Постанова

від 20.12.2013 по справі 2а-1397/12/0170/19

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

20 грудня 2013 р. (15:14) Справа №2а-1397/12/0170/19

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кузнякової С.Ю., за участю секретаря судового засідання Лєбєдєвої О.М., представників позивача Дерік’янц Г.С., Комара С.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Дочірнього підприємства «Краншип»

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Обставини справи: позивач звернувся до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом про признання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим Державної податкової Служби від 26.09.2011 року № 0000352304 та від 14.12.2011 року № 0000462304. Позовні вимоги мотивовані тим, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем з порушенням норм діючого законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню. Позивач вказує, що відповідач, в ході перевірки дійшов необґрунтованих висновків щодо завищення підприємством сум бюджетного відшкодування внаслідок завищення податкового кредиту по операціях з контрагентами: ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб»" (код за ЄДРПОУ 36099306), оскільки угоди з даними контрагентами, на думку відповідача, мають ознаки «нікчемності», через що у ДП «Краншип» відсутнє право на отримання бюджетного відшкодування. Так, позивач стверджує, що реальність господарських операцій з даними контрагентами підтверджується відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, а висновки відповідача носять характер припущень. ПП «Краншип» вважає безпідставними твердження податкового органу про нікчемність угод, укладених позивачем із зазначеними контрагентами, та зазначає, що жодним нормативно-правовим актом органам державної податкової служби не надано повноваженнями самостійно, в позасудовому порядку, визнавати правочини нікчемними.

Представники позивача у судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві, та надав пояснення по суті спору.

Відповідач явку свого представника в судове засідання не забезпечив, скерував на адресу суду письмові пояснення в яких просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Суд зазначає, що згідно з ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, приймаючи до уваги розумні строки розгляду справи, визначені КАС України, пояснення сторін, суд вважає за можливе розглянути позовну заяву на підставі наявних матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників позивача, дослідивши надані докази, суд -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Краншип» є юридичною особою (код за ЄДРПОУ 33433543), зареєстрованою виконавчим комітетом Керченської міської ради Автономної Республіки Крим 28.04.2005 року, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії АЄ № 504615 від 20.07.2011 року (т.2 а.с. 27).

Позивач згідно довідки про взяття на облік платника податків від 30.08.2007 року № 159 (т.2 а. с.29), взято на облік платника податків 13.05.2005 року за № 138 в ДПІ в м. Керчі АР Крим; відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 17.06.2005 року № 00340241, виданого Керченською міжрайонною державною податковою інспекцією (т.2 а.с. 28), являється платником податку на додану вартість, має індивідуальний податковий номер 334335401060.

В період з 15.09.2011 р. по 16.09.2011 р. посадовими особами ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС здійснена документальна позапланова невиїзна перевірка позивача з питання правових взаємовідносин з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) за серпень 2010 р., січень 2011 р. та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) за листопад 2010 р., січень 2011 р., за результатами якої складений акт від 16.09.2011 року № 967/23-4/33433543 (т.1 а. с 15-13).

Згідно з висновками вказаного акту перевіркою встановлено порушення ведення встановленого законом податкового обліку, що привело до порушення:

- п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) по операціям за листопад 2010 р., внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 3 648,00 грн.;

- п. 198.1, п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-YI по операціям за січень 2011 р., внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 3 000,00 грн.;

- абз. «а2» п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість завищена на загальну суму 9 646,00 грн., в тому числі по декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 5 998,00 грн., по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму ПДВ 3 648,00 грн.;

- абз. «а» п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-YI, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по деклараціям за лютий 2011 р. завищена на 81 366,00 грн.

Не погодившись с висновками, викладеними в акті перевірки від 16.09.2011 року № 967/23-4/33433543, ДП «Краншип» звернулося до ДПІ в м. Керчі АРК ДПС із запереченнями за вих. № 1126 від 22.09.2011 р. (т.1 а.с. 28-36), у відповідь на яке ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС на адресу ДП «Краншип»» надіслано лист вих. 19880/10/23-4 від 26.09.2011 р. «Про результати розгляду заперечень» (т.1 а.с. 34-36) про те, що висновки акту документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Краншип» є правомірними та обґрунтованими.

На підставі акту перевірки від 16.09.2011 р. № 967/23-4/33433543 ДПІ у м. Керчі АР Крим ДПС були винесені податкові повідомлення-рішення:

· від 26.09.2011 р. № 0000352304 про зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (звітний період за який подано декларацію: грудень 2010 р. та лютий 2011 р.) на суму 6 648,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 825,00 грн.;

· від 26.09.2011 р. № 0000362304 про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податкових деклараціях з податку на додану вартість, у зв'язку з чим відмовлено в наданні бюджетного відшкодування (звітний період, за який подано декларацію: вересень 2010 та лютий 2011р.) на суму 84 364,00 грн.

