Постанова

від 24.12.2013 по справі 813/7667/13-а

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 грудня 2013 року м. Львів № 813/7667/13-а

16 год. 11 хв.

Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Клименко О.М. за участю секретаря судового засідання Сільник Н.Є. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Дацко М.С., Квілінська М.М.;

відповідача: представники Бойко Т.М.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» до Державної фінансової інспекції у Львівській області про визнання протиправними та скасування вимог,-

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (далі - ДП «Рава-Руський ШПЗ») звернулося з адміністративним позовом до Державної фінансової інспекції у Львівській області (далі - ДФІ у Львівській області), з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 02.12.2013 року, просить визнати протиправними та скасувати пункти 7, 9, 14, 15-17, 21-23 вимоги про усунення порушень Держаної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065 та визнати протиправним та скасувати повернення коштів шляхом утримання з працівників за наслідками ревізії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що п. 7 вимоги ДФІ у Львівській області є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню з огляду на те, що встановивши винну особу директора ДП «Рава-Руський ШПЗ», який на момент складання акту та вимоги звільнений, що не дасть можливість стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130-136 КЗпП України та не враховуючи, що на момент здійснення перевірки, строк позовної давності за виконання договірних зобов'язань минув, вимагає здійснити незрозумілий механізм повернення коштів.

Щодо протиправності п. 9 вимоги, зазначив, що понаднормативного списання матеріалів ДП «Рава-Руський ШПЗ» не відбувалось, відповідно твердження ДФІ у Львівській області щодо завдання матеріальної шкоди (збитків) є безпідставними, оскільки мав місце лише факт допущення технічної помилки підрядником, в результаті чого документи були підписані з хибними цифрами.

Також зазначив, що колишній директор ДП «Рава-Руський ШПЗ» відповідно до п.7.3 Статуту розпоряджався коштами та майном підприємства, керуючись умовами Колективного договору та Положенням про преміювання працівників, внаслідок чого, як одноразове преміювання працівників в окремих випадках за виконання особливо-важливої роботи було видано наказ від 29.12.2010 року №167 щодо проведення нарахування та виплату працівникам підприємства у грудні 2010 року одноразової грошової премії за підсумки роботи за 2010 рік по перевиконанню планових показників над фактичними з просочення деревини та отримання чистого прибутку, відтак п.14 вимоги, щодо необхідності провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів, в іншому випадку стягнути вищевказані кошти з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, у порядку та розмірах встановлених ст. ст. 133-136 КЗпП України є незаконною, та такою, що підлягає скасуванню.

Крім цього позивач вказав, що твердження ДФІ у Львівській області щодо порушень ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» №108/95-ВР та ст. 65 Господарського кодексу України, а також п. 3.6.13 Колективного договору на 2007-2011 роки та пролонгованого на 2012 рік є безпідставними, а п.15-17 вимоги протиправними, оскільки матеріальна допомога надавалася працівникам заводу на підставі написаних заяв. Тому керуючись умовами Колективного договору п. 2.4. «Зміни і доповнення до Колективного договору, що не погіршують умови праці, трудові і соціальні гарантії працівників заводу передбачені законодавством України та цим Колективним договором, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін і приймаються спільним рішенням адміністрації і профкому» при наданні матеріальної допомоги в розмірі більшому ніж передбачено п. 3.6.13 Колективного договору приймалося сторонами і підписувалося спільне рішення адміністрації і профкому.

Щодо скасування п. 21-23 вимоги, позивач зазначив, що відповідно до пункту 13 Рекомендацій щодо складання фінансового плану підприємства та звіту про його виконання, підготовки пояснювальних записок до них, затверджених Порядком від 21.06.2005 року № 173, відповідальність за достовірність та обґрунтованість планування окремих показників несе керівник підприємства, згідно з укладеним контрактом. У відповідності до пункту 6 Контракту укладеного з директором, керівник забезпечує складання в установленому порядку річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства на кожний наступний рік і подає його на затвердження вищому органу та забезпечує виконання затвердженого річного з поквартальною розбивкою фінансового плану підприємства.

Також вказує, що зобов'язальна частина цих окремих положень Вимоги охоплює сумарний вираз декількох порушень. З деякими з них підприємство не погоджується тому що у плані інших операційних витрат на 2010 рік планувались витрати на перерахування Федерації залізничників в сумі 24000,00 грн. та витрати на утримання їдальні в сумі 25000,00 грн. Проте у 2012 році ДП «Рава-Руський ШПЗ» не сплачувались членські внески Федерації залізничників та не здійснювались витрати на утримання їдальні, але виникла більш важлива потреба для працівників підприємства у проведенні медичного страхування, оскільки на загальних зборах трудового колективу було прийнято рішення про відшкодування працівникам 50% страхових внесків на медичне страхування, проведення медичного страхування пенсіонерів та страхування працівників від нещасних випадків. Тому, за рахунок відсутності витрат на перерахування Федерації залізничників України та витрат на утримання їдальні, які були передбачені фінансовим планом на загальну суму 49000,00 грн. та з метою виконання умов колективного договору позивачем здійснювались видатки на страхування в сумі 43000,00 грн., за рахунок витрат, які були заплановані, але не проводились. Враховуючи, що зміст ч. 4 ст. 105 КАС України не передбачає позовну вимогу щодо корегування правового акта індивідуальної дії - рішення суб'єкта владних повноважень або окремого його положення (пункту Вимоги), а загальна сума порушення у грошовому виразі не може вважатися обґрунтованою, якщо такою не вважається одна або декілька її складових, - такі окремі положення Вимоги (пункти) підлягають скасуванню у повному обсязі.

В судовому засіданні представники позивача свої позовні вимоги підтримали, просили їх задовольнити в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Представники ДФІ у Львівській області проти позовних вимог заперечили з підстав, викладених у запереченнях від 30.10.2013 року. В судовому засіданні пояснили, що проведеною зустрічною звіркою ТОВ «Енергомонтажвентиляція» щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості з ДП «Рава-Руський ШПЗ» встановлено, що згідно договору підряду від 19.04.2010 року №ПШ/Р/10-19.04 здійснено капітальний ремонт покриття пішохідних доріжок, площадок та відмосток. Внаслідок невірного застосування ресурсної кошторисної норми Підрядником завищено вартість робіт на суму 5442,00 грн. (з накладними витратами та ПДВ), відтак п.7 вимоги є законним, а строки позовної давності щодо його виконання спливли.

