Ухвала

від 08.12.2014 по справі 820/3351/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 грудня 2014 року м. Київ К/800/607/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів :

Головуючого Кошіля В.В.

Суддів Борисенко І.В.

Моторного О.А.

при секретарі Калініні О.С.

за участю представників:

позивача - Ларіонової О.О.

відповідача - Бондар Д.О.

третьої особи - Української Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013

та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013

у справі № 820/3351/13-а

за позовом Державного підприємства «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів»

до Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області

третя особа - Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» звернулось до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області від 19.11.2010 № 0000632310/0 та № 0000642310/0, від 24.12.2010 № 0000632310/1 та № 0000642310/1.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013, позов задоволено; скасовано спірні податкові повідомлення-рішення, з мотивів протиправності їх прийняття.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Третя особа в касаційній скарзі просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій; прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач у поясненнях до касаційних скарг зазначає про відсутність підстав для їх задоволення та скасування судових рішень, які прийняті у відповідності до закону, а судові висновки ґрунтуються на досліджених доказах та відповідають фактичним обставинам справи.

Перевірівши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційні скарги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами проведеної позапланової виїзної перевірки ДП «Український державний центр по експлуатації спеціалізованих вагонів» згідно постанови старшого слідчого СВ ВПМ Лозівської ОДПІ з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2007 по 30.06.2010, складено акт № 955/23-304/01056362 від 03.11.2010, в якому зафіксовані порушення: пп. пп. 4.1.1, 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством занижено валові доходи за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 в сумі 21 311 096 грн., в т.ч.: 4 квартал 2009 року у сумі 12 000 000 грн., за 1 квартал 2010 року в сумі 21 850 990,28 грн., за 1 півріччя 2010 року в сумі 9 311 096 грн. (в т.ч. за 2 квартал 2010 року в сумі (- 3 077 603 грн.), за результатами якого донараховано податок на прибуток в сумі 5 327 774 грн.; пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено валові витрати в сумі 68 096 099 грн., в т.ч.: 2 квартал 2009 року в сумі 24 958 490,69 грн., 3 квартал 2009 року в сумі 32 418 324,70 грн., 4 квартал 2009 року в сумі 10 719 283,86 грн., за результатами якого донараховано податку на прибуток у сумі 17 024 024,75 грн.; п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого підприємством завищено валові витрати в ІІ кварталі 2010 року на суму 229 481,52 грн., в результаті чого донараховано податок на прибуток у сумі 57 370,38 грн.; пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 960 772 грн., в т.ч.: за січень 2009 року на суму 218 304 грн., за квітень 2009 року на суму 132 900 грн., за серпень 2009 року на суму 86 007 грн., за вересень 2009 року на суму 79 114,37 грн., за квітень 2010 року на суму 407 902,10 грн., за травень 2010 року на суму 36 545,19 грн.

На підставі результатів проведеної перевірки та процедури адміністративного оскарження відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000632310/0 від 19.11.2010, № 0000632310/1 від 24.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств у розмірі 44 848 339 грн., в т.ч.: 22 409 169 грн. основного платежу та 22 409 170 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000642310/0 від 19.11.2010, № 0000642310/1 від 24.12.2010 про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 186 989 грн., в т.ч.: 791 326 грн. основного платежу та 395 663 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Матеріалами справи встановлено, що між ДП «Укрспецвагон» (постачальник) та ПП «Діалог» (покупець) укладено договір 160П-ЦВСВ (ОРВ-09.163)ю від 18.06.2009, за умовами якого постачальник зобов'язується виготовити та передати у власність покупця, а покупець прийняти і сплатити, на умовах даного договору, напіввагон чотиривісний виробництва ДП «Укрспецвагон» в кількості 50 одиниць. Також, між сторонами договору укладено додаткову угоду № 1 та Специфікацію №1 від 18.06.2009 до зазначеного договору. Згідно Специфікації №1 від 18.06.2009 найменування продукції вагон чотиривісний моделі 12-9745 ТУ 35.2-01124454-032-2004 у кількості 50 шт. загальною вартістю 12 000 000 грн. разом з ПДВ.

У червні-вересні 2009 року ДП «Укрспецвагон» отримало передплату від ПП «Діалог» в сумі 12 000 000 грн. за договором від 18.06.2009 про виготовлення та передачу у власність 50 напіввагонів, що підтверджується виписками по рахунку.

Між ПП «Діагональ», ПП «Діалог» та ДП «Укрспецвагон» укладено договір від 24.09.2009 №1/24-09-4ВСВ про відступлення права вимоги, згідно якого первісний кредитор - ПП «Діалог» відступає, а ПП «Діагональ» (новий кредитор) одержує право замість первісного кредитора вимагати від позивача (боржника) поставки напіввагонів чотиривісних моделі 12-9745 у кількості 50 одиниць, а позивач (боржник) згоден з відступленням права вимоги на умовах цього договору.

Також між ДП «Укрспецвагон» та ПП «Діагональ» укладено договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009.

На виконання умов договору від 30.09.2009 позивачем виписано податкову накладну № 1940 від 30.09.2009 та накладну-вимогу від 30.09.2009 на загальну суму 12 000 000 грн.

Також, складено акт прийому-передачі майна на зберігання від 01.10.2009 № 1 до договору від 30.09.2009, в якому зазначено напіввагони з реєстраційними номерами у кількості 50 штук.

ДП «Укрспецвагон» листом від 03.12.2009 № ЦВСВ-1/4789 «Про поставку вагонів» повідомило директора ПП «Діагональ» про неможливість відвантаження на їх адресу 50 піввагонів моделі 12-9745, в зв'язку зі складним економічним становищем підприємства та вважати акт прийому-передачі № 1 недійсним.

30.12.2009 складено повернення № 9 від покупця напіввагонів у кількості 50 шт. на загальну суму 12 000 000 грн., який не містить підпису відвантажника.

Між позивачем та ПП «Діагональ» складено акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2009, з якого вбачаються розбіжності, а саме: у ДП «Укрспецвагон» рахується кредиторська заборгованість у сумі 12 000 000 грн., у ПП «Діагональ» дебіторська заборгованість складає 900 грн.

Крім того, рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2011, яке набрало законної сили, договір зберігання № 1/30-09 від 30.09.2009 та акт приймання-передачі від 01.10.2009 визнано недійсними.

В зазначеному судовому рішенні суд прийшов до висновку, що позивач не міг отримати на зберігання напіввагони, зазначені в акті від 01.10.2009 так як ці напіввагони були виготовлені позивачем лише у березні-травні 2010 року, що підтверджується технічними паспортами заводу виробника.

Згідно з ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Зазначена норма означає, що договір є недійсним з моменту його укладання і у сторін договору не виникають права та обов'язки, настання яких сторони передбачали з моменту укладення правочину. Отже, визнаний рішенням Господарського суду Харківської області від 04.02.2011 року договір зберігання №1/30-09 від 30.09.2009 року є недійсним з моменту його укладання, тобто з 30.09.2009.

Також, в судовому порядку встановлено, що позивачем в повному обсязі повернуто ПП «Діагональ» суму 12 000 000 грн. попередньої оплати по договору 1/24-09-ЦВСВ (ОРВ-09.267) від 24.09.2009, що підтверджується платіжними дорученнями на загальну суму 12 000 000 грн.

Матеріалами справи встановлено, що у позивача рахувалися напіввагони як готова продукція загальною вартістю 16 875 000 грн., рах. 26, склад 6 (код товару 7112) та згідно відомості по партіям товару на складах за період вересень-грудень 2009 року. Із зазначеного рах. 26 та відомостей не вбачаються реєстраційні номери напіввагонів, через що не можуть бути прийняті до уваги посилання відповідача, що вагони, перелічені в акті прийому-передачі № 1 на момент складання зазначеного акту та документу про повернення товару були виготовлені та були в наявності у позивача.

В ході перевірки встановлено та не заперечується позивачем по справі, що дані напіввагони позивач реалізував підприємству ЗАТ «Регіон Транс» згідно контракту № 266П-ЦВСВ(ОРВ-09.294), що відображено у внутрішньому податковому обліку позивача та підтверджується видатковими накладними та видатковими ордерами, наявними в матеріалах справи.

При цьому твердження відповідача, що ЗАТ «Регіон Транс» були реалізовані позивачем вагони, які існували раніше, а не спірні спростовані судами обох інстанцій з підтвердженням матеріалів справи.

Відповідно до пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті.

Зважаючи на встановлені факти та положення норм законодавства, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що позивач не занижував валові доходи за 4 квартал 2009 року на суму 12 000 000 грн.