06.10.2011 року ДП «Краншип» звернулося до ДПА в АР Крим зі скаргою «Про перегляд податкових повідомлень ДПІ в м. Керчі АР Крим» за № 1221 (т.1 а. с. 37-42), у відповідь на яку 09.12.2011 року за № 4784/190/25029 ДПА в АР Крим скерувало рішення про результати розгляду первинної скарги, в якому зазначено, що Державна податкова адміністрація в АР Крим скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 26.09.2011 р. № 0000352304, прийняте стосовно ДП «Краншип» у частині застосування штрафних санкцій у сумі 1824,00 грн., та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 26.09.2011 р. № 0000362304 і збільшує суму зменшення бюджетного відшкодування, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 26.09.2011 № 0000352304 на 84 364,00 грн. ( т.1 а.с. 43-51):

У зв'язку з викладеним ДПІ в м. Керчі надіслано до ДП «Краншип» податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 р. № 0000462304 про зменшення суми бюджетного відшкодування на 91 012,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1,00 грн. (т.1 а.с.14).

Внаслідок вищенаведеного, 21 грудня 2011 року ДП «Краншип» звернулося до Державної податкової служби України з повторною скаргою (вих. № 1535) «Про перегляд податкових повідомлень-рішень ДПА в АРК про результати розгляду первинної скарги» (т.1 а.с. 52-57) згідно якої ДП «Краншип» незгодне з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, які були визначені Рішенням про результати розгляду первинної скарги за вих. № 4784 від 09.12.2011.

13.01.2012 від ДПС України на адресу ДП «Краншип» надійшло Рішення (вих. № 842/6/10-2115) «Про результати розгляду скарги», яким залишено без змін податкове повідомлення-рушення ДПІ в м. Керчі від 26.09.2011 №0000352304, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 № 0000462304), а скаргу - без задоволення. (т.1 а.с. 58-61)

Не погодившись з вищевказаними рішеннями відповідача, ДП «Краншип» звернулося до Окружного адміністративного суду АР Крим з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС № 0000352304 від 26.09.2011 р. і № 0000462304 від 14.12.2011 р.

Згідно з частиною 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Оцінюючи правомірність рішень відповідача, суд керувався критеріями, закріпленими у частині 3 статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб'єкта.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, «на підставі» означає, що суб'єкт владних повноважень повинний бути утворений у порядку, визначеному Конституцією та законами України та зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.

«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, встановлених законами.

«У спосіб» означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури вчинення дії, і повинен обирати лише встановлені законом способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.

Суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.

Перевіряючи правомірність прийняття ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС рішень № 0000352304 від 26.09.2011 р. та № 0000462304 від 14.12.2011 р., судом встановлено наступне.

З акту перевірки вбачається, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на наступному.

Актом "Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ДП "Краншип" з питання правових взаємовідносин з ТОВ "Форлі" за серпень 2010р., січень 2011р. та ТОВ "Томтехснаб" за листопад 2010р., січень 2011р." від 16.09.11р. №967/23-4/33433543 ДПІ в м. Керчі АР Крим встановлені порушення щодо неправомірних взаємовідносин з контрагентами ТОВ "Форлі" за договором поставки №02/01-10 від 04.01.2010 р. та ТОВ "Томтехснаб" за договором поставки № 16/10 від 10.10.2010 р., а саме відсутність підтверджуючих доказів з надання послуг/постачання матеріалів в 2010-2011 р.р. від цих контрагентів, а також використання придбаних товарів/послуг у власній господарській діяльності ДП "Краншип".

ДПІ в м. Керчі виявлені порушення, згідно яких були виписані податкові повідомлення-рішення з приводу "нікчемності операцій" з контрагентами:

В акті перевірки зазначено, що згідно АС "Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів" порядку, затвердженого Наказом ДПА України від 18.04.2008р. №266 "Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість" встановлено відсутність фінансово-господарської діяльності ТОВ "Томтехснаб":

- неможливість фактичного здійснення ТОВ "Томтехснаб" господарських операцій, відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

- здійснення операцій з товаром, який придбавався;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності в разі відсутності управлінського та технічного персоналу, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

- угоди з контрагентами ТОВ "Томтехснаб" вбачаються такими, що мають ознаки "нікчемності", а саме здійснення операцій по ланцюгу постачання з фірмою ПП "Ревас", яка формує податковий кредит за рахунок контрагента - ТОВ "Альянс-Центр Груп", який у свою чергу має наявність ознаки "7"- відсутність підтвердження відомостей.

На підставі відповіді від 05.04.2011р. №3368/7/23-320 та акту від 29.03.2011р. №386/23-300/36099306 підприємство ТОВ "Томтехснаб" має стан платника "З" Прийнято рішення про припинення (розпочато ліквідаційну процедуру).

На підставі зазначеного вище ДПІ в м. Керчі АРК ДПС зроблені наступні висновки:

- в порушення п.п.7.4.1, 7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2, п.7.7 ст. 7 Закону України Про ПДВ" N168/97 від 03.04.1997 р. підприємством завищено суму податкового кредиту по декларації за листопад 2010 року на 3648,00 грн., що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування по декларації за грудень 2010 року в розмірі 3648,00 грн.;

- в порушення п. п. 198.1, 198.6, абз. "а" п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України ДП "Краншип" завищено суму податкового кредиту за січень 2011 року на суму ПДВ 3000,00 грн., що призвело до завищення бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011 року.(т.1, а.с. 25-26);

Крім того, перевіркою встановлено, що до складу податкового кредиту декларації за серпень 2010 року ДП "Краншип" віднесена сума ПДВ в розмірі 5 3910,57 грн. по контрагенту-постачальнику ТОВ "Форлі", яке знаходиться на обліку в ДПІ у Суворовському районі м. Одеса.

До ДПІ у Суворовському районі м. Одеса направлено запити про проведення зустрічної звірки ТОВ "Форлі" за серпень з питання правових взаємовідносин з ДП "Краншип" від 25.11.2010р. №2346/7/23-4/6 та від 20.01.2011р. №133/7/23-4/6. Отримано відповідь від 18.02.2011р. №5243/7/23-219 щодо підтвердження взаємовідносин в серпні 2010р. між ТОВ "Форлі" та ДП "Краншип".Згідно отриманої довідки зустрічної звірки від 18.02.2011р. №666/23-2, ТОВ "Форлі" - посередник на наступних стадіях за ланцюгом:

ТОВ "ТПК Дельта-2000" - згідно отриманої довідки зустрічної звірки від 31.03.2011р. №1147/07-024/34772919 щодо підтвердження взаємовідносин в грудні 2009р. з ТОВ "Форлі" ТОВ , "ТПК Дельта-2000" - посередник; Далі по ланцюгу контрагенти-постачальники:

ТОВ "Длікор" - отримано відповідь від 05.07.2011 року №7087/7/07-113 та акт від 05.07.2011р. №922/07-100/36701073 про неможливість проведення зу стрічної звірки ТОВ "Длікор", у зв'язку з тим, що згідно бази "Облік" підприє мство має стан "16" припинено (Ліквідовано, закрито);

ПП "Дісанон" - отримано відповідь від 05.07.2011 року №7088/7/07-113 та акт від 05.07.2011р. №923/07-100/34992703 про неможливість проведення зустрічної звірки ПП "Дісанон", у зв'язку з тим, що згідно бази "Облік" підприє мство має стан "16" припинено (Ліквідовано, закрито);

За результатами даної перевірки ДПІ в м. Керчі АР ДПС встановлено (т.1, а.с. 27):

-в порушення абз. "а" п. п. 7.7.2 п.7.7 ст. 7 Закону України "Про ПДВ" №168/97 від 03.04.1997р. підприємством завищено суму заявленого бюджетного відшкодування податку на додану вартість по декларації за вересень 2010 р. на 5 988,00 грн., по декларації з ПДВ за грудень 2010 р. на суму ПДВ 3 648,00 грн.

Перевіркою ДПІ встановлено, що до складу податкового кредиту декларації за січень 2011 року ДП "Краншип" віднесена сума ПДВ в розмірі 443 248,04 грн. В порушення абз. "а" п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України підприємством завищено суму заявленого бюджетного відшкодування по декларації за лютий 2011р. на 78 366,00 грн. виходячи з наступного:

До ДПІ у Суворовському районі м. Одеса направлено запит про проведення зустрічної звірки ТОВ "Форлі" за січень 2011 року з питання правових взаємовідносин з ДП "Краншип" від 12.05.2011р. №989/7/23-4/4. Отримано відповідь від 22.06.2011р. №18564/7/23-219 щодо підтвердження взаємовідносин в січні 2011р. між ТОВ "Форлі" та ДП "Краншип". Згідно отриманої довідки зустрічної звірки від 18.06.2011р. №92/23-2 ТОВ "Форлі" - посередник. Далі по ланцюгу:

ТОВ "Торгово-промислове об'єднання "Аврора" - має стан "10" Запит на встановлення місцезнаходження;

ТОВ "Транс Агенство Сервіс" - має стан "9" направлено повідомлення про відсутність місцезнаходження (т.1, а.с. 25-26)

Суд з вказаними вище висновками ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС не погоджується з огляду на наступне.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (т.2, а.с. 27), основними видами діяльності ДП «Краншип» по КВЕД є:

35.11.0 будування та ремонт суден;

63.22.0 функціонування інфраструктури водного транспорту;

61.10.2 діяльність морського вантажного транспорту;

63.40.0 організація перевезення вантажів;

61.10.1 діяльність морського пасажирського транспорту.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період у ДП «Краншип» були взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, а саме з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб»" (код за ЄДРПОУ 36099306).

З кожним із вищевказаних контрагентів було укладено договори (т.1, а.с. 64-67, 245-247), в яких зазначені певні умови поставки, а саме:

Договір постачання №02/01-10 від 04.01.2010. з ТОВ "Форлі"(т.1, а.с. .64-67).

п.1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити в порядку, визначеним цим договором, металопрокат, далі іменований Товар.

п.1.2. Найменування (номенклатура, асортимент), кількість товару і його Ціна вказується в специфікаціях, що є невід'ємною частиною цього Договору та видаткових накладних, які направляються на адресу Покупця, або за погодже нням сторін вище перелічене вказується тільки в видаткових накладних, без оформлення специфікації.

п.3.7 Право власності на товар та всі зв'язані з ним ризики та зобов'язан ня переходять до Покупця після підписання накладних.

п.3.8 Транспортування товару проводиться як транспортом Постачальни ка, так і транспортом Покупця за згодою сторін, що вказується в заявці та в специфікації.

