Постанова

від 18.02.2014 по справі 804/13170/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

18 лютого 2014 рокусправа № 804/13170/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Головко О.В.

суддів: Суховарова А.В. Олефіренко Н.А.

за участю секретаря судового засідання: Троянова А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року в адміністративній справі

за позовом Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів

про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в :

ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» у жовтні 2013 року звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними дії Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо встановлення в Акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах у вересні 2012 року з ТОВ «Тріа Грандіс»» № 2/21.3-00659101 від 04.07.2013 фактів порушення підприємством ст.ст. 135, 137, 138, 139, 198 Податкового кодексу України; визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000711410 та № 0000721430, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів 18 липня 2013 року.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року позов задоволено.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду та прийняту нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення.

Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що СДПІ з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів у період з 20.06.2013 по 26.06.2013 було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з ТОВ «Тріа Грандіс» у вересні 2012 року, за результатами якої складено Акт № 2/21.3-00659101 від 04.07.2013.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем 18 липня 2013 року були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0000711410, яким ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 76460,11 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 38230,06 грн. та № 0000721430, яким ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 176622, 85 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 88311,43 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стали висновки, викладені в акті перевірки, згідно з якими угоди, укладені ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з ТОВ «Тріа Грандіс», не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, в результаті чого позивачем за вересень 2012 року занижено ПДВ, що підлягає сплаті до бюджету на суму 76460,11 грн. та занижено податок на прибуток за 3 квартал 2012 року на суму 176622,85 грн.

В основу таких висновків ліг Акт ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Тріа Грандіс» (код ЄДРПОУ 33249523) з питання достовірності декларування показників по декларації з ПДВ за вересень 2012 року» № 5154/22-2/33249523 від 26.12.2012, згідно з яким перевіркою не підтверджено реальність здійснення господарських операцій між ТОВ «Тріа Грандіс» та його контрагентами у вересні 2012 року.

Надаючи оцінку обґрунтованості висновків податкового органу та правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень колегія суддів зазначає, що відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Положеннями пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності, зокрема, включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України).

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України встановлено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів (послуг) або дата отримання платником податку товарів (послуг), що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.6, 201.10 ст. 201 ПК України).

Як вбачається з матеріалів справи між ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» та ТОВ «Тріа Грандіс» було укладено договори поставки (№ 08 від 13.09.2012, № 12064т від 28.09.2012), на виконання яких були виписані податкові та видаткові накладні, рахунки-фактури, товарно-транспортні накладні, а також проведено оплату товару, що підтверджується платіжними дорученнями, які містяться в матеріалах справи.

Придбаний у ТОВ «Тріа Грандіс» товар в подальшому було оприбутковано та використано позивачем у власній господарській діяльності, що підтверджується прибутковими актами та вимогами на видачу ТММ у виробництво, які також містяться в матеріалах справи.

При цьому колегія суддів встановила, що вказані первинні документи складені відповідно до вимог чинного законодавства.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт здійснення ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» господарських операцій з ТОВ «Тріа Грандіс» підтверджується належними та достатніми первинними документами бухгалтерського обліку, що є підставою для віднесення сум витрат по вказаним угодам до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні товару, до податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що в ході перевірки ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» було встановлено відсутність первинних документів, які підтверджують факт поставки ТММ від ТОВ «Тріа Грандіс», оскільки отримані позивачем від контрагента-постачальника договори, податкові та видаткові накладні, ТТН та інші документи, підписані посадовою особою - директором ТОВ «Тріа Грандіс» Кузьменко О.К., проте при візуальному обстеженні цих підписів встановлено, що вони відрізняються та не можуть належати одній особі.

Апелянт також вказав, що відповідно до наданих до перевірки ТТН транспортування товару здійснювалось з фактичного місцезнаходження ТОВ «Тріа Грандіс», тоді як згідно з актом перевірки ДПІ у Жовтневому районі м. Дніпропетровська № 5154/22-2/33249523 від 26.12.2012 склад підприємства знаходиться за іншою адресою.

Проте суд апеляційної інстанції знаходить необґрунтованими посилання податкового органу на невідповідність підписів посадової особи контрагента на первинних документах, як на підставу визнання господарських операцій позивача з ТОВ «Тріа Грандіс» безтоварними, адже на підтвердження вказаних обставин апелянтом не надано жодних належних та достатніх доказів. Встановлення таких обставин на основі візуального обстеження не може прийматися судом як беззаперечний факт складення первинних документів з певними дефектами.

Щодо невідповідності адреси складу постачальника колегія суддів зазначає, що відповідачем безпосередньо не досліджувалися питання поставки товару до позивача по ланцюгу постачання, не надано належної оцінки можливості відвантаження товару з іншого місця, не встановлено факту відсутності іншого складського приміщення у прямого контрагента позивача, а тому вказана обставина також не може слугувати підставою для визнання безтоварності господарських операцій за наявності всіх інших обов'язкових та належно оформлених первинних документів.

Окрім того спростовуючи висновки податкового органу щодо безтоварності господарських операцій, здійснених позивачем з ТОВ «Тріа Грандіс», у зв'язку з ненаданням підприємством до перевірки сертифікатів якості та сертифікатів відповідності продукції в обсязі, передбаченому договорами, суд апеляційної інстанції зазначає, що сертифікати якості (відповідності) видаються безпосередньо виробником товару (продукції) на підтвердження відповідності продукції певним нормативним вимогам і стандартам якості. Такі документи не можуть вважатися первинними в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та бути підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Колегія суддів також зазначає, що неналежне виконання податкових зобов'язань контрагентами позивача тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на віднесення сум витрат по угодам укладеним з такими контрагентами до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, а також відшкодування податку на додану вартість у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що податкові повідомлення-рішення № 0000711410 та № 0000721430, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів 18 липня 2013 року є такими, що суперечать закону та підлягають скасуванню.

Разом з тим задовольняючи позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів щодо встановлення в Акті «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» з питань дотримання вимог податкового законодавства України, правильності та повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах у вересні 2012 року з ТОВ «Тріа Грандіс»» № 2/21.3-00659101 від 04.07.2013 фактів порушення підприємством ст.ст. 135, 137, 138, 139, 198 Податкового кодексу України суд першої інстанції порушив норми матеріального права.

Відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України податкові органи, зокрема, мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (п. 86.1 ст. 86 ПК України).

Згідно з п. 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової служби України № 984 від 22.12.2010, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Таким чином акт перевірки є фіскальним документом, в якому відображені встановлені обставини та порушення з боку платника податків, викладені висновки перевіряючих, які самі по собі не тягнуть жодних правових наслідків для позивача, а тому не потребують судового захисту права та інтереси останнього.

Враховуючи викладене колегія суддів зазначає, що судом при ухваленні постанови порушено норми матеріального права, що тягне за собою її скасування із постановленням нового судового рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 198, 202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2013 року в адміністративній справі № 804/13170/13-а скасувати.

Позов Приватного акціонерного товариства «Дніпропетровський тепловозоремонтний завод» задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000711410 та № 0000721430, прийняті Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального головного управління Міндоходів 18 липня 2013 року.

У задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складання в повному обсязі.

Повний текст постанови складений 20 лютого 2014 року.

Головуючий: О.В. Головко

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: Н.А. Олефіренко