Рішення

від 04.11.2013 по справі 370/1495/13-ц

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

МАКАРІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Фрунзе, 35, смт. Макарів, Київська обл., 08000, т. (04578) 5-12-39

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" листопада 2013 р. Справа № 370/1495/13-ц

Макарівський районний суд Київської області у складі:

Головуючого судді В.О. Оберемко,

при секретарі Гребінській Н.П..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Макарів Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ТОВ "Траверз-Буд", ОСОБА_3, ТОВ «Олімпік - Сервіс», 3-тя особа без самостійних вимог на предмет спору: ТОВ "ДК "Європа" про визнання договорів недійсними, стягнення збитків, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач1) та ОСОБА_2 (далі -позивач 2) звернулися до суду з позовом до ТОВ "Траверз-Буд" (далі -відповідач 1), ОСОБА_3 (далі-відпоідач2), ТОВ «Олімпік - Сервіс» (далі-відповідач3), третя особа без самостійних вимог на предмет спору ТОВ "ДК "Європа" про визнання договорів недійсними, стягнення збитків посилаючись на те, що між ними та відповідачем 2 28.05.2008 року були укладені попередні договори №341 /18, 341/18-2 купівлі-продажу земельних ділянок додатковими угодами №1 від 26.12.2008 року до попередніх договорів, а 18.02.2009 року були укладені безпосередньо договори купівлі-продажу земельної ділянки №341 /18, 341/18-2 відповідно до яких позивачі прийняли у рівних частках у власність земельні ділянки за НОМЕР_1 в розмірі 0,1469 га та 0,0036 га розташованих в АДРЕСА_1

Крім того, між позивачем1 та відповідачем 1 був укладений договір доручення на будівництво котеджу на ділянках, які позивач 1придбала у відповідача 2. Вказані договори були укладені з метою придбання котеджу у котеджному містечку "Олімпік парк", про яке позивач дізналася з реклами, розміщеної на бігбордах та з рекламного буклету, в яких було зображено котеджне містечко "Олімпік парк", що містить розвинену інженерну, побутову інфраструктуру, службу експлуатації, рекреацію, охоронну службу. Крім того, між позивачем 1 та відповідачем 3 було укладено договір на участь у витратах на утримання будинку.

Свої зобов'язання за вказаними вище договорами позивачі виконали в повному обсязі, сплативши визначену договорами суму.

Натомість, станом на час звернення до суду, бажаного результату, а саме котеджу у складі котеджного містечка "Олімпік парк", не отримали.

Вважають, що вказані вище договори були укладені внаслідок обману та мають бути визнані недійсними відповідно до ч. 1 ст. 230 ЦК України, оскільки відповідачі навмисно ввели їх в оману щодо обставин, які мають істотне значення.

Так відповідачі ввели позивачів в оману щодо природи укладених договорів, та прав і обов'язків сторін, що з нього випливають, оскільки мав укладатися договір інвестування житла відповідно до Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", а не окремі договори купівлі-продажу та будівництва житла; позивачі була введені в оману щодо ціни земельних ділянок, які ними були придбані, оскільки така ціна була значно завищеною від ринкових цін на час укладення спірних договорів; укладаючи спірні договори позивачі була введені в оману щодо наявності інженерних мереж на території котеджного містечка "Олімпік парк", які, як виявилося, відсутні; також були введені в оману щодо строків виконання робіт по будівництву котеджу та щодо якості і властивості речі (котеджу), які істотно знижують його вартість, тобто інженерної та соціальної інфраструктури котеджного містечка "Олімпік парк".

Посилаючись на вказані обставини просили визнати недійсними попередні (з додатковими угодами) та основні договори купівлі-продажу земельних ділянок, укладені позивачами з відповідачем 2, визнати недійсним договір доручення з додатковою угодою на будівництво об'єкту нерухомості - котеджу, укладений позивачем 1 з відповідачем 1, визнати недійсним договір на участь у витратах на утримання будинку укладений між позивачем 1 та відповідачем 3 та стягнути з відповідачів 1 та 2 кошти, з врахуванням ч.2 ст.230 ЦК України, у подвійному розмірі у сумі 3 649 469, 13 грн. а також стягнути з відповідачів 1,2 та 3 судові витрати.

В судовому засіданні представник позивачів вимоги підтримала, просила їх задовольнити із підстав, вказаних у позовній заяві.

Представник відповідач 1 в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позову за підстави спливу строку позовної давності, крім того, не заперечуючи факту укладення договору доручення з позивачем 1 зазначив, що відповідач 1 не залучав кошти позивачів, не брав та не міг брати на себе будь-які зобов'язання щодо управління грошовими коштами позивачів, оскільки позивачі є стороною договору підряду укладеного з приватним підприємством, представнику якого в свою чергу останніми були надані відповідні кошти.

Представник відповідача 2 проти задоволення позову заперечив повністю, просив у його задоволенні відмовити.

В обґрунтування заперечень зазначив, що відповідач 2 повністю виконав свої зобов'язання перед позивачами та не відповідає за дії чи бездіяльність інших учасників у справі, позивачі не мають жодних претензій до самої земельної ділянки.

Попередній та основний договори купівлі-продажу земельних ділянок є самостійними та повноцінними зобов'язаннями позивачів та відповідача 2, які не залежать від виконання іншими учасниками у справі своїх зобов'язань за іншими договорами. Договір доручення на будівництво об'єкта нерухомості, укладений позивачами з відповідачем1 ніяким чином не стосується прав та обов'язків, що випливають з договорів, укладених між позивачами та відповідачем 2. Договори, у яких відповідач 2 не є стороною, не створюють та не можуть створити будь-які зобов'язання для нього. Мотив укладення позивачами попереднього та основного договору купівлі-продажу земельних ділянок, на який вони вказують як обслуговування індивідуального будинку у котеджному містечку "Олімпік парк", не має значення та не впливає на дійсність цих договорів, що зазначено у ч. 1 ст. 229 ЦК України.

Крім того зазначив, що на відносини позивачів та відповідача 2 ОСОБА_3 не можуть розповсюджуватись вимоги Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", оскільки вказаний закон регулює відносини з будівництва житла і не регулює операції з землею, у той час як між ними виникли відносини щодо купівлі-продажу землі та завершились реальними правовими наслідками - земельні ділянки у встановленому договором та законом порядку були передані у власність позивачів. Факт отримання земельної ділянки у власність позивачі не заперечують.

Представник відповідача 3 належним чином повідомлений про день та час слухання справи в судове засідання не прибув, поважності причини неявки суду не повідомив, що не перешкоджає розгляду справи.

Представник третьої особи - ТОВ "ДК "Європа" в судове засідання не з'явився, причини неявки не повідомив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Заслухавши представників сторін, свідків, дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Допитані в судовому засіданні як свідки, позивачі по справі - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 пояснили суду, що мали намір придбати будинок в котеджному містечку "Олімпік парк"з розвиненою інженерною, соціальною інфраструктурою, згідно рекламного буклету та реклами на біг-бордах. На думку, позивачів, відповідачі мали укласти з ними єдиний договір інвестування будівництва, натомість уклали різні за своєю природою та змістом договори. До укладення спірних договорів, позивачі приїздили на територію котеджного містечка "Олімпік парк"та були обізнані щодо стадії його готовності. При підписанні спірних договорів усвідомлювали, що укладають окремі договори купівлі-продажу земельної ділянки, договір доручення будівництва та договір на участь у витратах на утримання будинку. На момент звернення до суду котеджне містечко не збудоване, а позивачі позбавлені того, на що розраховувала при укладенні спірних договорів. Позивачі не погодилась би укладати оспорювані ними договори, якби знали, що котеджне містечко не буде побудовано.

Судом достовірно встановлено , що між позивачем 1, позивачем 2 та відповідачем 2 28.05.2008 року був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 /18 (далі - попередній договір, а.с.30-33) з додатковою угодою від 26.12.208 року (а.с.46) .відповідно до якої п.1,11 попереднього договору № 341 /18 викладено в новій редакції та 18.02.2009 року договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 /18 (далі - основний договір, а.с. 47-50), за якими позивачі придбали у відповідача 2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1469 га, номер земельної ділянки за генеральним планом забудови НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222782600:07:010:0071, що належала відповідачу 2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 089959, виданого 05.02.2007 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010700600085.

Продаж вчинено за домовленістю сторін за 680760,31 грн.

Як попередній договір, додаткова угода до попереднього договору так і основний договір, укладені між позивачами та відповідачем 2 були посвідчені нотаріусом та зареєстровані в реєстрі.

Між позивачем 1, позивачем 2 та відповідачем 2 28.05.2008 року був укладений попередній договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 /18-2 (далі - попередній договір, а.с. 38-41) з додатковою угодою від 26.12.208 року (а.с.45) відповідно до якої п.1,11 попереднього договору № 341 /18-2 викладено в новій редакції та 18.02.2009 року укладено основний договір купівлі-продажу земельної ділянки № 341 /18-2 (далі - основний договіра.с. 51-54), за якими позивачі придбали у відповідача 2 земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,0036 га, номер земельної ділянки за генеральним планом забудови НОМЕР_1, цільове призначення для будівництва та обслуговування жилого будинку та господарських споруд, кадастровий номер 3222782600:07:010:0076, що належала відповідачу 2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 089972, виданого 05.02.2007 року та зареєстрованого в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю № 010700600089.

Продаж вчинено за домовленістю сторін за 16683,03 грн.

Як попередній договір, додаткова угода до попереднього договору так і основний договір, укладені між позивачами та відповідачем 2 були посвідчені нотаріусом та зареєстровані в реєстрі.

Зазначені договори є чинними, жодна із сторін у встановленому законом порядку вказані договори не оспорювала, як не оспорювала і окремі їх умови.

Умови зазначених вище договорів сторони виконали в повному обсязі, а саме, позивачі сплатила в повному обсязі вартість земельних ділянок, а відповідач 2 передав позивачам обумовлені договорами земельні ділянки, що не заперечувалося представниками сторін в судовому засіданні.

Крім того, між позивачем 1 та відповідачем 1 28.05.2008 року було укладено договір доручення №18/341 (59-70), відповідно до умов якого відповідач 1 від імені та за рахунок позивача зобов'язалося вчинити певні юридичні дії, а саме: оформити дозвільну документацію на початок будівництва; організувати будівництво об'єкту нерухомості; після завершення будівельних робіт щодо спорудження об'єкту нерухомості надати довірителю документи, необхідні для послідуючого оформлення його у власність; здійснити відповідні розрахунки пов'язані з виконанням умов даного договору (п. 1.1 вказаного договору).

Пунктом 1.2 договору доручення визначено, що об'єктом нерухомості є котедж (індивідуальний житловий будинок), будівництво якого буде здійснюватись за адресою: АДРЕСА_1. Номер земельної ділянки за викопіюванням з генерального плану забудови НОМЕР_1.

Початок будівництва об'єкту нерухомості - травень 2008 року, завершення будівництва - травень 2009 року. Вартість об'єкту нерухомості за договором - 552 518,87 грн. (п. 1.3.1, 1.3.2, 1.5 договору). Відповідно до додаткової угоди №1 від 28.05.2008 року з додатком до договору доручення №18/341 (а.с.76 -80) сторони дійшли згоди продовжити строки завершення будівництва об'єкту нерухомості та виконання доручення повіреним до 30.04.2010 року та дійшли згоди щодо збільшення розміру винагороди повіреного. Проте, відповідач 1 не залучав кошти позивачів, не брав та не міг брати на себе будь-які зобов'язання щодо управління грошовими коштами позивачів, оскільки позивачем 1 було укладено договір №24-09/10 на виконання підрядних робіт від 24.09.2010 року (а.с.81-83) укладених між позивачем 1 та ПП «м -РЕАЛ» (далі -підрядник) та додаткової угоди №1 (а.с.84-86) до даного договору, яка є невід'ємною частиною цього договору, представнику якого позивачем 1 в свою чергу були надані відповідні кошти (підтверджується розписками, а.с. 96-101); виконання робіт вищевказним підрядником підтверджується актом здачі прийняття виконаних робіт по будівництва котеджу НОМЕР_1 (а.с.95).

28.05.2008 року між позивачем 1 та відповідачем 3 ТОВ «Олімпік -Сервіс» укладено договір на участь у витратах на утримання будинку (а.с.71-74) з додатковою угодою №1 до даного договору.

Вирішуючи вимоги за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 щодо недійсності оспорюваних ними договорів, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним.

Згідно із ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Вимоги, встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України, встановлюють умови дійсності угод. Такими умовами є:

- зміст правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам;

- необхідний обсяг цивільної дієздатності особи, яка вчиняє правочин;

- волевиявлення учасника правочину, яке має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним;

ЦК України встановлює презумпцію правомірності правочину, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 ЦК України).

Натомість недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена як будь-якою заінтересованою особою, так і суд з власної ініціативи може застосувати такі наслідки.

Правочини, укладені внаслідок обману, є правочини з дефектом волі сторони, оскільки у сторони, яка діяла під впливом обману, внутрішня воля сформувалася невірно під впливом хибних відомостей про обставини правочину, спричинених діями інших осіб.

Наслідки укладення таких правочинів встановлені у ст. 230 ЦК України.

Так, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Обставини, які мають істотне значення визначені у ч. 1 ст. 229 цього Кодексу. Так вказана норма передбачає, що істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка ж щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Під обманом слід розуміти навмисне введення в оману однією стороною правочину іншої сторони з метою вчинення правочину. Обман - це певні винні, навмисні дії сторони, яка намагається запевнити іншу сторону про такі властивості й наслідки правочину, які насправді наступити не можуть. При обмані наслідки правочину, що вчиняється, є відомими й бажаними для однієї зі сторін. Встановлення наявності умислу у недобросовісної сторони ввести в оману другу сторону, щоб спонукати її до укладення правочину є неодмінною умовою кваліфікації недійсності правочину за ст. 230.

Обман може відбуватися як у вигляді активної поведінки або повідомлення про будь-які обставини, яких насправді немає (повідомлення недостовірних відомостей про предмет договору, надання підробних документів про право власності на продавану річ, про право на вчинення такого правочину), так і у вигляді свідомого замовчування обставин, які можуть перешкодити укладенню правочину.

Вирішуючи вимоги щодо визнання недійсними попередніх та основних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, укладених між позивачами 1 та 2 та відповідачем 2 суд вважає, що у їх задоволенні слід відмовити з огляду на наступне.

Позивачі, вимагаючи визнати недійсними вказані договори, на виконання вимог ст. 60 ЦПК України не довели належними та допустимими доказами факт умисної поведінки відповідача 2 щодо введення їх в оману про обставини, які мають істотне значення, а саме щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Предметом цих договорів були земельні ділянки як самостійний об'єкт цивільного обороту.

У відповідності до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому в силу ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В даному випадку були укладені попередні договори купівлі-продажу земельних ділянок № 341 /18 та №341 /18-2 від 28.05.2013 року з додатковими угодами від 26.12.2008 року та договори купівлі-продажу земельних ділянок № 341 /18 та №341 /18-2 від 18.02.2009 року, за якими позивачі придбала у відповідача 2 земельні ділянки за адресою: АДРЕСА_1. Позивачі не мають жодних претензій до самої земельної ділянки. Згідно з умовами попередніх договорів за чкими відповідач 2 був зобов'язаний укласти основний договір, а згідно основного договору останній взяв на себе єдине зобов'язання - передати позивачам у власність земельні ділянки. Взяті на себе зобов'язання відповідач 2 перед позивачами виконав, що не заперечувалося останніми.

Жодних інших умов, які б стосувалися котеджного містечка "Олімпік парк"вказані договори не містили. Будь-яких інших зобов'язань, крім тих, що передбачені попередніми договорами та основними договорами, відповідач 2 перед позивачам не має, в тому числі, по будівництву будинку на цих земельних ділянках та/або котеджного містечка навколо.

Щодо твердження позивача , що договір доручення на будівництво об'єкта нерухомості, укладений позивачами з ТОВ "Траверз-Буд", нібито є частиною попередніх та основних договорів купівлі - продажу землі, то таке твердження є необгрунтованим та спростовується самими договорами, які є різними за природою, змістом, правами та обов'язками, що з них виникають.

Що ж до посилання позивачів на те, що причиною, яка обумовила придбання зазначених земельних ділянок є обслуговування індивідуального будинку у котеджному містечку "Олімпік парк", то суд вважає, що це є мотивом, тобто внутрішнім спонукання особи до здійснення правочину, та не має істотного значення. За таких умов мотиви, якими керувався позивач, укладаючи договори купівлі-продажу земельних ділянок, не є підставами для визнання вказаних договорів недійсними.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачі укладаючи як попередні так і основні договори купівлі - продажу земельних ділянок усвідомлювала їх природу, права і обов'язки сторін, що з них випливають, мали можливість з ними ознайомитися до їх підписання, а більше того нотаріус мав роз'яснити як природу посвідчуваних договорів так і права та обов'язки. що з них випливають, підписані позивачем договори не містять будь-яких умов щодо "Олімпік парку", ціна земельних ділянок, які нею були придбані, була визначена договором за згодою сторін.

Отже відсутність факту введення позивачів в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення попередніх та основних договорів купівлі-продажу земельних ділянок, виключають можливість визнання їх недійсними з заявлених позивачем підстав.

Що ж до вимог про визнання недійсним договору доручення, укладеного між позивачем та ТОВ "Траверз-Буд", суд вважає, що вони також не підлягають задоволенню з огляду на наступне . Як встановлено судом, між позивачем 1 та відповідачем 1 дійсно було укладено договір дорученя з відповіднами змінами, проте, відповідач 1 не залучав кошти позивачів, не брав та не міг брати на себе будь-які зобов'язання щодо управління грошовими коштами позивачів, оскільки позивач 1 є стороною договору підряду укладеного з приватним підприємством, представнику якого в свою чергу останніми були надані відповідні кошти. Виконання робіт вищевказним підрядником підтверджується актом здачі прийняття виконаних робіт по будівництва котеджу НОМЕР_1

Твердження позивача, що укладення договору доручення відбулося за вимогою відповідача 2 оскільки в попередньому договорі купівлі-продажу землі містилась норма, за якою продавець земельної ділянки мав право відмовитись від укладення основного договору, якщо покупець не виконає зобов'язань щодо укладення договору доручення із ТОВ "Траверз-Буд", не є обґрунтованими, оскільки попередні договори не містили в собі обов'язку позивача укласти договір доручення. Тобто право продавця не кореспондувалося із обов'язком покупця, і застосовувати це право чи ні, це був би вибір продавця.

Щодо посилань позивачів на те, що його було введено в оману при укладенні спірних договорів, оскільки те, що вони отримали за спірними договорами не відповідає рекламному буклету, яка була надана позивачу, слід зазначити наступне.

Як передбачено ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Суд вважає, що ілюстрована книжка -реклама не має сили правочину, який передбачає зобов'язання відповідачів побудувати котеджне містечко.

У письмовій формі належить вчиняти правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу (ч. 1 ст. 208 ЦК України).

При цьому недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами.

Згідно ч. 1 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або у кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частина 1 ст. 207 ЦК України передбачає, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Ілюстрована книжка - реклама не містить а ні підписів відповідачів, а ні їх печаток.

Позивач не надав суду першої інстанції будь-який документ, лист, телеграму, якими він обмінявся зі сторонами та які б передбачали зобов'язання відповідачів побудувати котеджне містечко в АДРЕСА_1

Отже відсутність факту введення позивача в оману щодо обставин, які мають істотне значення для укладення договору доручення виключає можливість визнання його недійсним з заявлених позивачем підстав.

Суд не погоджується з посиланням позивача на те, що на його відносини з відповідачами поширюються вимоги Закону України "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю", оскільки згідно ст. 1 цього Закону він встановлює загальні принципи, правові та організаційні засади залучення коштів фізичних і юридичних осіб в управління з метою фінансування будівництва житла та особливості управління цими коштами, а також правові засади та особливості випуску, розміщення та обліку сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. Відповідачі не здійснювали залучення коштів в управління з метою фінансування будівництва, а також не здійснювали випуск, розміщення та облік сертифікатів фондів операцій з нерухомістю. Відносини сторін регулюються виключно Цивільним кодексом України та Земельним кодексом України.

Укладення єдиного договору фінансування будівництва житла не є можливим у даному випадку, оскільки власники земельних ділянок є фізичними особами, не мають і не можуть мати ліцензій на будівельну діяльність, а тому не могли би забезпечити будівництво котеджу для позивача. А з іншого боку ТОВ "Траверз-Буд"не є фінансовою установою, а також не могло би укласти такий договір, оскільки не було власником земельних ділянок.

Крім того, посилання позивачів на ЗУ «Про захистт прав споживачів» на думку суду є некоректним, оскільки даний закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, так як відповідач 1 згідно укладеного договору дорученя кошти позивачів не залучав, договір підряду позивачами було укладено з приватним підприємством, будь-яких претензій до придбаної у відповідача 2 земельної ділянки позивачі також не мають.

Крім того, відповідачем 1 було заявлено клопотання щодо застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, проте, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову необхідно відмовити в зв'язку з його необгрунтованістю позивачами.

Інші вимоги за позовом судом відхиляються, позаяк вони є похідними від вимог про визнання недійсними правочинів.

Враховуючи викладене, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України у разі відмови в позові судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Суд також вважає, що чинність заходів забезпечення позову необхідно залишити чинною до моменту набрання рішенням суду законної сили.

Керуючись ст.ст. 15-16, 202-204,207, 215, 229-230, 509, 655 ЦК України, ЗУ «Про захист прав споживачів», ст.ст. 15, 60, 79, 88, 209, 212-215, 223 ЦПК України, суд -

в и р і ш и в:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Макарівський районний суд Київської області, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.О.Оберемко