Рішення

від 08.01.2014 по справі 913/3178/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91016, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел./факс 55-17-32, inbox@lg.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

08 січня 2014 року Справа № 913/3178/13

Провадження №19/913/3178/13

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім», м.Луганськ

до відповідача Приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика», м.Луганськ

про стягнення 47302 грн. 67 коп.,

Суддя господарського суду Луганської області Косенко Т.В.

Секретар судового засідання Дрожанова О.В.

у засіданні брали участь:

від позивача: Піддубна О.В., директор, наказ № 32-к від 21.03.2013;

від відповідача: представник не прибув.

СУТЬ СПОРУ:

Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційна фірма "Кам"яний дім" заявлені вимоги про стягнення з Приватного підприємства "Луганська бісквітна фабрика" суми основного боргу 45478 грн. 49 коп. та пені у розмірі 2280 грн. 23 коп. за договором поставки товару з відстроченням платежу № 286 від 29.05.2013.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.11.2013 було порушено провадження у справі та справу призначено до розгляду на 11.12.2013.

Представник позивача в судовому засіданні 11.12.2013 подав заяву від 22.11.2013 № 2211/13-04 про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої зменшив розмір заявленої до стягнення пені до 1824 грн. 18 коп., у зв'язку зі здійсненним перерахунком.

За змістом ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі зменшити розмір позовних вимог.

Дана заява розглянута в судовому засіданні 11.12.2013, судом встановлено, що вона не суперечить нормам чинного законодавства, на підставі чого в порядку ст.22 Господарського процесуального кодексу України, прийнята судом до розгляду. Подальший розгляд справи відбуватиметься з урахуванням вказаної заяви.

В судовому засіданні 11.12.2013 розгляд справи було відкладено на 08.01.2014.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач не скористався своїм правом, передбаченим ст.22 Господарського процесуального кодексу України, не забезпечив участі повноважного представника у судовому засіданні, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 9101105371059.

Згідно до п.п.3.9.1, 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.01.2014 оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім» (постачальник, позивач) та Приватним підприємством «Луганська бісквітна фабрика» (покупець, відповідач) 29.05.2013 був укладений договір поставки товару з відстроченням платежу № 286, за умовами якого постачальник зобов'язується продати, а покупець прийняти товар в обсягах і за ціною згідно товарно-транспортної накладної (видаткової накладної) на одержання товару, які є невід'ємною частиною договору. Право власності на товар переходить від постачальника до покупця в момент передачі товару згідно накладної (п.1.1 договору).

Згідно п.3.2 договору ціни на товари, кількість і загальна вартість товарів, що відпускаються, встановлюється окремо на кожну партію товару відповідно до рахунку та/або накладної .

Відповідно до п.3.3 договору форма і порядок розрахунків - безготівкова протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту отримання товару. Товар вважається одержаним покупцем з моменту підписання товарно-транспортної накладної або іншого відповідного документу первинного бухгалтерського обліку. Датою оплати вважається дата, зарахування грошових коштів на рахунок постачальника.

В п.5.1 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу.

На виконання умов договору, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 46320,49 грн.

Факт передачі товару та його отримання відповідачем підтверджується наступними документами: видатковими накладними № 1752 від 05.08.2013, № 1753 від 05.08.2013, № 1754 від 05.08.2013, № 1756 від 05.08.2013, № 1757 від 05.08.2013 (а.с.14-15, 18-19) та довіреністю від 05.08.2013 № 53 на ім'я директора підприємства відповідача - Рубіжанської Зінаїди Василівни на отримання цінностей, а саме кондитерської сировини.

За рахунок раніше проведеного платежу, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача від 24.10.2013 на суму 12000,00 грн. (а.с.21), позивачем була зарахована часткова оплата товару за накладною № 1752 від 05.08.2013 у розмірі 842 грн. 00 коп. Тобто залишок боргу за цією накладною склав - 4184,52 грн.

Позивачем були здійснені заходи досудового врегулювання спору. Так, 18.10.2013 позивач спрямував на адресу відповідача претензію № 59 від 15.10.2013, з вимогою перерахувати визначену суму заборгованості та пені за вказаними реквізитами на рахунок позивача (а.с.22-23).

Дана претензія залишена відповідачем без відповіді та без задоволення, станом на час звернення позивача із позовом до суду основний борг відповідача перед позивачем за даним договором становить 45478,49 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача з даним позовом до суду.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Аналогічні положення передбачені і ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст.222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законі інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Оскільки, як зазначив позивач, і це не оспорено відповідачем, останній своєчасно у передбачений в п.3.3 договору строк оплату продукції не здійснив, тобто має місце неналежне виконання зобов'язань за спірним договором відповідачем.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.5.2 договору, сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню в розмірі 0,05% від суми вартості товару, що планувався к поставці за кожен день прострочення поставки.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст.1).

Статтею 3 цього ж Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Суд перевірив розрахунок пені, наданий позивачем 11.12.2013, відповідно до якого її розмір за період з 16.08.2013 по 22.11.2013 складає - 1824 грн. 18 коп., та дійшов висновку, що обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню є пеня в розмірі 1624 грн. 27 коп., в іншій частині у розмірі 199 грн. 91 коп. слід відмовити за необгрунтованістю.

Враховуючи викладені приписи законодавства, умови договору, суд дійшов висновку, що вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, та підлягають до задоволення частково, а саме в частині стягнення основного боргу у сумі 45478,49 грн. та пені у сумі 1624,27 грн.

Згідно ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторін пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім» до Приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Луганська бісквітна фабрика», вул.Звейнека, б.31, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 13383764 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-комерційна фірма «Кам'яний дім», провул.Лєнінскій 7, б.1-А, м.Луганськ, код ЄДРПОУ 36827189, основний борг у сумі 45478 грн. 49 коп., пеню в сумі 1624 грн. 27 коп., судовій збір у сумі 1713 грн. 23 коп., про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В решті позовних вимог щодо стягнення пені у розмірі 199 грн. 91 коп. відмовити.

Відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.01.2014.

Суддя Т.В.Косенко