Постанова

від 03.12.2013 по справі 801/10082/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 грудня 2013 р. 12:15 год. Справа №801/10082/13-а

Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим у складі головуючого судді Кушнової А.О., за участю секретаря судового засідання Богацької А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчтранс"

до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за участю представників сторін:

від позивача - Тимощук С.В., довіреність № 25/10 від 25.10.13;

від відповідача - не з'явився;

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю "Керчтранс" звернулось до Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим із адміністративним позовом до Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в АР Крим про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 0000061701.

Позовні вимоги мотивовані тим, що висновки акту перевірки від 07.10.2013 № 225/17.1/36357167 є необґрунтованими та суперечать вимогам чинного законодавства України, а податкове повідомлення-рішення від 16.10.2013 № 0000061701є протиправним та підлягає скасуванню. Документальна позапланова виїзна перевірка проведена органом доходів і зборів у зв'язку із надходженням до Керченської ОДПІ 05.08.2013 скарги про порушення податкового та трудового законодавства, проте ні наказ відповідача, ні направлення, ні сам акт не містять переліку питань, порушених заявником у скарзі, що стали підставою та виключно з яких повинна була бути проведена перевірка.

Внаслідок помилкового трактування понять "змінна перерва" та "міжзмінна перерва" відповідачем до спірних правовідносин застосовано загальні норми трудового законодавства - ст.ст. 58, 59 КЗпП України, в той час, як до спірних правовідносин застосуванню підлягають спеціальні норми законодавства, а саме положення наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, яким затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів.

Згідно названого наказу змінна перерва водіїв ТОВ "Керчтранс", тобто сумарна тривалість перерв за робочий день (зміну), що не включається в робочий час, складає 4 години, з яких: 2 години - перерва між частинами зміни, 2 години - перерва відпочинку та харчування, з огляду на що висновки акта перевірки від 07.10.2013 № 225/17.1/36357167 щодо 10-годинного робочого часу водіїв ТОВ "Керчтранс" і як наслідок заниження ТОВ "Керчтранс" фонду оплати праці за роботу в понадурочний час у розмірі 103 410,42 грн., що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14 953,14 грн., є помилковими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Окрім цього, в порушення приписів статті 83 ПК України підставами для висновків органу доходів і зборів слугували не документи, визначені у названій статті, а пояснення сторонніх осіб, надані за невідомих підстав, які не мають ніякого відношення до ТОВ "Керчтранс", а тому висновки акта перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях осіб, що проводили перевірку та не підтверджені належним чином, як того вимагають положення ПК України та Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, а тому є помилковими та такими, що суперечать чинному законодавству України.

Ухвалами Окружного адміністративного суду АР Крим від 30.10.2013 відкрито провадження в адміністративній справі, закінчено підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні 03.12.2013 представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні. Додатковими поясненнями зазначив, що питання робочого часу та часу відпочинку професійних водіїв в Україні регулюються вимогами Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженою наказом Мінтрансу та зв'язку України від 07.06.2013, яке розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю та Законів України "Про автомобільний транспорт", "Про дорожній рух", та встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів та порядку його обліку.

Відповідач адміністративний позов не визнав, проти заявлених вимог заперечив.

Заперечуючи проти адміністративного позову відповідачем наголошено на правомірності дій осіб, що проводили перевірку, в ході якої виявлено порушення трудового та податкового законодавства.

При перевірці фактів, викладених у скарзі, що надійшла до Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим про порушення податкового та трудового законодавства проведені опитування найманих працівників ТОВ "Керчтранс" та отримані поясненні, відповідно до яких знайшли своє підтвердження обставини порушення чинного законодавства. Згідно індивідуальних контрольних книжок водіїв, табелів обліку використання робочого часу та отриманих пояснень найманих осіб загальна тривалість робочого дня водія складає 12 годин (від часу початку робочої зміни до часу закінчення робочої зміни), 4 години з них у індивідуальних контрольних книжках водіїв вказуються, як змінна перерва. Цей час не може бути визнаний міжзмінною перервою у зв'язку із невідповідністю ст. 58, 59 Кодексу законів про працю України. З отриманих від працівників підприємства пояснень стало відомо, що цей час використовується ними для відпочинку та прийняття їжі.

На вимогу ст. 66 КЗпП України працівникам надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше 2 годин, а тому тривалість робочого дня у водіїв складає 10 годин, включаючи технологічні перерви.

За таких підстав зауваження ТОВ "Керчтранс" щодо того, що на підприємстві не 10 годинний робочий час водіїв ТОВ "Керчтранс", внаслідок чого не було заниження фонду оплати праці за роботу в понадурочний час у розмірі 103 410,42 грн., що призвело до заниження грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 14 953,14 грн., є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсності, що підтверджено індивідуальними контрольними книжками водіїв, отриманими поясненнями водіїв підприємства.

В ході перевірки до Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим надійшла інформація та отримано пояснення двох найманих працівників ТОВ "Керчтранс" ОСОБА_2 та ОСОБА_3, згідно яких вони працювали неофіційно, заробітну плату не отримували. Неофіційне працевлаштування названих осіб підтверджується подорожніми листами за грудень 2012 року та січень 2013 року.

Такі дії ТОВ "Керчтранс" призвели до заниження податкових зобов'язань з ПДФО, внаслідок чого органом доходів і зборів, з урахуванням положень статті 43 Конституції України, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, донараховано платнику податків податкові зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Керченською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів в АР Крим у період з 10.09.2013 по 23.09.2013, з продовженням терміну з 24.09.2013 по 30.09.2013, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Керчтранс", код за ЄДРПОУ 36357167, з питань дотримання вимог податкового та трудового законодавства при використанні праці найманих осіб за період з 01.01.2012 по 30.06.2013, за результатами якої складено акт від 07.10.2013 № 225/17.136357167 (також далі акт перевірки (т.1 а.с.11-14).

Документальною перевіркою встановлено порушення пп. 164.1.1, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 171.1 ст. 171 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, у частині неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи найманих працівників у сумі 24 648,01 грн.

Податковим повідомленням рішенням від 16 жовтня 2013 року № 000061701 Керченською ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим збільшено ТОВ "Керчтранс" грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, код платежу 51 11010129, на суму 30 810,01 грн., з яких за основним платежем на суму 24 648,01 грн., за штрафними санкціями на 6 162,00 грн. (т.1 а.с.16).

Заперечуючи проти збільшення грошових зобов'язань з підстав, визначених в акті перевірки, на підставі якого прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду із названим позовом, в якому просить суд визнати його протиправним та скасувати.

Як вбачається з доводів відповідача, із посиланням на акт перевірки, підставами збільшення грошових зобов'язань стали обставини того, що тривалість робочого дня водіїв, які працюють в ТОВ "Керчтранс", складає 12 годин, з яких: 10 годин - робочий час, 2 години - технологічні перерви. Робочий час водіїв значно перевищує нормативно встановлений 40 годинний тиждень, проте понадурочний час водіям у подвійному розмірі годинної ставки не оплачується, що є порушенням приписів статті 106 Кодексу законів про працю України та призвело до неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи найманих працівників у сумі 24 648,01 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість висновків відповідача та прийнятого за таких висновків, спірного правового акту індивідуальної дії, на відповідність вимогам частини третьої статті 2 КАС України, суд виходить з того, що твердження податкового органу про донарахування позивачу до сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб - відповідачем належними та допустимими доказами суду не наведено та не підтверджено. Висновки податкового органу, викладені в акті, про визначення суми не утриманого та не перерахованого платником податків розміру податку з фізичних осіб, визначення податковим повідомленням-рішенням до сплати суми грошових зобов'язань, є ні чим іншим як припущеннями відповідача, з огляду на наступне.

На вимогу статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Підпунктами 163.1.1 та 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (також далі - ПК України, Кодекс) встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід та доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час нарахування (виплати, надання).

З положень підпункту 164.2.2 пункту 164.2 статті 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору.

При цьому, приписами пункту 127.1 статті 127 ПК України визначено, що не нарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків суми податку, що підлягає нарахуванню та/або сплаті до бюджету.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок щодо утримання податків у джерела виплати, в тому числі податкового агента, свідчать про порушення правил нарахування, утримання та сплати до відповідних бюджетів податків і зборів, передбачених цим Кодексом, у тому числі податку на доходи фізичних осіб таким податковим агентом (пп. 54.3.5 п. 54.3 ст. 54 ПК України.).

З огляду на вказане суд зазначає, що нарахуванню та визначенню сум податку, веденню бухгалтерського обліку та фінансової звітності, передує складення відповідних первинних документів (відомостей), які фіксують факти здійснення господарської діяльності, операцій, які і є підставами для обліку та фіксування певних подій, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Вказані обставини, події та факти фіксуються певними документами, які в силу їх визначеності, можуть слугувати письмовими доказами, на підставі яких можливо зробити висновок про порушення або відсутність порушень певним суб'єктом вимог та положень діючого законодавства, у тому числі платником податків вимог податкового законодавства України.

У свою чергу, положення Податкового кодексу України, зокрема п. 86.1 ст. 86 ПК України, зобов'язують контролюючий орган результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлювати у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

При цьому, відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

Приписи статті 18 Закону України від 05.04.2001 № 2344-III "Про автомобільний транспорт", що визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту в Україні, передбачають, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Відповідно до частини першої статті 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

З урахуванням вищенаведених приписів Закону України "Про автомобільний транспорт" на товариство з обмеженою відповідальністю "Керчтранс", як автомобільного перевізника, покладено обов'язок організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режим їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України, а також забезпечити умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства.

Відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року № 153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, статті 18 Закону України "Про автомобільний транспорт" та з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв колісних транспортних засобів наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14 вересня 2010 р. за № 811/18106, затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (також далі - Положення), що встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії), порядок його обліку, та поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.

Згідно змісту п. 1.5 названого Положення, терміни, які вживаються в ньому означають, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи/та вантажів транспортними засобами (далі - Перевізник); відпочинок - безперервний період часу, який водій може використовувати на свій розсуд; змінна перерва - сумарна тривалість перерв за робочий день (зміну); робоча зміна - період роботи водія відповідно до графіка змінності; робочий час водія - час, протягом якого водій зобов'язаний виконувати свої обов'язки, визначені трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку.

За змістом пункту 2.1 зазначеного Положення до робочого часу водія включаються:

а) змінний період керування;

б) підготовчо-заключний період;

в) час простоїв не з вини водія;

г) час простоїв (у пунктах навантаження та розвантаження вантажів, у місцях посадки та висадки пасажирів);

ґ) час проведення медичних оглядів водія перед виїздом на маршрут (у рейс) та після повернення;

д) час проведення робіт з усунення технічних несправностей ТЗ на маршруті (у рейсі);

е) час охорони ТЗ з вантажем або без нього під час стоянки на кінцевих та проміжних пунктах при здійсненні міжміських перевезень у разі, якщо такі обов'язки передбачені трудовим договором, укладеним з водієм;

є) половина часу, передбаченого завданням на рейс міжміського сполучення, при роботі двох водіїв на ТЗ, обладнаному спальним місцем;

ж) інший час, передбачений законодавством України.

На вимогу пункту 2.2 вказаного Положення нормальна тривалість робочого часу водіїв не повинна перевищувати 40 годин на тиждень.

Для водіїв, у яких встановлено п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями, тривалість щоденної роботи (зміни) визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку або графіками змінності, які затверджує Перевізник за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) з додержанням установленої тривалості робочого тижня.

Так, пункт 2.9 Положення передбачає, що для водіїв автобусів, які здійснюють регулярні пасажирські перевезення, за їх згодою може встановлюватись робочий день з розподілом зміни на дві частини за умови, що тривалість цих частин не перевищує 4 години з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки. При цьому тривалість перерви між частинами зміни повинна бути не менше двох годин без урахування часу для відпочинку і харчування. Час перерви між двома частинами зміни в робочий час не включається.

Розділ IV "Перерви" Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів визначає, що після керування протягом чотирьох годин водій повинен зробити перерву для відпочинку та харчування тривалістю не менше 45 хвилин, якщо не настає період щоденного (міжзмінного) відпочинку. Ця перерва може бути замінена перервами тривалістю не менше 15 хвилин кожна, розподіленими протягом періоду керування або відразу після цього періоду з урахуванням вимог пункту 4.1 цього розділу. Перерва для відпочинку та харчування не включається в робочий час водія. Тривалість перерви для відпочинку та харчування встановлюється Перевізником за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником). Час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Водії використовують час перерви на свій розсуд (пункти 4.1 - 4.5).

Приписи частини першої статті 66 Кодексу законів про працю України (також далі - КЗпП), на порушення якої посилався представник відповідача, передбачають, що перерва для відпочинку та харчування працівникам надається тривалістю не більше двох годин. Перерва не включається в робочий час. Перерва для відпочинку і харчування повинна надаватись, як правило, через чотири години після початку роботи.

З положень частин другої та третьої статті 66 КЗпП України час початку і закінчення перерви встановлюється правилами внутрішнього трудового розпорядку. Працівники використовують час перерви на свій розсуд. На цей час вони можуть відлучатися з місця роботи.

Дослідженими Правилами внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Керчтранс", затвердженого директором товариства та узгодженого з головою трудового колективу товариства, передбачено, що для водіїв автобусів, зайнятих на регулярних пасажирських перевезеннях встановлюється робочий день з розділом зміни на дві частини тривалістю 4 години кожна з урахуванням часу, необхідного для повернення на місце стоянки. При цьому тривалість перерви між частинами зміни складає 2 години без врахування часу для відпочинку та харчування. Перерва для відпочинку та харчування встановлюється загальною тривалістю 2 години, що поділяються на 6 перерв тривалістю 20 хвилин після кожного часу керування, якщо не настає перерва між частинами зміни або період щоденного (міжзмінного) відпочинку (т.1 а.с. 94-101).

З досліджених судом Індивідуальних контрольних книжок (т.1 а.с.58-93, т.2 а.с. 110-120), Табелю обліку використаного робочого часу (т.1 а.с.102-122), Графіків перезміни водіїв колісних транспортних засобів (т.2 а.с.12-47) за період, що підлягав перевірці органом доходів та зборів, тривалість змінного періоду керування транспортними засобами кожного водія не перевищує 8 годин. Також судом встановлено, що змінна перерва водіїв ТОВ "Керчтранс", тобто сумарна тривалість перерви за робочий день, що не включається в робочий час складає 4 години.

Як пояснив представник позивача, із посиланням на індивідуальні контрольні книжки та Правила внутрішнього трудового розпорядку ТОВ "Керчтранс", перерви за робочий день протягом 4 годин сумарно складаються з 2 годин на перерву між частинами зміни та 2 годин на перерву для відпочинку та харчування.

Вказані судом обставини, встановлені в ході розгляду справи та підтверджені належними доказами, спростовують доводи відповідача щодо порушення позивачем нормативно встановленої тривалості денного робочого часу водіїв ТОВ "Керчтранс", тривалість якого не перевищує 8 годин на добу.

Відсутність порушень нормативно встановленої тривалості денного робочого часу у 8 годин також підтверджується поясненнями самих водіїв, наданих начальнику Керченської ОДПІ ГУ Міндоходів в АР Крим, згідно яких керування транспортними засобами кожного водія не перевищує 8 годин, а тривалість перерви за робочий день складає 4 години (т.2 а.с.97-109).

Окрім цього, суд зазначає, що проведеною Територіальною інспекцією з питань праці в Автономній Республіці Крим у період з 27.03.2013 по 29.03.2013 перевіркою додержання суб'єктами господарювання законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування, про що свідчать акт № 01-06-25 (т.2 а.с.132-139), встановлено, що тривалість робочого часу не перевищує 40 годин на тиждень, що відповідає приписам частини першої статті 50 КЗпП України; працівникам надається перерва для відпочинку і харчування тривалістю не більше двох годин, що відповідає приписам частини першої статті 66 КЗпП України; тривалість щотижневого безперервного відпочинку перевищує 42 години, що відповідає приписам ст. 70 КЗпП України.

Серед порушень, виявлених в ході перевірки, про що свідчать висновки акта, порушення нормативно встановленої тривалості денного робочого часу у 8 годин не зазначено.

Таким чином, твердження відповідача щодо тривалості робочого дня протягом 10 годин - перевищення нормативно встановленої тривалості денного робочого часу є безпідставними, з огляду на що, обрахунок понад нормованого часу водіїв кожного місяця у період, що охоплений перевіркою, задля визначення розміру оплати праці в надурочний час (в подвійному розмірі від погодинної ставки), сума та розмір якого впливає на необхідність обрахунку, утримання та перерахування до бюджету податку на доходи фізичних осіб є безпідставними.

За таких підстав, збільшення органом доходів і зборів грошових зобов'язань з податку з доходів фізичних осіб з підстав порушення позивачем тривалості денного робочого часу здійснено всупереч норм чинного законодавства України, не на підставі та не у спосіб, визначений чинним законодавством України,

Щодо тверджень відповідача щодо неофіційного працевлаштування, невиплати офіційно заробітної плати найманим працівникам ОСОБА_2, який працював водієм в ТОВ "Керчтранс" з квітня 2011 року по жовтень 2012 року, та ОСОБА_3, який працював водієм в ТОВ "Керчтранс" з липня 2011 року по грудень 2012 року, суд зазначає.

Надані суду на обґрунтування порушень позивача щодо неофіційного працевлаштування, невиплати офіційно заробітної плати найманим працівникам ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, пояснення ОСОБА_2 від 30 вересня 2013 року та ОСОБА_3 від 30 вересня 2013 року є неналежними та допустимими доказами в розумінні статті 83 Податкового кодексу України та в розумінні статей 69, 138 Кодексу адміністративного судочинства України.

Додані до пояснень подорожні листи (т.2 а.с.88-95), які на думку відповідача свідчать про наявність трудових відносин між ТОВ "Керчтранс" та ОСОБА_2, ОСОБА_3, як водіями, найнятими для перевезення пасажирів, також не є неналежними та допустимими доказами в розумінні статті 83 Податкового кодексу України та в розумінні статей 69, 138 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки з їх змісту неможливо ідентифікувати, що вони видані саме ТОВ "Керчтранс", не містять підписів посадових осіб ТОВ "Керчтранс", відбитків печаток та штампів, що належать саме ТОВ "Керчтранс".

Відповідно до п. 83.1 ст. 83 ПК України, для посадових осіб контролюючого органу під час проведення перевірок підставами для висновків є: документи, визначені цим Кодексом; податкова інформація; експертні висновки; судові рішення; інші матеріали, отримані в порядку та у спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами, контроль за дотриманням яких покладений на контролюючі органи.

В силу статті 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експерта. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Предметом доказування, згідно з частиною першою статті 138 КАС України, є обставини (факти), якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду, розмір судових витрат тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі. Водночас до предмета доказування не включають обставини, визнані сторонами, якщо у суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання, а також інші обставини, які не належить доказувати.

Враховуючи, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними конкретними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування, суд дійшов до висновку, що надані відповідачем докази, на підставі яких ним зроблено висновок про порушення вимог податкового законодавства щодо нарахування та утримання податку з доходів фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, не підтверджено достатніми доказами, які свідчать про обґрунтованість тверджень відповідача.

Також, суду не надано доказів в частині відомостей про працевлаштування вказаних осіб у ТОВ "Керчтранс" та реальні доходи (заробітна плата), отримані від підприємства, саме з яких необхідно вираховувати та утримувати відповідні суми податку з доходів фізичних осіб.

