Ухвала

від 17.02.2014 по справі 2а-1397/12/0170/19

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Ухвала

Іменем України

Справа № 2а-1397/12/0170/19

17.02.14 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Цикуренка А.С.,

суддів Санакоєвої М.А. ,

Іщенко Г.М.

розглянувши в порядку письмового провадження матеріали справи № 2а-1397/12/0170/19 за апеляційною скаргою Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кузнякова С.Ю. ) від 20.12.13

за позовом Дочірнього підприємства "Краншип" (вул. Вишнева, буд.1 кв.78, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98318)

до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

заявник апеляційної скарги Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів в АР Крим (вул. Борзенко 40, м. Керч, Автономна Республіка Крим,98300)

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.13 задоволено позовні вимоги Дочірнього підприємства "Краншип" до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від 26.09.2011 р. № 0000352304.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим від14.12.2011 р. № 0000462304.

Стягнуто з Державного бюджету України на користь Дочірнього підприємства "Краншип" (код за ЄДРПОУ 33433543, АР Крим, м. Керч, вул Вишнева, б.1, кв 78) судовий збір в розмірі 976,60 грн. та витрати, пов'язані з розглядом справи щодо проведення судово- економічної експертизи в розмірі 25024,00 грн.

Не погодившись з даною постановою суду, Керченська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління міндоходів в АР Крим звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.13 та прийняти нове рішення по справі.

Сторони у судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно. Від позивача надійшли письмові заперечення на апеляційну скаргу. Відповідач надав суду клопотання про розгляд справи у його відсутність.

Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.

Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

При викладених обставинах, враховуючи те, що сторони викликалися в судове засідання, але в суд не з'явилися, суд вважає можливим розглянути справу у відсутності їх представників.

Відповідно статті 197 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

На підставі та за правилами статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.

Дочірнє підприємство "Краншип" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в м. Керчі АР Крим про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000352304 від 26.09.2011 та податкове повідомлення - рішення № 0000462304 від 14.12.2011 року.

15.09.2011 р. по 16.09.2011 р. ДПІ в м. Керчі АР Крим на підставі наказу ДПІ в м. Керчі АР Крим від 14.09.2011 р. № 1023 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Дочірнього підприємства "Краншип" проведо документальну позаплановуневиїзну перевірку позивача з питання правових взаємовідносин з ТОВ "Форлі" (код за ЄДРПОУ 334505571) за серпень 2010 р., січень 2011 р. та ТОВ "Томтехснаб" (код за ЄДРПОУ 36099306) за листопад 2010 р., січень 2011 р., про що складено акт від 16.09.2011 року № 967/23-4/33433543 (т.1 а. с 15-13).

Згідно акту перевірки, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем п. п. 7.4.1., п. п. 7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями) по операціям за листопад 2010 р., внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 3 648,00 грн.; п. 198.1, п. 198.6 ст. 196 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-YI по операціям за січень 2011 р., внаслідок чого встановлено завищення податкового кредиту на загальну суму ПДВ - 3 000,00 грн.; абз. "а2" п.п.7.7.2 п.7.7. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами та доповненнями), внаслідок чого сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість завищена на загальну суму 9 646,00 грн., в тому числі по декларації з ПДВ за вересень 2010 року на суму 5 998,00 грн., по декларації з ПДВ за грудень 2010 року на суму ПДВ 3 648,00 грн.; абз. "а" п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-YI, внаслідок чого сума бюджетного відшкодування у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів по деклараціям за лютий 2011 р. завищена на 81 366,00 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення від 26.09.2011 р. № 0000352304 про зменшення суми бюджетного відшкодування ( у тому числі заявленого в рахунок зменшення податкових зобов'язань наступних періодів) з податку на додану вартість (звітний період за який подано декларацію: грудень 2010 р. та лютий 2011 р.) на суму 6 648,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1 825,00 грн.; податкове повідомлення - рішення № 0000362304 від 26.09.2011 р. про відсутність права на отримання бюджетного відшкодування у сумі, заявленій у податкових деклараціях з податку на додану вартість, у зв'язку з чим відмовлено в наданні бюджетного відшкодування (звітний період, за який подано декларацію: вересень 2010 та лютий 2011р.) на суму 84 364,00 грн.

06.10.2011 року ДП "Краншип" звернулося до ДПА в АР Крим зі скаргою "Про перегляд податкових повідомлень ДПІ в м. Керчі АР Крим" за № 1221 (т.1 а. с. 37-42).

