Постанова

від 17.12.2013 по справі 805/14741/13-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2013 р. Справа №805/14741/13-а

приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 16:30

Донецький окружний адміністративний суд у складі судді Шинкарьовій І.В.

при секретарі судового засідання Заднепровській В.О.,

за участю:

представника позивача Сташевської Ю.А.,

представників відповідача Псарев О.В., Кадельчук В.М., Фінагіна Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Донбаскабель» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року №0001151501, №0001121501, №0001111501, №0001131501,

встановив:

Позивач, Публічне акціонерне товариство «Донбаскабель», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року №0001151501, №0001121501, №0001111501, №0001131501.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що відповідачем було складено Акт перевірки №364/05-66-15-02/00214505 від 05 вересня 2013 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань дотримання податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із МПП «Промтехресурс» (код за ЄДРПОУ 24857403), ПП «Фріланс» (код за ЄДРПОУ 36917518), ПП «Ардея-Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768), ТОВ «Укренергометалгруп» (код за ЖДРПОУ 37281576) за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року. Відповідно до Акту перевірки були зроблені висновки про порушення позивачем податкового законодавства: занижено податок на прибуток на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за 1 квартал 2011 року на суму 1552660,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 1689235,00 грн.; занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3219089,00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2010 року на суму 143183,00 грн., січень 2011 року на суму 185137,00 грн., лютий 2011 року на суму 828744,00 грн., березень 2011 року на суму 2062025,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 337847,00 грн.; завищено залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за квітень 2011 року на суму 501695,00 грн. На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року №0001151501, №0001121501, №0001111501, №0001131501.

Позивач не згодний з висновками акту податкового органу, вважає їх безпідставними та здійсненими на власних припущеннях та хибному трактуванні діючого законодавства, тому, позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року №0001151501, №0001121501, №0001111501, №0001131501.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, надав пояснення, аналогічні обставинам, викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, надав заперечення (т.1, а.с.178), у яких зазначив, що акт перевірки від 05 вересня 2013 року був складений на підставі акту перевірки Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 14 грудня 2011 року №2101/236-24857403 про результати позапланової невиїзної документальної перевірки МПП «Промтехресурс» (код за ЄДРПОУ 24857403) з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ за період з 01 грудня 2010 року по 30 вересня 2011 року. В процесі перевірки МПП «Промтехресурс» встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності. Господарські операції між МПП «Промтехресурс» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів і транспортних засобів. Операції з поставки по ланцюгу МПП «Промтехресурс» - контрагентами порушують ст.228 ЦК України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже, є нікчемним.

В ході перевірки аналогічні порушення встановлено під час взаємовідносин між позивачем та ПП «Фріланс» (код за ЄДРПОУ 36917518), ПП «Ардея-Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768), ТОВ «Укренергометалгруп» (код за ЄДРПОУ 37281576).

Отже, підприємства здійснювали обмін податковими накладними без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податку на додану вартість, податку на прибуток, у зв'язку з чим дії підприємств призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України. Таким чином, несплачений податок на додану вартість внаслідок невірного формування податкового зобов'язання та податкового кредиту, є дохідною частиною державного бюджету, власністю держави. В ході перевірки встановлено, що фактичного здійснення господарських операцій між ПАТ «Донбаскабель» та МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп» не було, відповідно надані до перевірки документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

У зв'язку з вищевикладеним та з урахуванням не підтвердження факту придбання товарів та послуг ПАТ «Донбаскабель» у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп», а документування операцій проводилось з метою штучного формування витрат та податкового кредиту останнім.

Тому, на підставі викладеного просив у задоволені позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство «Донбаскабель» є юридичною особою, зареєстровано 18 березня 1994 року під записом №12661200000010107, ідентифікацій код юридичної особи 00214505, відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, довідки АА №904907 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (т.1 а.с.149,150), зареєстрований платником податку на додану вартість (т.1 а.с.151,246).

Державною податковою інспекцією у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинам із МПП «Промтехресурс» (код за ЄДРПОУ 24857403), ПП «Фріланс» (код за ЄДРПОУ 36917518), ПП «Ардея-Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768), ТОВ «Укренергометалгруп» (код за ЄДРПОУ 37281576) за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року. За результатами перевірки складено акт перевірки від 05 вересня 2013 року №364/05-66-15-02/00214505 (т.2 а.с.54).