п.4.3 Розрахунки за товар проводиться в національній валюті - гривні, в безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

п.5.1 Загальна сума договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється передача товару на виконання цього Договору.

п.9.1 Дійсний Договір вступає в силу з моменту підписання Сторонами та діє до 31.12.2010 року, а в частині виконання грошових зобов'язань - до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань.

9.3 Якщо за ЗО днів до закінчення Договору ні одна зі сторін не заявить про припинення його дії, строк дії Договору пролонгується ще тільки на один календарний рік.

Договір постачання №16/10 від 10.10.2010 з ТОВ "Томтехснаб" (т.1, а.с. 245-247).

п.1.1. Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі продукцію, згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору;

п.2.1 Сума договору складає: 26300,00 (двадцять шість тисяч грн., 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 4383,00 грн.

п.8.1 Договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р.

На виконання зазначених договорів за перевіряємий період ДП "Краншип" придбало металопрокату для будівництва та модернізації суден у загальній сумі 3 082 584,01 грн., в т.ч. сума ПДВ 513764,00 грн., сума без ПДВ 2 568 820,01 грн., а саме:

• за договором №02/01-10 з ТОВ "Форлі" - придбання металопрокату на загальну суму 3 042 696,01 грн. (в т.ч. сума ПДВ 507 116,00 грн., сума без ПДВ 2 535 580,01 грн.).

Виконання постачання товару за цим договором підтверджується:

- видатковими накладними №114 від 26.08.10, №118 від 31.08.10, №112 від 25.08.2010, №115 від 26.08.2010 (т.1, а.с. 68-71), №7 від 20.01.2011, №8 від 20.01.2011, №10 від 21.01.2011, №11 від 25.01.2011, №15 від 27.01.2011, №17 від 31.01.2011, №22 від 02.02.2011, №21 від 02.02.2011, №24 від 04.02.2011, №25 від 07.02.2011, №26 від 07.02.2011, №28 від 08.02.2011, № 34 від 10.02.2011, №35 від 10.02.2011, №36 від 11.02.2011, №39 від 14.02.2011, №42 від 16.02.2011 (т.1, арк. 114-130);

- платіжними дорученнями №1615 від 19.08.2010 р., №1675 від 26.08.2010, №1685 від 30.08.2010, №1697 від 31.08.2010 (т.1 а.с. 78-81), №2 від 06.01.2011, №79 від 18.01.2011, №117 від 20.01.2011, №115 від 21.01.2011, №167 від 25.01.2011, №194 від 27.01.2011, №209 від 28.01.2011 (т.1, а.с. 142-148);

- товарно-транспортними накладними від 26.08.2010, від 25.08.2010, від 31.08.2010 (т.1, арк.82-84), від 19.01.2011, від 21.01.2011, від 25.01.2011, від 19.01.2011, від 27.01.2011, від 31.01.2011, від 02.02.2011, від 02.02.2011, від 04.02.2011, від 07.02.2011, від 07.02.2011, від 08.02.2011, від 10.02.2011, від 10.02.2011, від 11.02.2011, від 14.02.2011, від 16.02.2011 (т.1, а.с. 149-165);

- накладними-вимогами на будівництво та модернізацію СЛВ-800, плавкрану Танц", м.б. "Панда", "Постель №4", "Грізлі", балкКремі-1, ПГП-2, ТІЮ-7, плавдока "Берестечко", м.б. "Леопард", м.б. "Гепард", т.х. "Афіна", понтону "Атлас-5", СПК-21 (т.1, а.с. 86-113, 170-243);

- податковими накладними виконавця №195 від 19.08.2010, № 196 від 19.08.2010, №200 від 26.08.2010, №201 від 26.08.2010, №221 від 30.08.2010, №206 від 31.08.2010 (т.1а.с.72-77), №12 від 18.01.2011, №11 від 18.01.2011, №14 від 18.01.2011, №15 від 18.01.2011, №35 від 20.01.2011, №17 від 21.01.2011, №27 від 25.01.2011, №25 від 27.01.2011, №29 від 27.01.2011, №24 від 28.01.2011, №52 від 28.01.2011 (т.1, а.с. 131-141).

• за договором №16/10 з ТОВ "Томтехснаб" - придбання металопрокату на загальну суму 39 888,00 грн. (в т.ч. сума ПДВ 6648,00 грн., сума без ПДВ 33240,00 грн.), в тому числі за листопад 2010 р. ПДВ у сумі 3648,00 грн., за січень 2011р. ПДВ у сумі 3000,00 грн.

Виконання постачання товару від ТОВ "Томтехснаб" за цим договором підтверджується:

- видатковими накладними №13 від 12.11.2010, №12 від 17.11.2010, №25 від 21.01.2011 (т.1, а.с.248-250);

- платіжними дорученнями №2815 від 12.11.2010, №159 від 25.01.2011 (т.1, а.с.254-255);

- накладними-вимогами на будівництво та модернізацію СЛВ-800, плавкрану Танц", м.б. "Панда", БалкКремі-1, м.б. "Леопард" (т.1, а.с.259-264, 266- 275);

- податковими накладними Виконавця №12 від 12.11.2010, №13 від 12.11.2010, №25 від 21.01.2011 (т.1, а.с. 251-253).

Як свідчать вище перелічені документи, всього в перевіряємий період ДП «Крашип» придбано металопрокату від ТОВ «Форлі» та ТОВ «Томтехснаб» в розмірі 3 022 839, 75 грн. ( ПДВ 503 806,61 гр.), у т.ч.:

- за серпень 2010 р.- 323 463,49 грн. з ПДВ (ПДВ 53 910,57 грн.);

- за листопад 2010 р. - 21 888,00 грн. з ПДВ (ПДВ 3 648,00 грн.);

- за січень 2011 р. - 2 677 488,26 грн. з ПДВ (ПДВ 446 248,04 грн.).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. №996-XIV (далі Закон № 996).

Згідно зі ст. 1 Закону № 996 бухгалтерський облік - процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Пунктом 2 ст. 3 вказаного Закону передбачено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до п. п. 1,2 ст. 9 Закону № 996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Як вбачається з п. 3 ст. 9 Закону № 996 інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Судом встановлено, що вище перелічені видаткові накладні постачальників, накладні-вимоги містять всі необхідні реквізити, передбачені Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, а виписані постачальником податкові накладні містять всі необхідні реквізити, передбачені Порядком заповнення податкової накладної, затвердженим наказом ДПА України № 165 від 30.05.1997р., з наступними змінами і доповненнями.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Про відсутність факту здійснення господарської операції можуть свідчити, зокрема, такі обставини:

- всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

- отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість;

- "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

- результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Така правова позиція викладена, зокрема, в Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом. У свою чергу, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Відповідно до ст. 43 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Таким чином законодавством надано позивачу право як суб'єкту господарювання на укладення будь-яких угод та здійснення будь-якої підприємницької діяльності, які не заборонені законом.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість обов'язковому з'ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції; установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Однак, наведені обставини взагалі не були предметом дослідження під час проведення відповідачем перевірки, у зв'язку з чим суд критично ставиться до висновків податкового органу щодо невідповідності первинних бухгалтерських документів та документів податкового обліку діючому на момент їх складення законодавству.

При цьому, податковим органом не було враховано, що позивач, як платник податку, самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та внесення ним податку до бюджету відповідно до законодавства України і не може нести відповідальність за несплату податків продавцем, порушення ним правил здійснення господарської діяльності та наявність обставин державної реєстрації, а визначальним фактором для формування податкового кредиту платником ПДВ є рух товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи-платника податку та наявність у платника податків виданої йому продавцем товару податкової накладної, оформленої з дотриманням вимог чинного законодавства.

Так, одним з принципів розгляду податкових спорів, відповідно до ст. 4 Податкового Кодексу України є принцип презумпції добросовісності та рішень платника податків, у зв'язку з чим передбачається, що дії платників податків, які мають своїм результатом одержання податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться у податкових деклараціях, податкових накладних та інших первинних документах, є достовірними. Надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Разом з тим, власне фіктивність діяльності одного з постачальників в ланцюзі до позивача, порушення ним податкової дисципліни та правил здійснення господарської діяльності не є підставою для висновку про необґрунтованість заявленої позивачем податкової вигоди, якщо податковий орган не доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема й у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.

Досліджуючи наявність господарської мети при вчиненні позивачем угод з ТОВ «Форлі» та ТОВ «Томтехснаб», перевіряючи рух активів та реальність (товарність) цих операцій суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.32 Закону України "Про оподаткування прибутку під приємств", господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, уразі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Матеріали справи свідчать, що в охоплений перевіркою період основним видом діяльності ДП "Краншип" було будування та ремонт суден.

Дослідженням наявних в матеріалах справи первинних документів бухга лтерського обліку, а саме накладних-вимог на списання ТМЦ (т.1, а.с. 86-113, 170-243, а.с. 259-264, 266-275), видаткових накладних (т.1, а.с. 68-71, 114-130, 248-250) встановлено, що придбані у вищевказаних контрагентів товари мали своє використання у господарській діяльності підприємства, а саме на будівництво та модернізацію СЛВ-800, плавкрану Танц", м.б. "Панда", БалкКремі-1, м.б. "Леопард", "Постель №4", "Грізлі", ПГП-2, ТІЮ-7, плавдока "Берестечко", м.б. "Гепард", т.х. "Афіна", пантону "Атлас-5", СПК-21. Так ДП «Краншип» було використано придбаних ТМЦ в загальній сумі 2 568 820,01 грн. без ПДВ.

Таким чином, доводи відповідача відносно невизнання вищевказаних господарських операцій позивача є необґрунтованими спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Всі первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем вищезазначених господарських операцій, є в матеріалах справи, оцінені судом та визнані такими, що оформлені у відповідності до вимог чинного законодавства.

