Постанова

від 10.01.2014 по справі 823/3944/13-а

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2014 року справа № 823/3944/13-а

15 год. 20 хв. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Бабич А.М.,

при секретарі - Демченко Н.Ю.,

за участю сторін:

представника позивача - Казіміренко Я.І. (за довіреністю),

представника відповідача - Трушкова В.Л. (за довіреністю),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський вагонобудівний завод» про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

10.12.2013 Черкаське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі-позивач) звернулось у Черкаський окружний адміністративний суд з адміністративним позовом, в якому просило стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Смілянський вагонобудівний завод" (далі-відповідач) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році в сумі 17777,78 грн. та пеню в розмірі 850,84 грн. на користь позивача.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в 2012 році відповідно до його звіту не виконав вимоги чинного законодавства щодо виконання нормативу на працевлаштування інвалідів, не здійснив передбачених законодавством заходів щодо такого працевлаштування, у зв'язку з чим має сплатити адміністративно - господарські санкції з урахуванням пені.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що він не отримував заявок від будь-яких органів та служб щодо необхідності працевлаштувати інвалідів, а Конституцією України заборонена примусова праця. Крім того, зауважував, що позивач не здійснив перевірки діяльності відповідача, не приймав будь-яких рішень про необхідність відшкодування заявлених сум грошових коштів, а отже, на його думку, позов заявлено безпідставно. Тому просив у задоволенні позовних вимог відмовити.

В судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції у спорі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо доводів відповідача про відсутність факту проведення перевірки його діяльності позивачем та відсутності прийнятого рішення про стягнення вищевказаних грошових сум, суд зауважує таке.

Відповідно до абз.2 ст.19 Конституції України державні органи, органи місцевого самоврядування та їх службові і посадові особи зобов'язані діяти виключно в межах та спосіб, визначені законом.

Відповідно до підп.1 п.4 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України 14.04.2011 №129, Фонд відповідно до покладених на нього завдань координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду соціального захисту інвалідів, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів; обліку зазначених сум адміністративно-господарських санкцій та пені.

Повноваження Фонду соціального захисту щодо контролю за виконанням підприємствами нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів та сплатою ними адміністративно-господарських санкцій і пені у формі перевірки підприємств визначалися Положенням про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002, який станом на час судового вирішення спору не має юридичної сили у зв'язку із втратою чинності.

У 2013 році повноважень проводити перевірки виконання підприємствами нормативу працевлаштування інвалідів і прийняття за її наслідками відповідних рішень позивач позбавлений. Однак, враховуючи, що саме він є контролюючим органом з питання збору сум адміністративно-господарських санкцій за такі порушення, отже позивач у цій справі є належним.

Обов'язок підприємства, установи, організації, фізичної особи, які використовують найману працю, виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, встановлений ч.3 ст. 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 21.03.1991 №875-ХІІ (далі - Закон №875-ХІІ).

Ч.1 ст.19 Закону №875-ХІІ встановлений норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця. Відповідно до ч.3 зазначеної статті підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Згідно з ч. 11 ст. 19 вказаного Закону норматив робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, порядок його встановлення визначаються виключно цим Законом. Якщо іншими законами встановлюються нормативи робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, або порядок їх встановлення, відмінні від зазначених у цьому Законі, застосовуються положення цього Закону.

Таким чином, на законодавчому рівні імперативно визначено єдиний норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів та порядок його обчислення.

Вимоги до особливостей організації робочого місця для інвалідів передбачено ст. 18 1 Закону №875-ХІІ, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які працевлаштовують інваліда, зобов'язані створювати для них робочі місця, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації.

Суд встановив, що товариство з обмеженою відповідальністю «Смілянський вагонобудівний завод» зареєстроване як юридична особа з 20.11.2009 (код ЄДРПОУ 36715014).

Згідно з даними звіту до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів форми №10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2012 році становила 18 осіб, отже кількість робочих місць, які повинні бути створені для працевлаштування інвалідів на підприємстві - 1 штатна одиниця. Суд звернув увагу, що за даними звіту форми 1-ДФ за четвертий квартал 2012 року (за інші періоди відповідач таких звітів до органів податкової служби не подавав) у відповідача працювала 31 особа. Водночас, суд не взяв до уваги як належний доказ дані штатного розпису відповідача, в якому вказано про кількість його працюючих - 8 осіб, оскільки відповідач не надав доказів термінів та строку його дії.

Суд встановив, що відповідач не подавав звітів про наявність вакансій до уповноважених державних органів. Доказів про наявність вільних посад протягом 2012 року та інших доказів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів позивач, не зважаючи на зобов'язання суду, не надав.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 №70 (далі - Порядок №70), роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів.

Невиконання відповідачем обов'язку щодо працевлаштування інвалідів на підприємстві підтверджується даними звіту форми №10-ПІ "Про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік" та письмовими запереченнями відповідача.

Суд погоджується з позицією відповідача щодо встановленої Конституцією України заборони примусового працевлаштування, однак ці доводи не взяв до уваги як такі, що не стосуються предмету спору і обов'язку створення умов для працевлаштування інвалідів.

Відсутність вільних вакансій протягом 2012 року, неповідомлення про наявність вакансій уповноважених органів, установ, організацій (у тому числі місцевого центру зайнятості, спілки організацій інвалідів, тощо), відсутність розміщення таких повідомлень в засобах масової інформації (у тому числі друкованих) підтверджують порушення вимог "Стандартних правил забезпечення рівних можливостей для інвалідів", прийнятих Генеральною Асамблеєю ООН 20 грудня 1993 року, а також Державної типової програми реабілітації інвалідів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 8 грудня 2006 року №1686.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не вчинив всіх передбачених законодавством заходів щодо створення умов для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Відповідно до ч.1 ст. 238 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків, можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання.

Ст.218 ГК України передбачає, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Доказів наявності таких обставин відповідач не надав.

Ст. 20 Закону №875-ХІІ передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Як вбачається із звіту форми №10-ПІ, наданого відповідачем до Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, середньорічна заробітна плата штатного працівника за 2012 рік становила 17778 грн. (графа 05 звіту). Тому сума адміністративно-господарських санкцій становить 17777,78 грн.

Останнім днем сплати адміністративно-господарських санкцій є 15 квітня 2013 року, у зв'язку з чим відповідачу правомірно нарахована пеня за прострочення термінів сплати у розмірі 850,84 грн. (6,50%(облікова ставка НБУ)*120/100/365*239(кількість днів прострочення) *17777,78грн.). Суд встановив, що добровільно відповідач ці суми коштів не сплатив, а отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених ст. 72 цього кодексу.

За викладених обставин справи суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій за незайняті робочі місця для працевлаштування інвалідів у розмірі 17777,78грн. та пені за прострочення термінів її сплати у розмірі 850,84грн., всього на загальну суму 18628,62 грн. - є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст. 158- 165, 254- 256 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов - задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Смілянський вагонобудівний завод» (20700, Черкаська обл., м.Сміла, вул. Леніна, буд.67; код ЄДРПОУ 36715014) на користь Черкаського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (18000, м.Черкаси, проспект Хіміків, буд.50; код ЄДРПОУ 21368023) адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця інвалідами у 2012 році в сумі 17777грн. 78коп. (сімнадцять тисяч сімсот сімдесят сім гривень 78 коп.) та пеню в розмірі 850грн. 84коп. (вісімсот п'ятдесят гривень 84 копійок).

2.Постанова набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України, та може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з моменту отримання повного тексту постанови в порядку, передбаченому ст.ст.185-187 КАС України.

3.Копію постанови направити сторонам.

Суддя А.М. Бабич

Повний текст постанови виготовлений 12.01.2014