Постанова

від 21.11.2013 по справі 806/5493/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/5493/13-a

категорія 8.2.1

21 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,

за участю:

представника позивача - Орфєєвої Ю.І. (за довіреністю від 28.02.2013р.);

представника відповідача - Зеленової Л.В. (за довіреністю від 09.10.2013р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000035225 від 17.07.2013 р.,-

встановив:

У серпні 2013 року Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000035225 від 17.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 2529 грн., з яких: 2023 грн. - основний платіж; 506 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №000035225 від 17.07.2013 р.

Вказане рішення прийняте на підставі акта позапланової невиїзної документальної перевірки №150/15-2/08596877 від 02.07.2013р. з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ф.Т.Р" (код ЄДРПОУ 3961711) за березень, квітень, липень 2012 року, яким зафіксовано порушення товариством п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 2023 грн., в результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару по господарським операціям з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р." за березень, квітень, липень 2012 року.

Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, оскільки факт виконання правочину укладеного з ТОВ "Ф.Т.Р." підтверджено документально, а контролюючий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 2529 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №000035225 від 17.07.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просила їх задовольнити.

Відповідач надав письмові заперечення проти адміністративного позову та пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №000035225 від 17.07.2013 р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2023 грн., в результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р." за березень, квітень, липень 2012 року, в тому числі по періодах: березень 2012 року - на суму 679,48 грн., квітень 2012 року - на суму 553,97 грн., липень 2012 року - на суму 789,4 грн. Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Сума податку на додану вартість в розмірі 2023грн., віднесена до податкового кредиту по податкових накладних, отриманих від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р." не може вважатися сплаченою у зв'язку з придбанням товарів, використаних в господарській діяльності платника податків тому, що податкова, видаткові накладні та інші документи, що підтверджують перевезення та оприбуткування товарів позивачем не оформленні належним чином.

Посилаючись на зазначені обставини відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області (далі - УДСО при УМВС України в Житомирській області) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 08596877, перебуває на податковому обліку в Житомирській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Житомирська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Ф.Т.Р." (код ЄДРПОУ 3961711) за березень, квітень, липень 2012 року, за наслідками якої складено акт №150/15-2/08596877 від 02.07.2013р. (далі - акт перевірки) та доповнення №2625/15-2 від 16.07.2013 р. до акта перевірки.

Актом перевірки та доповненням до нього зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, 198.2, 198.3, 198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 2023 грн., в результаті неправомірного включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість по податковим накладним, виписаним Товариством з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р." за березень, квітень, липень 2012 року, в тому числі по періодах: березень 2012 року - на суму 679,48 грн., квітень 2012 року - на суму 553,97 грн., липень 2012 року - на суму 789,4 грн.

Такий висновок контролюючим органом зроблено на підставі того, що необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності. Сума податку на додану вартість в розмірі 2023 грн., віднесена до податкового кредиту по податковим накладним, отриманим від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ф.Т.Р." не може вважатися сплаченою у зв'язку з придбанням товарів, використаних в господарській діяльності платника податків тому, що податкові, видаткові накладні та інші документи, що підтверджують перевезення та оприбуткування товарів Управлінням Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області не оформленні належним чином. Окрім того, згідно отриманих від Західної МДПІ м.Харкова Харківської області ДПС акту від 09.04.2013 року №658/22.1-07/03961711 про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Ф.Т.Р." щодо документального підтвердження господарських відносин із ТОВ "Івітек ТТК" за період березень, квітень, травень, липень 2012 року встановлено, що Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області не мало можливості отримувати товари (послуги, роботи) від ТОВ "Ф.Т.Р.".

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №000035225 від 17.07.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 2529 грн., у тому числі 2023 грн. - основний платіж, 506 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.28).

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за період, що перевірявся, позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ТОВ "Ф.Т.Р.".

Судом встановлено, що між ТОВ "Ф.Т.Р." ("Постачальник") та УДСО при УМВС України в Житомирській області ("Замовник") укладено договори поставки №18 від 15.02.2012 р., №27 від 16.02.2012 р., №29 від 02.03.2012 р., №69 від 13.04.2012 р., №198 від 06.07.2012 р., (далі - Договори), на виконання умов яких "Постачальник" зобов'язується поставити "Замовнику" продукцію в асортименті, кількості, ціні і в строки, вказані в специфікації: фуфайки чорного кольору з довгим та коротким рукавом, шеврони вишиті чорного кольору МВС, шеврони вишиті чорного кольору ДСО, футболки чорного кольору, сорочки синього та чорного кольору (а.с.30-39). Відповідно до п. 3 Договорів поставка виробів, які є предметом даних Договорів, здійснюється "Постачальником" за власний рахунок.

Судом встановлено, що фактично умови Договорів, укладених між позивачем та ТОВ "Ф.Т.Р.", виконувався сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договорів ТОВ "Ф.Т.Р." виписано позивачу видаткові накладні та податкові накладні на поставку товарно-матеріальних цінностей (а.с. 40-43, 44-48).

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Ф.Т.Р." здійснено шляхом безготівкового розрахунку, що засвідчується платіжними дорученнями та випискою по банківському рахунку позивача (а.с.49, 51, 53).

На підтвердження транспортування товарно-матеріальних цінностей позивачем надано копії товарно-транспортних накладних.

Позивач використовував придбані товарно-матеріальні цінності у власній господарській діяльності, що засвідчується видатковими відомостями (а.с.58-71).

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.200.1 ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: у паперовому вигляді; в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарська операція з придбання товару була вчинена реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на віднесення сум податку на додану вартість, сплаченого в ціні товару на користь контрагента, до податкового кредиту.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ - це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні бухгалтерські документи підтверджують фактичне виконання вищевказаних договорів, що свідчить про помилковість висновку контролюючого органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по господарських операціях з ТОВ "Ф.Т.Р.".

За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №000035225 від 17.07.2013р., - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №000035225 від 17.07.2013р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Управління Державної служби охорони при управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 21 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 26 листопада 2013 р.