Постанова

від 06.07.2009 по справі 2-а-2486/08

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ 

АДМІНІСТРАТИВНИЙ  СУД

П

О С Т А Н О В А

І

М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

06 липня

2009 року        

Судова

колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого       - 

Джабурія О.В.

суддів                 -  Крусяна А.В.

                                -  Шляхтицького О.І.

при секретарі     - 

Філімович І.М.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за  апеляційною скаргою Державної податкової

інспекції у Приморському районі м. Одеси на постанову Одеського окружного

адміністративного суду від 27 вересня 2007 року по справі за адміністративним

позовом Приватного підприємства «Фірми «Оріон» до Державної податкової

інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування податкового

повідомлення-рішення від 16.06.2007 року №0013012310/0 щодо визначення

податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 233 019

грн., з яких 155 346 грн. - за основним платежем та 77 673 грн. - за штрафними

(фінансовими) санкціями,

В

С Т А Н О В И Л А :

У червні

2007 року ПП «Фірма «Оріон» звернулася до суду з адміністративним позовом до

Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про скасування

податкового повідомлення-рішення від 16.06.2007 року №0013012310/0 щодо

визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній

сумі 233 019 грн., з яких 155 346 грн. - за основним платежем та 77 673 грн. -

за штрафними (фінансовими) санкціями.

Ухвалою

господарського суду Одеській області від 06.07.2007 року відмовлено у прийнятті

адміністративного позову з підстав непідсудності даного спору господарському

суду відповідно до ч.1 п.1 ст. 62 ГПК України та розділу VII «Прикінцевих та

перехідних положень» КАС України.

16.07.2007

року вищезазначений позов надійшов до Одеського окружного адміністративного

суду. У позовній заяві та уточненні до позову позивач просив суд скасувати

податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Приморському

районі м. Одеси від 16.06.2007 року №0013012310/0 щодо визначення суми

податкового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 233 019

грн., з яких 155 346 грн. - за основним платежем та 77 673 грн. - нараховані

штрафні (фінансові) санкції.

В

обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність виключення

відповідачем зі складу податкового кредиту позивача суми податку на додану

вартість у загальному розмірі 155 346 грн., що була сплачена позивачем у складі

вартості наданих ТОВ «Будівельний світ» та ТОВ «Моя оселя» - послуг.

Представник

відповідача заперечував проти позову на підставах, зазначених у письмовому

відзиві на позов, вважає, що у позивача немає підстав звертатись з позовом до

відповідача та визнавати акт Державної інспекції по контролю за цінами в

Одеській області недійсним, у своїх запереченнях посилається на роз'яснення

Президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35. Крім

того він посилався на правомірність винесеного податкового повідомлення-рішення

щодо донарахування позивачу податку на додану вартість та штрафних фінансових

санкцій на загальну суму у 233 019 грн., у зв'язку з порушенням позивачем пп.

7.2.4 п. 7.2., пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п.п. 9.8 ст. 9 п. 10.3 ст. 10 Закону

України «Про порядок на додану вартість», п.п. 17.1.3 п. 17.1 Закону України

«Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та

державними цільовими фондами», та просить суд відмовити у задоволенні позовних

вимог ПП «Фірми «Оріон» повністю.    

Постановою

Одеського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2007 року

адміністративний позов задоволено; податкове повідомлення-рішення Державної

податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси від 16.06.2007 року №0013012310/0

скасовано.

Державна

податкова інспекція у Приморському районі м. Одеси подала апеляційну скаргу на

вищезазначену постанову, в якій вказується, що постанова Одеського окружного

адміністративного суду від 27 вересня 2007 року винесена з порушенням норм

матеріального та процесуального права.

Розглянувши

матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши

законність і обґрунтованість судового рішення, судова колегія вважає, що

апеляційна скарга підлягає задоволенню, з таких підстав.

Колегією

суддів встановлені наступні обставини.

ДПІ у

Приморському районі м. Одеси була проведена позапланова виїзна документальна

перевірка ПП "Фірма "Оріон" з питань взаєморозрахунків з TOB

"Будівельний світ" та TOB "Моя оселя" за період листопад

2005р. - січень 2007 р. За результатами перевірки було складено акт від

06.06.2007 р. №4750/23-10/21035687, на підставі якого було прийнято оскаржуване

податкове повідомлення-рішення від 16.06.2007 р, яким позивача зобов'язано

сплатити зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі 233019,00 грн., в

тому числі: основний платіж 155345,00 грн., штрафні санкції 77073,00 грн.

В ході

перевірки взаєморозрахунків ПП "Фірма "Оріон" з TOB

"Будівельний світ" було встановлено, що відповідно до рішення Суворовського

районного суду м. Одеси від 19.12.2006р. у справі №2-6959/06 за позовом ДПА в

Одеській області до ОСОБА_1, TOB "Будівельний світ" про визнання

недійсними установчих документів, визнано недійсним статут TOB

"Будівельний світ" з моменту реєстрації, а саме з 12.09.2005 р.,

визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість

з моменту видачі, а саме з 07.10.2005 р. Рішенням апеляційного суду Одеської

області рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 19.12.2006 р. у справі

№2-6959/06 було скасовано.

Згідно акту

ДПІ у Суворовському районі м. Одеси від 10.01.2007 р. №480/29-02 про анулювання

реєстрації платника податку на додану вартість TOB «Будівельний світ» код

33722448 датою анулювання реєстрації є 07.10.2005 р.

Позивачем не

було надано доказів стосовно скасування зазначеного акту.

В ході

перевірки взаєморозрахунків ПП "Фірма "Оріон" з TOB "Моя

оселя" встановлено, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від

19.12.2006 р. визнано недійсним статут TOB "Моя оселя" з моменту його

реєстрації, визнано недійсним свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ з моменту

його видачі, а саме з 07.10.2005 р.

