Постанова

від 17.12.2013 по справі 922/3404/13

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" грудня 2013 р. Справа № 922/3404/13

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М. , суддя Білецька А.М. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників:

позивача - Жирного О.С. за довіреністю

відповідача - не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м. Харків (вх. №3341 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.10.13 р. у справі № 922/3404/13

за позовом Приватного акціонерного товариства "Укртрансгаз" "Нафтогаз України" в особі філіїї "Управління магістральних газопроводів" "Харківтрансгаз" м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерготранс" м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних трубопроводів "Харківтрансгаз" звернувся до господарського суду з позовом, в якому (після збільшення позовних вимог) просив суд стягнути з ТОВ "Енерготранс" грошові кошти в сумі 694025,29 грн., з яких 578354,41 грн. - вартість товарно-матеріальних цінностей, які не були використані відповідачем під час ремонту та не були повернуті ним позивачеві, 115670,88 грн. - суму нарахованих зобов'язань з ПДВ,

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.10.13 р. по справі № 922/3404/13 ( суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Енерготранс" на користь позивача ПАТ "Укртрансгаз" в особі Філії "Управління магістральних трубопроводів "Харківтрансгаз" вартість безпідставно набутого майна в сумі 578354, 41 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 11567,09 грн. в решті позовних вимог - відмовлено.

Позивач з рішенням господарського суду Харківської області не погодився, звернувся до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 10.10.13 р. по справі № 922/3404/13 в частині відмови в задоволенні вимог позивача щодо стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 115670,88 грн. та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми ПДВ у розмірі 115670,88 грн., в інщій частині рішення господарського тсуду Харківської області залишити без змін. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач, посилаючись на положення п. 198.5 підпункту г Податкового кодексу України зазначає про те, що оскільки повернення ТОВ "Енерготранс" вартості невикористаних товарно-матеріальних цінностей УМГ "Харківтрансгаз" - це операція, що не є господарською діяльністю, та передбачає безоплатну передачу товарно-матеральних цінностей для виконання робіт, тому УМГ "Харківтрансгаз", як платник податку, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, за товарами/послугами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 27.11.2013 розгляд апеляційної скарги по даній справі відкладено на 09.12.2013.

06.12.2013 позивач надав додаткові пояснення по справі, в яких підтвердив свою позицію, викладену в апеляційній скарзі та зазначив про те позивач зобов'язаний нарахувати та сплатити до Державного бюджету податкові зобов'язання з ПДВ, враховуючи те, що невикористані та неповернуті відповідачем ТМЦ не використовувалися у подальшому в оподаткованих операціях.

Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, своїм правом на участь при розгляді апеляційної скарги не скористався.

Оскільки, всі учасники судового процесу були належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги, проте відповідач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статті 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника відповідача, за наявними у справі доказами.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши уповноваженого представника позивача, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 12.07.2001р. між Дочірньою компанією "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" в особі філії "Управління магістральних газопроводів "Харківтрансгаз" (позивач) та ТОВ "Енерготранс" (відповідач) було укладено договір № 28 на виконання робіт з капітального ремонту дороги.

Відповідно до розпорядження Кабінету міністрів України № 360-р від 13.06.2012 року та наказу міністерства енергетики та вугільної промисловості України № 530 від 18.07.2012 року "Про реорганізацію Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з 27 грудня 2012 року припинена діяльність Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" шляхом її реорганізації-перетворення у Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз".

Публічне акціонерне товариство "Укртрансгаз" є правонаступником Дочірньої компанії "Укртрансгаз" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

Відповідно до п.1.1 ст.1 договору № 28 від 12.07.2001р., Генпідрядник (відповідач) зобов'язується виконати роботи з проектування та капітального ремонту під'їзної автодороги та забезпечує її введення в експлуатацію. Відповідно до п. 10.1. ст. 10, роботи виконуються із матеріалів Замовника (позивача).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору позивачем було передано відповідачу товарно-матеріальних цінностей на загальну суму 13 364108,87 грн., що підтверджується наявними у справі документальними докзами (відповідними видатковими накладними.