У висновках акту вказано, що перевіркою встановлено порушення:

ч.1, 5 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228, ст.662, ст.655 та ст.656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПАТ «Донбаскабель» при придбанні товарів (послуг) у МПП «Промтехресурс» (код за ЄДРПОУ 24857403), ПП «Фріланс» (код за ЄДРПОУ 36917518), ПП «Ардея-Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768), ТОВ «Укренергометалгруп» (код за ЄДРПОУ 37281576) за період з 01 грудня 2010 року по 30 квітня 2011 року та подальшої реалізації товару придбаного у ПП «Фріланс» (код за ЄДРПОУ 36917518) на ТОВ «Сєвкабель-Україна» (код за ЄДРПОУ 32985385). Товар по вказаних правочинах не був переданий в порушення ст.662, 655 та 656 ЦК України.

п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.1, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та п.44.1 ст.44, п.п.138.1.1 п.138.1, п.138.2, п.138.4, п.138.6 ст.138 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету, за 1 квартал 2011 року на суму 1552660,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за 2 квартал 2011 року на суму 1689235,00 грн.

п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.5.1 п.7.5. ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» та п.185.1 ст.185, п.187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, в періоді, що перевірявся, на загальну суму 3219089,00 грн., у тому числі по періодах: грудень 2010 року на суму 143183,00 грн., січень 2011 року на суму 185137,00 грн., лютий 2011 року на суму 828744,00 грн., березень 2011 року на суму 2062025,00 грн. та встановлено завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за квітень 2011 року на суму 337847,00 грн., встановлено завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за квітень 2011 року на суму 501695,00 грн.

18 вересня 2013 року на підставі вказаного акту перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення - рішення:

- №0001151501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1689235,00 грн. (т.1 а.с.15);

- №0001121501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 839542,00 грн. (т.1 а.с.16);

- №0001111501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3290684,00 грн., з якої основний платіж 3219089,00 грн. та штрафна санкція 715995,00 грн. (т.1 а.с.17);

- №0001131501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1552661,00 грн., з якої основний платіж 1552660,00 грн., та штрафна санкція 1,00 грн. (т.1 а.с.18).

Спір виник через висновки податкового органу про нікчемність договорів укладених між позивачем та МПП «Промтехресурс» (код за ЄДРПОУ 24857403), ПП «Фріланс» (код за ЄДРПОУ 36917518), ПП «Ардея-Тех» (код за ЄДРПОУ 37156768), ТОВ «Укренергометалгруп» (код за ЄДРПОУ 37281576) у зв'язку з відсутністю товарно-транспортних накладних, договорів на перевезення з автопідприємствами, рахунків-фактури та інших документів, що підтверджують транспортування, зберігання та оприбуткування товару, відсутністю трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріалів для здійснення основного виду діяльності, не знаходженням за податковою адресою, та через суперечність інтересам держави та суспільства.

Судом встановлено, що позивач мав господарські відносини з

- МПП «Промтехресурс», з якими уклало договір постачання від 27 серпня 2010 року №38250/2010/074, відповідно до якого постачальник (МПП «Промтехресурс») зобов'язується надати у власність покупця (ТОВ «Донбаскабель»), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти мідну катанку (далі - товар) у відповідності до специфікацій, які оформлюються на замовлений товар та є невід'ємними частинами цього договору. Найменування товару, його кількість, вартість та умови оплати узгоджуються сторонами та вказуються у специфікаціях. Умови постачання: FCA (склад Поставщика) відповідно до Інкотермс-2000 (т.1 а.с.211, 213-219).

- ПП «Фріланс», з яким уклало договір постачання від 12 січня 2011 року №38292/2011/003, відповідно до якого постачальник (ПП «Фріланс») зобов'язується надати у власність покупця (ТОВ «Донбаскабель»), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти товар у відповідності до специфікацій, які оформлюються на замовлений товар та є невід'ємними частинами цього договору. Найменування товару, його кількість, вартість та умови оплати узгоджуються сторонами та вказуються у специфікаціях (т.1 а.с.220).

- ПП «Фріланс», з яким уклало договір про поступку права вимоги від 01 жовтня 2011 року №4261, відповідно до якого кредитор (ПП «Фріланс») поступає новому кредитору (ТОВ «Верхінвестпроект») право вимоги виконання грошових зобов'язань по сплаті товару на суму 1359833,14 грн. з урахуванням ПДВ, поставленого за договором постачання№38292/2011/003 від 12 січня 2011 року, укладеним між ПАТ «Донбаскабель» та ПП «Фріланс» (т.2 а.с.122).

- ПП «Ардея-Тех», з якими уклало договір від 03 грудня 2010 року №1, відповідно до якого замовник (ТОВ «Донбаскабель») доручає, а експедитор (ПП «Ардея-Тех») приймає на себе обов'язок по виконанню послуг по транспортно-експедиційному обслуговуванню доручених замовником вантажів (відповідно до товарно-транспортної накладної) від міста відправлення до пункту призначення, а замовник зобов'язується сплатити транспортно-експедиційних послуг по Україні, країнам СНД та країнам Європи. Об'єм та вартість послуг, строки та умови їх виконання обумовлюються в замовленні, яке надається замовником за формою, вказаною в додатку 1 до цього договору (т.1 а.с.226).

- ТОВ «Укренергометалгруп», з якими уклало договір постачання від 02 листопада 2010 року №38250/2010/099, відповідно до якого постачальник (ТОВ «Укренергометалгруп») зобов'язується надати у власність покупця (ТОВ «Донбаскабель»), а покупець зобов'язується сплатити та прийняти мідну катанку (далі - товар) у відповідності до специфікацій, які оформлюються на замовлений товар та є невід'ємними частинами цього договору. Найменування товару, його кількість, вартість та умови оплати узгоджуються сторонами та вказуються у специфікаціях. Умови постачання: FCA (склад Поставщика) відповідно до Інкотермс-2000 (т.1 а.с.229,230-245).

На виконання договорів, що не заперечується відповідачем, позивачем на користь контрагентів перераховано грошові кошти та виписані податкові накладні та видаткові накладні, які під час перевірки були оглянуті перевіряючими про що зазначено в акті перевірки. У ціні придбаного товару підприємством сплачено суму податку на додану вартість, яку у подальшому включено до складу податкового кредиту, про що свідчать відомості по декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, січень 2011 року, лютий 2011 року, березень 2011 року, квітень 2011 року (т.2 а.с.1-53).

Відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України визначено, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Згідно пп.1.32. ст.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Згідно п.5.1, пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат підприємства включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до ч.4 пп.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до пп.7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Стаття 7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачає порядок обчислення і сплати податку. Відповідно до п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п. 7.3.1 п. 7.3 та п.п. 7.4.1 п. 7.4 зазначеної статті податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату покупцем товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п. 7.2.4 п. 7.2 вказаної статті право на нарахування податку на додану вартість а складання податкових накладних надається особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, відповідно до якої особи, що підпадають під визначення платників податку згідно із статтею 2 Закону України «Про ПДВ», зобов'язані зареєструватися як платники податку на додану вартість.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 Податкового кодексу України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового кодексу України.

Згідно пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій та повинні мати такі обов'язкові реквізити, як: назву документа (форми); дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З матеріалів справи вбачається, що будь-яких зауважень до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив.

Судом встановлено, та не заперечується сторонами, що на час здійснення господарських операцій між позивачем та МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп», останні були належним чином зареєстровані як платники податку.

Що стосується посилання відповідача на неможливість встановлення факту транспортування товару від МПП «Промтехресурс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп» до позивача з огляду невірного оформлення товарно-транспортних накладних, не наданням до перевірки договорів на перевезення, суд зазначає наступне.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14 жовтня 1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Згідно ст.3 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 2.1 Наказу Міністерства транспорту № 363 від 14 жовтня 1997 року, визначено сферу дії вказаних законодавчих актів, які не поширюються на органи Державної податкової служби України та які не впливають на систему оподаткування.

Правила ведення податкового обліку, визначені Податковим Кодексом України не встановлюють ніяких вимог щодо форми та виду документів, які б відносились до цілей податкового обліку. У переліку підтверджуючих документів, передбачених п.44.1 Податкового Кодексу України, на підставі якого платники податків повинні вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єкту оподаткування, товарно-транспортні накладні не зазначені.

Суд зазначає, що вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку валових витрат платників податку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно-транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей.

Отже, неналежне оформлення товарно-транспортних накладних може свідчити лише про факт порушення правил перевезень автомобільним транспортом, що не пов'язане з дотриманням вимог податкового законодавства.

Що стосується неналежного оформлення товарно-транспортних накладних по взаємовідносинах позивача з ПП «Ардея-Тех», суд зазначає, що такий факт, у даному випадку, не може слугувати підставою для позбавлення позивача права на податковий кредит та на формування валових витрат, адже, згідно Закону України «Про автомобільний транспорт» та наказу Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року №363 «Про затвердження Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні», обов'язок щодо наявності товарно-транспортної накладної покладено на перевізника та його водія. Позивач же до зазначених категорій суб'єктів господарювання не відноситься.

Таким чином, не належним чином оформлені товарно-транспортних накладні, їх відсутність або їх неприйняття до уваги під час проведення перевірки не може свідчити про нездійснення господарських операцій у межах спірних правовідносин з МПП «Промтехресурс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп».

Податковий кредит позивача за період, що перевірявся, сформований на підставі податкових накладних отриманих від МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех» та ТОВ «Укренергометалгруп», які в свою чергу були на момент їх видачі, що не заперечується відповідачем, зареєстровані у встановленому податковим законодавством, як платники податку на додану вартість і їм відповідно до законодавства надано право на видачу податкових накладних.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, податковий кредит формується при дотриманні платником податку вказаних вимог закону.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимним рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Отже, підставою для формування податкового кредиту, а в подальшому для відшкодування від'ємного значення між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду є належним чином оформлена податкова накладна, зокрема, наведені в ній відомості повинні відповідати дійсності.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до податкового кредиту платника сум ПДВ за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Позивачем на виконання умов договору постачання від 27 серпня 2010 року №38250/2010/074 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №2602 від 03 грудня 2010 року на катанку КМЕ-4-8 у кількості 19986 кг вартістю 1848705,00 грн., в тому числі ПДВ 308117,50 грн. (т.1 а.с.21);

- №2603 від 06 грудня 2010 року на катанку МБ-2 у кількості 12,965 т. вартістю 1199262,50 грн., в тому числі ПДВ 199877,08 грн. (т.1 а.с.24);

- №16 від 10 січня 2011 року на катанку МБ-2 у кількості 8,144 т. вартістю 788542,80 грн., в тому числі ПДВ 131423,80 грн. (т.1 а.с.27);

- №17 від 11 січня 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 16,506 т. вартістю 1601082,00 грн., в тому числі ПДВ 266847,00 грн. (т.1 а.с.28);

- №21 від 18 січня 2011 року на катанку МБ-2 8мм у кількості 8,049 т. вартістю 779304,18 грн., в тому числі ПДВ 129884,03 грн. (т.1 а.с.33);

- №51 від 25 січня 2011 року на катанку МБ-2 8мм у кількості 6,532 т. вартістю 624602,90 грн., в тому числі ПДВ 104100,48 грн. (т.1 а.с.35);

- №55 від 28 січня 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 19,068 т. вартістю 1849596,00 грн., в тому числі ПДВ 308266,00 грн. (т.1 а.с.38);

- №1 від 02 лютого 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 0,83 т. вартістю 80510,00 грн., в тому числі ПДВ 13418,33 грн. (т.1 а.с.41);

- №2 від 11 лютого 2011 року на катанку МБ-2 8мм у кількості 12,072 т. вартістю 1216435,08 грн., в тому числі ПДВ 202739,18 грн. (т.1 а.с.44);

- №4 від 14 лютого 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 9,706 т. вартістю 969338,22 грн., в тому числі ПДВ 161556,37 грн. (т.1 а.с.47);

- №5 від 15 лютого 2011 року на катанку МБ-2 8мм у кількості 7,133 т. вартістю 718756,74 грн., в тому числі ПДВ 119792,79 грн. (т.1 а.с.70);

- №69 від 28 лютого 2011 року на катанку МБ-2 8мм у кількості 11,717 т. вартістю 1212006,48 грн., в тому числі ПДВ 202001,08 грн. (т.1 а.с.73);