Актом ДПІ у

Суворовському районі м. Одеси від 10.01.2007 р. №636/29-047 про анулювання

реєстрації платника податку на додану вартість TOB "Моя оселя" датою

анулювання реєстрації є 07.10.2005 р.

Відповідно

до вироку Приморського районного суду м. Одеси від 05.04.2007 р. у справі за

звинуваченням ОСОБА_1, останній фінансово-господарську діяльність на TOB

"Будівельний світ", TOB "Моя оселя" не здійснював, ніяких

документів фінансово-господарської діяльності не підписував.

З'ясувавши

обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції

дійшов до висновку про необхідність задоволення позову.

Вимогами ч.

1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є

захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних

осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної

влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб,

інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі

законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з

вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути

оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень,

крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи

законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Виходячи з

положень зазначених вище законів, Кодексу та з контексту Конституції України

можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного

законодавства України є розширення сфери судового захисту, у тому числі

судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи

бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Задовольняючи

позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що датою виникнення у

позивача права на податковий кредит по ПДВ є дата отримання виписаних TOB

"Будівельний світ" та TOB "Моя оселя" позивачу податкових

накладних. Таким чином, виходячи з приписів п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону

України "Про податок на додану вартість", лише відсутність податкової

накладної позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту

сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням

товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Також відповідачем не спростовано доводи позивача про те, що на момент

здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнала

обґрунтованість віднесення позивачем до податкового кредиту сум ПДВ, TOB

"Будівельний світ" та TOB "Моя оселя" знаходилися в ЄДРПОУ,

а також мали свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ.

Проте, з висновками

суду першої інстанції про задоволення вимог позивача погодитися не можна.

Судова

колегія приймає до уваги доводи апеляційної скарги про те, що постанова суду

першої інстанції, прийнята без врахування вимог п.п.7.2.4 п. 7.2 ст. 7, п. 9.6

ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", п.2, п.5, п.

18 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого наказом

ДПА України від 30.05.1997 р. №165, ст.ст.86, 122 КАС України.

Відповідно

до вимог п.п. 7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану

вартість" від 03.04.97 р. № 168/97-ВР "право на нарахування податку і

складання податкових накладних надається виключено особам, зареєстрованим як

платник податку в порядку, передбаченим ст. 9 вказаного Закону...". Згідно

вимогам п. 9.6 ст.9 Закону № 168/97 свідоцтво про реєстрацію діє до дати його

анулювання. Згідно вимогам п. 10.3 ст.10 Закону №168/97 правила податкового

обліку встановлюється центральним податковим органом України.

Згідно

вимогам п.2 "Порядку заповнення податкової накладної", затвердженого

наказом ДПА України від 30.05.1997 р. №165, зареєстрованого в Міністерстві

Юстиції України 23.06.97 р. за № 233/2037: "...Податкову накладну складає

особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно

індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість...".

Згідно вимогам п.5 "Порядку заповнення податкової накладної"

податкова накладна вважається недійсною у разі заповнення її особою, яка не

зареєстрована як платник податку на додану вартість. Пунктом 18 "Порядку

заповнення податкової накладної" встановлено, що всі складені примірники

податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку

здійснювати поставку товарів, та скріплюються печаткою такого платника податку

- продавця.

Згідно

вимогам п.4 Положення "Про реєстр платників податку на додану

вартість", затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79,

зареєстрованого в Міністерстві Юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429

використання індивідуального податкового номера, наданого при реєстрації, є

обов'язковим при оформленні й користуванні всіма видами документів, які

пов'язані з розрахунками при придбанні товарів облікам, звітності про податок

на додану вартість, оформленні податкового кредиту.

Колегія

суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що TOB

"Будівельний світ" та TOB "Моя оселя" після 07.10.2005р. не

зареєстровані як платники ПДВ. Після 07.10.2005р. свідоцтва про реєстрацію

платника ПДВ не отримували, індивідуальний податковий номер підприємствам не

присвоювався.

Згідно

вимогам п.п.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону №168/97 не підлягають включенню до складу

податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з

придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними

деклараціями.

У разі коли

на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми

податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не

підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе

відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством,

нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим

підпунктом документами.

Пунктами 1,

2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні» №996-ХІV від 16.07.99 р. передбачено, що підставою для бухгалтерського

обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти

здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під

час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо

після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі

первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та

зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних

носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату

і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст

та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади

осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її

оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати

особу, яка брала участь у здійсненні господарської.

Таким чином

колегія суддів доходить висновку про те, що судом першої інстанції порушено

вимоги ст. 86 КАС України, а саме не повно, не всебічно та не об'єктивно

розглянуто обставини справи.

Відповідно

до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких

ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про

протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та

надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує

проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних

повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Оскільки

висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи і, крім того,

судом порушено норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення

справи, ухвалене судове рішення на підставі п.п. 3 та 4 ч. 1 ст. 202 КАС

України підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у

задоволенні позову.

Керуючись

ст.ст. 195, 196; п.3 ч.1 ст. 198; п.п. 3, 4 ч.1 ст. 202; ч.2 ст. 205; ст. 207;

ч.5 ст. 254 КАС України, судова колегія, -

П

О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну

скаргу Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси

задовольнити, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27

вересня 2007 року скасувати, постановити по справі нову постанову, якою

відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Фірми

«Оріон» до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси про

скасування податкового повідомлення-рішення від 16.06.2007 року №0013012310/0

щодо визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість у

загальній сумі 233 019 грн., з яких 155 346 грн. - за основним платежем та 77

673 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постанова

апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути

оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України

протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду

апеляційної інстанції.

Повний текст

постанови виготовлений 10.07.2009 року.

Головуючий:

Суддя:

Суддя: