмежень, що витрати які не компенсовані доходами, не включається до складу валових витрат.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Позивачем в повному обсязі надано документи, які підтверджують придбання листа 5,00х1500х6800 мм від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ" та його подальшу реалізацію.

Виходячи з вищевикладеного, а також враховуючи норми пункту 5.11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в якому вказано, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється, то у ДП "Укрспецвагон" правомірно відобразив в складі валових витрат, суму яку він затратив на придбання листа 5,00х1500х6800 мм, отриманого від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ".

В податковому повідомленні-рішенні від 19 листопада 2010 року № 0000632310/0 (від 24 грудня 2010 року № 000632310/1) відповідач посилається на порушення позивачем п.п.17.1.3, п.п.17.1.6. п.17.1 ст.17 на Закон № 2181, на підставі яких нараховано штрафні (фінансови) санкціїї на суму 22 409 170,00 грн. при сумі податкового зобов'язання за основним платежем - 22 409 169,00 грн.

У відповідності до п.п.17.1.3 п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

На підставі п.п 17.1.6. п.17.1 ст. 17 Закону № 2181, у разі коли платника податків (посадову особу платника податків) засуджено за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків або якщо платник податків декларує переоцінені або недооцінені об'єкти оподаткування, що призводить до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах, такий платник податків додатково до штрафів, визначених цим пунктом, за наявності підстав для їх накладення сплачує штраф у розмірі п'ятдесяти відсотків від суми недоплати, але не менше ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не доведено, що позивачем занижено податкове зобов'язання у великих розмірах через декларування переоцінених або недооцінених об'єктів оподаткування або через засудження позивача (посадову особу) за скоєння злочину щодо ухилення від сплати податків.

Також з акту вбачається, що від продажу вищезазначеного товару, отриманого від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ" та у подальшому реалізованому за ціною нижчою, ніж придбано, позивачем порушено п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: завищено податкового кредиту на суму 45 896,30 грн., а саме в квітні 2010 р. на суму 9 351,10 грн. та в травні 2010р. на суму 36 545,19грн.

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України від 3 квітня 1997 року N 168 "Про податок на додану вартість", який був чинним на момент виникнення спірних відносин, (далі - Закон N 168) закріплено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 передбачено, що податковий кредит звітного періоду складається з сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді в зв'язку з придбанням товарів, вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Згідно з підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону N 168, суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168, суми податку на додану вартість, сплачені у зв'язку з придбанням товарів, вартість яких не відноситься до складу валових витрат, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Крім того, підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168 встановлені додаткові обмеження, які визначають, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Як зазначалось вище, позивачем в повному обсязі надано документи, які підтверджують придбання листа в мм 5,00х1500х6800 від ЗАТ "ДМЗ" філія "Металургійний комплекс" ЗАТ "ДМЗ" та його подальшу реалізацію, отже відповідачем не доведено правомірність посилання на порушення позивачем п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

З акту перевірки від 03.11.2010 року № 955/23-304/01056362 вбачається, що позивачем порушено п.п.3.1.1 п.3.1 ст. 3, п.п.7.2.3 п.7.2, п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" , а саме: ДП "Укрспецвагон"в травні 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ "ТПС-Груп", на загальну суму 398550,71 грн., по підприємству ПП "ТВФ Ломекс"січні, квітні ,серпні 2009р на загальну суму 438711,0 грн., по підприємству ТОВ "Кастор плюс" в вересні 2009 року , на загальну суму 79114,37 грн.

Стосовно виявленого відповідачем порушення, колегією суддів встановлено наступне.

Підставою для спірного прийняття податкового повідомлення-рішення, яким донараховано податок на додану вартість, слугували висновки податкового органу встановлення фактичних обставин, які спростовують реальність проведених господарських операцій позивача з контрагентами ПП " ТВФ Ломекс", ТОВ "ТПС Груп" та ТОВ " Кастор плюс", на підставі яких позивачем визначені суми податкового кредиту.

Між ДП "Укрспецвагон" та ТОВ "ПФК "ТПС - Груп" було укладено договори поставки №П-ЦВСВ(ВМТЗ-09.268)ю від 01.10.2009 року та №П-ЦВСВ(ВМТЗ-09.270), відповідно до яких постачальник ТОВ "ПФК "ТПС - Груп" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Укрспецвагон" товари, зазначені у Специфікації№1, а покупець прийняти та оплатити такий товар

ТОВ "ПФК "ТПС - Груп" в квітні 2010 року здійснило поставку товару до ДП "Укрспецвагон", про що свідчать видаткові накладні №09204, 12104, 20104, 22104, 22204, 23104, 23204, 26104, рахунки фактури №29103, 29103А, 20104, 22104, 23204, 26104, прибуткові ордери №11560, 1153, 1414, 1358, 1360, 1415, 1313, 1357, 1333 та податкові накладні №12104, 09204, 20104, 21104, 22204, 22104, 23104, 23204, 26104, 26204.