Як вказує позивач, в ході виконання робіт з капітального ремонту дороги відповідно до договору № 28 від 12.07.2001р. відповідачем було використано товарно-матеріальних цінностей та повернуто невикористаних на загальну суму 11 765 306,92 грн., що підтверджується актом виконаних робіт та довідкою про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2001 року, актами приймання виконаних підрядних робіт № 2/04 ХТГ за травень 2002 року, № 3/04 ХТГ за серпень 2002 року, № 4/ХТГ за січень 2003 року, № 5/ХТГ за січень 2003 року, №6/ХТГ за лютий 2003 року, № 7/ХТГ за жовтень 2003 року, № 8/ХТГ за жовтень 2003 року, № 9/ХТГ за жовтень 2003 року, №10/ХТГ за листопад 2003 року, № 11/ХТГ за грудень 2003 року, № 12/ХТГ за березень 2004 року, № І4/ХТГ за березень 2004 року, № 15/ХТГ за червень 2004 року, №16/ХТГ за серпень 2004 року, № 17/ХТГ за листопад 2004 року, видатковими накладними на повернення №1 від 22.05.2003, актом прийому-передачі від 15.06.2003, актом прийому-передачі від 17.06.2003, актом прийому-передачі від 20.06.2003, актом прийому-передачі від 21.06.2003, актом прийому-передачі від 24.06.2003, актом прийому-передачі від 25.06.2003, видатковою накладною №81/230 від 26.06.2003, актом прийому-передачі від 29.06.2003, актом прийому-передачі від 04.07.2003, актом прийому-передачі від 08.07.2003, актом прийому-передачі від 26.07.2003, актом прийому-передачі від 29.07.2003, видатковою накладною на повернення № 2 від 28.08.2003, видатковою накладною № 3 від 13.11.2003 р.

Отже, вартість залишку невикористаних та неповернутих відповідачем позивачеві товарно-матеріальних цінностей за договором № 28 від 12.07.2001р. станом на 01.01.2006 складала 1 598 301,95 грн.

Судом першої інстанції також встановлено, що 10.11. 2006 між позивачем та відповідачем укладено договір генпідряду № 05-07 на здійснення робіт по ремонту дороги. Згідно з п.З даного договору роботи виконуються з матеріалів замовника (позивача) і генпідрядника (відповідача) відповідно до відомості ресурсів. Відповідач має право на зберігання залишків матеріалів, переданих йому позивачем на безоплатній основі, для укладення наступних договорів, які можуть бути оформлені між позивачем та відповідачем, на строк не більше 1 року. Після закінчення строку зберігання відповідач зобов'язаний повернути залишки матеріалів, письмово повідомивши позивача про такий намір.

Оскільки після закінчення дії договору № 28 від 12.07.2001р. залишок невикористаних товарно-матеріальних цінностей (ТМЦ) відповідачем не був повернутий, а договір № 05-07 від 10.11.2006р. укладений на виконання аналогічних робіт, відповідач здійснив роботи по ремонту дороги, передбачені п.1.2. договору № 05-07 від 10.11.2006р., за рахунок залишку невикористаних за договором № 28 від 12.07.2001р. ТМЦ, що підтверджується актом виконаних робіт № 1 за грудень 2006 року.

Відповідно до вищезазначеного акту, за виконані роботи по договору № 05-07 від 10.11.2006р. позивач зобов'язаний сплатити відповідачу 116 954,34 грн.

Згідно з видатковою накладною № 96 від 11.07.2007 р. позивач передав у власність відповідачу ТМЦ на суму 116954,34 грн.

11.04.2007р. між відповідачем та позивачем був підписаний акт про залік зустрічних вимог, відповідно до якого сторони здійснили залік зустрічних однорідних вимог по вищевказаним грошовим зобов'язанням у сумі 116 954,34 грн.

Наявними матеріалами справи підтверджується, що протягом 2006-2007 років відповідачем було повернуто товарно-матеріальних цінностей на суму 922 485,59 грн.

Отже, відповідач не використав та не повернув товарно-матеріальних цінностей на суму 578354,41 грн.

На підтвердження обсягів та вартості залишку 01.11.2007 року було підписано акт звірки розрахунків між УМГ "Харківтрансгаз" та ТОВ "Енерготранс" на суму 578354,41 грн. Тобто, відповідач визнав наявність боргу перед позивачем, що відповідає вартості невикористаних запасів товарно-матеріальних цінностей, які знаходяться у відповідача.

20.06.2013р. позивач направив вимогу на адресу відповідача щодо повернення у 10-денний термін невикористаних та безпідставно утримуваних товарно-матеріальних цінностей на суму 578354,41 грн. або відшкодування їх вартості.

Однак, вказана претензія залишила відповідачем без задоволення.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до господарського суду про стягнення з відповідача грошові 578354,41 грн. - вартості товарно-матеріальних цінностей, які не були використані відповідачем під час ремонту та не були повернуті ним позивачеві. Позов обґрунтований положеннями ст..1212, 1213 ЦК України.

