Постанова

від 16.12.2013 по справі 47/112-10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" грудня 2013 р. Справа № 47/112-10

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гончар Т. В. , суддя Гребенюк Н. В.

при секретарі Томіній І.В.

за участю представників сторін:

заявника апеляційної скарги - ОСОБА_4 за довіреністю б/н від 08.11.2013 р.

позивач - Кабушевої А.О. за довіреністю б/н від 02.09.2013 р.

відповідача: не з'явився

ТОВ "Автопром" (боржник у відповідності до ухвали господарського суду Харківської області від 31.01.2013 р.) - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу апеляційну скаргу ОСОБА_3 (вх. № 3186Х/3-11) на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2010 р. по справі № 47/112-10

за позовом ТОВ "Лада-Харків", с. М. Данилівка

до ТОВ "Технотранс 2006", с. Радгоспне

про визнання права власності

ВСТАНОВИЛА:

В березні 2010 р. ТОВ "Лада-Харків" звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до ТОВ "Технотранс 2006" про витребування майна (транспортних засобів) згідно переліку. Крім того, позивач просив покласти на відповідача судові витрати, у вигляді сплаченого держмита у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 06.04.2010 р. по справі № 47/112-10 (суддя Светлічний Ю.В.) позов задоволено повністю. Винесено рішення про витребування майна з чужого незаконного володіння, без зазначення суб'єкта, в якого слід витребувати зазначене майно (транспортні засоби) на користь ТОВ «Лада-Харків». Стягнуто з ТОВ "Технотранс 2006" на користь ТОВ "Лада-Харків" державне мито у розмірі 85,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

ОСОБА_3 з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення норм процесуального та матеріального права, та на те, що висновки, викладені в оскаржуваному рішенні суду, не відповідають обставинам справи.

Так, в апеляційній скарзі заявник зазначає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції безпосередньо стосується прав та обов'язків ОСОБА_3, оскільки даним рішенням вирішено витребувати, зокрема, транспортний засіб ПАЗ 32054 НОМЕР_8 НОМЕР_9 (№ п/п 20), який був зареєстрований за ОСОБА_3 Білоцерківським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області ще 26.06.2009 року та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3. Крім того, заявник апеляційної скарги зазначає, що вимоги, викладені в позовні заяві, не підтверджені жодними належними доказами в порушення приписів ч. 1 ст. 33 ГПК України, а судове рішення в цілому суперечить нормам матеріального права.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 23.10.2013 року апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 02.12.2013 року, запропоновано сторонам, та заявнику апеляційної скарги надати на адресу апеляційного суду позивачу та відповідачу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження своїх заперечень, ОСОБА_3 - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції по справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі.

Також до суду викликаний новий боржник відповідно до ухвали місцевого господарського суду про заміну боржника у виконавчому провадженні від 31.01.2013 р. (а.с. 56-57) - ТОВ «Автопром».

ОСОБА_3 29.11.2013 р. за вх. № 10949 надано уточнену апеляційну скаргу та письмові пояснення щодо обставин, викладених в апеляційній скарзі.

Крім того, 02.12.2013 р. представником ОСОБА_3 за вх. № 11431 надано довідку № 1017 від 26.11.2013 р., в якій зазначено, про те, що згідно бази даних Центру надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів, станом на 16.10.2013 р. за ОСОБА_3 зареєстровано та перебуває на обліку з 26.06.2009 року придбаний по довідці-рахунку ДДР598188 від 25.06.2009 року автомобіль «ПАЗ-32054», номерний знак НОМЕР_1, 2008 року випуску, білого кольору, двигун НОМЕР_8, шасі НОМЕР_5, свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3.

28.02.2012 року, на підставі доручення ВМІ295743 від 26.06.2009 року, на ПП «Транспортне агентство Ікару», адреса: м. Біла Церква, вул. Молодіжна, 22-А, в Центрі надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів було оформлено та видано терміном до 28.02.2015 року тимчасове свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_7 для участі в міжнародному русі. Примірник доручення ВМГ295743 разом з свідоцтвом про реєстрацію ТЗ НОМЕР_3, що належать ОСОБА_3, знаходяться на тимчасовому зберіганні в Центрі надання послуг пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Біла Церква, Білоцерківського та Сквирського районів до припинення терміну дії доручення.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 02.12.2013 р. розгляд справи було відкладено на 11.12.2013 р.

В судове засідання, призначене на 11.12.2013 р. представники відповідача та ТОВ "Автопром" не з'явились, причину неявки не повідомили, хоча у відповідності до вимог чинного законодавства про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, будь-яких письмових клопотань (в т.ч. і про відкладення розгляду справи) не заявляли.

Враховуючи належне повідомлення відповідача та ТОВ "Автопром" про час та місце засідання суду, відсутність будь-яких клопотань, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_3 за відсутності вищезазначених представників, за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи сторони, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників позивача та заявника апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, позивач в обґрунтування позову посилався на наявність укладеного між позивачем та відповідачем договору застави від 02.02.2010 р., який укладено в забезпечення договору купівлі-продажу № ТТ/КП004-79 (далі - договір) від 02.02.2010 р., відповідно до якого позивач передає відповідачу запасні частини до автомобілів (далі - товар).

Вартість предмету застави становить 2 144 720,00 грн. Розмір зобов'язання, що забезпечується заставою відповідно до цього договору, складає 2 144 776,00 грн. Під предметом застави в договорі застави розуміються автомобілі, перелік, вартість яких визначений сторонами Додатком № 1 до договору застави, а саме:

№ п/п Марка Номер двигуна Номер кузова

1.GEELY MK 1.6i BasicPlus MR481QA806306149 LB37634SX8L029936

2.GEELY MK1.6i BasicPlus MR481QA803304364 LB37634S28L018364

3.GEELY MK 1.6i BasicPlus MR481QA804305011 LB37634SX8L018435

4.SE REXTON II D27Di Reg-2 5MT 66592510521166 KPTG0B1FS8P267762

5.FAW-1061-K28L5R5-1111-П-ТДА 1255188 0096879 (номер шасі)

6.ГАЗ-2705-434 3050068 0385483

7.ГАЗ-330202-414 3064676 0526052

8.ГАЗ-330232-414 3082512 0103381

9.ГАЗ-33023-414 3101652 0106013

10.ГАЗ-33023-418 3093190 0104660

11.ГАЗ-3302-414 3086821 0535006

12.ГАЗ-3302-414 3133299 0554728

13.ГАЗ-3302-414 3121603 0549918

14.ГАЗ-3302-414 3201769 0502425

15.ГАЗ-33104-318 378035 0015386

16.ГАЗ-2752-404 3131222 0409376

17.ГАЗ-330202-414 3107499 0544375

18.ГАЗ-33023-414 3010568 0093513

19.ГАЗ-3302-418 3106614 0552230

20.ПАЗ 32054 НОМЕР_8 НОМЕР_9

21.ГАЗ-3302-414 У 3060645 0524392

22.ГАЗ-31105-801-М--АЙС943-08 3088388 0192196

Позивач в обґрунтування позову посилається на неналежне виконання відповідачем господарського зобов'язання за договором купівлі-продажу № ТТ/КП004-79 від 02.02.2010р., а також на договір заставі від 02.02.2010р., укладений сторонами на забезпечення виконання договору купівлі-продажу.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги в частині витребування майна (транспортних засобів) з чужого незаконного володіння є обґрунтованими, з чим не погоджується колегія суддів апеляційної інстанції.

Колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом порушений ряд норм матеріального і процесуального права, що випливає з наступного.

В якості способу захисту порушеного права позивачем обрана вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння.

Але, у відповідності до положень ст. 387 ЦК України, витребувати майно з чужого незаконного володіння може тільки його власник.

Так, позивачем за віндикаційним позовом є неволодіючий власник (фізичні і юридичні особи, держава і територіальні громади в особі уповноважених ними органів). Водночас законодавство надає право звертатися з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння не лише власникам, а й іншим особам, у яких майно власника перебувало у законному володінні за відповідною правовою підставою ("титулом").

Титульними володільцями вважаються особи, які володіють майном за цивільно-правовими договорами, особи, які володіють майном на праві господарського відання, оперативного управління або на іншій підставі, передбаченій законом. При цьому позивач має підтвердити своє право власності на витребувану річ або інше титульне право на річ, посилаючись на ті чи інші докази (свідоцтво про право власності, свідоцтво про право на спадщину, технічний паспорт на автомашину, довіреність на розпорядження майном, тощо).

Відповідачем за віндикаційним позовом має бути незаконний володілець майна власника. При цьому незаконними володільцями вважаються як особи, які безпосередньо неправомірно заволоділи чужим майном, так і особи, які придбали майно не у власника, тобто у особи, яка не мала права ним розпоряджатися.

Позивач при зверненні з позовом не навів жодних юридичних підстав і доказів виникнення права власності або законного володіння майном на підставі титулу.

Так, позовні вимоги ґрунтуються на договорі, зокрема на договорі застави б/н від 02.02.2010 р.

Згідно приписів ч. 1,4 ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

Як достовірно встановлено колегією суддів, в тому числі вбачається зі змісту позовної заяви та пояснень представника позивача, спірне майно ніколи не передавалося позивачу і він ніколи не проводив державної реєстрації набуття права власності на зазначені автотранспортні засоби в органах ДАІ.

Викладене свідчить, що на час подання позову та вирішення спору судом позивач не є власником або законним володільцем спірного майна, отже не може вимагати витребування майна на його користь з будь-чого володіння.

Таким чином, рішення місцевого господарського суду винесено із порушенням приписів ст. 387 ЦК України, без встановлення наявності у позивача будь-яких речових прав на спірне майно, внаслідок чого підлягає скасуванню.

Другою самостійною підставою скасування винесеного місцевим господарським судом рішення є порушення місцевим господарським судом приписів п.3 ч.1 ст. 84 ГПК України в частині відсутності мотивації та правового обґрунтування винесеного рішення.

