Постанова

від 21.10.2013 по справі 814/3001/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54001 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

21 жовтня 2013 року Справа № 814/3001/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАНА КАРТОННА КОМПАНІЯ'', доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби, проскасування податкового повідомлення - рішення №0002802202 від 13.06.2013р., № 0002812202 від 13.06.2013р., № 0001282202 від 13.06.2013р., № 0001292202 від 13.06.2013р., № 0001302202 від 13.06.2013р., за участю:

Представник позивача: Гезелян А.Ю., довіреність б/н , від 02.01.13;

Представник відповідача: не з"явився, , ;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднана картонна компанія» (далі-позивач, ТОВ «ОКК», підприємство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області (далі - відповідач, ДПІ, податкова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000312301 від 30.01.2013 року, №0000292301 від 30.01.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняті оспорюванні податкові повідомлення-рішення, не відповідають нормам діючого законодавства, є непідтвердженими, податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства України.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, суд приходить до висновку про задоволення позову, виходячи з наступного.

Державною податковою інспекцією у Ленінському районі м. Миколаєва МОДПС проводилась документальна планова виїзна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 05.11.2009 р. по 30.09.12 р. За результатами перевірки було складено акт № 121/22-200/36813071 від 14.01.13р.

На підставі зазначеного акту були прийняті наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0002802202 від 13.06.2013 р. - збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем 348967 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 34881 грн.;

- № 0002812202 від 13.06.2013 р.- про визначення грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 244072 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 119850,50 грн.;

- № 0001282202 від 13.06.2013 р. - про зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування ПДВ на суму 11457 грн.;

- № 0001292202 від 13.06.2013 р. - про зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ за грудень 2010р. січень 2011р. березень 2011р. на суму 50922 грн. та застосовано штрафних санкцій на суму 5005 грн.;

- № 0001302202 від 13.06.2013 р. - зменшено розмір від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за три квартали 2012р. на суму 269289 грн.

На думку податкової господарські операції з контрагентами: ТОВ «Адекс-Пром» з придбання ТМЦ (арматура, бетон, цегла, цемент, профіль, труби та ін.); ТОВ «Мик-Будівництво» операції з придбання робіт по монтажу систем електропостачання (електромонтажні роботи); ТОВ «Висмут-Н» з придбання у послуг по реконструкції котельної, не були реальними.

В свою чергу, відповідно до акту перевірки, вказані господарські операції вчинені на підставі укладених цивільно-правових угод та підтверджені належним чином оформленими первинними документами (податковими накладними, актами приймання виконаних робіт, довідками про вартість виконаних будівельних робіт, накладних на передачу товарно-матеріальних цінностей, банківськими виписками).

Суд зазначає, що в акті перевірки не міститься зауважень до документів первинного бухгалтерського обліку позивача.

На думку суду, посилання в акті перевірки акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Агропрайд» не э підставою для визнання недійсними господарських угод між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Адекс-Пром», ТОВ «Мик-Будівництво», ТОВ «Висмут Н», оскільки ніяких взаємовідносин з ТОВ «Об'єднана картонна компанія» ТОВ «Агропрайд» не мало.

Посилання на акт про неможливість проведення зустрічної перевірки ТОВ «Агропрайд не можуть бути прийняті як доказ безпідставності формування податкового кредиту на підставі податкових накладних, отриманих від підприємств, оскільки неможливість проведення зустрічної перевірки постачальників Позивача, не може свідчити про порушення податкового законодавства цими підприємствами, і тим більш Позивачем.

Також, перевіркою не встановлено безтоварності проведених операцій.

Також суд зазначає, що актом перевірки не встановлено порушень податкового законодавства з боку позивача. Посилання в акті перевірки на порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача по взаємовідносинам з іньними підприємствами не може тягнути негативні наслідки для позивача.

Щодо зменшення перевіркою валових витрат, та податкового кредиту з ПДВ за надання послуг з охорони по взаємовідносинам з наступними підприємствами: ПП «Легіон-Юг» , ПП «Ястреб» , ПП «СБ «Мега-Секьюріті», ПП «ТГС-Монтаж».

В якості обґрунтування порушень податкового законодавства в акті перевірки та запереченні зазначено, що позивачем не доведено факт використання послуг в господарській діяльності.

Але, відповідно до статті 11 Цивільного Кодексу України, однією з підстав для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договір, які є в наявності. Також належним чином оформлені всі первинні документи. Вказані підприємства надавали послуги по охороні нежитлового об'єкту, який знаходиться у приватній власності ТОВ «ОКК» та розміщений за адресою: м. Миколаїв, вул. Космонавтів, 81/30. Право власності підтверджується свідоцтвом про право власності серії САЕ №837122 від 22.10.2012р. Загальна площа вказаного об'єкту становить 14889,3 м 2 . Площа земельної ділянки яка передана в оренду ТОВ «ОКК» складає 1,6683 га.

Необхідності здійснення охорони даного нежитлового об'єкту та отримання цих послуг ТОВ «ОКК» підтверджена матеріалами справи.

Пункт 7.4.1. Закону України «Про податок на додану вартість» та пункт 198.3. Податкового кодексу України (далі - ПК України), передбачає, що Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

До того ж цей же пункт передбачає, що «право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду».

Таким чином, визначальною обставиною для віднесення сум ПДВ до податкового кредиту за вказаними операціями є мета, а не факт використання придбаних товарів, робіт та послуг в господарській діяльності платника.

Тобто платник не зобов'язаний доводити будь-кому (в тому числі і контролюючим органам) доцільність провадження певної діяльності, а закон передбачає зв'язок оподатковуваних операцій з господарською діяльністю платника, доки податковим органом не доведено інше. Це підтверджується змістом пункту 7.4.4. Закону України «Про податок на додану вартість» (та аналогічного за змістом абз. «г» п. 198.5 ПК України), відповідно до якого, «якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту».

Тобто якщо контролюючий орган зменшує суму податкового кредиту платника з підстав, що придбані послуги не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то контролюючий орган повинен обґрунтувати таке рішення та довести: чому та чи інша операція не призначається/не пов'язана з господарської діяльністю платника.

В акті перевірки ж навпаки зазначено, що платником (позивачем) не доведено зв'язок з господарською діяльністю в той час коли обов'язок платника щодо такого доведення не передбачений податковим законодавством.

Так як, позивачем в ході розгляду справи обґрунтовано необхідність забезпечення охорони об'єктів, а податковим органом не спростовано дані обґрунтування, то на думку суду зменшення перевіркою витрат з податку на прибуток та податкового кредиту з ПДВ є безпідставним.

Щодо зменшення перевіркою валових витрат (витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування), та податкового кредиту з ПДВ за надання юридичних послуг з ФОП ОСОБА_2; ФОП ОСОБА_3; ТОВ «Марітен»; ТОВ «ЗЕВ»; ФОП ОСОБА_4; СП «Юстиція».

В цьому випадку зменшення податкового кредиту та витрат з податку на прибуток в акті перевірки було аргументовано тим, що акти виконаних робіт не містять детального опису які саме послуги надавались, а також тим, що на підприємстві позивача існує посада юриста, в той час коли позивач не обґрунтував доцільність укладання договорів про надання юридичних послуг з третіми особами за наявності посади юриста.

В ході дослідження матеріалів справи встановлено, що акти виконаних робіт, їх зміст повністю відповідає вимогам, які пред'являються до первинних бухгалтерських документів статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: договори, акти виконаних робіт та додатки до них містили: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином твердження відповідача про невідповідність змісту первинних документів вимогам законодавства не відповідає фактичним обставинам справи.

Щодо твердження в акті перевірки, та в поясненнях відповідача про недоцільність укладання договорів про надання юридичних послуг з третіми особами за наявності посади юриста в штаті позивача, представником позивача в судовому засіданні було спростовано та аргументовано.

Відповідно до статті 44 Господарського кодексу України, підприємництво здійснюється на основі: самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Тобто, Законом не обмежено право споживання послуг за наявності працівника(ів), за фахом побідних до послуг, що придбаваються. Крім того необхідність залучення додаткових фахівців може обумовлюватись нестачею людино/годин, іншою специфікою виконуваних робіт тощо. Принцип вільного залучення ресурсів (в тому числи і трудових), що закріплений у статті 44 ГК України, полягає в тому, що позивач не зобов'язаний ні з ким погоджувати обсяг за зміст послуг, що придбаваються, рівно як і обґрунтовувати доцільність такого залучення. Таким чином вимоги відповідача щодо обґрунтування доцільності придбання юридичних послуг не мають законодавчого підґрунтя.

Таким чином, в ході розгляду справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано те, що господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентами.

З цього випливає, що при здійсненні господарських операцій з контрагентами позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує адміністративний позов. Отже, в адміністративних справах щодо оскарження рішень та дій суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його вини. Така презумпція вини покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення (дії) та спростувати твердження позивача про порушення його права, свобод чи інтересів.

Відповідачем не доведено правомірність прийнятого щодо позивача податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби №0002802202 від 13.06.2013 року.

3.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0002812202 від 13.06.2013 року.

4.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0001282202 від 13.06.2013 року.

5.Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0001292202 від 13.06.2013 року.

6. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби № 0001302202 від 13.06.2013 року.

7.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОБ'ЄДНАНА КАРТОННА КОМПАНІЯ'' (код ЄДРПОУ 36813071) судові витати в сумі 2294,00 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто чотири гривні 00 копійок) сплачені згідно квитанції № 161 від 08.02.2013 року

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 25.10.2013 року.