Що стосується використання позивачем придбаних в постачальників ТОВ «Форлі» та ТОВ «Томтехснаб» товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, то судом встановлено наступне:

· згідно довідки про використання ТМЦ (зварювальних матеріалів) в господарській діяльності ДП «Краншип», придбаних в ТОВ «Томтехснаб» в січні 2011 року, ТМЦ було використано при будівництві малого буксиру «Панда» (т.1 а.с.258);

· згідно довідки про використання ТМЦ (зварювальних матеріалів) в господарській діяльності ДП «Краншип», придбаних в ТОВ «Томтехснаб» в листопаді 2010 року, ТМЦ було використано при будівництві збирача лояльних вод СЛВ800, малих буксирів «Панда», «Леопард»; модернізації плавкрана «Ганц», ремонті понтону «Балк-Кремі 1» (т.1 а.с.265);

· згідно довідки про використання ТМЦ в господарській діяльності ДП «Краншип», придбаних у ТОВ «Форлі» в 2010 році, то ТМЦ було використано при ремонті т/х «Афіна», СПК 21, виготовленні та модернізації Понтона «Атлас5», при будівництві малих буксирів «Леопард», «Панда», «Грізлі», СЛВ, модернізації Постелі № 5 (т.1 а.с. 85);

· згідно довідки про використання ТМЦ в господарській діяльності ДП «Краншип», придбаних в ТОВ «Форлі» в січні-лютому 2011 року, ТМЦ було використано при ремонті понтора «Балк-Кремі-1», кранового судна «ПГП-2», плав дока «Берестечко», при будівництві малих буксирів «Грізлі», «Панда», збирача лояльних вод СЛВ800, «TUG7», «Леопард», «Гепард», модернізації Постелі № 4, плав крана «Ганц» (т.1 а.с.166-169).

Згідно висновку № 60/12 від 27.11.2013 року комплексної судової інженерно-технічної та економічної експертизи, проведеної ТОВ «Кримське експертне бюро», фактичне виконання робіт, зазначених у вказаних довідках, підтверджується: актом сдачі-приймання буксира «Панда» від 14.12.2011 вантажною митною декларацією (ВМД) № 600100003/2011/004054 від 14.12.2011, фототаблицями, що відображають процес будівництва малого буксира «Панда», актом огляду судна Російського морського регістра судоплавства № 11/04046/187 від 14.11.2011; актом здачі-приймання буксира «Леопард» від 27.05.2011, ВМД № 600100003/2011/001450 від 27.05.2011, свідоцтвом Бюро Верітас № ODS0/2011/J0024 від 07.04.2011; актом приймання понтона «Балк-Кремі1» у ремонт від 15.01.2011 р., Актом приймання понтона «Балк-Кремі1» з ремонту від 15.01.2011 р.;актом приймання судна «Афіни» в ремонт від 03.11.2010 р., Актом здачі-приймання судна «Афіни» з ремонту від 15.12.2010 р.; актом приймання судна «Гепард» в ремонт від 27.09.2011 р., Актом здачі-приймання судна «Гепард» з ремонту від 10.10.2011 р.;актом приймання кранового судна «ТПГ-2» в ремонт від 18.03.2011 р., Актом здачі-приймання кранового судна «ТПГ-2» з ремонту від 15.12.2010 р. та іншими документами, а також візуальним оглядом об'єктів ( судна СЛВ800, плав крана Ганц, плав крана СПК-21 , судна «Грізлі», судна «TUG7» та інш.) ( т.1. а.с. 62-71).

Таким чином, придбання товарів, що підтверджено первинними документами (видатковими, податковими та товарно-транспортними накладними, платіжними дорученнями, накладними-вимогами), пов'язано з основною господарською діяльністю ДП «Краншип».

ДП «Краншип» до складу податкового кредиту було включено суму ПДВ у розмірі 503 806,61 грн., у тому числі:

- у серпні 2010 р. - 53 910,57 гр. За рахунок ТОВ «Форлі»;

- у листопаді 2010 р. - 3 648,00 за рахунок ТОВ «Томтехснаб»;

у січні 2011 р. - 446 248,04 грн., з них: 3 000,000 грн. за рахунок ТОВ «Томтехснаб» та 443 248,04 грн. за рахунок ТОВ Форлі.

Суд вважає за необхідне зазначити, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо завищення податкового кредиту ДП «Краншип» за період червень 2010 р., листопад 2010 р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та № 3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акту не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Закон України «Про податок на додану вартість» " № 168/97-ВР від 04.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Даною нормою також встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Виходячи з положень вказаних норм закону, суд, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

В свою чергу, відповідно до п.п. 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 даного Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Відповідно до п. 9.2 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість» будь-якій особі, яка реєструється як платник податку на додану вартість, присвоюється індивідуальний податковий номер, який використовується для справляння цього податку.

При цьому, в силу п. 9.8 ст. 9 даного Закону реєстрація діє до дати її анулювання.

З матеріалів справи вбачається, що на час здійснення ДП « Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543) господарських операцій з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) останні були зареєстровані платниками ПДВ.

Таким чином, позивачем під час формування податкового кредиту за серпень 2010 р. по взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та за листопад 2010 р. - з ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) були дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість».

Як вбачається з матеріалів справи, податковий кредит по операціям з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) був сформований також позивачем за січень 2011 р.., отже до спірних правовідносин щодо завищення Позивачем податкового кредиту за період січень 2011 року підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пункт 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.6.2 Наказу Державної податкової адміністрації України від 21 грудня 2010 року N 969 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення" податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Пункт 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України визначає, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

В силу п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом Державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі, якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати виписки податкової накладної.