Нарахуванню та визначенню сум податку, веденню бухгалтерського обліку та фінансової звітності, передує складення відповідних первинних документів (відомостей), які фіксують факти здійснення господарської діяльності, операцій, які і є підставами для обліку та фіксування певних подій, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів). Вказані обставини, події та факти фіксуються певними документами, які в силу їх визначеності, можуть слугувати письмовими доказами, на підставі яких можливо зробити висновок про порушення або відсутність порушень певним суб'єктом вимог та положень чинного законодавства, у тому числі платником податків вимог податкового законодавства України.

Тобто, наявні порушення податкового законодавства, виявлені в ході перевірки відповідачем, повинні бути підтверджені належними та допустимими доказами, дослідження та аналіз яких надає контролюючому органу право і можливість вирахувати або визначити суми податків та зборів (обов'язкових платежів), оскільки сам факт наведення доводів в заяві, на підставі якої проведено перевірку, не доводить факт їх існування та позбавляє можливості розрахунку грошових зобов'язань виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, як то було здійснено органом доходів і зборів.

Об'єктивність та достовірність порушених у заяві ПАТ "Керченське АТП № 14313" (т.2 а.с.121) обставин щодо порушень ТОВ "Керчтранс" вимог чинного податкового чи трудового законодавства, не позбавляє орган доходів і зборів права встановлення відповідних фактів заходами передбаченими в рамках кримінального провадження.

Приймаючи рішення, суд керується не тільки принципом верховенства права, а й принципом законності, визначеними статтями 8 та 9 КАС України та втілених у положеннях статті 2 КАС України та статті 3 Конституції України, дотримання яких є безумовним обов'язком суду.

Аналіз закріпленої у статті 8 КАС України норми дає підстави вважати, що за принципом верховенства права рішення та дії повинні відповідати закону і бути вчиненими в межах повноважень суб'єктом владних повноважень, але якщо вони порушують права, свободи чи законні інтереси заявника, то такі рішення та дії є неправомірними.

При цьому, рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється на підставі належних та допустимих доказів, доведеності перед судом вимог та заперечень сторін, відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Розгляд і вирішення справ в адміністративних судах, з положень частини першої статті 11 КАС України, здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною першою статті 71 КАС України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. При цьому, відповідно до положень частини другої статті 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Застосовані органом доходів і зборів підстави для обрахунку податку на дохід фізичних осіб в частині обрахунку доходів фізичних осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3, з яких підлягає утриманню названий податок до бюджету, не підтверджені належним доказами, з огляду на що в цій частині рішення органу доходів і зборів щодо неутримання та неперерахування до бюджету податку на доходи найманих працівників є безпідставним

Невідповідність дій податкового органу нормам чинного законодавства обумовлює протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, яке прийняте за результатами перевірки, наслідком чого є скасування спірного податкового повідомлення-рішення, а тому адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

За правилами частини першої статті 94 КАС України, у разі ухвалення судового рішення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує на її користь усі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Відповідно до квитанції від 22 жовтня 2013 року № ПН21918 позивачем, при зверненні до суду із названим позовом, сплачено 308,11 грн. судових витрат зі сплати судового збору, розмір яких у повному обсязі підлягає стягненню на користь позивача.

В судовому засіданні 03.12.2013 проголошені вступна та резолютивна частини постанови. У повному обсязі постанову складено 09.12.2013.

Керуючись статтями 11, 69, 94, 160 - 163, 186, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Задовольнити адміністративний позов у повному обсязі.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Керченської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Автономній Республіці Крим від 16.10.2013 № 0000061701.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Керчтранс", ідентифікаційний код юридичної особи 36357167, судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 308,11 грн. (триста вісім гривень 11 копійок).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

На постанову прийняту згідно частини третьої статті 160 КАС України (у разі проголошення вступної та резолютивної частин постанови) апеляційна скарга подається протягом 10 (десяти) днів з дня отримання копії постанови.

Постанову може бути оскаржено до Севастопольського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Севастопольського апеляційного адміністративного суду.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення строку, з якого суб'єкт владних повноважень може отримати копію постанови суду.

Суддя А.О.Кушнова