Рішення

від 08.01.2014 по справі 901/3535/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.01.2014 Справа № 901/3535/13

За позовом Військової частини А2506

до відповідача Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт»

про стягнення 15978,28 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

Представники:

від позивача - Шевченко М.В., довіреність №154/55/1/2825 від 30.12.2013, капітан юстиції;

від відповідача - Коваленко Т.Г., довіреність №05/06 від 04.01.2014, представник.

СУТЬ СПОРУ: Військова частина А2506 звернулась до Господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою про зобов'язання Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» підписати акт виконаних робіт за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» з Військовою частиною А2506, а також стягнення з відповідача на користь держави в особі Міністерства оборони України (Військової частини А2506) суми заборгованості за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» у розмірі 13434,23 грн, пені у розмірі 2544,05 грн та судового збору.

У ході розгляду справи позивачем відповідною заявою, яка прийнята судом до розгляду, змінено предмет позову, просить суд стягнути з відповідача на користь держави в особі Міністерства оборони України (Військової частини А2506) суму заборгованості за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» у розмірі 13434,23 грн, пені у розмірі 2544,05 грн та судового збору.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» щодо своєчасної оплати наданих позивачем маневрових та буксирувальних послуг, у зв'язку з чим відповідач повинен сплатити суму заборгованості у розмірі 13434,23 грн та пеню у розмірі 2544,05 грн.

Відповідач проти позову заперечує та стверджує, що позивачем умови договору не були виконані у повному обсязі, що підтверджується відповідними записами у судовому журналі МБ «Ковель», у зв'язку з чим Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» було змушене виконати роботи з буксирування баржі 1028 власними силами, що також підтверджується записами у судовому вахтенному журналі Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» судна ЛМБ «Лукулл». Також у своїх додаткових поясненнях відповідач зазначає, що ненадання своєчасної послуги позивачем призвело до конструктивної загибелі судна СПД 1028, що підтверджується експертною оцінкою технічного стану судна.

Слід зазначити, що Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» зверталось до суду із зустрічною позовною заявою (вх. №901/5396/13 від 12.11.2013), в якій просило суд стягнути з Військової частини А2506 витрати на проведення рятувальної операції, зняття з мілини МБ «Коваль» з 26.01.2012 по 28.01.2012 у сумі 10829,72 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 12.11.2013 вказану зустрічну позовну заяву повернуто Державному підприємству «Євпаторійський морський торговельний порт» без розгляду.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 23.12.2013 строк розгляду спору продовжено на 15 днів.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.01.2012 між Військовою частиною А2506 (Виконавець) та Державним підприємством «Євпаторійський морський торговельний порт» (Замовник) укладено договір №6 про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил Збройних Сил України (а. с. 10-12), згідно п. 1.1 якого Виконавець за обумовлену плату, згідно заявки Замовника, надає маневрові та буксирувальні послуги суден ВМС ЗС України, а Замовник приймає дану послугу.

Відповідно до пунктів 2.1 та 2.2 вказаного договору районом плавання визначено внутрішній рейд озера Донузлав. Термін надання послуг вважається з моменту відходу морського буксиру «Ковель» від причалу військової частини А2506 та його повернення, з урахування витрати пального на час приготування до виходу в море.

Згідно підпункту 3.1.4 договору Виконавець зобов'язався виконувати маневрові та буксирувальні послуги згідно заявки Замовника.

Підпунктом 3.2.2 договору визначено, що Замовник зобов'язується сплачувати платню за термін надання маневрових та буксирувальних послуг, за виключенням часу коли судно не надавало послуги Замовнику, яке іменується «Часом поза надання послуги».

За маневрові та буксирувальні послуги за даним договором Замовник сплачує Виконавцю плату згідно рахунків у розмірі 100% після виконання робіт у 15-тиденний термін після надання рахунку Виконавцем (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору після виконання послуг, передбачених заявкою Замовника, обов'язково складається акт виконаних робіт, надається наряд (ордер), в якому вказується фактично затрачений час послуг, а судно надає витяг з суднового журналу, де вказано розхід паливно-мастильних матеріалів та витрачений час для виконання маневрових та буксирувальних послуг. Виконавець надає Замовнику рахунок на оплату послуг.

Зі змісту пунктів 4.3-4.7 договору вбачається, що сторони домовились встановити платню за одну годину маневрових та буксирувальних послуг у розмірі 1096, 67 грн. У робочу добу з 22.00 до 06.00 тарифна ставка збільшується на 25%. У суботу, неділю та святкові дні з 06.00 до 22.00 тарифна ставка збільшується на 50%, з 22.00 до 06.00 тарифна ставка збільшується на 100%. Форма оплати безготівкова. Загальна вартість договору не повинна перевищувати 99000,00 грн.

Вказаний договір діє з дати підписання до 31.12.2012 (п. 5.1 договору).

Звернувшись до Господарського суду Автономної Республіки Крим за захистом своїх майнових прав та законних інтересів позивач посилається на те, що Військовою частиною А2506 на виконання своїх зобов'язань за договором від 25.01.2012 №6 було спрямовано МБ «Коваль» для буксировки РБ 1028, що підтверджується наявною у матеріалах справи випискою з суднового журналу МБ «Коваль».

З пояснень представника Військової частини А2506 та з розрахунку суми позовних вимог вбачається, що позивач вважає часом надання ним буксирувальних послуг та, відповідно, періодом нарахування вартості наданих послуг час з 10.00 до 17.00 за 26.01.2012 та з 07.00 до 10.30 за 29.01.2012.

Відповідно до зазначеного часу надання послуг та згідно з умовами договору позивачем здійснено розрахунок вартості послуг та складено акт виконаних робіт на надання маневрових та буксирувальних послуг на суму 13434,22 грн (а. с. 17).

Вказаний акт та рахунок на сплату від 02.02.2012 №19 (а. с. 21) 09.04.2012 було направлено позивачем на адресу відповідача. Факт отримання відповідачем вказаних документів 11.04.2012 підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 17-а).

Як стверджує позивач після спливу 15тиденного терміну, за який відповідач мав сплатити надані йому послуги за договором №6 від 25.01.2012, плата на рахунки позивача не надійшла, акт виконаних робіт був залишений без підпису та відповіді.

Також позивачем було направлено відповідачу претензійний лист від 24.07.2012 №154/55/1/7/1443 (а. с. 18), в якому повідомлялось про порушення останнім умов договору №6 від 25.01.2012 та що заборгованість за надані послуги станом на 22.07.2012 складає 13741,45 грн. Позивач просив відповідача протягом 10 днів після отримання претензійного листа перерахувати суму заборгованості на реєстраційний рахунок Військової частини А2506.

Вказаний претензійний лист було отримано Державним підприємством «Євпаторійський морський торговельний порт» 26.07.2012, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 19), однак будь-якої відповіді на нього або відповідного виконання відповідач не здійснив.

Позивач вважає, що умови договору №6 від 25.01.2012 виконані ним належним чином - послуги надано у повному обсязі, однак у порушення взятих на себе договірних зобов'язань відповідачем не сплачується вартість отриманих ним послуг за вказаним договором, у зв'язку з чим за ним утворилась заборгованість у розмірі 13434,23 грн, яка підлягає стягненню на користь Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт».

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши представлені докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

З огляду на правовідносини, які виникли між сторонами у даному спорі, та характеру їх дій, встановлено, що між Військовою частиною А2506 та Державним підприємством «Євпаторійський морський торговельний порт» виникли правовідносини, що підпадають під дію норм про договір морського буксирування.

Відповідно до ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Згідно ч. 1 ст. 13 Кодексу торговельного мореплавства України правила цього Кодексу поширюються: на морські судна - під час їх прямування як морськими шляхами, так і річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами, якщо спеціальним законодавством чи міжнародними договорами України не встановлено інше; на судна внутрішнього плавання - під час їх прямування морськими шляхами, а також річками, озерами, водосховищами та іншими водними шляхами під час здійснення перевезення із заходом в іноземний морський порт і у випадках, передбачених статтями 297 і 327 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 1 Кодексу торговельного мореплавства України, під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей. Отже, законом, який регулює порядок виконання буксирних операцій є Кодекс торговельного мореплавства України (розділ VII «Морське буксирування», статті 222 - 238 Кодексу торговельного мореплавства України).

