Ухвала

від 26.12.2013 по справі 7/2-2661/13

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 грудня 2013 року м. Чернівці

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:

головуючого Перепелюк Л. М.

суддів: Кулянди М.І., Одинака О.О.

секретар: Тодоряк Г.Д.

за участю: представника публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - Бацей Т.М., ОСОБА_2 та його предстанвикак ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк»та ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим,-

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2013 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», та ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим.

Посилався на те, 1706.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір № E/V082684, який був забезпечений договором поруки, укладеним 17.06.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та позивачем.

Зазначав, що рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.12.2009 року, ухваленим по справі за позовом ЗАТ КБ «Приватбанк» в особі Чернівецької філії «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на заставне майно, позовні вимоги задоволені та в розрахунок погашення заборгованості за кредитним договором № E/V082684 від 17.06.2006 року в сумі 62016 гривень 74 коп. звернуто стягнення на предмет застави, а саме: автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1989 року випуску, тип ТЗ- вантажний сідловий тягач, колір червоний, № кузовашасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причіп «KRONE»

№22ц- 1632 2013 о. Головуючий у 1 інстанції Масюк Л.О.

Категорія19/27 Доповідач Перепелюк Л.М.

1991 у випуску, тип ТЗ- напівпричіп бортовий, № кузовашасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобіля та причепа ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору кіпувлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля та причепа з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

Посилався на те, що ПАТ КБ «Приватбанк» пропустив шестимісячний строк пред'явлення вимоги до нього, як до поручителя, відповідно до договору поруки E/V082684 від 17.06.2008 року.

Просив суд визнати припиненим договір поруки №№ E/V082684 від 17.06.2008 року, укладений між ОСОБА_2 та ПАТ КБ «Приватбанк».

Рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року позов ОСОБА_2 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» та ОСОБА_4 про визнання договору поруки припиненим задоволено.

Визнано таким, що припинив свою дію договір поруки № E/V082684 від 17.06.2006 року, укладений між ОСОБА_2 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» в особі Чернівецької філії публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк».

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, вважаючи його таким, що є незаконним, винесеним з порушенням норм процесуального та матеріального права, за недоведеністю обставин, що мають значення для справи та невідповідності висновків суду обставинам справи, відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» подав апеляційну скаргу, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в позовних вимогах ОСОБА_2 до ПАТ КБ «Приватбанк» про визнання договору поруки припиненим.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу ПАТ КБ «Приватбанк», рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Заслухавши доповідача про суть оскаржуваного рішення, доводи апеляційної скарги, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання договору поруки припиненим.

Такий висновок суду ґрунтується на нормах матеріального права та на підставі поданих сторонами доказів.

Як вбачається з матеріалів справи та судом встановлено, що відповідно до умов кредитного договору № E/V082684 від 17.06.2008 року ОСОБА_4 було надано кредит у розмірі 65034 грн. строком до 16.06.2013 року на умовах сплати за користування кредитом 24% річних згідно графіку погашення, а у випадку порушення строків повернення кредиту - 50% річних від суми залишку непогашеної заборг7воаності.

У якості забезпечення виконання зобов'язань по кредиту ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 17.06.2008 року було укладено договір поруки №E/V082684, відповідно до умов якого поручитель відповідає перед кредитором солідарно із позичальником в повному обсязі за своєчасне виконання ним своїх зобов'язань за кредитним договором № E/V082684 від 17.06.2008 року.

В зв'язку з порушенням умов кредитного договору ЗАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу шляхом звернення стягнення на заставне майно.

Таким правом банк скористався, виходячи із вимог п.2.3.3 кредитного договору, згідно якого у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами даного договору, у т.ч. при порушенні цільового використання кредиту, банк вправі вимагати виконання зобов'язання достроково.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідач ЗАТ КБ «Приватбанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» - скористався своїм правом на вимогу про дострокове виконання боржником ОСОБА_4 своїх зобов'язань по погашенню заборгованості за кредитним договором шляхом пред'явлення до суду позову про звернення стягнення на заставлене майно, що підтверджується рішенням Кіцманського районного суду Чернівецької області від 14.12.2009 р., яким згаданий позов було задоволено і в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № E/V082684 від 17.06.2008 року в розмірі 62016,74 гривні звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль марки «КАМАЗ 5410», 1989 року випуску, тип ТЗ- вантажний сідловий тягач, колір червоний, № кузовашасі НОМЕР_2, реєстраційний номер НОМЕР_3 та причіп «KRONE» 1991 у випуску, тип ТЗ- напівпричіп бортовий, № кузовашасі НОМЕР_4, реєстраційний номер НОМЕР_1 шляхом продажу вказаного автомобіля та причепа ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля та причепа з обліку в органах ДАІ України, а також надання ПАТ КБ «Приватбанк» усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.

З врахуванням наведеного, висновок суду першої інстанції щодо того, що відповідач пропустив 6-місячний строк звернення з вимогою до позивача як до поручителя відповідно до договору поруки №E/V082684 від 17.06.2008 року, за виконання позичальником ОСОБА_4 вимог кредитного договору № E/V082684 від 17.06.2008 року, а тому порука визнається припиненою, є правильним, обґрунтованим, таким, що відповідає нормам матеріального права.

Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 553, ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча і пов'язаний з боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором. Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти вимог кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг (ч. 2 ст. 555 цього Кодексу).

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» відповідно до частини четвертої статті 559 ІДК порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Доводи апеляційної скарги про те, що банком не пропущено строк позовної давності, так як п.11 договору поруки передбачено, що сторони прийшли до згоди, що строк (позовна давність), в межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист свого права або інтересу, встановлюється протягом у 5 (п'ять) років, спростовується вищенаведеним.

Що стосується доводів апеляційної скарги щодо порушенням судом норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів вважає, що вони є необґрунтованими.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного та процесуального законодавства апеляційна скарга не містить.

Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст.131 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Докази подаються у строк, встановлений судом з урахуванням часу, необхідного для подання доказів. Докази, подані з порушенням вимог, встановлених частиною першою цієї статті, не приймаються, якщо сторона не доведе, що докази подано несвоєчасно з поважних причин.

Усупереч вимогам ст.ст. 60, 131 ЦПК України, банк не надав суду належні та допустимі докази на спростування висновків суду першої інстанції.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду І інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить.

Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Кіцманського районного суду Чернівецької області від 21 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з моменту вступу її в законну силу.

Головуючий:

Судді: