Ухвала

від 12.12.2013 по справі 2а-18222/10/2670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 грудня 2013 року м. Київ К/9991/37220/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Федорова М.О.

суддів: Островича С.Е.

Степашка О.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 та

ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-18222/10/1270

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Євроавтогаз"

до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва

про визнання протиправними дій щодо невизнання податкових декларацій, скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Євроавтогаз" звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва про визнання протиправними дій щодо невизнання податкових декларацій, скасування рішень.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 позов задоволено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 залишено без змін..

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку. В скарзі просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга вмотивована тим, що судами першої та апеляційної інстанції при вирішення спору по даній справі порушено норми матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м. Києва подано податкову декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року.

Відповідно до листа відповідача №29674/10/28-011 від 21.10.2010р. «Про невизнання звітних документів» податкова декларація з податку на додану вартість за вересень 2010 року не визнана як податкова декларації та запропоновано надати нові, оформлені належним чином.

На думку податкового органу декларація не відповідає вимогам п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(далі Закон №2181-ІІІ, чинного на момент звернення до суду та виникнення правовідносин) та Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого Наказом ДПА України №166 від 30.06.1997р. (далі Порядок №166), а саме: подана декларація складена без заповнення або про креслення всіх рядків.

Позивач повторно надіслав декларацію з податку на додану вартість за вересень 2010 року, яка була отримана відповідачем 26.10.2010р.

Однак, дана декларація також не була визнана як податкова звітність та запропоновано подати нову декларацію, про що позивача було повідомлено листом від 01.11.2010р. №30894/10/28-011.

Відповідач листом від 18.11.10р. №34179/10/28-011 втретє повідомив ТОВ «Євроавтогаз» про невизнання податкової декларації з податку на додану вартість за вересень 2010 року з вищевикладених підстав.

Відповідно до абзацу першого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (який діяв на момент виникнення спірних правовідносин) прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Податкова декларація приймається без попередньої перевірки зазначених у ній показників через канцелярію, чий статус визначається відповідним нормативно-правовим актом. Відмова службової (посадової) особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин або висування нею будь-яких передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється та розцінюється як перевищення службових повноважень такою особою, що тягне за собою її дисциплінарну та матеріальну відповідальність у порядку, визначеному законом.

За змістом абзацу п'ятого підпункту 4.1.2 пункту 4.1 цієї ж статті Закону податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків.

Пунктом 4.5 Методичних рекомендацій щодо централізованого приймання та комп'ютерної обробки податкової звітності платників податків в ОДПС України (додаток №1 до наказу Державної податкової адміністрації України від 31.12.2008 № 827) передбачено, якщо податкова звітність, надана органу ДПС платником податків, заповнена всупереч правилам, визначеним у затвердженому порядку її заповнення, то вона може бути не визнана органом ДПС як податкова звітність. Підставою про невизнання податкової звітності є: відсутність підпису відповідних посадових осіб (факсиміле не дозволяється); відсутність скріплення печаткою підписів платника податків; відсутність обов'язкових реквізитів податкового документа; відсутність обов'язкових додатків до податкової звітності, передбачених порядком заповнення відповідної звітності; неможливість прочитати текст або цифри внаслідок пошкодження (наприклад, документи, залиті чорнилом або іншою рідиною, потерті); наявність порваних аркушів, підчищень, помарок, виправлень, дописок і закреслювань; подання ксерокопії звітних документів; порушення загальних вимог оформлення документів податкової звітності.

Аналіз наведених правових норм свідчить, що підставою для відмови податкового органу визнати податкову декларацію як податкову звітність є такі дефекти її заповнення, що впливають на адміністрування податку органом державної податкової служби.

Однак, у ході вирішення спору відповідних недоліків у спірних деклараціях судами виявлено не було.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Проте відповідачем доказів наявності обставин, які б дозволяли невизнавати подані позивачем декларації як податкову звітність, у встановленому порядку не надано.

Згідно із ст. 220 КАС України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Рішення судів першої та апеляційної інстанції постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують, підстави для призначення справи до розгляду в судовому засіданні відсутні.

Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011

у справі № 2а-18222/10/1270 слід відхилити, а судове рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 220 1 , 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі міста Києва відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 08.02.2011 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.06.2011 у справі № 2а-18222/10/1270залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий М.О. Федоров Судді С.Е. Острович О.І. Степашко