Згідно ст. 222 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати його протягом певного часу чи для виконання маневру.

Договір морського буксирування є різновидом договору про надання послуг, що регулюється нормами глави 63 Цивільного кодексу України. Сторонами даного договору виступає власник буксира (виконавець або буксирувальник) та власник судна чи плавучого об'єкту, що буксирується (замовник або клієнт). В якості буксирувальника може виступати пароплавство, порт або пристань. В якості замовника може виступати будь-яка особа, що заінтересована в буксируванні судна чи плавучого об'єкту.

Договір морського буксирування є двостороннім, консенсуальним та оплатним договором.

Кодекс торговельного мореплавства України виділяє два види буксирування: 1) міжпортове буксирування - буксирування судна або іншого плавучого об'єкта на певну відстань, тобто від одного пункту до іншого; 2) портове буксирування - виконання маневрів судна в портових водах (в тому числі ввід в порт або вивід з порту судна).

Основним призначенням морського буксирування є доставка судна або іншого плавучого об'єкта, який не може переміщатися самостійно (наприклад, несамохідне судно або аварійне судно) від одного пункту в інший. Проте, бувають випадки, коли послуги буксиру є необхідними для надання допомоги при здійснення маневру великих судів на обмеженій акваторії порту.

Переміщення об'єктів може відбуватись не тільки шляхом їх перевезення, але й шляхом їх штовхання або тяги. За допомогою допоміжних судів в морських портах здійснюється швартування або переміщення суден від одного причалу до іншого. Такі операції називаються буксируванням.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 Цивільного кодексу України).

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи заявки Замовника від 26.01.2012 за №137 (а. с. 15) Державне підприємство «Євпаторійський морський торговельний порт» звернулось до командира Військової частини А2506 з проханням надати МБ «Коваль» для буксировки РБ 1028.

Як вже зазначалось, позивач стверджує, що часом надання ним буксирувальних послуг та, відповідно, періодом нарахування вартості наданих послуг є період часу 26.01.2012 з 10.00 до 17.00 та 29.01.2012 з 07.00 до 10.30. Обґрунтовуючи дане твердження позивач посилається на витяг з суднового журналу МБ «Ковель» НВ83 від 05.09.2011 за 26.01.2012, з якої вбачаються наступне:

07.40. Почали приготування судна до походу. Запустили СДГ-3.

07.45. Перейшли на електричне живлення від СДГ-3.

08.15. Запустили ГДГ №2.

09.05. Набрана схема руху у режимі №3.

09.49. Почали рух до причалу №1.

12.00. Встали на якір L (.) Ш=45° 19' 20 N Д=32° 59' 30 Е. Подали з юта на бак баржі 1028 буксирувальний кінець Ф200 мм + 125 мм L-120 м. На клюзе 75 м якір-цепі.

12.20. Почали вибірку якір-цепі з одночасною буксировкою баржі 1028. Судно погано слухається керма, потужності двигуна не вистачає для відриву баржі 1028 від причалу №1.

12.50. Відділи буксирувальний канат, почали повторний захід для взяття баржі 10 на буксир.

15.10. Встали на якір L (.) Ш=45° 19' 65 N Д=32° 59' 8 Е. На клюзе 75 м якір-цепі, глибина - 8 метрів, грунт - пісок. Завели буксирувальний канат на баржу 1028. Почали роботу з буксировки.

16.00. Вітер 80° - 24 м/с, буксировка.

16.47. Посилення вітру до 28 м/с, працюємо повний вперед, судно зносить до причалу №1. Віддано буксирувальний кінець на баржу 1028.

16.50. Судно некероване, якір не тримає, зніс 88°, V - 0,7 кбт.

16.53. Судно некероване, несе на ізобату 5 м.

16.54. Почали підбір якорю для затримки судна L (.) Ш=45° 19' 62 N Д=32° 59' 7 Е.

17.02. Віддано правий якір, на клюзе 75 м якір-цепі, грунт - пісок, спостерігається постійний знос уздовж ізобати 5 м у сторону Донузлавського вхідного, вітер 80° - 30 м/с, море 4б, видимість - 40 кбт, обл. - 10б.

20.00. Посилення вітру до 37 м/с - 80° знос судна уздовж ізобати 5 м.

В той же час з матеріалів справи вбачається, що на час 12.25 26.01.2012 під час виконання аварійно-рятувальних робіт МБ «Ковель» втратив хід та сів на мілину.

Даний факт підтверджується, зокрема, наявним у матеріалах справи листом від 27.01.2012 за №158 (а. с. 135), направленим Державним підприємством «Євпаторійський морський торговельний порт» Кримському транспортному прокурору у відповідь на вимогу прокурора в порядку ст. ст. 8, 20 Закону України «Про прокуратуру» від 27.01.2012 за №10-12/1 (а. с. 134). Вказаним листом порт повідомив, що морська пригода сталась у 18.20 25.01.2012 у акваторії порту Євпаторія на внутрішньому рейді о. Донузлав. Судно РБ СДП-1028 знаходилось на перестої з віддачею двох носових якорів у баласті. З настанням світлого часу доби 26.01.2012 екіпаж РБ СДП-1028 піднявся на борт судна для продовження аварійно-рятувальних робіт з залученням буксиру ВМС України «Ковель» та ЛМБ «Лукулл». Операція продовжувалась до 12.25 26.01.2012, коли під впливом вітру та хвиль МБ «Ковель» втратив хід та сів на мілину.

Також згідно довідки головного диспетчера про морську пригоду на РБ СДП-1028 (а. с. 138-141) 26.01.2012 о 10.48 ЛМБ «Лукулл» почав перехід від причалу Північної коси до ПЧ №1 для надання допомоги у роботі МБ «Ковель». Об 11.20 МБ «Ковель» встав на якір на відстані 1 кбт від ПЧ №1 Північної коси навпроти РБ СДП-1028. ЛМБ «Лукулл» знаходився у 2 кбт від МБ «Ковель» у готовності до надання допомоги. МБ «Ковель» та ЛМБ «Лукулл» почали роботу з заведення буксиру на РБ СДП-1028. О 12.25 МБ «Ковель» при спробі вибрати буксир, поданий з РБ СДП-1028, здійснив маневр уздовж причалу Держгідрографії Північної коси, намотав буксирувальний кінець на гвинт, втратив хід та був викинутий на мілину на траверзі рейдового поста «Схід-46».

Записи у судовому вахтенному журналі судна ЛМБ «Лукулл», що належить Державному підприємству «Євпаторійський морський торговельний порт», містять наступні відомості: « 11.00. =Д= Кальмар-5. Запущений Г.Д. Д.Г. відійшов для забезпечення буксирування СДП-1028. 12.30. Роботу з СДП-1028 закінчили. Почали роботу зі зняття з мілини МБ «Ковель»»

З наведених документів вбачається, що 26.01.2012 о 12.25 МБ «Ковель» був викинутий на мілину та вже не мав можливості здійснювати на користь Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» послуги з буксирування РБ СДП-1028.

Таким чином, господарський суд вважає обґрунтованим застосування для нарахування вартості наданих позивачем послуг з буксирування період часу з 07.40 до 12.40 тільки 26.01.2012, оскільки о 07.40 МБ «Ковель» розпочав підготовку судна для походу за заявкою відповідача, а у час після 12.25 МБ «Ковель» фізично не міг здійснювати такої діяльності.

Оскільки умовами договору передбачено погодинний тариф розрахунку вартості послуг, у суду не має можливості розрахувати заборгованість станом на час фактичного припинення надання послуг - 12.25, час округлено у більшу сторону, оскільки станом на 12.25 пройшла більша частини години.

Судом здійснено перерахунок заборгованості відповідача з оплати послуг за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» з урахуванням умов договору за період часу з 07.40 до 12.40 26.01.2012, який обґрунтовується матеріалами справи:

час з 07.40 до 12.40 - 5 годин;

згідно п. 4.3 договору платня за 1 годину маневрових та буксирувальних послуг - 1096, 67 грн;

5 годин х 1096, 67 грн = 5483,35 грн.

Отже, наявність заборгованості відповідача перед позивачем за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» підтверджується матеріалами справи лише у розмірі 5483,35 грн, у зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги Військової частини А2506 на вказану суму та відмовляє у задоволенні позову про стягнення з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» заборгованості у розмірі 7950,88 грн.

За період прострочки виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» (з 10.03.2012 по 01.10.2013) позивачем на суму заборгованості нарахована пеня, яка складає 2544,05 грн.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 3 статті 549 Цивільного кодексу України, передбачено, що пенею визнається неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України законом щодо окремих видів зобов'язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами частини 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов'язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», статтями 1 та 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.1 договору від 25.01.2012 №6 визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за даним договором Замовник оплачує пеню у розмірі двійної облікової ставки НБУ за кожний день затримки до повного погашення боргу.

Отже заявлений позивачем для нарахування пені період з 10.03.2012 по 01.10.2013 є обґрунтованим умовами договору від 25.01.2012 №6.

Матеріалами справи підтвердились підстави нарахування позивачем заборгованості на суму 5483,35 грн та позовні вимоги у цій частині задоволені

У зв'язку з наведеним судом здійснено перерахунок пені за заявлений позивачем період з 10.03.2012 по 01.10.2013 з урахуванням зміни ставки Національного Банку України на суму боргу 5483,35 грн, яку визнано судом обґрунтованою. Розрахунок виглядає наступним чином:

з 10.03.2012 по 22.03.2012, ставка НБУ 7,75

5483,35 х 2 х 7,75 / 365 / 100 х 13 = 30,27

з 23.03.2012 по 09.06.2013, ставка НБУ 7,5

5483,35 х 2 х 7,5 / 365 / 100 х 444 = 1000,52

з 10.06.2013 по 12.08.2013, ставка НБУ 7,0

5483,35 х 2 х 7,0 / 365 / 100 х 64 = 134,60

з 13.08.2013 по 01.10.2013, ставка НБУ 6,5

5483,35 х 2 х 6,5 / 365 / 100 х 50 = 97,65

Всього розмір пені складає 1263,04 грн.

Таким чином обґрунтованим розміром пені є 1263,04 грн, а тому суд задовольняє позовні вимоги про стягнення пені у сумі 1263,04 грн, у задоволенні вимог про стягнення 1281,01 грн пені відмовляє.

Відповідно до ч. 7 ст. 84 Господарського процесуального кодексу України в резолютивній частині рішення вказується про розподіл господарських витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Згідно ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги Військової частини А2506 задоволено частково, судові витрати по сплаті судового збору судом покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у зв'язку з чим суд відшкодовує позивачу судовий збір за рахунок Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» у розмірі 726,43 грн (розрахунок здійснено за формулою: сума задоволених позовних вимог х сума сплаченого судового збору / суму заявлених позовних вимог; 6746,39 х 1720,50/15978,28 = 726,43).

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені у судовому засіданні 08.01.2014.

Повне рішення складено 13.01.2014.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства «Євпаторійський морський торговельний порт» (97416, АР Крим, м. Євпаторія, площа Моряків, 1, код ЄДРПОУ 01125583, р/р26002000132751 ПАТ ЦБРР, МФО 384577) на користь держави в особі Міністерства оборони України (Військової частини А2506) (97491, АР Крим, м. Євпаторія, с. Новоозерне, вул. Кантура, 5, код ЄДРПОУ 22997264, р/р 35229039002089 УДКСУ в АРК м. Сімферополь, МФО 824026) суму заборгованості за договором від 25.01.2012 №6 «Про надання маневрових та буксирувальних послуг суден Військово-Морських Сил ЗСУ» у розмірі 5483,35 грн, пеню у розмірі 1263,04 грн та 726,43 грн судового збору.

3. У задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 7950,88 грн відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1281,01 грн відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Н.М. Лагутіна