09.12.2011 року за № 4784/190/25029 ДПА в АР Крим скерувало рішення про результати розгляду первинної скарги, в якому зазначено, що Державна податкова адміністрація в АР Крим скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 26.09.2011 р. № 0000352304, прийняте стосовно ДП "Краншип" у частині застосування штрафних санкцій у сумі 1824,00 грн., та скасовує податкове повідомлення-рішення ДПІ в м. Керчі від 26.09.2011 р. № 0000362304 і збільшує суму зменшення бюджетного відшкодування, визначену у податковому повідомленні-рішенні від 26.09.2011 № 0000352304 на 84 364,00 грн. ( т.1 а.с. 43-51):

Замість податкового повідомлення-рішення № 0000362304 від 26.09.2011р. виписано нове податкове повідомлення-рішення № 0000462304 від 14.12.2011 р., яким зменшено суми бюджетного відшкодування на 91 012,00 грн. та штрафних санкцій на суму 1,00 грн. (т.1 а.с.14).

21 грудня 2011 року ДП "Краншип" звернулося до Державної податкової служби України з повторною скаргою (вих. № 1535) "Про перегляд податкових повідомлень-рішень ДПА в АРК про результати розгляду первинної скарги" згідно якої ДП "Краншип" незгодне з наведеними податковими повідомленнями-рішеннями щодо зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ, які були визначені Рішенням про результати розгляду первинної скарги за вих. № 4784 від 09.12.2011. (т.1 а.с. 52-57).

13.01.2012 рішенням ДПС України "Про результати розгляду скарги", залишено без змін податкове повідомлення-рушення ДПІ в м. Керчі від 26.09.2011 №0000352304, з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом скарги (податкове повідомлення-рішення від 14.12.2011 № 0000462304), а скаргу - без задоволення. (т.1 а.с. 58-61).

Судова колегія, дослідивши матеріали справи, погоджується з висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період у ДП "Краншип" були взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, а саме з ТОВ "Форлі" (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ "Томтехснаб"" (код за ЄДРПОУ 36099306).

Встановлено, що між позивачем та ТОВ "Форлі" 04.01.2010 укладено договір постачання №02/01-10. Відповідно до цього договору постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити в порядку, визначеним цим договором, металопрокат (т. а.с. 64-67).

Відповідно до договору постачання №02/01-10 від 04.01.2010 р. придбано металопрокату на загальну суму 3 042 696,01 грн. (в т.ч. сума ПДВ 507 116,00 грн., сума без ПДВ 2 535 580,01 грн.).

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з ТОВ "Форлі" по вищевказаному договору, позивачем були надані: видаткові накладні №114 від 26.08.10, №118 від 31.08.10, №112 від 25.08.2010, №115 від 26.08.2010 (т.1, а.с. 68-71), №7 від 20.01.2011, №8 від 20.01.2011, №10 від 21.01.2011, №11 від 25.01.2011, №15 від 27.01.2011, №17 від 31.01.2011, №22 від 02.02.2011, №21 від 02.02.2011, №24 від 04.02.2011, №25 від 07.02.2011, №26 від 07.02.2011, №28 від 08.02.2011, № 34 від 10.02.2011, №35 від 10.02.2011, №36 від 11.02.2011, №39 від 14.02.2011, №42 від 16.02.2011 (т.1, арк. 114-130);

-платіжні доручення №1615 від 19.08.2010 р., №1675 від 26.08.2010, №1685 від 30.08.2010, №1697 від 31.08.2010 (т.1 а.с. 78-81), №2 від 06.01.2011, №79 від 18.01.2011, №117 від 20.01.2011, №115 від 21.01.2011, №167 від 25.01.2011, №194 від 27.01.2011, №209 від 28.01.2011 (т.1, а.с. 142-148);

-товарно-транспортні накладні від 26.08.2010, від 25.08.2010, від 31.08.2010 (т.1, арк.82-84), від 19.01.2011, від 21.01.2011, від 25.01.2011, від 19.01.2011, від 27.01.2011, від 31.01.2011, від 02.02.2011, від 02.02.2011, від 04.02.2011, від 07.02.2011, від 07.02.2011, від 08.02.2011, від 10.02.2011, від 10.02.2011, від 11.02.2011, від 14.02.2011, від 16.02.2011 (т.1, а.с. 149-165);