Щодо обґрунтованості п.9 вимоги, зазначив, що в ході ревізії встановлено, що при виконанні будівельних робіт з облаштування шатрового даху адміністративної будівлі, що виконувались у 2011 році підрядником СПД ФО ОСОБА_4, підприємством проведено понаднормативне списання матеріалів (цегли будівельної) на загальну суму 27724,46 грн. Зокрема, перевіркою акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень-грудень 2011 року (форма КБ-2в), списано цегли в кількості 18,867 штук на суму 22212,90 грн. Водночас, згідно «Підсумкової відомості ресурсів», по вказаній розцінці на об'єкт по реконструкції шатрового даху над адміністративною будівлею списано цегли будівельної в кількості 38,5085 штук на суму 45316,03 грн. Всього, використано матеріалів згідно «Підсумкової відомості ресурсів» на загальну суму 292883,79 грн., та включено в повному обсязі зворотною сумою до вищевказаного акту виконаних робіт. Що, у свою чергу, призвело до понаднормативного списання будівельної цегли, чим порушено п. 3.3.10.1 «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174.

Щодо законності та обґрунтованості п.14 вимоги, відповідач зазначив, що протягом 2010 року працівникам ДП «Рава-Руський ШПЗ» щомісячно проводилось нарахування та виплата премії за виконання та перевиконання вищевказаних показників, на підставі Положення про преміювання працівників за підсумками роботи за місяць. Крім того, працівникам підприємства протягом ревізійного періоду проводилось нарахування та виплата винагороди за підсумки роботи за рік у відповідності до Положення про виплату винагороди за підсумки роботи за рік. Ревізією встановлено, що умовами Колективного договору на 2007-2011 роки та пролонгованого на 2012 рік та Положень про преміювання працівників, які діяли протягом ревізійного періоду, не передбачено виплати вищевказаної одноразової грошової винагороди за перевиконання планових показників.

Відтак, в порушення ст. 97 КЗпП України, ст.15 Закону України «Про оплату праці» № 108/95-ВР та умов Колективного договору підприємством зайво нараховано та виплачено одноразової премії працівникам на загальну суму 36450,00 грн., та як наслідок, зайво сплачено внесків до державних цільових фондів в сумі 13708,85 грн. В той же час, на підприємстві не розроблено Положення щодо виплати разових премій за виконання особливо важливих робіт.

Також, ДФІ у Львівській області щодо пп. 15-17 вимоги вказано, що ревізією встановлено, що відповідно до наказів директора протягом ревізійного періоду проводилась виплата працівникам матеріальної допомоги в розмірах більших ніж визначено законодавствам сум неоподаткованої матеріальної допомоги на відповідні дні виплати, внаслідок чого підприємством зайво нараховано та виплачено матеріальної допомоги на загальну суму 6530,00 грн. та сплачено коштів до єдиного соціального внеску (з врахуванням суми єдиного внеску - 37,61%) на суму 2455,93 грн.

В ході ревізії дане порушення усунено частково шляхом утримання із заробітної плати працівників у серпні 2013 року. Проте, до ревізії не надано внесених змін до колективного договору та їх реєстрації виконавчими комітетами щодо збільшення розмірів матеріальної допомоги за сімейними обставинами.

В обґрунтування п.21-23 вимоги відповідач зазначив, що ревізією встановлено, що в порушення вимог п. 1, 2 ст.75, п.1 ст. 193 Господарського Кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» № 996-ХІV від 16 липня 1999 року, ДП «Рава-Руський ШПЗ» у 2010 році та І кварталі 2011 року здійснено витрати на сплату членських внесків МОРПГГЗТ «Федерація залізничників України» в сумі 36000,00 грн., які не затверджені фінансовими планами та відсутні договори і первинні документи, які підтверджують виконання робіт, отримання товарно-матеріальних цінностей чи надання послуг. Крім цього, Міністерством транспорту та зв'язку України (лист від 28.07.2009 року №8194/45/10-09) вступ ДП «Рава-Руський ШПЗ» у Міжнародну організацію роботодавців підприємств галузі залізничного транспорту «Федерація залізничників України» не погоджено, у зв'язку з тим, що організація роботодавців не об'єднує підприємства, а являється громадською організацією, вступ в яку дозволено лише громадянам України.

Крім цього, відповідно до фінансового плану та показників виконання фінансового плану підприємства на 2010 рік витрати на заходи з проведення семінару-наради та на 2012 рік витрати на страхові послуги підприємством не планувались. Відтак, ДП «Рава-Руський ШПЗ» здійснено видатків на семінар-нараду присвячену 85-річчю з моменту випуску першої продукції понад заплановані затвердженим фінансовим планом на 2010 рік обсяги, на суму 26 000,0 гривень, всупереч вимогам п. 5 ст. 75 Господарського кодексу України та п. 2.17, п. 2.28 Рекомендацій щодо складання фінансового плану підприємства та звіту про його виконання, підготовки пояснювальних записок до них, затверджених Наказом Мінекономіки України № 173. Також, протягом 2012 року проведено видатки на відшкодування за медичне страхування працівникам понад заплановані фінансовим планом на 43 000,00 грн.

Однак, проектів змін до фінансового плану підприємства на 2010 - 2011 роки (з відповідним коригуванням фінансових результатів діяльності) ДП «Рава-Руський ШПЗ» не готувався та Міністерством інфраструктури України (колишньому Міністерству транспорту та зв'язку України) не подавалось.

Крім цього, представники відповідача зазначили, що ряд посадових осіб ДП «Рава-Руський ШПЗ» було притягнуто до адміністративної відповідальності за виявлені порушення, відтак вони визнали факти порушень щодо ведення бухгалтерського обліку з порушенням встановленого порядку. Під час розгляду справи, представники відповідача заперечення підтримали, зазначили, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підлягають задоволенню, просили у їх задоволенні відмовити.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши наявні докази, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог ДП «Рава-Руський ШПЗ», з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З матеріалів справи вбачається, що ДП «Рава-Руський ШПЗ» самостійний суб'єкт господарювання, засноване на державній власності і належить до сфери управління Міністерства інфраструктури України (до 24.06.2011 року - Міністерство транспорту та зв'язку України, орган управління майном підприємства). Підприємство підпорядковується Державній адміністрації залізничного транспорту України.

ДП «Рава-Руський ШПЗ» створене для здійснення господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреб залізниць та підприємств залізничного транспорту, суб'єктів господарювання у просоченні дерев'яних шпал і брусів для колії різної ширини, дерев'яних стовпів та інших виробів з деревини, надання послуг та одержання на цій підставі прибутку. Статутом підприємства (із змінами), затвердженого наказом Державної адміністрації залізничного транспорту України від 13.10.2009 року №544-Ц, передбачено, що підприємство має право реалізовувати свою продукцію, послуги, залишки від виробництва за цінами, що формуються відповідно до умов економічної діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, за фіксованими державними цінами.

Підприємство має право укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, нести обов'язки, бути позивачем та відповідачем в суді.

Майно підприємства становлять основні фонди та обігові кошти, а також цінності, вартість яких відображається у самостійному балансі підприємства. Майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві повного господарського відання, здійснюючи яке, підприємство володіє, користується та розпоряджається зазначеним майном на свій розсуд, вчиняючи до нього будь-які дії, які не суперечать чинному законодавству на Статуту.

Судом встановлено, що ДФІ у Львівській області відповідно до плану контрольно-ревізійної роботи на II квартал 2013 року проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності ДП «Рава-Руський ШПЗ» за період з 01.01.2010 року по 31.03.2013 року, за результатами якої складено акт від 30.08.2013 року №05-21/10.

За наслідками ревізії, відповідно до п. 7 ст. 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» відповідачем надіслано «Про обов'язкові вимоги за результатами ревізії» ДП «Рава-Руський ШПЗ» від 12.09.2013 № 05-15м/7065.

У вказаній вимозі відповідач, з метою повного усунення виявлених порушень, попередження їх виникнення в подальшому, вимагав у позивача, зокрема:

У пункті 7 - з метою повного усунення порушення, відобразити в обліку дебіторську заборгованість перед ТОВ «Енергомонтажвентиляція» за невиконані роботи в сумі 5,4 тис. грн., провести претензійно-позовну роботу з підрядником щодо відшкодування зайвих виплат шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат шкоду у порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП України від 10.12.1971 року №322.

Надаючи оцінку обґрунтованості формування ДФІ у Львівській області пункту 7 вимоги від 12.09.2013 року про усунення порушень, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

Так, перевіркою виконання ремонтно-будівельних робіт, які виконувались підрядною організацією ТОВ «Енергомонтажвентиляція», встановлено їх завищення на загальну суму 5442,00 грн., чим порушено вимоги ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правила визначення вартості будівництва», які затверджені наказом Держбуду України від 27.08.2000 року №174.

До вказаних висновків ДФІ у Львівській області дійшла також на підставі проведеної зустрічної перевірки ТОВ «Енергомонтажвентиляція», яка оформлена Довідкою №05-21-01/71 від 21.08.2013 року, в якій відповідач вказав, що внаслідок невірного застосування ресурсної кошторисної норми завищено вартість робіт на суму 5442,00 грн.

Відповідно до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох чи більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Стаття 44 Господарського кодексу України передбачає самостійне формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивачем 19 квітня 2010 року було укладено договір підряду №ПШ/Р/10-19.04 на виконання робіт по капітальному ремонту покриття пішохідних доріжок, площадок та відмосток на ДП «Рава-Руський ШПЗ» з ТОВ «Енергомонтажвентиляція». При цьому, матеріалами справи встановлено та не заперечується сторонами, що обумовлені вищезгаданим договором роботи було виконано у повному обсязі, після чого позивачем було підписано акти прийому робіт та перераховано ТОВ «Енергомонтажвентиляція» грошові кошти за виконану роботу.

Також суд зазначає, що відповідач у довідці зустрічної звірки щодо документального підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ДП «Рава-Руський ШПЗ» та ТОВ «Енергомонтажвентиляція» від 21.08.2013 року вказав, що під час зустрічної звірки відповідно до наказу ДП «Рава-Руський ШПЗ», комісією заводу в присутності представника ТОВ «Енергомонтажвентиляція» проведено контрольний обмір фактично виконаних робіт на об'єкті «Капітальний ремонт покриття пішохідних доріжок, площадок та відмосток». Контрольним обміром обсягів робіт розбіжностей між фактично виконаними та обсягами вказаними в актах виконаних робіт не встановлено.

Враховуючи наведене, відсутні підстави вважати, що позивач, здійснивши оплату контрагенту за господарським договором після прийняття належним чином виконаних робіт, допустило тим самим нецільове використання бюджетних коштів, їх розтрату чи інші дії, які б надали ДФІ у Львівській області право вимагати відобразити в бухгалтерському обліку дебіторську заборгованість в загальній сумі 5,4 тис. грн.

Щодо необхідності стягнення з осіб, винних у проведенні зайвих виплат шкоду у порядку та розмірах встановлених ст. ст. 130-136 КЗпП України, суд зазначає.

З матеріалів справи встановлено, що згідно Наказу №673/ос від 28.04.2011 року директора Федака Я.С., яким підписано акт приймання виконаних робіт, звільнено із займаної посади, у зв'язку з чим забезпечити відшкодування підприємству шкоди, за рахунок винних осіб, в порядку ст. ст. 130-136 Кодексу законів про працю України, є неможливим.

Тоді як, аналіз норм Закону України від 26.01.1993 року № 2939-XII «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» дає право для висновку, що вимоги державної фінансової інспекції повинні бути законними, а також чіткими, спрямованими на усунення виявлених порушень.

За вказаних обставин, суд вважає, що пункт 7 вимоги від 12.09.2013 року №05-15м/7065 відповідача не може вважатись законним та обґрунтованим.

Надаючи оцінку обґрунтованості формування ДФІ у Львівській області пункту 9 вимоги від 12.09.2013 року про усунення порушень, суд вважає за необхідне врахувати наступне.

Так, відповідно п. 5.1 договору підряду від 14.09.2011 року №ПШ/Р/11-06, ФОП ОСОБА_4 виконувались роботи по реконструкції даху над адміністративною будівлею з матеріалів підприємства. Під час проведення перевірки виконання даного договору, відповідач зазначив, що згідно «Підсумкової відомості ресурсів», що є невід'ємним додатком до акту приймання виконаних будівельних робіт за вересень-грудень 2011 року, позивачем на об'єкт по реконструкції шатрового даху над адміністративною будівлею списано цегли будівельної в кількості 38,5085 штук на суму 45 316,03 грн. Водночас, згідно акту виконаних робіт, який підписано замовником та підрядником, підрядником на вказаний об'єкт списано цегли в кількості 18,867 штук на суму 22 212,90 грн., що у свою чергу призвело до понаднормативного списання матеріалів, чим порушено п. 3.3.10.1 «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-1-2000, затверджених наказом Держбуду України від 27.08.2000 №174, яким передбачено, що вартiсть прямих витрат при взаєморозрахунках за обсяги виконаних робiт визначається на пiдставi нормативних витрат трудових i матерiально-технiчних ресурсiв, виходячи з фiзичних обсягiв виконаних робiт та уточнених цiн ресурсiв, передбачених в договiрнiй цiнi.

У поясненнях від 22.08.2013 року майстра по ремонту будівель та споруд ОСОБА_6 вказано, що в 2011 році при реконструкції даху адмінбудівлі, що виконувались ФОП ОСОБА_4, при оформленні документів в ресурсній відомості було допущено помилку в кількості цегли керамічної, яку було отримано із комори та передано по акту ФОП ОСОБА_4 для виконання будівельних робіт.

У пункті 9 - з метою усунення порушення відповідач вимагає стягнути з осіб, винних понаднормативному списанні матеріальних цінностей на суму 27,7 тис. грн., шкоду у порядку та розмірі встановленому ст. ст. 130, 136 КЗпП України.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», органам фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів. В той же час, ст. 15 Закону обумовлює, що лише законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. При цьому, частиною другою ст. 71 КАС України обумовлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У п.9 вимоги від 12.09.2013 року ДФІ у Львівській області стверджує, що при виконанні будівельних робіт з влаштування шатрового даху адміністративної будівлі підприємства списано матеріальні цінності (цегли будівельної) понад встановлені нормами витрат, і саме на цій підставі відповідач вимагає стягнути шкоду з осіб, винних у понаднормативному списанні матеріальних цінностей.

Проте, будь-яких об'єктивних даних того, що під час виконаних робіт ФОП ОСОБА_4 по договору від 14.09.2011 року було використано саме будівельну цеглу на суму 27,7 тис. грн. акт ДФІ у Львівській області не містить. Під час розгляду справи відповідачем також не надано належних та допустимих доказів щодо оплати матеріальних цінностей (будівельної цегли) на суму 27,7 тис.грн. у вартості виконаних робіт контрагенту позивача.

Згідно із п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пунктом 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 визначено, що первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Як видно з матеріалів справи, ДП «Рава-Руський ШПЗ» на виконання будівельних робіт з влаштування шатрового даху адміністративної будівлі заводу, згідно актів про передачу матеріалів підряднику №б/н від 18.10.2011р., №б/н від 24.10.2011р., №б/н від 10.11.2011р., №б/н від 22.11.2011р. та матеріальних звітів будівельний майстер ОСОБА_6 №10 за жовтень 2011 р. та №11 за листопад 2011 р. передав та в подальшому списав саме 20,570 тис. шт. цегли. Також, як вбачається зі змісту картки складського обліку матеріалів №211/3, у якій зафіксовано факт видачі на влаштування шатрового даху адміністративної будівлі 20,570 тис. шт. цегли будівельної. Також позивачем долучено до матеріалів справи, розшифровку до Додатку «Розшифровка капітальних інвестицій за 2011 рік», у якій вказано, що у Ряд. 2 гр. 10 = 501,0 включено: влаштування шатрового даху адмінбудинку власними силами (вартість матеріалів) - 243226,00 грн.

Крім цього, суд зазначає, що контрольні обміри фактично виконаних робіт було проведено комісією підприємства в присутності представника підрядної організації та представника ДФІ у Львівській області, проте представниками відповідача на підтвердження доводів, що при виконанні будівельних робіт з влаштування шатрового даху позивачем використано списані матеріальні цінності понад встановлені нормами витрат, не зафіксовано факту обміру будівельної цегли.

Відтак, висновки відповідача про порушення позивачем вимог п. 3.3.10.1 «Правила визначення вартості будівництва» ДБН Д. 1.1-1-2000, є передчасними. Оскільки, що стосується суті допущених на думку ДФІ у Львівській області порушень, то всупереч ст.ст. 70, 71 КАС України відповідачем не надано доказів понаднормового використання списаної цегли під час господарської операції по виконанню будівельних робіт з влаштування шатрового даху адміністративної будівлі заводу із уточненням цін ресурсів, що виключає порушення, встановлені відповідачем в цій частині.

За таких обставин, суд приходить до висновку про те, що відповідач не довів належним чином обґрунтованість п. 9 своєї вимоги від 12.09.2013 року, щодо понаднормативного списання матеріалів ДП «Рава-Руський ШПЗ», чим завдано матеріальної шкоди (збитків).

Щодо пункту 14 вимоги, суд зазначає наступне.

Відповідач вказує, що в порушення вимог ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 року № 108/95-ВР, ст. 65 Господарського кодексу України, а також Колективного договору підприємством проведено безпідставне нарахування та виплати премій працівникам на суму 38,00 тис. грн. та, як наслідок, зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 14,3 тис. грн.

Під час ревізії порушення щодо зайво виплаченої премії частково усунуто в сумі 1,5 тис. грн. та проведено коригування єдиного соціального внеску в сумі 0,6 тис. грн.

Для повного усунення порушення з виплати премії відповідач у п.14 вимагає провести претензійно-позовну роботу щодо повернення зайво виплачених сум коштів. В іншому випадку стягнути вищевказані кошти з осіб, винних у зайвих грошових виплатах, у порядку та розмірах встановлених ст.ст. 133-136 КЗпП України. Вимагає провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків Фонду (єдиного соціального внеску) в сумі 13,7 тис. грн. (зарахувати в рахунок майбутніх періодів).

Судом встановлено, що відповідно до наказу директора підприємства від 29.12.2010 року №167п, працівникам підприємства у грудні 2010 року проведено нарахування та виплату одноразової грошової премії за підсумки роботи за 2010 рік по перевиконанню планових показників над фактичними з просочення деревини та отримання чистого прибутку.

Відповідач зазначив, що протягом 2010 року працівникам підприємства щомісячно проводилось нарахування та виплата премії за виконання та перевиконання вищевказаних показників, на підставі Положення про преміювання працівників за підсумками роботи за місяць. Крім того, працівникам підприємства протягом ревізійного періоду проводилось нарахування та виплата винагороди за підсумки роботи за рік у відповідності до Положення про виплату винагороди за підсумки роботи за рік. Також в акті перевірки зазначено, що умовами Колективного договору на 2007-2011 роки та пролонгованого на 2012 рік та Положень про преміювання працівників, які діяли протягом ревізійного періоду, не передбачено виплати вищевказаної одноразової грошової винагороди за перевиконання планових показників.

Правовідносини сторін з приводу встановлення форм і систем оплати праці, запровадження та розміру надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних компенсаційних і гарантійних виплат регулюються нормами Конституції України від 28.06.1996 р. №254к/96-ВР, Закону України «Про оплату праці», Кодексу законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII, Колективного договору, відповідного Положення про преміювання, тощо.

Згідно із ст. 9 КЗпП України умови договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України про працю, є недійсними.

Зі змісту ст.97 КЗпП України вбачається, що оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про оплату праці» форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами. У разі, коли колективний договір на підприємстві не укладено, роботодавець зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво органом.

Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються з урахуванням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

Оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідно до ст.2 Закону України «Про оплату праці» основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системам і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до п. 1.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 січня 2004 р. за № 114/8713 для оцінки розміру заробітної плати найманих працівників застосовується показник фонду оплати праці. До фонду оплати праці включаються нарахування найманим працівникам у грошовій та натуральній формі (оцінені в грошовому вираженні) за відпрацьований та невідпрацьований час, який підлягає оплаті, або за виконану роботу незалежно від джерела фінансування цих виплат. Фонд оплати праці складається з: фонду основної заробітної плати; фонду додаткової заробітної плати; інших заохочувальних та компенсаційних виплат.

Вищезазначеною Інструкцією передбачено, що фонд основної заробітної плати включає нарахування винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадових обов'язків). До його складу належать, окрім інших, винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці за тарифними ставками (окладами), відрядними розцінками робітників та посадовими окладами керівників, фахівців, технічних службовців, включаючи в повному обсязі внутрішнє сумісництво.

Згідно п.п. 2.2.1, 2.2.2, 2.2.3 п. 2.2 фонд додаткової заробітної плати включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. до складу фонду додаткової заробітної плати входять: надбавки та доплати до тарифних ставок (окладів, посадових окладів) у розмірах, передбачених чинним законодавством; премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування (крім сум, указаних у пп.2.3.2), відсоткові або комісійні винагороди, виплачені додатково до тарифної ставки (окладу, посадового окладу).

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати включають винагороди та премії, які мають одноразовий характер, компенсаційні та інші грошові й матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до листа Міністерства праці та соціальної політики України за №31-03172-06/1400 від 19.08.2003 р. «Щодо порядку і розмірів преміювання та встановлення надбавок працівникам державних адміністрацій» встановлено, що розмір премії конкретному працівнику визначається згідно з положенням про преміювання, що діє в даній установі, залежно від особистого вкладу працівника в кінцеві результати роботи. У положеннях про преміювання визначається коло працівників, на яких поширюється чинність положення, показники і умови преміювання щодо кожної категорії працівників (керівні працівники, спеціалісти, службовці, робітники). Показники преміювання визначають не лише право на одержання премії, а й розмір премії. Положенням про преміювання може передбачатися можливість збільшення чи зменшення у встановлених межах окремим працівникам розміру премії. Преміювання працівників здійснюється згідно з наказом керівника відповідного органу.

Пунктом 3.2.14. Колективного договору передбачено здійснювати преміювання працівників ДП «Рава-Руський ШПЗ» та встановлювати розмір премії за виконання (перевиконання) основних показників згідно з Положенням, яке є Додатком № 14 до Колективного договору на 2007 - 2011 роки та пролонгованого на 2012 рік.

Положенням про преміювання працівників ДП «Рава-Руський ШПЗ» (далі - Положення) передбачено здійснювати преміювання працівників відповідно до особистого внеску в загальні результати праці за підсумками роботи за місяць та запроваджених для них місячних (за кожен місяць) показників і умов преміювання в розмірах, передбачених Додатком № 1 до Положення. Крім того, як передбачено умовами п.1.2. Положення працівникам може бути виплачено разову премію за виконання особливо важливої роботи або з нагоди ювілейних та святкових дат працівникам.

Основними показниками для преміювання працівників згідно п. 2.1 Положення протягом ревізійного періоду були виконання щомісячного плану з просочення деревини та плану фінансового результату до оподаткування. Додаткові показники залежать від функціональних обов'язків підрозділів або окремих працівників.

Пунктами 2.2 та 2.3 Положення визначено, що премія нараховується на кожен показник окремо незалежно від виконання (не виконання) інших показників, у разі перевиконання основного показника - плану просочення деревини розмір премії збільшується на 1% за кожен відсоток перевиконання, але не більше 10%.

Пунктом 2.6 визначено, що основними умовами преміювання є: наявність прибутку до оподаткування та відсутність заборгованості із виплати заробітної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, за підсумками роботи у 2010 році просочено 38,4 тис.куб.м. деревини, що на 12,9% більше запланованого. Перевищення плану по фінансовому результату за 11 місяців 2010 року становить 3158 тис. грн. або 179,2%, за 9 місяців перевиконано план по чистому прибутку на 1852 тис. грн. або 184,8%. Також позивачем долучено до матеріалів справи доповідні керівників структурних підрозділів, протокол засідання комісії по встановленню премій, доплат і надбавок від 28.12.2010 року №12.2.

Суд критично ставиться до наведених вище в акті перевірки порушень, начебто вчинених з боку позивача, оскільки жодними належними доказами в розумінні ст. 70 КАС України відповідачем не було доведено дійсної наявності вказаних порушень, та не було пояснень надано суду, в чому саме полягає суть виявлених порушень. Адже, як вбачається з системного аналізу наведених вище норм чинного законодавства України, а саме: ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці», зазначені норми регулюють загальний порядок оплати праці працівників, гарантують недійсність умов договорів про працю, які погіршують становище працівників порівняно з законодавством України, визначають види систем оплати праці та вказують на той факт, що форми і системи оплати праці, норми праці, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розмірі надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною, галузевими (міжгалузевими) і територіальними угодами, ні досліджений в судовому засідання колективний договір ДП «Рава-Руський ШПЗ», ні Положення про преміювання позивача не суперечать наведеним вище нормам чинного законодавства України з питань оплати праці, а наказ від 29.12.2010 року №167п щодо проведення нарахування та виплату працівникам підприємства у грудні 2010 року одноразової грошової премії за підсумки роботи за 2010 рік по перевиконанню планових показників над фактичними з просочення деревини та отримання чистого прибутку є винесеним відповідно до зазначених норм чинного законодавства України та у відповідності з існуючими на підприємстві Колективним договором та Положенням про преміювання, що виключає, порушення з боку позивача наведених вище норм.

З огляду на викладене, суд не знаходить обґрунтованими доводи відповідача зазначені в акті перевірки та пункту 14 вимоги від 12.09.2013 року щодо порушення підприємством норм ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР, а також Колективного договору. Також, необхідно зауважити на те, що відповідачем не зазначено, в чому полягає недотримання позивачем вимог ст. 65 Господарського кодексу України.

Надаючи оцінку обґрунтованості формування ДФІ у Львівській області пунктів 15, 16, 17 вимоги від 12.09.2013 року про усунення порушень, суд вважає за необхідне врахувати наступні обставини та положення законодавства.

В порушення вимог ст. 97 КЗпП України, ст. 15 Закону України «Про оплату праці» та пункту 3.6.13 Колективного договору, відповідач зазначив, що ДП «Рава-Руський ШПЗ» проведено безпідставне нарахування та виплату матеріальної допомоги працівникам на суму 6,5 тис. грн., та, як наслідок, зайво перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 2,5 тис. грн.

Під час ревізії забезпечено часткове відшкодування зайво виплаченої матеріальної допомоги на суму 2,1 тис. грн. шляхом перерахунку заробітної плати працівникам за серпень 2013 року та, відповідно, проведено коригування внесків до єдиного соціального внеску в сумі 0,8 тис. грн.

Для повного усунення порушення з виплати матеріальної допомоги відповідач вимагає стягнути зайво виплачені кошти в сумі 4,4 тис. грн. з осіб, які їх отримали безпідставно, в порядку та розмірах встановлених ст.ст. 127, 136 КЗпП України та вимагає провести перерахунок та відповідні взаємозвірки щодо сум внесків Фонду (єдиного соціального внеску) в сумі 1,7 тис. грн. (зарахувати в рахунок майбутніх періодів).

Як зазначив відповідач в акті перевірки, ДП «Рава-Руський ШПЗ» внаслідок проведення безпідставного нарахування та виплати матеріальної допомоги протягом 2010-2012 років в розмірах більших ніж передбачено умовами Колективного договору, підприємством зайво нараховано та виплачено матеріальної допомоги на загальну суму 6530,00 грн. та сплачено коштів до єдиного соціального внеску (з врахуванням суми єдиного внеску-37,61%) на суму 2455,93 грн. Крім цього, до ревізії не надано внесених змін та зареєстрованих виконавчими комітетами щодо збільшення розмірів матеріальної допомоги за сімейними обставинами.

Судом не враховуються твердження відповідача щодо безпідставного надання підприємством матеріальної допомоги працівникам в сумі 6,5 тис. грн., з огляду на таке.

Правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах врегульовані Законом України «Про оплату праці». Відповідно до ст. 22 цього Закону (Гарантії дотримання прав щодо оплати праці) суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.

Тобто питання з оплати праці, які можуть погіршити встановлені законодавством, угодами та колективними договорами умови не можуть бути вирішені роботодавцем в односторонньому порядку.

Так, ст. 13 КЗпП України говорить, що колективним договором можуть бути додаткові у зрівнянні з діючим законодавством та угодами пільги, гарантії, соціально-побутові пільги. До пільг, згідно з законодавством, відноситься й матеріальна допомога.

Стаття 2 КЗпП України передбачає право працівників на матеріальну допомогу від підприємства, де вони працюють.

Згідно статті 9-1 Кодексу законів про працю України підприємства, установи, організації в межах своїх повноважень і за рахунок власних коштів можуть встановлювати додаткові, порівняно з законодавством, трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Підпунктом 2.3.3 пункту 2.3 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України 13.01.2004 р. № 5 визначено, що до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належить, крім інших і матеріальна допомога, яка має систематичний характер, надана всім або більшості працівників (на оздоровлення, у зв'язку з екологічним станом, крім сум, указаних у п.3.31).