- №1 від 02 березня 2011 року на катанку МБ-2 8мм у кількості 4,012 т. вартістю 415001,28 грн., в тому числі ПДВ 69166,88 грн. (т.1 а.с.76);

- №5 від 12 березня 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 15,434 т. вартістю 1604750,15 грн., в тому числі ПДВ 267458,36 грн. (т.1 а.с.79);

- №171 від 30 березня 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 12,705 т. вартістю 1307408,03 грн., в тому числі ПДВ 217901,34 грн. (т.1 а.с.82);

- №1 від 04 квітня 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 9,827 т. вартістю 1007041,48 грн., в тому числі ПДВ 167840,25 грн. (т.1 а.с.85);

- №2 від 06 квітня 2011 року на катанку КМ-ЛП 8 у кількості 9,827 т. вартістю 1007041,48 грн., в тому числі ПДВ 167840,25 грн. (т.1 а.с.88).

Позивачем на виконання умов договору від 03 грудня 2010 року №1 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №710 від 07 грудня 2010 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 3600,00 грн., в тому числі ПДВ 600,00 грн. (т.1 а.с.91);

- №111 від 10 січня 2011 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 1500,00 грн., в тому числі ПДВ 250,00 грн. (т.1 а.с.94);

- №112 від 18 січня 2011 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 1800,00 грн., в тому числі ПДВ 300,00 грн. (т.1 а.с.97);

- №113 від 25 січня 2011 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 9000,00 грн., в тому числі ПДВ 1500,00 грн. (т.1 а.с.100);

- №149 від 02 березня 2011 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 1000,00 грн., в тому числі ПДВ 166,67 грн. (т.1 а.с.103);

- №3 від 04 квітня 2011 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 6500,00 грн., в тому числі ПДВ 1083,33 грн. (т.1 а.с.106);

- №4 від 06 квітня 2011 року на транспортно-експедиторські послуги вартістю 6500,00 грн., в тому числі ПДВ 1083,33 грн. (т.1 а.с.109).

Позивачем на виконання умов договору постачання від 02 листопада 2010 року №38250/2010/099 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №2 від 04 березня 2011 року на катанку мідну КМЕ-4 8мм ТУ У 27.4-00195452-006-2001 у кількості 20,056 т. вартістю 2085322,52 грн., в тому числі ПДВ 347553,75 грн. (т.1 а.с.112);

- №6 від 16 березня 2011 року на катанку мідну КМЕ-4 8мм ТУ У 27.4-00195452-006-2001 у кількості 20,005 т. вартістю 2078657,94 грн., в тому числі ПДВ 346442,99 грн. (т.1 а.с.115);

- №18 від 31 березня 2011 року на катанку мідну КМЕ-4 8мм ТУ У 27.4-00195452-006-2001 у кількості 20,042 т. вартістю 2082502,49 грн., в тому числі ПДВ 347083,75 грн. (т.1 а.с.118).

Позивачем на виконання умов договору постачання від 12 січня 2011 року №38292/2011/003 до матеріалів справи були надані наступні податкові накладні:

- №137 від 31 січня 2011 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 484527,67 грн., в тому числі ПДВ 80754,61 грн. (т.2 а.с.182-201);

- №138 від 31 січня 2011 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 324913,78 грн., в тому числі ПДВ 54152,30 грн. (т.2 а.с.208-226);

- №74 від 31 січня 2011 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 702084,91 грн., в тому числі ПДВ 117014,15 грн. (т.2 а.с.132-151);

- №75 від 31 січня 2011 року на товар відповідно до номенклатури постачання товарів вартістю 413306,78 грн., в тому числі ПДВ 68884,46 грн. (т.2 а.с.159-176).

Що стосується посилань відповідача на те, що податковий кредит у сумі 129884,03 грн. по документу, що має назву «податкова накладна» від 18 січня 2011 року №21, отриманий від МПП «Промтехресурс» не відображено у реєстрі отриманих податкових накладних до податкової декларації з ПДВ за січень 2011 року, а відображено суму 129884,03 грн. по податковій накладній від 10 січня 2011 року №21, суд зазначає наступне.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути сформований за наслідками фактичного здійснення господарської операції з придбання товарів (послуг), яка є підставою для формування податкового обліку платника, та підтверджений податковою накладною.

А відтак наявність в накладній позивача недоліків в заповненні, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка видала податкову накладну, та за наявності у цих накладних відомостей про придбані товари (роботи, послуги), їх вартість та відповідну суму податку на додану вартість, не позбавляють таку податкову накладну правового значення та не є підставою для висновку про необґрунтованість включення до податкового кредиту сум ПДВ за цією податковою накладною.

В даному разі, як вбачається з установлених судами обставин справи, хоча складена МПП «Промтехресурс» податкова накладна і містила помилку у числі дати складання, утім така неточність не перешкодила встановити зміст господарської операції, особу постачальника, дійсну вартість поставленого товару та відповідну суму податку на додану вартість.

Будь-яких інших зауважень до оформлення первинних документів, як і до ведення позивачем по справі бухгалтерського обліку, контролюючий орган не встановив.

Так, судом встановлено, що податкові накладні складені з дотриманням вимог ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

Сумнівів щодо достовірності вищевказаних документів, їх оформлення у суду не виникає.

Таким чином, наданими позивачем первинними документами бухгалтерського та податкового обліку підтверджується факт того, що спірні правочини набули реального настання тих правових наслідків, на настання яких були спрямовані.

Реальне настання правових наслідків укладання спірних договорів підтверджується реєстром платіжних доручень (т.1 а.с.119-122), видатковими накладними (т.1 а.с.19, 22, 25, 29, 31, 34, 36, 39, 42, 45, 48, 71, 74, 77, 80, 83, 86, 110, 113, 116, т.2 а.с.125-131, 152-158, 177-181, 202-207), товарно-транспортними накладними (т.1 а.с.20, 23, 26, 30, 32, 37, 40, 43, 46, 49, 72, 75, 78, 81, 84, 87, 90, 93, 96, 99, 102, 105, 108, 111, 114, 117), актами здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг) (т.1 а.с.89, 92, 95, 98, 101, 104, 107), зворотною відомістю (т.2 а.с.96-98), прибутковими ордерами (т.2 а.с.109-112), відомостями аналітичного обліку розрахунків (т.2 а.с.117-120).

Суд не приймає посилання відповідача на невідповідність номенклатури товару відповідно до податкової накладної №51 від 25 січня 2011 року та видаткової накладної №РН-52 від 25 січня 2011 року та прибуткового ордеру №2011/20 від 26 січня 2011 року, оскільки невірне зазначення номенклатури товару у прибутковому ордері не може свідчити про невчинення торгових господарських операцій.

Суд не приймає посилання відповідача щодо незнаходження МПП «Промтехресурс» та ПП «Фріланс» за місцем реєстрації, виходячи з наступного.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є достовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірним.

Відповідачем до суду не надано відповідних доказів щодо внесення до Єдиного державного реєстру інформації про відсутність МПП «Промтехресурс» та ПП «Фріланс» за юридичною адресою.

Що стосується посилань відповідача на відсутність у МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс» та ПП «Ардея-Тех» необхідних умов введення господарської діяльності, технічного персоналу, власних приміщень та транспортних засобів, суд зазначає, що недостатність трудових ресурсів само собою не свідчить про невчинення торгових господарських операцій, адже підприємства не позбавлені права залучати матеріально-технічні та трудові ресурси для здійснення господарської діяльності.

Посилання відповідача на ту обставину, що до перевірки не надано сертифікатів якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів судом не беруться до уваги, оскільки відповідно до договору постачання від 27 серпня 2010 року №38250/2010/074, договору постачання від 12 січня 2011 року №38292/2011/003 та договору постачання від 02 листопада 2010 року №38250/2010/099, обов'язок передати такі документи покупцю покладено на постачальника, тому ненадання сертифікату якості, сертифікату відповідності та інших відповідних документів жодним чином не може нести негативні наслідки для покупця. Окрім того, наявність чи відсутність перелічених вище документів у позивача не може впливати на право платника податків на податковий кредит.

Стосовно використання відповідачем в Акті перевірки в якості обґрунтування його висновків доктрин «Ділова мета» та «Реальність господарської операції», суд зазначає, що відповідно до статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, а згідно частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. За таких обставин, доктрини «Ділова мета» та «Реальність господарської операції», на які посилається відповідач в Акті перевірки не є джерелом права, отже не може бути застосована під час вирішення справи.

Що стосується посилань відповідача на укладання фіктивних, нікчемних угод по взаємовідносинам з МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 204 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаним судом недійсним (презумпція правомірності).

Головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06 листопада 2009 року було звернено увагу на наступне: «...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину».

Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака -специфічна мета -порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника -фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину. Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком. У матеріалах справи відсутні докази порушення кримінальної справи або вироку відносно керівників МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп».

Відповідачем не надано доказів, фактів порушення конституційних прав чи свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконного володіння ним внаслідок укладання та виконання позивачем та МПП «Промтехресурс», ПП «Фріланс», ПП «Ардея-Тех», ТОВ «Укренергометалгруп» правочинів.

Таким чином, відповідачем не доведено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на ст. 203, ст. 215, ст. 216 ЦК України є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Вказані висновки підтверджуються і ст. 20 Податкового кодексу України, відповідно до якої органам державної податкової служби України не надано повноважень щодо визнання тих чи інших угод (правочинів) недійсними та/або нікчемними.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Таким чином, з урахуванням наданих позивачем доказів, суд вважає, що обставини щодо фактичності здійснення господарських операцій, на які платник податку посилається як на підставу складу валових витрат та формування податкового кредиту, у судовому засіданні доведені повністю, у зв'язку з чим суд не приймає до уваги доводи відповідача про нікчемність правочину.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в своїх ухвалах від 02.03.2009 року по справі № К-21781/07 та від 06.11.2007 року. В останній, зокрема, зазначено, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Верховний суд України в своїй постанові від 31 січня 2011 року по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "ВІК" до Державної податкової інспекції у м. Херсоні про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень. Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення касаційного суду узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії"" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали намір на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

До справи відповідачем також не надано рішення суду у цивільній чи господарській справі, вироку суду у кримінальній справі або іншого належного доказу на підтвердження "безтоварності" здійснених позивачем господарських операцій. Відповідачем не надано також добутих у визначений процесуальним законодавством спосіб доказів підробки документів або складання фіктивних документів на підтвердження здійснених позивачем господарських операцій. Висновок відповідача про "фіктивність" господарської операції носить характер припущення, яке не підтверджено належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає, що висновки відповідача повністю ґрунтуються на сумнівах та припущеннях, що є неприпустимим у податкових правовідносинах, які не доведені у встановленому порядку і які суд не приймає з огляду на положення частини другої статті 71 КАС України, відповідно до якої, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В процесі розгляду справи відповідачем доказів крім тих, що містяться у матеріалах справи, до суду не надано, відомостей про наявність інших доказів, які могли б бути витребувані судом, відповідачем не надавалося.

Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка господарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Отже, за таких обставин суд вважає, що у Публічного акціонерного товариства «Донбаскабель» були всі підстави для віднесення витрат пов'язаних із веденням господарської діяльності до складу валових витрат та податкового кредиту.

На підставі викладеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, податкові повідомлення-рішення від 18 вересня 2013 року №0001151501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1689235,00 грн.; №0001121501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 839542,00 грн.; №0001111501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3290684,00 грн., з якої основний платіж 3219089,00 грн. та штрафна санкція 715995,00 грн.; №0001131501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1552661,00 грн., з якої основний платіж 1552660,00 грн., та штрафна санкція 1,00 грн. є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до ст.ст. 87, 94 КАС України підлягають присудженню позивачеві з Державного бюджету України судові витрати, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 254Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

постановив :

Позов, Публічного акціонерного товариства «Донбаскабель» до Державної податкової інспекції у Куйбишевському районі м.Донецька Головного управління Міндоходів у Донецькій області про скасування податкових повідомлень-рішень від 18 вересня 2013 року №0001151501, №0001121501, №0001111501, №0001131501 - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 18 вересня 2013 року №0001151501, яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1689235,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 18 вересня 2013 року №0001121501, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 839542,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 18 вересня 2013 року №0001111501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 3290684,00 грн.

Скасувати податкове повідомлення рішення від 18 вересня 2013 року №0001131501, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на прибуток у розмірі 1552661,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Донбаскабель» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2294,00 грн.

Постанову ухвалено у нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 17 грудня 2013 року в присутності представників сторін.

Постанову у повному обсязі складено 23 грудня 2013 року.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі відкладення складання постанови у повному обсязі апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Шинкарьова І.В.