Таким чином, відповідачем не доведено, що позивач прийняв на зберігання напіввагони, перелічені в акті прийому-передачі майна № 1 від контрагента ПП «Діагональ», через що він неправомірно посилається на порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в акті перевірки від 03.11.2010 та спірному податковому повідомленні-рішенні, оскільки зазначеною нормою передбачено, що до складу валового доходу включаються доходи у вигляді вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання).

Щодо встановленого під час перевірки завищення валових витрат по придбаним товарам на суму 68 325 581 грн., в результаті чого донараховано податку на прибуток у сумі 17 024 024,75грн.

Проведеною перевіркою валових витрат, відображених у рядку 04.1 Декларацій «витрати на придбання товарів (робіт, послуг)», крім визначених у 04.11 за період з 01.01.2009 по 30.06.2010 встановлено витрати в загальній сумі 672 450 881 грн. на підставі таких документів: оборотно-сальдові відомості, первинні документи, відомості аналітичного обліку рахунків 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 372 «Розрахунки з підзвітними особами», 377 «Розрахунки з іншими дебіторами», 301 «Каса в національній валюті», 31 «Поточні рахунки в національній валюті» та реєстри отриманих податкових накладних, податкові накладні, та встановлено завищення валових витрат на загальну суму 68 325 581 грн., у зв'язку з непідтвердженням витрат на отримання товарів (робіт, послуг) первинними бухгалтерськими документами, а саме: прибутковими накладними, товарно-транспортними накладними, актами виконаних робіт, рахунками- фактури.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 цього Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. У разі втрати, знищення або зіпсуття зазначених документів, платник податку має право письмово заявити про це податковому органу та здійснити заходи, необхідні для поновлення таких документів. Письмова заява має бути надіслана до/або разом з поданням розрахунку податкових зобов'язань звітного періоду. Якщо платник податку не подасть у такий строк письмову заяву та не поновить зазначених документів до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, непідтверджені відповідними документами витрати не визнаються валовими витратами і на суму недосплаченого податку нараховується пеня у розмірі облікової ставки Національного банку України, збільшеної в 1,2 раза. Якщо платник податку поновить зазначені документи у наступних періодах, підтверджені витрати (з урахуванням сплаченої пені) включаються до валових витрат податкового періоду, на який припадає таке поновлення.

Таким чином, законодавством закріплено право платника у разі втрати, знищення або зіпсування документів заявити про це податковому органу. Також законодавством не закріплено норми, яка б забороняла платнику здійснювати самостійні заходи для поновлення таких документів.

В судовому порядку встановлено, що в лютому 2010 року було виявлено відсутність на підприємстві первинної та іншої бухгалтерської документації, а саме: головної книги; первинних бухгалтерських документів на придбання ТМЦ за січень, травень, вересень, листопад, грудень 2009 року; первинних бухгалтерських документів на реалізацію готової продукції та ТМЦ за червень-вересень, грудень 2009 року; первинних бухгалтерських документів, пов'язаних з виробництвом продукції за березень, червень, вересень-грудень 2009 року.

Листом від 24.03.2010 № ЦВСВ-1/1391 ДП «Укрспецвагон» звернулось до Лінійного відділу на ст. Лозова УМВС України на південній залізниці з проханням провести перевірку та прийняти міри по розшуку бухгалтерської та іншої документації за 2009 рік.

Постановою оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці від 05.04.2010 в порушенні кримінальної справи відмовлено за ст. 357 КК України, в зв'язку з частковим знаходженням документів.

З постанови оперуповноваженого СКР ЛВ від 05.04.2010 вбачається, що проведеними розшуковими заходами органами міліції в архіві ДП «Укрспецвагон» були знайдені наступні бухгалтерські документи: головна книга; відомості по партіях товарів на складах по усім цехам за січень-вересень 2009 року; виробничі звіти по цехам за період липень-вересень 2009 року; первинні бухгалтерські документи на реалізацію готової продукції за червень, грудень 2009 року; первинні бухгалтерські документи на придбання товарно-матеріальних цінностей за період січень-липень, вересень-грудень 2009 року.

Однак, під час проведення розшукових дій не було встановлено місцезнаходження первинних бухгалтерських документів, пов'язаних з виробництвом продукції за березень, червень, грудень 2009 року; первинних бухгалтерських документів на реалізацію готової продукції та товарно-матеріальних цінностей за липень, серпень 2009 року.