Як зазначено у п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

В силу п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Як зазначено у п. 184.1 ст. 184 Податкового кодексу України, реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

При цьому, в силу п. 184.5 ст. 185 Податкового кодексу України з моменту анулювання реєстрації особи як платника податку, така особа позбавляється права на віднесення сум податку до податкового кредиту, виписку податкових накладних.

Оскільки, як було вказано вище, з матеріалів справи вбачається, що на час здійснення ДП « Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543) господарських операцій з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) останні були зареєстровані платниками ПДВ, позивачем під час формування податкового кредиту по взаємовідносинам з вказаним контрагентом за січень 2011 р. 2011 р. були дотримані положення Податкового Кодексу України.

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Положеннями статті 71 КАС України, зокрема, обумовлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, всупереч цьому, відповідачем не були надані суду належні та допустимі докази того, що господарські операції позивача з контрагентами ТОВ «Форлі» та ТОВ «Томтехснаб» не пов'язані з господарською діяльністю або взагалі не були виконані.

Таким чином, рух активів, господарська мета при вчиненні позивачем вищевказаних правочинів з ТОВ «Форлі» та ТОВ «Томтехснаб» та їх реальність безпосередньо підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а тому за сукупністю наведених обставин суд дійшов висновку, що вести мову про завищення позивачем податкового кредиту від впровадження господарської діяльності по взаємовідносинам з даними контрагентами неможливо з огляду на поверховість проведеної перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Крім того, слід зауважити, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

До того ж суд звертає увагу на те, що відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем, в порядку ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагентів позивача ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) на момент укладення угод та здійснення господарських операцій з позивачем. В Акті перевірки від 16.09.2011 р. № 967/23-4/33433543 також відсутні посилання на внесення до Єдиного державного реєстру таких записів, а навпаки вказано ідентифікаційні коди Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України контрагентів позивача: ТОВ «Форлі» - 334505571 та ТОВ «Томтехснаб» - 36099306, який привласнюються внаслідок реєстрації юридичної особи у Єдиному державному реєстрі.

Отже, контрагенти позивача, як юридичні особи, були наділені цивільною правоздатністю і дієздатністю, мали, відповідно до діючого законодавства, право на здійснення господарської діяльності на власний розсуд та ризик, у тому числі з надання послуг та виконання робіт.

Будь-які докази протилежного відповідачем не були викладені в акті перевірки та не надані суду під час розгляду справи.

Суд вважає за доцільне зазначити, що відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права та свідчить про те, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкту, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку (рішення Європейського Суду від 09.01.2007р. у справі "Інтерсплав проти України").

Отже, Європейський суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через можливі порушення вимог податкового законодавства з боку його контрагентів.

При цьому, стосовно посилань відповідача на нікчемність правочинів, укладених позивачем з вищевказаними контрагентами, суд також зазначає наступне.

Статтею 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Статтею 204 ЦК України встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Цивільний кодекс України містить загальні правила про недійсні правочини правочини, які не створюють тих наслідків, на які вони направлені (ч. 1 ст. 216 ЦК), при цьому поділяє їх на два види: нікчемні (ч. 2 ст. 215 ЦК) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК), принципова відмінність між якими полягає в тому, що нікчемний правочин є недійсним в силу закону, а оспорюваний стає недійсним в силу судового рішення.

Як було вказано, відповідно до ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Тобто, правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в законі.

Згідно ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. За частиною другою цієї статті правочин, що порушує публічний порядок, є нікчемним.

Тобто в такому випадку із нікчемного правочину повинно витікати, що його метою є одна з перелічених у ст. 228 ЦК України умов. При застосуванні цієї норми слід встановити, що правочин направлений на незаконне заволодіння майном держави, і саме після цього він стає нікчемним.

Виходячи з викладених норм, суд вказує, визнанню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинне передувати відповідне рішення компетентного органу, яким встановлено, зокрема завдання шкоди державі, проте такі відомості в акті перевірки відсутні.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Крім того, в постанові Пленуму Верховного Суду України N 9 від 06.11.2009 року було звернено увагу на наступне: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочин так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держав і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім того, суд виходить з того, що відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

При цьому, відповідно до діючого законодавства державні податкові інспекції на виконання покладених на органи державної податкової служби завдань та функцій наділені повноваженням подавати до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків.

Проте, жодною нормою законодавства органи ДПІ не наділені повноваженнями самостійно, в позасудовому порядку визначати нікчемними правочини й дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

В той же час, ч. 2 ст. 19 Конституції України зобов'язує органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише законами України.

Матеріали справи свідчать про те, що спірні угоди з ТОВ «Форлі» та ТОВ «Томтехснаб» у встановленому законом порядку недійсними не визнано, а відтак вони є дійсними.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Посилання податкового органу в своїх висновках на порушення контрагентами позивача ст.ст. 203, 215,216, 228, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, в свою чергу свідчить про порушення Відповідачем вимог п.4, 5, 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валового та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 р. № 984 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за № 34/18772, в силу яких акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених в ході перевірки порушень норм податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, а факти виявлених порушень податкового, валютного і іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладений на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно і повною мірою, з посиланням на первинні або документи, зафіксовані в бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджують наявність вказаних фактів.

В той же час, акти перевірки контрагентів позивача, а також комп'ютерні автоматизовані інформаційні системи ДПІ, на які посилається відповідач в обґрунтування своїх висновків, не відносяться до первинних або інших документів, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку платника податків, що перевіряється, які достовірно підтверджують наявність факту порушення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що податковим органом неправомірно зроблено висновки про завищення податкового кредиту ДП «Краншип» за період серпень 2010, листопад 2010 р. та січень 2011 року.

Щодо включення сум придбаних товарів за серпень, листопад 2010 року, січень 2011 року у ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) до бюджетного відшкодування ДП «Краншип» вересня 2010 року, грудня 2010 року, лютого 2011 року, суд зазначає наступне.

Порядок визначення суми податку, що підлягає бюджетному відшкодуванню, та терміни проведення розрахунків встановлені п.7. 7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. та п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України «..якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разу отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг…»;

Згідно з п. п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податику, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Згідно з п.п. 7.7.2 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок від'ємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту кожного наступного податкового періоду лише в частині суми податку фактично сплаченої отримувачем постачальникам товарів (послуг) та при імпорті і включається до розрахунку бюджетного відшкодування наступного звітного періоду).

Як встановлено судом, податковий кредит ДП «Краншип» за період серпень, листопад 2010 року, січень 2011 року склав у розмірі 503 806,61 грн., сума, що віднесена у склад бюджетного відшкодування вересня, грудня 2010 року, лютого 2011 року.

Отже, на основі вищевикладеного, висновки податкового органу, викладені в акті від 16.09.2011 р. № 967/23-4/33433543 документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543) з питання правових взаємовідносин з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) за серпень 2010 р., січень 2011 р. та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) за листопад 2010 р., січень 2011 р. про завищення ДП «Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543) податкового кредиту в перевіряємий період, та як наслідок завищення бюджетного відшкодування, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 КАС України висновок експерта для суду не є обов'язковим, однак незгода суду з ним повинна бути вмотивована в постанові або ухвалі.

Згідно з ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, оцінивши в порядку ст. 86 КАС України висновок № 60/12 від 27.11.2013р. комплексної судової інженерно-технічну та економічної експертизи, суд зазначає, що висновок експерта узгоджуються з іншими зібраними по справі доказами, тому суд погоджується з наведеним висновком судово-економічної експертизи та приймає його до уваги при винесенні рішення.

Суд враховує, що рішення, дії суб'єкта владних повноважень не можуть бути упередженими, тобто здійснюватися дискримінаційно через власний, у тому числі фінансовий, корпоративний інтерес. Суд також враховує, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів.

На підставі викладеного, суд вважає, що спірні податкові повідомлення - рішення не можуть бути визнане такими, що прийняті на підставі закону, безсторонньо (неупереджено) та добросовісно.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі АР Крим ДПС від 26.09.2011 р. № 0000352304 та від 14.12.2011 р. № 0000462304 є протиправними та підлягають скасуванню.

З урахуванням вказаного суд не приймає до уваги доводи відповідача, по яких він просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету за рахунок коштів.

Згідно із ч. 1, ч. 3 ст. 87 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати, пов'язані з вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду АР Крим від 28.03.2012 р. по справі призначено комплексну судову інженерно-технічну й економічну експертизу, проведення якої доручено Товариству з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" .

Відповідно до резолютивної частини зазначеної ухвали, попередні витрати по проведенню експертизи віднесено на позивача.

28.11.2013р. справа повернулась з Товариства з обмеженою відповідальністю "Кримське експертне бюро" з висновком № 60/12 від 27.11.2013р. комплексної судової інженерно-технічну та економічної експертизи.

Позивач здійснив оплату вартості проведення комплексної судової інженерно-технічну та економічної експертизи у справі в загальному розмірі 25024,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями № 1948 від 19.11.2013р.

Оплата позивачем судового збору підтверджується платіжними дорученнями № 242 від 26.01.2012 року. та № 578 від 27.02.2012 року.

В зв'язку з чим, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 976, 60 грн., та витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення комплексної судової інженерно-технічну та економічної експертизи в розмірі 25024,00 грн., здійснення сплати яких документально підтверджено платіжними дорученнями, які знаходяться у матеріалах справи.

Під час судового засідання, яке відбулось 20.12.2013 року, були оголошені вступна та резолютивна частини постанови. Відповідно до ст. 163 КАСУ постанову складено у повному обсязі складено 25.12.2013 року.

Керуючись ст.ст. 94, 160-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 26.09.2011 р. № 0000352304.

3. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 14.12.2011 р. № 0000462304.

4. Стягнути з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства «Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543, АР Крим, м. Керч, вул. Вишнева, б.1, кв. 78) судовий збір в розмірі 976,60 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово-економічної експертизи в розмірі 25024,00 грн.

Постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення. Якщо проголошено вступну та резолютивну частину постанови або справу розглянуто у порядку письмового провадження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її отримання у разі неподання апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Севастопольського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим протягом 10 днів з дня проголошення. У разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або розгляду справи у порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Суддя Кузнякова С.Ю.