Вирішуючи даний господарський спір суд першої інстанції виходив з того, що згідно з додатковою угодою №3 від 15.12.2003 р. до договору підряду № 28 від 12.07.2001р., строк дії даного договору закінчився 31.12.2004р., в зв'язку з чим суд вважав, що у відповідача відсутня будь-яка правова підстава для збереження у себе товарно-матеріальних цінностей, які були передані позивачем для виконання договору.

Застосувавши до даних правовідносин ст..ст. 1212, 1213 ЦК України, враховуючи те, що протягом тривалого часу відповідач не здійснив заходів щодо повернення безпідставно збереженого майна, а, також, не повернув ТМЦ на вимогу позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення вартості безпідставно набутого майна в сумі 578354, 41 грн. Та визнав їх такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, збільшивши позовні вимоги, позивач просив суд додатково стягнути з відповідача суму нарахованого ПДВ в розмірі 115670,88 грн. Вказані вимоги позивач обґрунтовує тим, що з метою визначення об'єкту оподаткування податком на додану вартість неповернення ТОВ "Енерготранс" невикористаних товарно-матеріальних цінностей УМГ "Харківтрансгаз" - це операція, що не є господарською діяльністю, посилаючись при цьому на положення п. 198.5 підпункту "г" Податкового кодексу України, згідно яких у разі визнання запасів такими, які використані або приймали участь в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку, платник податку (тобто, на думку позивача - саме Філія УМГ "Харківтрансгаз") - зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ.

Суд першої інстанції відмовив в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача суми нарахованого ПДВ в зв'язка з їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач не погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача нарахованої суми ПДВ.

В обґрунтування викладених вимог позивач, посилаючись на положення п. 198.5 підпункту г Податкового кодексу України зазначає про те, що оскільки повернення ТОВ "Енерготранс" вартості невикористаних товарно-матеріальних цінностей УМГ "Харківтрансгаз" - це операція, що не є господарською діяльністю, та передбачає безоплатну передачу товарно-матеральних цінностей для виконання робіт, тому УМГ "Харківтрансгаз", як платник податку, зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання з ПДВ, виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до п. 189.1 ст. 189 Податкового кодексу України, за товарами/послугами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту.

З приводу наведених позивачем доводів колегія суддів зазначає наступне.

Так, згідно положень п. 198.5 підпункту "г" Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний нарахувати податкові зобов'язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, за товарами/послугами, необоротними активами, під час придбання або виготовлення яких суми податку були включені до складу податкового кредиту, у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи починають використовуватися в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Слід зауважити, що Податковий кодекс України (в частині, що стосується спору) діє з 2011 року. Товарно-матеріальні цінності, про які йдеться в позові, передавалися позивачем відповідачеві в 2001-2003 роках. Позивачем не надано ніяких доказів того факту, що в той період, придбавши або виготовивши ці товарно-матеріальні цінності, позивач включив до складу податкового кредиту сплачені при цьому суми ПДВ, і в якому саме податковому періоді це було зроблено.

Позивачем також не надано ніяких доказів того факту, що він включив вартість вищевказаних товарно-матеріальних цінностей до складу бази оподаткування та нарахував податкові зобов'язання з ПДВ - і в якому саме податковому періоді це було зроблено.

Позивачем не надано ніяких доказів того факту що ним понесені витрати з фактичної сплати податкових зобов'язань з ПДВ, які, нібито, виникли у нього у зв'язку з неповерненням відповідачем товарів на суму 578354, 41 грн. - і в якому саме податковому періоді це було зроблено.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів вважає, що господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача суми нарахованого ПДВ в розмірі 115670,88 грн. не підлягають задоволенню.

Таким чином, перевіривши у відповідності до статті 101 Господарського процесуального кодексу України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення в рішенні господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що суд першої інстанції в порядку статті 43 Господарського процесуального кодексу України всебічно, повно та об'єктивно розглянув у судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог та заперечень докази; належним чином проаналізував спірні правовідносини, та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, що їх регулюють.

Доводи скаржника про порушення господарським судом норм матеріального та процесуального права суперечать дійсним обставинам справи та приписам чинного законодавства, не спростовують обґрунтованих висновків суду, тому не приймаються колегією суддів до уваги, в зв'язку з чим підстав для скасування законних та обґрунтованих судових рішень не вбачається.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 22, 32-34, 43, 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.10.13 р. у справі № 922/3404/13 залишити без змін.

Повний текст постанови складено та підписано 13 грудня 2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н. В.