Так, підстава позову визначає предмет доведення у спорі, а обране позивачем правове обґрунтування позову зобов'язує суд у своєму рішенні дати юридичну оцінку обґрунтованості позовних вимог.

У даному спорі доведенню сторонами і оцінки судом підлягав факт безпідставного володіння спірним майном відповідачем по справі. Тільки встановлення судом фактичної наявності у відповідача спірного майна може обумовити задоволення позову.

В матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази володіння відповідачем спірним майном.

Аналогічно в матеріалах справи відсутні будь-які докази існування права власності позивача на спірне майно та встановлення володіння (фактичного панування) відповідача над цим майном без достатніх на те правових підстав.

Задоволення позову місцевим господарським судом відбулося на підставі договору застави б/н від 02.02.10 р., який без посилання на жодні докази (наявність свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, сертифікату відповідності, державного номеру, тощо) задекларував знаходження майна у відповідача.

В ході вирішення спору судом апеляційної інстанції сторонами аналогічно не надано жодних доказів ані набуття права власності позивачем, ані перебування майна у володінні відповідача на час виникнення спору. За таких умов оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає скасуванню.

Третьою самостійною підставою скасування рішення місцевого господарського суду є грубе порушення судом норм процесуального права, а саме приписів п.4 ч.1 ст. 84 ГПК України.

Так, відповідно до положень ч.2 ст. 84 ГПК України при задоволенні позову в резолютивній частині рішення вказуються: найменування сторони, на користь якої вирішено спір, і сторони, з якої здійснено стягнення грошових сум або яка зобов'язана виконати відповідні дії, строк виконання цих дій, а також строк сплати грошових сум при відстрочці або розстрочці виконання рішення.

В порушення зазначеної норми місцевий господарський суд ухилився від зазначення в резолютивній частині рішення боржника, тобто особи, у якої слід примусово вилучити майно на користь позивача.

На думку колегії суддів, зазначене порушення унеможливлює виконання судового рішення у точній відповідності із законом і створює передумови для зловживань і можливого порушення прав третіх осіб.

Так, у даній справі державний виконавець, буквально виконуючи судове рішення, в якому не зазначена особа, у якої слід вилучити майно, провів вилучення майна у третьої особи ОСОБА_3

Представником ОСОБА_3 в обґрунтування апеляційної скарги надано докази того, що один з зазначених у переліку транспортних засобів належить ОСОБА_3, а саме, транспортний засіб марки ПАЗ 32054 № двигуна НОМЕР_8 № кузова НОМЕР_9, зареєстрований Білоцерківським РЕВ при УДАІ ГУ МВС України в Київській області 26.06.2006 року, тобто до укладення між позивачем та відповідачем договору застави від 02.02.2010 року, та належить ОСОБА_3 на праві приватної власності на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3.

Звертає на себе увагу той факт, що ОСОБА_3 не мала договірного, позадоговірного або іншого правового зв'язку із позивачем, відповідачем або новим боржником у справі.

Відповідно до пояснень представника апелянта, 02.10.2013 р. державний виконавець провів вилучення належного ОСОБА_3 на праві власності автобуса та вилучив оригінал свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу. Саме внаслідок цієї події ОСОБА_3 дізналася про існування рішення місцевого господарського суду по даній справі і вимушена була його оскаржити.

З урахуванням всього вищенаведеного колегія суддів дійшла висновку про те, що у суду першої інстанції були відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо витребування майна, зазначеного у переліку.

Відповідно до положень ч.1,2 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Тому, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував істотні обставини справи, не забезпечив повного та всебічного розгляду справи та порушив норми матеріального і процесуального права, в зв'язку з чим апеляційна скарга ОСОБА_3 підлягає задоволенню, а рішення господарського суду Харківської області скасуванню у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 2 ст. 103, ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2010 р. по справі № 47/112-10 задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області від 06.04.2010 р. по справі № 47/112-10 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути з ТОВ "Лада-Харків" (62343, Харківська область, Дергачівський район, смт. М. Данилівна, вул. Кільцевий шлях, 9, п/р 260050361245501 в ХФ АКІБ «УкрСібБанк» «ХРУ», МФО 351005, код ЄДРПОУ 31436427) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Технотранс 2006" (Харківська область, Харківський район, с. Радгоспне, 28, п/р 26003003000193 в ТОВ "ФІНРОСТБАНК" м. Одеса, МФО 328599, Код 34446050, ИНН 344460520239) 85,00 грн. судового збору за подання позову.

Стягнути з ТОВ "Лада-Харків" (62343, Харківська область, Дергачівський район, смт. М. Данилівна, вул. Кільцевий шлях, 9, п/р 260050361245501 в ХФ АКІБ «УкрСібБанк» «ХРУ», МФО 351005, код ЄДРПОУ 31436427) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, і.н. НОМЕР_2) 573,50 грн. судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Повний текст постанови складено 16.12.2013 року.

Головуючий суддя Слободін М.М.

Суддя Гончар Т. В.

Суддя Гребенюк Н. В.