З постанови оперуповноваженого СКР ЛВ від 05.04.2010 вбачається, що зниклі документи не вплинули на результат виробничої діяльності підприємства, не призвели до порушення технологічного процесу вцілому та позивачем підтверджено можливість поновлення незнайдених документів.

Незнайдені, під час розшукових заходів органами міліції, первинні бухгалтерські документи було позивачем частково поновлені за допомогою контрагентів за виключенням вилучених за рішеннями правоохоронних органів та судів.

Згідно протоколу допиту свідка від 31.08.2010 ОСОБА_5 - в.о. головного бухгалтера позивача в період з 09.04 по 08.05.2010 не були поновлені бухгалтерські документи, в зв'язку з тим, що в цей період проводилась перевірка фінансово-господарської діяльності позивача та ОСОБА_5 необхідно було підготувати фінансовий звіт. Отже, з зазначеного протоколу допиту свідка не вбачається, що позивач не бажав взагалі відновлювати документи або зазначав, що у майбутньому цього не зробить.

З пояснень представника позивача встановлено, що на момент проведення перевірки позивачем було надано податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт та рахунки-фактури, які підтверджують суму валових витрат 68 096 099,25 грн., отже, акти виконаних робіт та рахунки-фактури не були втрачені, а були наявні під час проведення перевірки.

Зазначені документи (податкові накладні, платіжні доручення, акти виконаних робіт та рахунки-фактури) на загальну суму валових витрат 68 096 099,25 грн. були приєднані до матеріалів справи.

Так, в якості доказу наявності первинних документів та правомірного віднесення до складу валових витрат з податку на прибуток витрат на придбання товарно-матеріальних цінностей, робіт та послуг за червень, серпень та грудень 2009 року ДП «Укрспецвагон» до суду були надані копії завірених первинних документів (договори, податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, акти виконаних робіт, докази оплати).

Як встановлено судами з підтвердженням матеріалів справи, на момент складання звітності та віднесення витрат за податками всі первинні бухгалтерські та інші документи, у т.ч. по яким згодом виявлено втрату, були наявні у позивача в повному обсязі, адже про їх зникнення заявлено лише в 2010 році, та підтверджується висновками оперуповноваженого СКР ЛВ на ст. Лозова УМВС України на Південній залізниці при проведенні розшукових заходів за зверненням ДП «Укрспецвагон» щодо встановлення місцезнаходження бухгалтерських документів.

В акті перевірки податковий орган встановив відсутність на підприємстві документів за червень, серпень та грудень 2009 року, в результаті чого завищено валові витрати на загальну суму 68 096 099,25 грн.

Однак, позивачем до матеріалів справи надано всі підтверджуючі первинні документи (видаткові та податкові накладні, докази сплати) на загальну суму 62 795 782,32 грн.

Позивачем не надано видаткових накладних за червень, серпень та грудень 2009 року на загальну суму 5 300 316,93 грн., але дана обставина не впливає на висновки суду щодо реальності укладених угод та обґрунтованості формування витрат, оскільки інші матеріали справи вказують на наявність підстав для формування валових витрат внаслідок виробничого процесу.

Згідно з пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» якщо контролюючий орган не може самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків згідно з підпунктом «а» підпункту 4.2.2 статті 4 цього Закону у зв'язку з невстановленням фактичного місцезнаходження підприємства чи його відокремлених підрозділів, місцезнаходження фізичної особи або ухиленням платника податків чи його посадових осіб від надання відомостей, передбачених законодавством, а також якщо неможливо визначити суму податкових зобов'язань у зв'язку з неведенням платником податків податкового обліку або відсутністю визначених законодавством первинних документів, сума податкових зобов'язань платника податків може бути визначена за непрямим методом. Цей метод може застосовуватися також у випадках, коли декларацію було подано, але під час документальної перевірки, що проводиться контролюючим органом, платник податків не підтверджує розрахунки, наведені у декларації, наявними документами обліку у порядку, передбаченому законодавством.