Оплата за вказаними договорами проводилась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Також до матеріалів справи були додані сертифікати якості на товар №64, 1662, 2054, 500767,503387.

Згідно умов договорів поставка товарів здійснюється за рахунок та транспортом Покупця, ( ДП "Укрспецвагон"). Позивачем до матеріалів справи надано відомість про наявність транспортних засобів та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на підтвердження можливості самостійного транспортування товару.

Між ДП "Укрспецвагон" та ПП "ТВФ "Ломекс", було укладено договір поставки №170П-ЦВСВ (ВМТЗ-09.215)ю від 30.06.2009 року, відповідно до якого постачальник ПП "ТВФ "Ломекс" зобов'язується поставити та передати у власність покупцю - ДП "Укрспецвагон" товари, зазначені у Специфікації№1, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ПП "ТВФ "Ломекс" в січні, квітні та серпні 2009 року здійснило поставку товару до ДП "Укрспецвагон", про що свідчать видаткові накладні №1, 2, 3, 9, 21, 22 , рахунки фактури №1, 2, 3, 9, 21, 22, прибуткові ордери № 18, 20, 91, 1039 та податкові накладні № 1, 2, 3, 9, 21, 22.

Оплата за вказаними договорами проводилась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Також до суду були надані сертифікати якості на товар №4, 7, 67, 339.

Згідно умов договору поставка товарів здійснюється за рахунок та транспортом покупця, (ДП "Укрспецвагон"). Позивачем до матеріалів справи надано відомість про наявність транспортних засобів та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на підтвердження можливості самостійного транспортування товару.

З матеріалів справи та пояснень представників сторін встановлено, що між ДП "Укрспецвагон" та ПП "Кастор-плюс", укладено договір поставки №20П-ЦВСВ(ВМТЗ-06.45)ю в 2006 році.

Копію зазначеного договору позивачем не надано суду, оскільки він був знищений, що підтверджується Актом № 31 від 15.03.2012 року "Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архіву".

ПП "Кастор-плюс" в вересні 2009 року здійснило поставку товару до ДП "Укрспецвагон", про що свідчить видаткові накладні №38 та №39 , рахунки фактури №41 та №42, прибуткові ордери № 2536, 2535, 2632, 2636 та податкові накладні № 41 та №42.

Оплата за вказаними договорами проводилась в безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

В підтвердження використання товарів позивач надав копії вимог №1230, 1245, 2603, 1268, 1289, 2674, 3575, 1222, 4125, 6302, 5886, 4411, 8487, 6006, 6005, 6094, 6188, 9839, 9741, 9840, 9742, 6666, 6677, 6665, 6676, 5429, 5468, 2329, 15235, 1702, 1725, 1204, 18319, 18318, 1651, 4421, 2414, 2410, 1767, на підставі яких цеха отримували матеріали для виготовлення напіввагону, а також норм витрат матеріалів та запасних частин на виготовлення напіввагону, норм витрат матеріалів та запасних частин на капітальний ремонт окатишевоза, норм витрат матеріалів та запасних частин на деповський ремонт окатишевоза, звіт про виробничу діяльність ДП "Укрспецвагон" за 2009 році, звіт про виробничу діяльність ДП ""Укрспецвагон" за 1 півріччі 2010 року.

В підтвердження того, що на підприємстві достатньо місця для зберігання великої кількості товарів, надано суду копію державного акта на право постійного користування земельною ділянкою Серія ЯЯ№316533, згідно якого ДП "Укрспецвагон" є користувачем земельною ділянкою площею 40,6 га, яка розташована за адресою вул. Леніна, 5 с. Панютине, м. Лозова, а також надано копію технічного паспорту на одне із нежилих зданій складу, яке розташоване по вул. Леніна, 5 та має загальну площу 483,9 кв.м.

Копії долучених до матеріалів справи первинних та розрахункових документів не мають дефектів форми та змісту, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.п.7.2.1 п.7.2, п.п.7.2.4. п.7.2 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку" спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Відповідно до п.7.4.1. п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку:

- з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3. п.7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до пп.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5. п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Позивачем до матеріалів справи було надано належні накладні, платіжні доручення та інші первинні документи, які підтверджують реальність та фактичність виконання вищезазначених договорів.

Колегія суддів не приймає до уваги посилання представників відповідача та третьої особи на те, що у позивача відсутні товарно - транспортні накладні, сертифікати якості на деякий товар, що є підтвердженням фактичного не виконання договорів, оскільки у позивача право на податковий кредит виникло на дату отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання товару чи послуг, адже, за наявності документів, які підтверджують фактичне отримання позивачем товарів з метою їх використання у власній господарській діяльності, ненадання такого документу як товарно-транспортна накладна або сертифікат якості, не може бути єдиною підставою для висновків про відсутність документального підтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару. Колегія суддів також зазначає, що транспортною документацією обов'язково мають бути підтверджені витрати з послуг по перевезенню вантажів, а не послуги з придбання товару.

Колегія суддів вказує, що документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися, з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, зміст послуг, що надають тощо.

При цьому сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Зазначене вище також роз'яснюється Інформаційними листами Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року №1936/11/13-11 та від 0206.2011 року № 742/11/13-11.

З акту перевірки від 03.11.2010 року № 955/23-304/01056362 вбачається, що відповідач на підтвердження виявлення нереальності здійснення господарських операцій позивача з зазначеними контрагентами посилається на наступне:

- декларація ТОВ "ТПС-Груп" за квітень 2010 року присвоєно статус "Не визнано як податкова декларація", про виявлені недоліки в Декларації було повідомлено підприємство рекомендованим листом від 26.05.2010 року №6831/10/28-211, 17.08.2010 року підприємство ТОВ ПФК "ТПС-ГРУП" оголошено банкрутом;

- ПП "ТВФ Ломекс" (код ЄДРПОУ 32864138) за січень 2009 року, квітень 2009 року, серпень 2009 року подані до податкової інспекції з незначними обсягами з серпня 2009 року підприємство не звітує, не знаходиться за юридичною адресою.

- ТОВ " Кастор плюс" (код ЄДРПОУ 34333296) декларації подавалися з незначними обсягами, не знаходиться за юридично адресою.

З наданих суду витягів з Єдиного державного реєстру по зазначеним контрагентам позивача - ТОВ "ТПС-Груп", ПП "ТВФ Ломекс", ТОВ " Кастор плюс", не вбачається, що на момент виписування первинних документів контрагенти позивача не були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб або не знаходились за юридичною адресою.

Відповідач в акті перевірки посилається на те, що "ТОВ "ТПС-Груп" 17.08.2010 року оголошено банкрутом", хоча , як зазначено вище, господарські операції з позивачем проводились в квітні 2010 року.

Контрагенти ДП "Укрспецвагон" на момент виникнення спірних правовідносин у встановленому порядку зареєстровані в якості платників ПДВ, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами у справі, тому згідно положень п.п.7.2.4 п.7.2 ст. 7 Закону № 168 ТОВ "ПФК "ТПС-ГРУП", ПП "ТВФ Ломекс", ПП "Кастор плюс" мали право на складання податкових накладних та нарахування податку.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожний зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку і розмірах, встановлених Законом.

Якщо контрагенти не виконали свого зобов'язання зі сплати податку добюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

ДП "Укрспецвагон" не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання по сплаті податків контрагентами, якщо інше прямо не встановлено законом.

Колегія суддів також зауважує, що чинним законодавством України на учасників цивільно-правових відносин, які є платниками податків, не покладено обов'язку та не визначено право перевірки відповідності законодавству статусу контрагентів, в т.ч. перебування за місцезнаходженням, та дотримання ними вимог податкового законодавства. Кожен платник податку несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Законодавством України не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по товарах, послугах отриманих від продавця, в разі порушення ним умов податкового законодавства, за умови, що такий продавець зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг).

Відповідачем не подано жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним, які є належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, ст.70 КАС України доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення платником податків в податковому обліку показників господарських операцій, котрі в дійсності не відбулись.

В силу висновків Верховного Суду України, вміщених в у п.6 Постанови N 3 "Про судову практику в справах про визнання угод недійсними" до угод, укладених з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, зокрема, належать угоди, спрямовані на приховування фізичними та юридичними особами від оподаткування доходів, тощо. Угода може бути визнана недійсною лише з підстав та з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожному конкретному випадку при визнанні угоди недійсною суди повинні встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Колегією суддів не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст угод не відповідав дійсним намірам сторін і що ці наміри спрямовані на ухилення від сплати податків за фінансово-господарськими результатами виконання зазначених договорів, також вказаних доказів у відповідності до вимог ст. 71 КАС України не надано і відповідачем.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність факту порушення податкового законодавства з боку позивача та про неправомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції від 17.09.13 р. відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача та третьої особи.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Державного підприємства "Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів", Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013р. по справі № 820/3351/13-а залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Рєзнікова С.С. Судді Катунов В.В. Ральченко І.М.

Повний текст ухвали виготовлений 02.12.2013 р.