Згідно методичних рекомендацій щодо оплати праці працівників малих підприємств, затверджених наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13.08.2004 р. № 186, зазначено, що матеріальне стимулювання праці - це засіб забезпечення матеріальних потреб та посилення матеріальної зацікавленості працюючих у залежності від результатів їх колективної та індивідуальної праці через систему законодавчих, нормативних, економічних, соціальних та організаційних чинників і заходів, пов'язаних з виробничою, підприємницькою, торговельною або комерційною діяльністю.

Позивач по справі є повно господарським рахунковим підприємством, де коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

У відповідності зі статтею 1 Закону України «Про колективні договори і угоди», з метою регулювання виробничих, трудових, соціально-економічних відносин і узгодження інтересів трудящих, власників та уповноважених ним органів та на основі чинного законодавства укладається колективний договір.

На виконання цього положення та з урахуванням ряду законодавчих актів, було укладено колективний договір між адміністрацією та трудовим колективом. Відповідно до п.1.3 колективного договору, його дія спрямована на забезпечення стабільної роботи підприємства, визначає трудові та соціально-економічні гарантії його працівників, п.1.6. також передбачено, що нормативно-правові акти, які забезпечують більш високі трудові і соціальні гарантії, ніж передбачені цим Колективним договором, мають пріоритет перед відповідними положеннями Колективного договору.

Пунктом 2.4. Колективного договору передбачено, що зміни і доповнення до Колективного договору, що не погіршують умови праці, трудові та соціальні гарантії працівників заводу передбачені законодавством України та цим Колективним договором, вносяться протягом строку його дії за погодженням сторін і приймаються спільним рішенням адміністрації і профкому.

Як вбачається із матеріалів справи, матеріальна допомога надавалася працівникам заводу на підставі відповідних заяв. При цьому, по кожному факту надання матеріальної допомоги в розмірі більшому ніж передбачено п. 3.6.13 Колективного договору приймалося сторонами і підписувалося спільне рішення адміністрації ДП «Рава-Руський ШПЗ» та профспілковим комітетом.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що надання вказаної допомоги, ніяк не призвело до нанесення збитків державі, а направлено лише на покращення соціального становища працівників, крім цього надання такої допомоги здійснювалось в межах наявних коштів на оплату праці ДП «Рава-Руський ШПЗ», що також не спростовано відповідачем.

Таким чином, суд не вбачає підстав для визнання виплат матеріальної допомоги працівникам ДП «Рава-Руський ШПЗ» протиправними та такими, що здійснені з порушенням норм чинного законодавства, а тому вважає п. 15, 16, 17 вимоги ДФІ у Львівській області в цій частині помилковими.

Щодо пунктів 21, 22, 23 вимоги від 12.09.2013 року, суд зазначає наступне. Відповідач вказує, що в порушення вимог п.1 ст.75, ст. 193 Господарського Кодексу України, п.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ДП «Рава- Руський ШПЗ» у 2010 році та І кварталі 2011 року здійснено витрат на сплату членських внесків Міжнародній організації роботодавців підприємств галузі залізничного транспорту «Федерація залізничників України» в сумі 36,00 тис. грн., які не затверджені фінансовими планами.

Також, відповідач зазначив, що в порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України ДП «Рава-Руський ШПЗ» здійснено витрати на заходи з проведення семінару в сумі 26,0 тис. грн. та витрати на медичне страхування працівників підприємства в сумі 43,0 тис. грн., які не передбачені фінансовим планом.

З метою повного усунення вказаних порушень відповідач вимагає вжити заходи щодо повернення коштів, в тому числі шляхом проведення претензійно-позовної роботи з одержувачем членських внесків. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у вказаному порушенні, шкоду у порядку та розмірі, встановленому ст. ст. 130-136 КЗпП України.

Судом встановлено, що відповідно до Протоколу засідання ради МОРПГЗТ «Федерація залізничників України» від 15.09.2009 року № 5, на підставі заяви колишнього директора підприємства, ДП «Рава-Руський ШПЗ» прийнято в члени Федерації роботодавців. Відповідно до Порядку сплати щомісячних членських внесків, затверджений рішенням II з'їзду Федерації від 28.07.2009 року, організація, яка вступила в Федерацію залізничників України повинна переховувати членські внески в розмірі 2000,00 грн.

В той же час, судом не враховуються твердження відповідача щодо заборони вступу у Міжнародну організацію роботодавців підприємств галузі залізничного транспорту «Федерація залізничників України» ДП «Рава-Руський ШПЗ», оскільки, як вбачається зі змісту листа від 28.07.2009 року № 8194/45/10-09, Міністерством транспорту та зв'язку України лише надано роз'яснення, що організація роботодавців не об'єднує підприємства, а являється громадською організацією, вступ в яку дозволено лише громадянам України.

Відповідач зазначив, що позивачем здійснено витрати на сплату членських внесків МОРПГГЗТ «Федерація залізничників України» в сумі 36 000,00 грн., які не затверджені фінансовими планами та відсутні договори і первинні документи, які підтверджують виконання робіт, отримання товарно - матеріальних цінностей чи надання послуг.

Частиною першою статті 75 Господарського кодексу України визначено, що державне комерційне підприємство зобов'язано приймати та виконувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програм, значенні перспектив свого економічного і соціального розвитку та виборі контрагентів.

Частиною 2 ст.75 Господарського кодексу України передбачено, що основним плановим документом державного комерційного підприємства є фінансовий план, відповідно до якого підприємство отримує доходи і здійснює видатки, визначає обсяг та спрямування коштів для виконання своїх функцій протягом року відповідно до установчих документів.

Згідно з п. 2 Порядку складання, затвердження та контролю виконання фінансового плану державного комерційного та казенного підприємства, господарського товариства, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 21.06.2005 р. № 173 (надалі - Порядок № 173) господарське товариство, у статутному фонді якого більше 50 відсотків акцій (часток, паїв) належить державі зобов'язане складати і виконувати річний фінансовий план.

Відповідно до вимог п.1 ст.67 Господарського кодексу України, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Крім того, згідно з п.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Відповідачем не підтверджено жодними належними та допустимими доказами правомірність своїх висновків щодо порушення позивачем зазначених вимог законодавства, оскільки в матеріалах справи є докази того, що сплата щомісячних членських внесків позивачем проводились у 2010 році, на підставі фінансового плану сформованого в травні 2009 року. Членськими внесками є грошовий неповоротний внесок, який періодично сплачується для забезпечення поточної діяльності об'єднання, а відтак не потребує складання первинних документів щодо виконання робіт чи надання послу, оскільки не є такими. Крім цього, в матеріалах справи наявні звіти про роботу Міжнародної організації роботодавців підприємств в галузі залізничного транспорту, в яких зазначено про відсутність порушень фінансово-господарської діяльності громадської організації, в тому числі по сплаті щомісячних членських внесків.

Судом встановлено, що ДП «Рава-Руський ШПЗ» здійснено видатки на семінар-нараду присвячену 85-річчю з моменту випуску першої продукції на суму 26 000,00 грн.

Відповідно до фінансового плану та показників виконання фінансового плану підприємства на 2010 рік витрати на заходи з проведення семінар-наради підприємством не планувались.

Пунктом 13 Постанови Кабінету Міністрів України «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю за використанням державного майна і фінансових ресурсів» від 29.11.2006 р. № 1673 передбачено, в тому числі, що міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади установлювати під час формування та затвердження фінансових планів суб'єктів господарювання державного сектору економіки суму витрат на благодійну, спонсорську та іншу допомогу суб'єктів господарювання, державна частка у статутному фонді яких перевищує 50 відсотків, у розмірі не більш як 1 відсоток обсягу чистого прибутку (за результатами попереднього звітного року). У разі виникнення об'єктивної потреби у плануванні зазначених витрат понад визначені граничні розміри та/або за відсутності чистого прибутку їх обсяг встановлюється за рішенням органу, уповноваженого управляти майном (корпоративними правами) суб'єкта господарювання, відповідно до поданого суб'єктом розрахунку таких витрат, за погодженням з органами, уповноваженими затверджувати фінансові плани.

Пунктом 9 Порядку № 173 визначено, що зміни до затвердженого фінансового плану підприємства можуть уноситися один раз на рік, у якому затверджувався фінансовий план та не більше двох разів протягом планового року.

Проект змін до фінансового плану підприємства з пояснювальною запискою про причини змін готується підприємством і подається органам, уповноваженим управляти державним майном або корпоративними правами держави, органам, відповідальним за забезпечення реалізації державної політики у відповідній сфері, не пізніше 25 числа місяця, що настає за звітним кварталом, за процедурою, передбаченою абзацами першим і другим пункту 4 цього Порядку.

Як вбачається з матеріалів справи Головним управлінням колійного господарства 26.10.2010 року надано дозвіл на проведення семінар-наради присвяченої 85-річчю з моменту випуску першої продукції та погоджено здійснення витрат відповідним кошторисом. Вказане спростовує висновки відповідача про порушення позивачам вимог ст. 75 Господарського кодексу України.

Також, протягом 2012 року проведено видатки на відшкодування за медичне страхування працівникам понад заплановані фінансовим планом на 43 000,00 грн.

Судом встановлено, що загальними зборами трудового колективу було прийнято рішення про відшкодування працівникам 50% страхових внесків на медичне страхування, проведення медичного страхування пенсіонерів та страхування працівників від нещасних випадків. Тому, за рахунок відсутності витрат, які були передбачені фінансовим планом на загальну суму 49 тис. грн. та з метою виконання умов колективного договору заводом здійснювались видатки на страхування, за рахунок витрат, які планувались але не проводились.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до п. 2 Порядку № 173 фінансовий план підприємства відображає лише очікувані фінансові результати в запланованому році.

З огляду на викладене, суд погоджується із твердженнями позивача про те, що сплата членських внесків та здійснення витрат на заходи з проведення семінару та на медичне страхування працівників підприємства, здійснювалося відповідно до вимог пп. 2 п. 13 Постанови КМУ «Про стан фінансово-бюджетної дисципліни, заходи щодо посилення боротьби з корупцією та контролю використання» від 29.11.2006 р. №1673 і без порушень вимог Господарського кодексу України та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Враховуючи пункт 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», відповідно до якого, органам державного фінансового контролю надано право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Проте, суд звертає увагу на те, що дане право слід розглядати у контексті з нормами статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», які встановлюють обов'язок службових осіб об'єктів, що контролюються, виконувати лише законні вимоги службових осіб органу державного фінансового контролю.

При цьому, оцінка законності зазначених вимог, у даному випадку надається судом, завданням якого відповідно до ст.2 КАС України, є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку органів державної влади, їхніх посадових і службових осіб при здійсненні ними владних управлінських функцій.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відповідачем не доведено юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірних пунктів 7, 9, 14, 15-17, 21-23 вимоги про усунення порушень Держаної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065, тому вимоги позивача в цій частині є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасувати повернення коштів шляхом утримання з працівників за наслідками ревізії, суд зазначає, що такі дії відносяться виключно до внутрішньої діяльності підприємства, а тому позовні вимоги у цій частині задоволенню не підлягають. Крім того, суд вважає за необхідне відзначити, що відповідно до ст. 1215 Цивільного кодексу України не підлягає поверненню безпідставно набута заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Відповідно до ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України - при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачу відмовленою.

Керуючись ст.ст. 17-19, 35, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати п. 7, 9, 14, 15-17, 21-23 Вимоги про усунення порушень Державної фінансової інспекції у Львівській області від 12.09.2013 року №05-15м/7065.

В решті позовних вимог відмовити.

Присудити із Державного бюджету на користь Державного підприємства «Рава-Руський шпалопросочувальний завод» (вул. Наливайка, 22, м. Рава-Руська, Жовківський район, Львівська область, 80316, код ЄДРПОУ 01057574) судовий збір у розмірі 1973 (одна тисяча дев'ятсот сімдесят три) грн. 11 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 30.12.2013 року.

Суддя Клименко О.М.