Відповідно до пп. 4.3.2. п. 4.3 ст. 4 цього Закону за непрямим методом податкове зобов'язання визначається за оцінкою витрат платника податків, приросту його активів, кількості осіб, які перебувають з ним у відносинах найму, а також оцінкою інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов'язання щодо конкретного податку, збору (обов'язкового платежу) відповідно до закону. Якщо підставою для застосування непрямих методів є відсутність окремих документів обліку, такий метод може застосовуватися виключно для визначення об'єкта оподаткування або його елементів, пов'язаних із такими документами. Якщо платник податків подає інші документи обліку або інші підтвердження, достатні для визначення показників відсутніх документів обліку, непрямі методи не застосовуються.

При з'ясуванні обставин у справі податковий орган посилався на те, що поданих під час перевірки позивачем документів не було достатньо для визначення сум валових витрат за червень, серпень та грудень 2009 року.

Згідно з пп. 4.3.3 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» методика визначення суми податкових зобов'язань за непрямими методами затверджується законом і є загальною для всіх платників податків. Порядок застосування непрямих методів визначення суми доходів фізичної особи визначається з урахуванням норм закону з питань оподаткування доходів фізичних осіб.

В судовому порядку встановлено, що відповідачем під час перевірки не було враховано пп. 4.3.1 п. 4.3 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Актом перевірки встановлено порушення п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: завищено валові витрати на суму 229 481,52 грн., з огляду на те, що товари позивачем використанні не на потреби власної господарської діяльності - отримання доходу.

Перевіркою встановлено, що ДП «Укрспецвагон» здійснено придбання товару «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С размір профіля в мм 5х1500х6800 ФІV», постачальником даної продукції є ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» за договором № 304855 від 06.11.2008 за ціною 6 018 грн./т без участі в тендерах. Товар «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профіля в мм 5х1500х6800 ФІV», є сировиною для виробництва товару «Кришка люка напіввагона».

Також, в акті перевірки № 955/23-304/01056362 зазначено, що ДП «Укрспецвагон» реалізувало придбану продукцію «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профіля в мм 5х1500х6800 ФІV» ТОВ «УПЕК ТРЕЙДІНГ», в кількості 721,64 т за ціною 5 700 грн. за 1 т. металопрокату 5 мм, згідно угоди № 64П-ЦВСВ (ВЗК-10.83)ю від 30.03.2010.

Позивачем не надано суду копію договору № 304855 від 06.11.2008, укладеного із ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ», через те, що він вилучений на підставі протоколу виїмки від 17.03.2009.

Сторонами у справі не заперечувалось, що позивачем здійснено придбання товару «Прокат товстолистовий г/к марка 09Г2С розмір профіля в мм 5,00х1500х6800» згідно договору № 304855 від 06.11.2008, укладеного з ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ».

Факт виконання умов договору № 304855 від 06.11.2008 судами встановлено з підтвердженням матеріалів справи, а саме: прибутковими ордерами, рахунками, накладними на відвантаження, актами прийому-передачі продукції, податковими накладними, розрахунком коригування, платіжними дорученнями.

ДП «Укрспецвагон» реалізував товар, отриманий від ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» на підставі договору № 64П-ЦВСВ(ВЗК-10.83)ю від 30.03.2010, укладеного з ТОВ «УПЕК ТРЕЙДІНГ», на виконання умов якого позивач відвантажив в травні та червні 2010 року ТОВ «УПЕК ТРЕЙДІНГ» 658,45 т листа 5х1500х6800мм марки 09Г2С на суму 3 753 165 грн. без ПДВ (658,45х5700), що підтверджується видатковими накладними, рахунками на оплату, податковими накладними, рахунками-фактури та актом заліку взаємних заборгованостей.

Придбаний лист 5х1500х6800мм марки 09Г2С був в травні 2010 року у ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» на підставі договору № 304855 від 06.11.2008 в кількості 658,45 т на суму 3 940 421,20 грн. без ПДВ, з яких 187,55 т за ціною 5 900 грн/т без ПДВ, що підтверджується актами прийому-передачі продукції № 83425 від 29.04.2010 на загальну кількість 133,8 т та № 83554 від 01.05.2010 на загальну кількість 53,75 т, а решту 470,90 т придбано за ціною 6 018 грн/т без ПДВ, тому на підставі вищевикладеного різниця між придбаним товаром та реалізованим складає 187 256,20 грн. (3 940 421,20-3 753 165), а не 229 481,52 грн, як зазначено в акті перевірки.

У подальшому позивачем дійсно було реалізовано товар, отриманий від ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» за ціною 5 700 грн. без ПДВ, при цьому кількісні та якісні показники товару при подальшому продажу за ціною, нижчою від ціни придбання товару, не змінювались.

У зв'язку з виробничою необхідністю ДП «Укрспецвагон» здійснив реалізацію металопрокату марки 09Г2С 5 мм ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ» для виготовлення ним товару «Полотно кришки люку піввагону» виключно для потреб ДП «Укрспецвагон», яка, в свою чергу, придбавалась підприємством за угодою купівлі-продажу у ТОВ «УПЕК ТРЕЙДИНГ» і є напівфабрикатом для виробництва товару «Кришка люка піввагону». Кришка люка піввагону за договорами купівлі-продажу була реалізована на залізниці України та підприємствам залізничного транспорту. Також кришка люка піввагону була реалізована у складі товару «Піввагон люковий моделі 12-9745» за договорами купівлі-продажу, що у подальшому дало змогу позивачу перекрити різницю від купівлі-продажу за нижчою ціною металопрокату марки 09Г2С 5 мм, що підтверджується прибутковим фінансовим результатом діяльності ДП «Укрспецвагон» за 1-е півріччя 2010 року та формою № 2 «Звіт про фінансові результати» за 1-е півріччя 2010 року.

Тобто, у цьому випадку металопрокат марки 09Г2С 5 мм використано виключно на потреби власної господарської діяльності та на отримання прибутку, а різницю від купівлі-продажу за нижчою ціною металопрокату марки 09Г2С 5 мм перекрито ціною реалізації товару «Кришка люка піввагону» та товару «Піввагон люковий моделі 12-9745». Підтвердженням вищевикладеного є прибутковий фінансовий результат діяльності ДП «Укрспецвагон» за 1-е півріччя 2010 року, згідно форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 1-е півріччя 2010 рік.

Підприємством підтверджено отримання прибутку за 1-е півріччя 2010 року звітом згідно форми № 2 «Звіт про фінансові результати» за 1-е півріччя 2010 рік.

Згідно з п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку (пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Як встановлено матеріалами справи, позивачем в повному обсязі підтверджено придбання листа 5х1500х6800 мм від ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» та його подальшу реалізацію.

Відповідно до п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Таким чином, нарахування грошового зобов'язання з податку на прибуток є безпідставним та таким, що не підтверджується дослідженими судами матеріалами справи.

Щодо нарахування податкового зобов'язання з податку на додану вартість, судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

В акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення податкового кредиту на суму 45 896,30 грн., у т.ч.: в квітні 2010 року на суму 9 351,10 грн. та в травні 2010 року на суму 36 545,19 грн., в результаті продажу товару, отриманого від ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» за ціною нижчою, ніж ціна придбання.

Згідно з п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 цього Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

В даному випадку, податковим органом не доведено, що ціна продажу товарів, придбаних у ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» не відповідає рівню звичайних цін, визначення яких наведено у п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 зазначеного Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту (пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Однак, матеріалами справи встановлено, що позивачем в повному обсязі документально підтверджено придбання листа в мм 5х1500х6800 від ЗАТ «ДМЗ» філія «Металургійний комплекс» ЗАТ «ДМЗ» та його подальшу реалізацію.

Також відповідачем в акті перевірки зазначено про порушення позивачем пп. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: в травні 2010 року безпідставно віднесено до складу податкового кредиту податкові накладні, отримані від ТОВ «ТПС-Груп» на загальну суму 398 550,71 грн. по підприємству ПП «ТВФ «Ломекс» в січні, квітні, серпні 2009 року на загальну суму 438 711 грн., по підприємству ТОВ «Кастор-плюс» у вересні 2009 року на загальну суму 79 114,37 грн., оскільки відсутні обставини, які підтверджують реальність проведених господарських операцій позивача з такими контрагентами.

Матеріалами справи встановлено, що між ДП «Укрспецвагон» (покупець) та ТОВ «ТПС-Груп» (постачальник) було укладено договори поставки № П-ЦВСВ (ВМТЗ-09.268)ю від 01.10.2009 та № П-ЦВСВ (ВМТЗ-09.270), відповідно до яких постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця - товари, зазначені у Специфікації №1, а покупець прийняти та оплатити такий товар.

ТОВ «ТПС-Груп» в квітні 2010 року здійснило поставку товару до ДП «Укрспецвагон», що підтверджено видатковими та податковими накладними, прибутковими ордерами.

Оплата за вказаними договорами проводилась в безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями.

Також до матеріалів справи були додані сертифікати якості на товар.

Згідно умов зазначених договорів поставка товарів здійснюється за рахунок та транспортом покупця.

Позивачем до матеріалів справи надано відомість про наявність транспортних засобів та копії свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів на підтвердження можливості самостійного транспортування товару.

Між ДП «Укрспецвагон» (покупець) та ПП «ТВФ «Ломекс» (постачальник) було укладено договір поставки № 170П-ЦВСВ (ВМТЗ-09.215)ю від 30.06.2009, відповідно до якого постачальник ПП «ТВФ «Ломекс» зобов'язується поставити та передати у власність покупцю товари, зазначені у Специфікації №1, а покупець прийняти та оплатити такий товар. Згідно умов договору поставка товарів здійснюється за рахунок та транспортом покупця.

ПП «ТВФ «Ломекс» в січні, квітні та серпні 2009 року здійснило поставку товару до ДП «Укрспецвагон», що підтверджено видатковими та податковими накладними, рахунками-фактури, прибутковими ордерами. Оплата проведена згідно платіжних доручень.

Між ДП «Укрспецвагон» (покупець) та ПП «Кастор-плюс» (постачальник) укладено договір поставки № 20П-ЦВСВ(ВМТЗ-06.45)ю в 2006 році.

Однак, зазначений договір був знищений, що підтверджується актом № 31 від 15.03.2012 «Про вилучення та знищення документів, не внесених до Національного архіву».

ПП «Кастор-плюс» у вересні 2009 року здійснило поставку товару до ДП «Укрспецвагон», про що свідчать видаткові накладні, рахунки-фактури, прибуткові ордери та податкові накладні. Оплата проведена згідно платіжних доручень.

В підтвердження використання товарів у власній господарській діяльності позивач надав до суду вимоги, на підставі яких цехи отримували матеріали для виготовлення напіввагону, а також норми витрат матеріалів та запасних частин на виготовлення напіввагону, норми витрат матеріалів та запасних частин на капітальний ремонт окатишевоза, норми витрат матеріалів та запасних частин на деповський ремонт окатишевоза, звіт про виробничу діяльність ДП «Укрспецвагон» за 2009 рік, звіт про виробничу діяльність ДП «Укрспецвагон» за 1 півріччя 2010 року.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами (пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 зазначеного Закону).

Згідно з пп. пп. 7.2.3, 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

На підтвердження висновків податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства з податку на додану вартість перший посилався на те, що декларації ТОВ «ТПС-Груп» за квітень 2010 року присвоєно статус «Не визнано як податкова декларація», про виявлені недоліки в Декларації було повідомлено підприємство рекомендованим листом від 26.05.2010 № 6831/10/28-211, 17.08.2010 року підприємство ТОВ «ТПС-Груп» оголошено банкрутом; ПП «ТВФ «Ломекс» за січень 2009 року, квітень 2009 року, серпень 2009 року подані до податкової інспекції з незначними обсягами з серпня 2009 року підприємство не звітує, не знаходиться за юридичною адресою; ТОВ «Кастор-плюс» декларації подавалися з незначними обсягами, не знаходиться за юридичною адресою.

Слід зазначити, що право платника податку на податковий кредит законодавство не ставить в залежність від ведення податкової звітності контрганетами платника податку.

Нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

В судовому порядку встановлено формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість спірного періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, виданих особами, які були зареєстровані платниками податку на додану вартість, та встановлено, що господарські операції мали місце, підтверджені первинними бухгалтерськими документами.

Оскільки, в судовому порядку встановлено правомірне формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість та віднесення суми витрат до складу валових витрат по взаємовідносинах з вищевказаними контрагентами, прийняття спірних податкових повідомлень-рішень є безпідставним.

За вказаних обставин, відсутності порушень норм матеріального та процесуального права, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позовних вимог є вірним, а касаційні скарги відповідача та третьої особи - необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального Головного управління Міндоходів та Лозівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 27.11.2013 та постанову Харківського окружного адміністративного суду від 17.09.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий В.В. Кошіль Судді І.В. Борисенко О.А. Моторний