Ухвала

від 13.11.2013 по справі 11/5-на

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"13" листопада 2013 р. м. Київ К-34191/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого: Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі

на постанову Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2007 року

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року

у справі № 11/5-НА

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» (правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сторсак Україна»)

до Державної податкової інспекції у місті Житомирі

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Житомирі (далі - відповідач) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі № 000628230/0-44474/10/231 від 18 грудня 2006 року.

Постановою Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2007 року позов задоволено. Визнано нечинним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Житомирі від 18 грудня 2006 року № 000628230/0-44474/10/231 про зменшення суми бюджетного відшкодування ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» з податку на додану вартість в сумі 27133,00 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» 3,40 грн. державного мита

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року постанову Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2007 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Житомирі, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

У відповідності до положень частини 1 статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України у справі здійснено заміну позивача - ТОВ Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» його правонаступником - ТОВ «Сторсак Україна», що підтверджується витягом зі статуту ТОВ «Сторсак Україна», свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 466380 та довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії АА № 050460.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів, враховуючи межі касаційної скарги, дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Житомирі проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» з питань правомірності відшкодування з бюджету сум податку на додану вартість станом на 14 грудня 2006 року, за результатами якої був складений акт № 4562/23-2 від 18 грудня 2006 року.

За висновками акту перевірки, позивачем були порушені вимоги пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого зменшено суму бюджетного відшкодування за липень 2006 року на 27134,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що у червні 2006 року позивач при придбанні матеріалів (сировини) у ТОВ «Корпорація Вітал» включило до складу податкового кредиту податок на додану вартість у сумі 27133,00 грн., яке, в свою чергу придбало ці товарно-матеріальні цінності у ПП «Артпласт», ДП «ТД «Текстиль-Полімкр», ТОВ НВП «УкрБелПласт», але на запити податкового органу не отримані відповіді про включення зазначеними суб'єктами господарювання (по другому ланцюгу) сум податку на додану вартість до податкових зобов'язань.

18 грудня 2006 року ДПІ у м. Житомирі на підставі вказаного акту перевірки прийняла податкове повідомлення-рішення № 000628230/0-44474/10/231, яким згідно з підпунктами «б», «в» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», зменшила ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» суму бюджетного відшкодування (у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість за липень 2006 року на 27133,00 грн.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що зменшення податковим органом позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за липень 2006 року на 27133,00 грн. є безпідставним, оскільки ТОВ «Спільне українсько-німецьке підприємство «Житомир-Полісакс» правомірно включило до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду вказану суму податку на додану вартість, які були сплачені підприємством в складі вартості товару, придбаного у ТОВ «Корпорація Вітал», з урахуванням того, що несплата податку продавцем в ланцюгу постачання (в тому числі в разі ухилення від сплати) несе негативні наслідки лише для цієї особи та при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування, а також зважаючи на те, що законодавець не ставить відшкодування податку на додану вартість у залежність від проведення податковими органами зустрічних перевірок.

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Відповідно до пунктів 1.6-1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкове зобов'язання - це загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом; бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно абзацу 1 підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Абзацом 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту) .

Відповідно до абзаців 1, 3 підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду .

За приписами підпункту «а» підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, визначальним для бюджетного відшкодування є фактична сплата отримувачем товарів (робіт та послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (робіт та послуг).

Як встановлено судами попередніх інстанцій, факт сплати позивачем у червні 2006 року до бюджету податку на додану вартість у сумі 27133,00 грн. при придбанні матеріалів (сировини) у ТОВ «Корпорація Вітал» податковим органом не заперечувався.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про неправомірність зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування за липень 2006 ркоу оспорюваним податковим повідомленням-рішенням.

При цьому, суди першої та апеляційної інстанцій правомірно відхилили посилання податкового органу на те, що позивач не мав права на віднесення сплачених сум податку на додану вартість до податкового кредиту, в залежності від якого і визначається сума бюджетного відшкодування, з урахуванням того, що податковим органом не отримані відповіді на запити про проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача по другому ланцюгу, оскільки право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту не залежить від сплати податку на додану вартість продавцем та його постачальниками. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на податковий кредит та відповідно бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанції дійшли обґрунтованого висновку, з яким погоджується суд касаційної інстанції, про неправомірність оспорюваного податкового повідомлення-рішення та наявність підстав для його скасування.

Доводи касаційної скарги викладеного не спростовують.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи вищевикладене, касаційна скарга ДПІ у м. Житомирі підлягає залишенню без задоволення, а постанова Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2007 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року підлягають залишенню без змін.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 220 1 , 223, 224, 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Житомирі залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 17 травня 2007 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 05 жовтня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному статтями 237, 238, 239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна