Постанова

від 26.02.2009 по справі 2-а-2486/08

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 год. 00 хв.                                                          

м. Черкаси

26

лютого  2009 р.

                       Справа № 2-а-2486/08

За

позовом 

ОСОБА_1

до

Міністерства

праці та соціальної політики України, 

Міністерства фінансів України, 

Головного управління державного казначейства України у Черкаській

області Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної

державної адміністрації Черкаський центр по нарахуванню та здійсненню

соціальних виплат

про

виплату

допомоги на оздоровлення

               Суддя Новікова Т.В.

            Секретар Комишна О.М.

   за участю

представників сторін:

позивача -ОСОБА_1

позивача - представник ОСОБА_2 (за дов. №293 від 31.12.2008р.),

відповідача- не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

       Позивач звернувся до

Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом від

08.12.2008р. до Міністерства праці та соціальної політики України,  Міністерства фінансів України, Головного

управління державного казначейства України у Черкаській області про виплату

допомоги на оздоровлення у розмірі 

1690грн., а саме 740грн. -  за

2007р. та 950грн. за 2008р., тобто двох мінімальних заробітних плат, як

учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи внаслідок

Чорнобильської катастрофи. В обґрунтування позовних вимог позивач, з посиланням

на  ст. 48 Закону України «Про статус та

соціальний захист громадян, які 

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р.

№796-ХІІ, рішення  Конституційного Суду

України від  22.05.2008р. № 10-Рп/2008,

вважає що відповідачем порушено його право на отримання одноразової компенсації

у  встановленому  законом розмірі,  як учаснику ліквідації наслідків аварії  на ЧАЕС.

           Під час судового засідання

позивач підтримав позовні вимоги.              

           Представники відповідачів

до зали судового засідання не з'явилися, однак направили заперечення: від

Міністерства фінансів України від 26.12.2008р. за №31-28030-02-2-26/45869, від

Міністерства праці та соціальної політики України від 25.12.2008р. №

1155/20/112-08, від Головного управління Державного казначейства України в

Черкаській області від 26.01.2009р. №29/14-Ю, в якому відповідачі просять

відмовити у позові за відсутністю порушення прав позивача, щодо виплати

зазначеної допомоги.  

           Ухвалою суду від

06.02.2009р. виключено з переліку відповідачів Міністерство праці та соціальної

політики України, Міністерство фінансів України, Головне управління державного

казначейства України у Черкаській області та залучено в якості відповідачів

Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Головного управління праці

та соціального захисту населення Черкаської обласної державної адміністрації та

Головне управління праці та соціального захисту населення Черкаської обласної

державної адміністрації.

     Представники відповідачів до

зали судового засідання не з'явились, заперечень на

адміністративний позов не надали, хоча належним чином повідомлені про час та

дату судового засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи витягом

з реєстру доданного до матеріалів справи на відправлення простої кореспонденції

від 23.02.2009р.(а.с.41).

      Відповідно до ч.4, ст. 128КАС

України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних

повноважень, належним чином повідомленого про час і місце судового розгляду,

без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд

справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній

доказів.

       Розглянувши подані позивачем та відповідачем

документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на

яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для

розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про  наявність підстав для  задоволення позову з огляду на наступне.

      З матеріалів справи вбачається,

що позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, є особою, яка постраждала

внаслідок  Чорнобильської катастрофи

відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1, виданого Черкаською

облдержадміністрацією 23.09.2005р., має 1 категорію та відповідно до вкладки до

посвідчення НОМЕР_2, являється учасником ліквідації  наслідків 

аварії на Чорнобильській  АЕС,

інвалід ІІІ групи з 04.10.2005р. внаслідок захворювання пов'язаного з

виконанням обов'язків по ліквідації аварії на ЧАЕС.

      На звернення позивача до Центру

по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про донарахування та виплату

щорічної допомоги на оздоровлення як учаснику ліквідації наслідків аварії на

ЧАЕС, відповідач, в листі від 27.10.2008р. №2466/02, послався на  належну 

виплату одноразової компенсації 

позивачеві відповідно до  Закону

України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи»  призначеної

як допомогу на оздоровлення за 2005-2008 роки у розмірі   - 100грн.00коп. за кожний рік (а.с.11).

      Позивач не погодився з

відповіддю Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат та звернувся

до суду за захистом порушеного права.

      Розглянувши

подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення

позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких

ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду

справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про  наявність підстав для задоволення позову з

огляду на наступне.     

     Згідно з абз. 2 ч. 4 ст. 48

Закону України "Про соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок

Чорнобильської катастрофи" позивач, як учасник ліквідації наслідків аварії

на Чорнобильській АЕС, який став інвалідом ІІІ групи внаслідок Чорнобильської

катастрофи, має право на одноразову компенсацію учасника ліквідації наслідків

аварії на Чорнобильській АЕС.

      Статтею 15 вищезазначеного

Закону визначено, що підставами для визначення статусу учасника ліквідації

наслідків на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що

підтверджено відповідними документами.

      Як вбачається з довідки №163

від 09.03.1992р. наявної в матеріалах справи (а.с. 9) позивач брав участь в

ліквідації наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС в період з 06.06.86р. по

25.06.86р..                             

      Постановами Кабінету Міністрів

України № 836 від 26.07.1996 та № 562 від 12.07.2005 були передбачені розміри

допомоги для визначених категорії громадян, до яких належить позивач.

           Відповідно до ч. 2 ст. 19

Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією

та законами України.

       Як свідчать фактичні обставини

справи, позивачу за відповідні періоди здійснені виплати у значно менших

розмірах, ніж було встановлено у законі, тобто було виплачено допомогу лише

частково.     

     При вирішенні даного

адміністративного спору суд враховує рішення Конституційного Суду України про

соціальні гарантії громадян від 09.07.2007 № 6-рп/2007, в якому були визначені

такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними) окремі

положення Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", зокрема

це стосується ст. 48 Закону України "Про соціальний захист громадян, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

В пункті 4 Рішення, Конституційний Суд України додатково

зазначив, що його рішення має преюдиціальне значення, тобто є таким, що не

потребує доказів при прийняті рішень для судів загальної юрисдикції при  розгляді ними позовів.

Суд звертає увагу сторін на те, що реалізація особою

права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних

та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів

національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних

асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів як на

причину невиконання своїх зобов'язань судом не приймається до уваги. Так,

наприклад, у справі “Кечко проти України” Європейський Суд з прав людини

констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки

органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину

невиконання своїх зобов'язань.  

Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права

на отримання надбавки до пенсії основані на принципі юридичної визначеності.

Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного

нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян,

закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Суду ЄС у

справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office)

принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу

покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання

містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.

Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності

держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення

зобов'язань для запобігання відповідальності. При цьому, якщо держава чи орган

публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання допомоги

на оздоровлення особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи,

така держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони

відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без

завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки

схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення

обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом

публічної влади такої політики чи поведінки. 

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від

11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного

довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби,

які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для

задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні

показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність,

величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак,

змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними

правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і

свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або

кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання

прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала

внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона наділена державою певним правовим

статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального

захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у

відповідному розмірі.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на

себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень цих

осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний

правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується

наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які

постраждали і є інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно зі статтею 22 Конституції України конституційні

права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових

законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та

обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно зі статтею 64 Конституції України конституційні

права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків,

передбачених Конституцією України.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Конституції України - права і

свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності

держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і

забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

           Згідно ч. 1, 2 ст. 71 КАС

України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її

вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В

адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності

суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого

рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову.

Відповідачі не надали суду достатніх беззаперечних

доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.

Згідно п.п.3.3 п.3 Наказу Міністерства праці та

соціальної політики України від 25.04.2006 № 147 «Про затвердження Типового

положення про центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат» (далі -

Положення), головним завданням центру є здійснення контролю за правильністю

призначення, перерахунку, нарахування і виплати всіх видів соціальної допомоги,

інших грошових виплат, тобто центр 

забезпечує  реалізацію державної

політики у сфері соціального захисту та обслуговування населення, надання

соціальної допомоги громадянам, які потребують підтримки з боку держави;

підготовка документів на виплату всіх видів соціальної допомоги, житлових

субсидій у готівковій формі на придбання твердого і рідкого пічного палива та

скрапленого газу, компенсаційних виплат інвалідам, виплат громадянам, які

постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших грошових виплат;

здійснення контролю за правильністю призначення, перерахунку, нарахування і

виплати всіх видів соціальної допомоги, інших грошових виплат.

З викладеного вбачається, що Головне управління праці та соціального захисту населення

Черкаської обласної державної адміністрації відповідальне за нарахування та

перерахування Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат коштів для

виплати одноразової допомоги на оздоровлення громадянам, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи, а

Центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат,  відповідальний безпосередньо за виплату таких

коштів.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС

України в судовому засіданні 26.02.2009р. проголошено вступну та резолютивну

частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 03.03.2009р.,

про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини

постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 94 Кодексу

адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено

частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до

задоволених  вимог, а відповідачу -

відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивач, як інвалід-ліквідатор аварії на Чорнобильській

атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст. 9, 69-71, 94, 97,128, 158-163 КАС

України, Черкаський окружний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1.Адміністративний позов задовольнити повністю.

            2.Визнати протиправною

бездіяльність Головного управління праці та соціального захисту населення

Черкаської обласної державної адміністрації, Центру по нарахуванню та

здійсненню соціальних виплат Черкаської 

облдержадміністрації.

3.Зобов'язати Головне управління праці та соціального захисту населення

Черкаської обласної державної адміністрації, Центр по нарахуванню та здійсненню

соціальних виплат Черкаської 

облдержадміністрації здійснити

перерахунок та виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати

сумою одноразової допомоги на оздоровлення ОСОБА_1за 2007р. та 2008р., як

постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи  першої категорії, інваліду ІІІ групи,

відповідно до  ст. 48 Закону України

«Про  статус та  соціальний захист громадян, які постраждали

внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991р. № 796-ХІІ. 

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає

законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження,

встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної

інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за

правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд

першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом

двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без

попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у

строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя

Т.В.Новікова

Повний текст постанови виготовлений 03.04.2009р.