Рішення
від 23.12.2013 по справі 922/4599/13
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41


РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" грудня 2013 р.Справа № 922/4599/13

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Добрелі Н.С.

при секретарі судового засідання Савукова М.Ю.

розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс-Груп", м. Київ до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Харків про стягнення 59011,42 грн. за участю предчтавників сторін:

позивача - не з"явився;

відповідача - не з"явився;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранс - Груп" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 59011,42 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору поставки № 25/06 від 20.06.2012 року неналежним чином виконав свої зобов"язання щодо оплати товару.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06 листопада 2013 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 25 листопада 2013 року о 10 годині 20 хвилин.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.11.2013 року розгляд справи було відкладено на 09.12.2013 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09.12.2013 року розгляд справи було відкладено на 23.12.2013 року.

Через канцелярію господарського суду Харківської області 09.12.2013 року від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог (вх. № вх. № 45668) разом із документами. У вказаній заяві позивач просить стягнути з відповідача суму основного боргу 55585,95 грн., пеню у розмірі 3183,23 грн. та 633,53 грн. 3% річних.

Суд, дослідивши надану заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, зазначає наступне .

Відповідно до ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 3.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" від 26.12.2011 року №18 зазначено, що передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення. При цьому питання щодо повернення зайво сплаченої суми судового збору у зв'язку із зменшенням позовних вимог вирішується господарським судом на загальних підставах і в порядку, визначеному законодавством. Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Враховуючи вищевикладене, суд, приймає вищезазначену заяву до розгляду та подальший розгляд справи ведеться з урахуванням цієї заяви.

Представник позивача в судове засідання 23.12.2013 року не з»явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Представник відповідача в судове засідання 23.12.13р. не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про, що свідчить поштове повідомлення, яке повернулося на адресу суду з відміткою про отримання.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 09 грудня 2013 року сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого сторонам для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини та докази на їх підтвердження, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було надано до суду Витяг з ЄДРПОУ № 876890 стосовно відповідача станом на 14.11.2013, в якому зазначено про те, що 20.09.2013 року порушено справу про банкрутство фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 господарським судом Харківської області справа № 922/3410/13.

Згідно частин 1 та 2 ст.17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство. Про офіційне оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство розпорядник майна повідомляє суд, який розглядає позовні вимоги конкурсних кредиторів до боржника. Цей суд (суди) після офіційного оприлюднення відповідного оголошення має зупинити позовне провадження та роз'яснити позивачу зміст частини четвертої статті 23 цього Закону, зазначивши про це в ухвалі або в протоколі судового засідання.

Частинами 3 та 4 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що якщо позивач не звернувся у тридцятиденний строк з дня офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство, суд, який розглядає позовну заяву, після закінчення тридцятиденного строку з моменту офіційного оприлюднення поновлює позовне провадження та відмовляє у задоволенні позову. У разі звернення позивача із заявою про визнання його грошових вимог до боржника у справі про банкрутство після винесення ухвали господарського суду за результатами розгляду цих вимог позовне провадження підлягає припиненню на підставі пункту 2 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

23.12.2013 року судом було здійснено запит до судді Дзюби О.А., в провадженні якого знаходиться справа про банкрутство 922/3410/13 боржника ФОП ОСОБА_1, з проханням надати інформацію щодо офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство відповідно до п. 8 ст. 91 та п. 3 ст. 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

23.12.2013 року від судді Дзюби О.А. надійшла інформація про те, що постановою господарського суду від 29.11.2013 року у справі №922/3410/13 визнано фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру. Проте, інформації щодо опублікування в офіційному друкованому органі відомостей про визнання боржника банкрутом в матеріалах справи № 922/3410/13 не міститься.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", суд вважає за можливе вирішувати даний спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження.

20.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтертранс - Груп» (позивач) та Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (відповідач) було укладено договір поставки продукції № 25/06, у відповідності до умов якого, позивач продає та поставляє, а відповідач купує та оплачує на умовах та у порядку визначених цим договором товар, в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом - передачу товару від позивача до відповідача та є невід»ємними частинами цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору найменування та кількість товару зазначається в додатках або накладних, які є невід»ємними частинами даного договору.

Відповідно до п. 3.1 договору ціна товару встановлюється на підставі прайс - листів позивача, що є додатками до цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору загальна сума цього договору відповідає загальній сумі всіх накладних на підставі яких здійснюється постачання товару, відповідно до умов цього договору.

Згідно п. 3.3 договору відповідач зобов»язаний оплачувати кожну партію переданого позивачем товару, протягом 30 календарних днів з моменту передачі такої партії товару.

Відповідно до п. 4.1 договору поставка товару позивачем відповідачу здійснюється окремими партіями відповідно до заявок відповідача, виходячи з наявного товару на складі позивача.

На виконання умов вказаного договору позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 126110,62 грн., що підтверджується видатковими накладними: № РШН-033806 від 27.12.2012 року на суму 6979,74 грн., № РШН-033807 від 27.12.2012 року на суму 6786,25 грн., № РШН-033806 від 28.12.2012 року на суму 7935,04 грн., № РШН-000335 від 08.01.2013 року на суму 8885,74 грн., № РШН-000336 від 08.01.2013 року на суму 3978,35 грн., № РШН-000362 від 08.01.2013 року на суму 1364,84 грн., № РШН-034608 від 15.01.2013 року на суму 6014,39 грн., № РШН-034612 від 15.01.2013 року на суму 5526,51 грн., № РШН-034615 від 15.01.2013 року на суму 7060,55 грн., № РШН-038284 від 21.02.2013 року на суму 22168,10 грн., № РШН-038285 від 21.02.2013 року на суму 10943,98 грн., № РШН-038976 від 26.02.2013 року на суму 10169,37 грн., № РШН-038978 від 26.02.2013 року на суму 10401,52 грн., № РШН-038983 від 26.02.2013 року на суму 1362,89 грн., № РШН-039808 від 05.03.2013 року на суму 3427,24 грн., № РШН-040125 від 07.03.2013 року на суму 3478,24 грн., № РШН-040642 від 13.03.2013 року на суму 1304,29 грн., № РШН-040660 від 13.03.2013 року на суму 5562,74 грн., № РШН-040663 від 13.03.2013 року на суму 2763,52 грн., ., в яких зазначена підстава договір № 25/06 від 20.06.2012 року.

Частково товар було повернуто на загальну суму 2,70 грн. відповідно до накладної корегування.

За вимогами ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до 2 ст. 712 Цивільного кодексу України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю - продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідач в порушення п.3.3. договору свої зобов'язання належним чином не виконав, а здійснив лише часткове погашення в сумі 70524,67 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача, який наявний в матеріалах справи.

Внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань, у нього виникла заборгованість в сумі 55585,95 грн. (основна заборгованість), що й стало підставою для звернення позивача до суду.

Згідно зі ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

В силу вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України та ст. 174 Господарського кодексу України.

Названі норми передбачають, що господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ст.193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Враховуючи, що у відповідності до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись сторонами у встановлених договором або законом порядку і строках, приймаючи до уваги викладені обставини; доведеність з боку позивача факту відвантаження товару згідно вищеперелічених накладних та недоведеність з боку відповідача факту повного розрахунку з позивачем за отриманий товар за цими накладними, суд визнає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 55585,95 грн. обґрунтованими, правомірними, доведені матеріалами справи, не спростованими відповідачем та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 633,53 грн. 3% річних, суд зазначає наступне.

В силу вимог ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 28 серпня 2013 року порушено провадження у справі про банкрутство Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі заборонено нарахування неустойки (штрафу, пені) інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов"язань, не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов"язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Статтею 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Таким чином, із моменту введення мораторію боржник не може виконувати як грошових зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли до введення мораторію, так і заходів, спрямованих на забезпечення їх виконання.

Частиною 3 ст. 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Отже, вказана норма визначає конкретний проміжок часу, протягом якого не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми і цей проміжок часу тільки відповідає строку дії мораторію на задоволення вимог кредиторів і ніяк не пов'язаний з поняттям мораторію.

З наведеного слідує, що боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але за їх невиконання або неналежне виконання не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у разі якщо до боржника, щодо якого порушена справа про банкрутство, пред'явлений позов, який ґрунтується на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, суди мають у встановленому процесуальним законом порядку приймати такі позовні заяви і вирішувати спір за цією вимогою по суті за правилами позовного провадження до офіційного оприлюднення оголошення про порушення справи про банкрутство.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранс - Груп" ґрунтуються на грошових зобов'язаннях боржника, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство та відносяться до конкурсних кредиторських вимог термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання, вимога про стягнення 3% річних в сумі 633,53 грн. заявлена позивачем обґрунтовано, доведена матеріалами справи, вірно нарахована та підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача, нарахованих позивачем 3183,23 грн. пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 5.3. договору у випадку не своєчасної оплати поставленої партії товару, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача пеню у розмірі подвійної ставки НБУ від вартості партії товару за кожний день прострочення платежу.

Відповідно до ст. 611 ЦК одним з наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Зважаючи на вищевикладене, позивачем обґрунтовано нараховано відповідачу пеню на суму заборгованості у розмірі 3183,23 грн., розрахунок пені перевірено судом з урахуванням вимог діючого законодавства, тому суд приходить до висновку щодо її задоволення.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України; ст.ст. 11, 526, 549, 611, 612, 623-629, 712 Цивільного кодексу України; ч. 1 ст. 174, ст. 193 Господарського кодексу України; ст.ст. 1, 4, 12, 33, 43, 44, 47-49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (61064, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтертранс-Груп»(01001, м. Київ, вул. Софіївська,10-А, р/р 26008003072900, МФО 300539, Код ЄДРПОУ 35465839) 55585,95 грн. суму основної заборгованості, 3183,23 грн. пені, 633,53 грн. 3% річних та 1720,50 грн. витрат зі сплати судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 27.12.2013 р.

Суддя Добреля Н.С.

СудГосподарський суд Харківської області
Дата ухвалення рішення23.12.2013
Оприлюднено09.01.2014
Номер документу36536569
СудочинствоГосподарське

Судовий реєстр по справі —922/4599/13

Ухвала від 25.11.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Добреля Н.С.

Ухвала від 25.11.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Добреля Н.С.

Ухвала від 09.12.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Добреля Н.С.

Рішення від 23.12.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Добреля Н.С.

Ухвала від 06.11.2013

Господарське

Господарський суд Харківської області

Добреля Н.С.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні