Постанова

від 10.09.2013 по справі 814/3808/13-а

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

10 вересня 2013 року Справа № 814/3808/13-а

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Устинова І. А. за участю секретаря судового засідання Дворник Г. Г. розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Фермер", доДержавної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області, проскасування податкового повідомлення - рішення № 0001062202 від 22.05.2013 року , За участю представників:

Позивач: Пікус- Маєвська В.І., довіреність , від 10.09.13;

Позивач: Пікус Н.П., довіреність , від 10.09.13;

Відповідач: Бойко О.В., довіреність № 221/9/14-02-10-007 , від 02.09.13;

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-фермер» (далі - Позивач, ТОВ «Центр-фермер») звернулось до суду з позовною заявою до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Миколаєва Миколаївської Головного управління мін доходів у Миколаївській області (далі - Відповідач, ДПІ у Ленінському районі, контролюючий орган) з вимогами про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 0001062202 від 22.05.2013 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що висновки акту перевірки, на підставі яких прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення, не відповідає нормам діючого законодавства, не містить жодних обґрунтувань та належних доказів того, що правочин між ТОВ «Центр-фермер» та його контрагентом «Технопромгруп» укладено з порушенням норм статті 203 Цивільного кодексу України та не надано обґрунтувань щодо нікчемності даного правочину. А податкові повідомлення-рішення прийняті з порушенням норм діючого законодавства.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, мотивуючи свої заперечення тим, що оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення прийняте відповідно до вимог чинного законодавства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Посадовими особами ДПІ у Ленінському районі на підставі направлення №268/22-200 від 12.04.2013 року було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Центр-фермер» з питань правомірності формування податкового кредиту та податкових зобов`язань, доходів та витрат, що враховуються при визначення об`єкта оподаткування по взаємовідносинам з ТОВ «Технопромгруп» за січень, травень, червень, липень, серпень, листопад 2012 року.

За результатами перевірки прийнято акт № 996/22-200/13867249 від 26.04.2013 року (далі-акт перевірки).

На підставі Акту перевірки було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0001062202 від 22.05.2013 року, яким відповідач визначив суму грошового зобов`язання щодо відповідача в сумі збільшеного грошового зобов`язання податку на додану вартість у розмірі 9564 грн. та 2391,75 грн. штрафних санкцій, а всього - 11958,75 грн.

В ході перевірки встановлено порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України № 2755-VI від 02.12.2010 р. , в результаті чого позивачем занижено податок на додану вартість всього у сумі 9567 грн.

Відповідно до пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підставою для вказаних висновків контролюючого органу є твердження відповідача про нікчемність правочинів, вчинених позивачем з товариством з обмеженою відповідальністю «Технопромгруп» за період, що був предметом перевірки, в зв'язку з неможливістю проведення зустрічної звірки даного контрагента позивача.

З довідки ЄДРПОУ вбачається, що основним видом діяльності позивача є оптова торгівля сільськогосподарськими машинами й устаткуванням , неспеціалізована оптова торгівля.

Основним видом діяльності контрагента позивача ТОВ «Технопромгруп» є діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортиментусу.

Згідно акту перевірки, не можливо провести зустрічну звірку у зв'язку із відсутністю за місцезнаходженням контрагента позивача ТОВ «Технопромгруп», хоча в судовому засіданні з'ясовано, що ТОВ «Технопромгруп» змінило місцезнаходження, про що зазначено у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Крім того, підприємство веде реальну діяльність та звітує в податкових органах, а також у повному обсязі сплачує податки та інші обов`язкові платежі.

Предметом дослідження в ході перевірки ДПІ у Ленінському районі м. Миколаєва були господарські операції позивача за період січень, травень, червень, липень, серпень, листопад 2012 року з ТОВ «Технопромгруп» на підставі договору купівлі-продажу №11/01-12 від 11.01.2012 року, за умовами якого позивач придбав товар у даного контрагента. В запереченнях відповідача зазначено,що ТОВ «Технопромгруп» не має основних засобів, а саме складських приміщень та автотранспорту, чим на думку відповідача і підтверджується не можливість транспортування проданого товару. Але, з матеріалів справи вбачається, що перевезення та транспортування товару відбулося за договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом №01/01-11 від 01.01.2011 року, укладеним з Приватним підприємством «Нічний експрес», договором на перевезення вантажів автомобільним транспортом № 133 від 06.11.2012 року, укладеному з Приватним підприємством «Нічний експрес», надання транспортно-експедиторських послуг №16291 від 01.01.2011 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю «Нова пошта».

Отже, основним обґрунтуванням нікчемності правочину між позивачем та його контрагентом ТОВ «Технопромгруп» в акті перевірки є неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп». Також представником відповідача у судовому засіданні підтверджено, що на підставі акту №653/226/37301047 від 15.02.2013 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Технопромгруп» за період з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р. , зроблено висновок, що відсутній факт реального вчинення господарських операцій з 01.01.2012 р. по 31.10.2012 р.

Також, в процесі розгляду справи позивачем доведено, а відповідачем не спростовано, що мав місце факт реального вчинення господарських операцій, адже оплата вартості товару (послуг) та податку на додану вартість у складі вартості товару (послуг) була здійснена позивачем в повному обсязі. Реальність вказаних операцій поставки підтверджена в судовому засіданні первинними документами, в тому числі договорами купівлі-продажу, договорами на перевезення вантажів автомобільним транспортом, договором про надання транспортно-експедиторських послуг, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, банківськими виписками.

Суд зазначає, що головною підставою вважати правочин нікчемним являється її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Отже, позивач надав всі необхідні первинні документи, що стосуються господарських операцій за участю ТОВ «Технопромгруп», які фактично підтверджують реальне здійснення правочинів і досягнення позивачем законної мети їх здійснення - придбання на підставі цивільно-правових угод товарів (послуг) для здійснення господарської статутної діяльності, направленої на отримання прибутку. Документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару, зокрема є податкова накладна. При розгляді справи встановлено, що видані позивачеві контрагентом податкові накладні відповідають вимогам діючого законодавства і є належним доказом правомірності формування податкового кредиту по ПДВ по реальним господарським операціям.

Таким чином, господарські операції, які були обумовлені з боку позивача діловою метою, мали реальний характер і фактично виконані його контрагентом (ТОВ «Технопромгруп»), який в свою чергу є добросовісним платником податку на додану вартість, що підтверджено декларування ним взаємовідносин з позивачем.

З цього випливає, що при здійсненні господарських операцій з контрагентом-постачальником позивач діяв виключно у відповідності до норм діючого законодавства.

Доводи ДПІ у Ленінському районі про «безтоварність» зазначених господарських операцій ґрунтується лише на висновках неможливості проведення звірки контрагента позивача.

Відповідно до положень ст. 71 КАС України обов'язок доказування покладається на відповідача у справі.

Відповідачем в ході розгляду справи правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення не доведено.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати покласти на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 17, 94, 158, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Миколаєва Головного управління Міндоходів у Миколаївській області №0001062202 від 22.05.2013 року.

3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр-Фермер" (код ЄДРПОУ 13867249) сплачений судовий збір згідно квитанції № 290 від 19.08.2013 року в сумі 119,60 грн. (сто дев'ятнадцять гривень шістдесят копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня проголошення/отримання постанови, якщо протягом цього часу не буде подано апеляційної скарги.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили постанови за наслідками апеляційного провадження.

Порядок та строки апеляційного оскарження визначені ст. 186 КАС України.

Суддя І. А. Устинов

Постанова оформлена у відповідності до ч. 3 ст. 160 КАС України та підписана суддею 13.09.2013 року.