-накладні - вимоги на будівництво та модернізацію СЛВ-800, плавкрану Танц", м.б. "Панда", "Постель №4", "Грізлі", балкКремі-1, ПГП-2, ТІЮ-7, плавдока "Берестечко", м.б. "Леопард", м.б. "Гепард", т.х. "Афіна", понтону "Атлас-5", СПК-21 (т.1, а.с. 86-113, 170-243);

- податкові накладні виконавця №195 від 19.08.2010, № 196 від 19.08.2010, №200 від 26.08.2010, №201 від 26.08.2010, №221 від 30.08.2010, №206 від 31.08.2010 (т.1а.с.72-77), №12 від 18.01.2011, №11 від 18.01.2011, №14 від 18.01.2011, №15 від 18.01.2011, №35 від 20.01.2011, №17 від 21.01.2011, №27 від 25.01.2011, №25 від 27.01.2011, №29 від 27.01.2011, №24 від 28.01.2011, №52 від 28.01.2011 (т.1, а.с. 131-141).

Також, 10.10.2010 року укладено договір постачання №16/10 з ТОВ "Томтехснаб" (т.1, а.с. 245-247). У даному договорі зазначається, що постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити на умовах, викладених в договорі продукцію, згідно Додатку № 1, що є невід'ємною частиною цього договору; сума договору складає: 26300,00 (двадцять шість тисяч грн., 00 коп.), в тому числі ПДВ 20% - 4383,00 грн., договір вступає в силу з моменту підписання його обома сторонами та діє до 31.12.2010р.

На підтвердження реального виконання господарських операцій за договором постачання №16/10 від 10.10.2010 р. надано: видаткова накладна №13 від 12.11.2010, №12 від 17.11.2010, №25 від 21.01.2011 (т.1, а.с.248-250); платіжне доручення №2815 від 12.11.2010, №159 від 25.01.2011 (т.1, а.с.254-255); накладна-вимога на будівництво та модернізацію СЛВ-800, плавкрану Танц", м.б. "Панда", БалкКремі-1, м.б. "Леопард" (т.1, а.с.259-264, 266- 275); податкова накладна Виконавця №12 від 12.11.2010, №13 від 12.11.2010, №25 від 21.01.2011 (т.1, а.с. 251-253).

Згідно вище переліченим документам, всього в перевіряємий період ДП "Крашип" придбано металопрокату від ТОВ "Форлі" та ТОВ "Томтехснаб" в розмірі 3022839, 75 грн. ( ПДВ 503 806,61 гр.), у т.ч.:

- за серпень 2010 р.- 323 463,49 грн. з ПДВ (ПДВ 53 910,57 грн.);

- за листопад 2010 р. - 21 888,00 грн. з ПДВ (ПДВ 3 648,00 грн.);

- за січень 2011 р. - 2 677 488,26 грн. з ПДВ (ПДВ 446 248,04 грн.).

Також, позивач надав докази використання придбаних в постачальників ТОВ "Форлі" та ТОВ "Томтехснаб" товарно-матеріальних цінностей у власній господарській діяльності, а саме: довідку про використання ТМЦ (зварювальних матеріалів) в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаних в ТОВ "Томтехснаб" в січні 2011 року, ТМЦ було використано при будівництві малого буксиру "Панда" (т.1 а.с.258); довідк про використання ТМЦ (зварювальних матеріалів) в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаних в ТОВ "Томтехснаб" в листопаді 2010 року, ТМЦ було використано при будівництві збирача ляльних вод СЛВ800, малих буксирів "Панда", "Леопард"; модернізації плавкрана "Ганц", ремонті понтону "Балк-Кремі 1" (т.1 а.с.265); довідку про використання ТМЦ в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаних у ТОВ "Форлі" в 2010 році, то ТМЦ було використано при ремонті т/х "Афіна", СПК 21, виготовленні та модернізації Понтона "Атлас5", при будівництві малих буксирів "Леопард", "Панда", "Грізлі", СЛВ, модернізації Постелі № 5 (т.1 а.с. 85); довідку про використання ТМЦ в господарській діяльності ДП "Краншип", придбаних в ТОВ "Форлі" в січні-лютому 2011 року, ТМЦ було використано при ремонті понтора "Балк-Кремі-1", кранового судна "ПГП-2", плав дока "Берестечко", при будівництві малих буксирів "Грізлі", "Панда", збирача лояльних вод СЛВ800, "TUG7", "Леопард", "Гепард", модернізації Постелі № 4, плав крана "Ганц" (т.1 а.с.166-169).

Крім того, згідно висновку № 60/12 від 27.11.2013 комплексної судової інженерно - технічної та економічної експертизи, фактичне виконання робіт за договорами з контрагентами позивача підтверджується.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим Кодексом України (далі - ПК України), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до п. 14.1.36 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Частиною 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-XIV (далі - Закон №996) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факти здійснення господарських операцій.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704 (далі -Положення № 88) де зазначено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 9 Закону №996 встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з пунктом 2.4 Положення № 88 первинні документи (на паперових і машино зчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Таким чином, реальність здійснення будь-яких господарських операцій має бути підтверджена відповідними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку. Документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Отже, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до ст.1 Закону №996 господарська операція є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Аналогічна думка викладена, у Листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. №742/11/13-11.

Позивачем до складу податкового кредиту включено суму ПДВ у розмірі 503 806,61 грн., у тому числі:

- у серпні 2010 р. - 53 910,57 гр. За рахунок ТОВ «Форлі»;

- у листопаді 2010 р. - 3 648,00 за рахунок ТОВ «Томтехснаб»;

у січні 2011 р. - 446 248,04 грн., з них: 3 000,000 грн. за рахунок ТОВ «Томтехснаб» та 443 248,04 грн. за рахунок ТОВ Форлі.

Суд звертає увагу, що оскільки спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо завищення податкового кредиту ДП «Краншип» за період червень 2010 р., листопад 2010 р. виникли у період до набрання чинності Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VІ (зі змінами та доповненнями), суд перевіряє їх відповідність Закону України «Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 № 168/97-ВР (із змінами і доповненнями), який втратив чинність з 01.01.2011 року, однак, підлягає застосуванню до зазначених спірних правовідносин.

Питання щодо дії нормативно-правових актів у часі розглядалося Конституційним Судом України в Рішеннях №1-зп від 13.05.1997, №1-рп/99 від 09.02.1999 та № 3-рп/20014 від 05.04.2001, у яких зазначено, що нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Закон України «Про податок на додану вартість» " № 168/97-ВР від 04.04.1997 р. (із змінами та доповненнями), визначає платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету.

Відповідно до положень п. 1.7. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно до положень абзацу 1 п.п. 7.2.6. п.7.2. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» 7.4.1. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до положень п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно до положень п.п. 7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Викладена норма закону свідчить про відсутність права платника податків включати в податковий кредит суми ПДВ, які не підтверджені податковими накладними.

Таким чином, з урахуванням відсутності доказів порушень оформлення податкових накладних, суд приходить до висновку про те, що позивачем правомірно здійснювалося формування податкового кредиту на підставі отриманих податкових накладних, які відповідно до п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» засвідчують факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг), та є єдиним документом на підставі якого платник податку може включати до податкового кредиту відповідні суми.

Позивачем дотримані положення Закону України «Про податок на додану вартість» при формування податкового кредиту за серпень 2010 р. та за листопад 2010 року.

Що стосується податкового кредиту за січень 2011 р.., суд зазначає, що до спірних правовідносин щодо завищення Позивачем податкового кредиту за період січень 2011 року підлягають застосуванню норми Податкового кодексу України від 02.10.2012 р. № 2755-VI (із змінами та доповненнями), який набрав чинності з 01.01.2011 року.

Відповідно до положень п.п. 14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п.138.1 ст.138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування податком на додану вартість є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, (п.п. а) п. 185.1 ст. 185 ПК України).

Відповідно до п.187.1. ст.187 ПК України зазначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до п. 198.1.ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2 ст.198 ПК України).

Згідно з п. 198.3. ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 ст.193 цього Кодексу.

Відповідно до п.200.1. ст.200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи на підтвердження правомірності формування спірної суми, які досліджені відповідачем при перевірці (договори, розрахункові документи, рахунки, видаткові накладні та ін.), суд вважає необґрунтованим їх неприйняття відповідачем до уваги оскільки за наведеними вище висновками господарська операція відбулась. Представлені первинні документи позивачем підтверджують реальність та товарність спірних господарських операцій.

Щодо висновків відповідача, стосовно не можливості проведення господарських операцій по ланцюгу, суд повідомляє наступне. У перевіряємий період у ДП «Краншип» були взаємовідносини з контрагентами-постачальниками, а саме з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб»" (код за ЄДРПОУ 36099306), що підтверджується договорами, видатковими накладними, податковими накладними, платіжними дорученнями та накладними вимогами на будівництво та модернізацію СЛВ - 800.

Також, суд звертає увагу на те, що для висновків про наявність порушень податкового законодавства в діях платника податків в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність такого платника щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників податку на додану вартість, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо). Відповідні обставини можуть бути з'ясовані, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Відповідно до ч.2 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" у разі, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коди вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідачем, не надано доказів внесення до Єдиного державного реєстру запису про припинення юридичних осіб - контрагентів позивача ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) на момент укладення угод та здійснення господарських операцій з позивачем.

Що стосується висновків відповідача щодо фіктивності (нікчемності) правочинів. Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228).

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права, тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним, тощо.

В акті перевірки немає таких посилань, а також не доводить умислу саме позивача на порушення публічного порядку, не містить посилання і на те, в чому таке порушення полягає. Доказів, які б доводили нерозумність або необачність правової поведінки саме позивача у спірних правовідносинах при здійсненні господарських операцій із контрагентом до суду не подано.

Таким чином, зміст правочину з постачальником не суперечить законодавству, моральним засадам суспільства. У зв'язку з чим, доводи відповідача в зазначеної частині є необґрунтованими.

Також, підтверджено фактичне використання товарів, придбаних у зазначених контрагентів, у господарської діяльності позивача (при виробництві готової продукції - суден та ремонті суден), що вказує на "товарність" та фактичне здійснення оперцій.

Щодо включення сум придбаних товарів позивачем за серпень, листопад 2010 року, січень 2011 року у ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) до бюджетного відшкодування ДП «Краншип» вересня 2010 року, грудня 2010 року, лютого 2011 року, суд зазначає наступне.

Згідно п. 200.4 ст. 200 Податкового кодексу України «..якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальниками таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разу отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг…»;

Згідно з п. п. 7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України Про податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р., сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податику, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Податковий кредит ДП «Краншип» за період серпень, листопад 2010 року, січень 2011 року склав у розмірі 503 806,61 грн., сума, що віднесена у склад бюджетного відшкодування перевіряємого періоду.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції проведена комплексна судова інженерно - технічна економічна експертиза №60/12 від 27.11.2013 р.

Згідно висновку комплексної судово інженерно - технічної економічної експертизи №60/12 від 27.11.2013 р. фактичне виконання робіт, надання послуг , постачання матеріалів в 2010-2011 р.р. та їх використання в господарській діяльності ДП "Краншип" підтверджується за наступними контрагентами та договорами:

- договір поставки № 16/10 від 10.10.2010 р. з ТОВ "Томтехснаб";

- договір поставки № 02/01-10 від 04.01.2010 р. з ТОВ "Форлі".

Операції ДП "Краншип"в 2010-2011 р.р. з контрагентами ТОВ "Томтехснаб" і ТОВ "Форлі" за договором поставки № 16/10 від 10.10.2010 р. з ТОВ "Томтехснаб" та договором поставки № 02/01-10 від 04.01.2010 р. з ТОВ "Форлі", а також сплата ПДВ у вартості товарів, матеріалів, робіт, послуг підтверджуються документами бухгалтерського та податкового обліку ДП "Краншип".

Документами бухгалтерського та податкового обліку ДП "Краншип" підтверджується використання у господарській діяльності підприємства придбаних товарів, матеріалів, робіт, послуг у контрагентів ТОВ "Томтехснаб" таі ТОВ "Форлі".

Таким чином, судова колегія погоджується з рішенням суду першої інстанції, що висновки податкового органу, викладені в акті від 16.09.2011 р. № 967/23-4/33433543 документальної позапланової невиїзної перевірки ДП «Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543) з питання правових взаємовідносин з ТОВ «Форлі» (код за ЄДРПОУ 334505571) за серпень 2010 р., січень 2011 р. та ТОВ «Томтехснаб» (код за ЄДРПОУ 36099306) за листопад 2010 р., січень 2011 р. про завищення ДП «Краншип» (код за ЄДРПОУ 33433543) податкового кредиту в перевіряємий період, та як наслідок завищення бюджетного відшкодування, є необґрунтованими.

Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.

Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 198 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін. У ст. 200 КАС України наведені підстави для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

У зв'язку з чим колегія судів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови без змін.

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

Керуючись статтями 195, 197, 198, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління міндоходів в АР Крим залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.12.13 у справі №2а-1397/12/0170/19 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя підпис А.С. Цикуренко

Судді підпис М.А.Санакоєва

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя А.С. Цикуренко