Постанова

від 30.10.2013 по справі 804/13170/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 жовтня 2013 р. Справа № 804/13170/13-а Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: судді Борисенко П.О., при секретарі судового засідання - Сергієнка В.Ю., за участю представника позивача - Баден О.В., представників відповідача - Драган Ю.І. та Макушенцевої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів про визнання дій протиправними та скасування податкових повідомлень- рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів, в якому просить:

- визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо встановлення в Акті від 04.07.2013 року № 2/21.3-00659101 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» фактів порушення ст.ст. 135, 137, 138, 139, 198 Податкового кодексу України у фінансово-господарських взаємовідносинах Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з ТОВ «Тріа Грандіс» (код 33249523) у вересні 2012 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000711410 від 18.07.2013 року;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000721430 від 18.07.2013 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі Акту від 04.07.2013 р. № 2/21.3-00659101. Висновки відповідача в Акті від 04.07.2013 р. № 2/21.3-00659101 зроблено на підставі Акту перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» від 26.12.2012 № 5154/22-2/3324952. Використання зазначеного Акту перевірки як доказу нереальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Тріа Грандіс» є протиправним, оскільки позивачем під час перевірки були надані всі необхідні первинні документи для підтвердження фактичного здійснення господарських операцій. Законодавством України не передбачено відповідальність одного платника податків за невиконання його контрагентом податкових зобов'язань. Тому, висновки відповідача, що товар було придбано позивачем у невстановленої особи є протиправними. Крім того, в Акті перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» від 26.12.2012 № 5154/22-2/3324952 не перевірялись конкретні договірні відносини між ТОВ «Тріа Грандіс» та позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх у повному обсязі.

Представники відповідача у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечували за наступних підстав:

- до перевірки не надано в повному обсязі сертифікати якості та сертифікати відповідності ССФЗТ на придбаний товар в ТОВ «Тріа Грандіс»;

- згідно товарно-транспортних накладних транспортування товару здійснювалося з фактичного знаходження ТОВ «Тріа Грандіс»: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, б. 42, в той же час згідно Акту перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» склад останнього знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова 4б;

- первинні документи, надані ТОВ «Тріа Грандіс» позивачу підписано директором ТОВ «Тріа Грандіс» Кузьменко О.К., при детальному аналізі встановлено, що підписи значно відрізняються та не можуть належати одній особі;

- Актом перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» від 26.12.2012 № 5154/22-2/3324952 встановлено нереальність господарських операцій ТОВ «Тріа Грандіс» від підприємств постачальників до підприємств покупців в вересні 2012 р.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступні обставини.

Відповідно до Наказу № 398 від 19.06.2013 СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську згідно пункту 75.1 статті 75, пунктів 78.1.1 пункту 78 статті 78 ПК України була проведена документальна позапланова виїзна перевірка Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод», про що складено Акт від 04.07.2013 р. № 2/21.3-00659101 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» (код 00659101) з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах у вересні 2012 року з ТОВ «Тріа Грандіс» (код 33249523)» (далі - Акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 ПК України, в результаті чого занижено задекларовані показники податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 76 460,11 грн., у тому числі за вересень 2012 року на 76 460,11 грн.; п. 135.2 ст. 135, п. 137.1, п. 137.16 ст. 137, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 ст. 139 ПК України, в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 176 622,85 грн., у тому числі за ІІІ квартал 2012 року - 176 622,85 грн.

За результатами перевірки були прийняті податкове повідомлення-рішення № 0000711410 від 18.07.2013 року, яким було нараховано до сплати податок на додану вартість у розмірі 76 460,11 грн., штрафні санкції у розмірі 38 230,06 грн. та пені у розмірі 5 109,2 грн., та податкове повідомлення-рішення № 00000721430 від 18.07.2013 року, яким було нараховано до сплати податок на прибуток у розмірі 176 622,85 грн., штрафні санкції у розмірі 88 311,43 грн. та пені у розмірі 10 974,8 грн.

Згідно Акта перевірки висновки про зазначені порушення позивача зроблено, в тому числі, за результатами перевірки контрагента позивача ТОВ «Тріа Грандіс» (Акт від 26.12.2012 № 5154/22-2/3324952), згідно якої не підтверджено реальність господарських операцій по ланцюгу постачання від підприємств постачальників ТОВ «Тріа Грандіс» до підприємств покупців, в зв'язку з чим зроблено висновок, що надані позивачем документи не мають силу первинних (є дефектними), не підтверджують фактичне здійснення господарської операції, товар було придбано у невстановленої особи, позивач не мав право на формування валових витрат та податкового кредиту.

Суд встановив протиправність використання Акта перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» від 26.12.2012 р. № 5154/22-2/3324952 у зв'язку з наступним.

Законодавством, яке регулює порядок формування податкового кредиту, не передбачена можливість позбавлення платника податків права на формування показників податку на прибуток та податку на додану вартість в разі порушеннями його контрагентами вимог податкового законодавства по ланцюгу постачання.

Зазначені висновки суду підтверджено листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 р. № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України», згідно яких не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому, відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії (заява № 3991/03 від 22.01.2009 р.), згідно якого «враховуючи своєчасне та повне використання компанією-заявником своїх зобов'язань по декларуванню ПДВ, неможливості з її боку забезпечити дотримання постачальником його зобов'язань по декларуванню ПДВ і той факт, що не було ніякого шахрайства відносно системи оподаткування , про яку компанія-заявник знала чи могла знати, суд вважає, що компанія-заявник не провинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань по своєчасному декларуванню ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом з пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів і вимогами захисту права власності».

Згідно Акту перевірки відповідачем не доведено, що товар, який був придбаний позивачем в ТОВ «Тріа Грандіс» останнім був придбаний в постачальників ТОВ «Тріа Грандіс» в період, за який була проведена перевірка ТОВ «Тріа Грандіс» (акт від 26.12.2012 р. № 5154/22-2/3324952).

Відповідно до ч.1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно п. 2.7. «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення № 88), первинні документи складаються на бланках типових форм затверджених Мінстатом України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами та відомствами України.

Відповідно до 2.1. Положення № 88 первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп.14.1.181. п.14.1.ст. 14 ПК України, податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Відповідно до п.198.3. ст.198 ПК України, 198.3. податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пп. 14.1.27. п.14.1. ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником). До складу витрат підприємства включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до пп. 139.1.9. п. 139.1. ст. 139 ПК України, не належать до складу витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку та нарахування податку.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податковою обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Між позивачем та ТОВ «Тріа Грандіс» укладалися договори, предметом яких було придбання ТМЦ (деталі та матеріали для ремонту тепловозів).

Для підтвердження реальності зазначених договорів позивачем були надані наступні документи: рахунки-фактури ТОВ «Тріа Грандіс» за вересень 2012 року; видаткові накладні за вересень 2012 року; товарно-транспортні накладні; сертифікати якості; податкові накладні за вересень 2012 року; платіжні доручення по операціях з ТОВ «Тріа Грандіс» за відповідний період; журнали - ордери та відомості по рахунку 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 64.4 «ПДВ» за вересень 2012 року.

Факт наявності даних документів та їх відповідність встановленій формі відповідачем не заперечується.

Для підтвердження використання придбаних ТМЦ у власній господарській діяльності позивачем були надані (вибірково) картка субконто по складу 72, ТМЦ клапан К2ЛОК (Т328.40.142.00) за період 01.09.2012-31.12.12, картка субконто по складу 72, ТМЦ Секції 7317.100 за період з 01.09.2012-31.12.2012.

Згідно Акту перевірки відповідач не заперечував щодо факту оприбутковування ТМЦ на балансі позивача та їх фактичну наявність, не визнавалося придбання ТМЦ саме в ТОВ «Тріа Грандіс».

В світлі зазначеного та в силу встановлених судом обставин встановлено, що надані позивачем документи мають силу первинних та підтверджують фактичне здійснення господарських операцій по придбанню ТМЦ між позивачем та ТОВ «Тріа Грандіс».

Стосовно ненадання в повному обсязі сертифікатів якості та сертифікатів відповідності ССФЗТ на придбаний товар в ТОВ «Тріа Грандіс» товар, суд зазначає, що дана обставина не є питанням реальності господарських операцій в розумінні положень Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а є питанням відповідальності за порушення договірних зобов'язань між сторонами.

Стосовно висновків відповідача, що транспортування товару здійснювалося з фактичного знаходження ТОВ «Тріа Грандіс»: м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, б. 42, в той же час згідно Акту перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» склад останнього знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Каштанова 4б, суд визнав зазначене неналежним доказом порушень позивача, оскільки відповідачем не доведено ані в Акті перевірки, ані під час судового розгляду неможливість знаходження товару, а так само неможливість його транспортування за адресою фактичного знаходження ТОВ «Тріа Грандіс» (м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, б. 42).

Стосовно того, що первинні документи, надані ТОВ «Тріа Грандіс» позивачу підписано директором ТОВ «Тріа Грандіс» Кузьменко О.К. та при детальному аналізі встановлено, що підписи значно відрізняються та не можуть належати одній особі, суд зазначає наступне.

Оскільки відповідачем не надано передбачених законодавством доказів (висновок експерта, рішення суду, що підтверджує зазначене, заява Кузьменко О.К. про зазначений факт) підробки підпису Кузьменко О.К., суд не приймає даний висновок відповідача як належний доказ.

Згідно ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 КАС України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 КАС України, полягає в наступному, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 69 КАС доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи вищевикладене, суд визнав протиправними дії відповідача щодо встановлення в Акті перевірки від 04.07.2013 року № 2/21.3-00659101, порушення позивачем ст.ст. 135, 137, 138, 139, 198 Податкового кодексу України у фінансово-господарських взаємовідносинах Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з ТОВ «Тріа Грандіс» (код 33249523) у вересні 2012 року, та як наслідок прийняття податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення їх в повному обсязі.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. ст. 2, 71, 86, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» - задовольнити.

Визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо встановлення в Акті від 04.07.2013 року № 2/21.3-00659101 про результати документальної позапланової виїзної перевірки Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» фактів порушення ст.ст. 135, 137, 138, 139, 198 Податкового кодексу України у фінансово-господарських взаємовідносинах Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з ТОВ «Тріа Грандіс» (код 33249523) у вересні 2012 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів № 0000711410 та № 0000721430 від 18.07.2013 року.

Присудити Приватному акціонерному товариству «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» здійснені ним документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету в сумі 2328 грн. 41 коп.(дві тисячі триста двадцять вісім гривень сорок одна копійка).

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.

Повний текст постанови складений 04.11.2013р.

Суддя (підпис) З оригіналом згідно Постанова не набрала законної сили 04.11.2013р. Суддя П.О.Борисенко П.О. Борисенко