Постанова

від 28.11.2013 по справі 806/6008/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа № 806/6008/13-a

категорія 8.2.1

28 листопада 2013 р. м. Житомир

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Фещук А.В.,

за участю секретаря судового засідання Стралківської К.П.,

за участю:

представника позивача - Чичирки К.В. (за довіреністю від 04.11.2013 р.);

представника відповідача - Гарькавого М.В. (за довіреністю від 09.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р.,-

встановив:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 10063 грн., з яких: 8050 грн. - основний платіж; 2013 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000452200 від 10.07.2013 р.

Вказане рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2013р. №27/22-00/33063942 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р. та ТОВ "Ратуш" (код ЄДРПОУ 37293136) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., яким зафіксовано порушення товариством ч.1 ст.203, ст. 215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі розміром 8049,67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8050 грн., в результаті недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з контрагентами ПП "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909), ТОВ "Ратуш" (код ЄДРПОУ 37293136).

Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, оскільки факт виконання правочинів укладених з ПП "Баріон" та ТОВ "Ратуш" підтверджено документально, а контролюючий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10063 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з підстав, викладених у адміністративному позові, просила їх задовольнити.

Відповідач надав пояснення, за змістом яких просить відмовити у його задоволенні. Зазначив, що податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем ч.1 ст.203, ст. 215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним.

В результаті укладення нікчемних правочинів позивачем також порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету.

Посилаючись на зазначені обставини відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" (далі - ТОВ "ВО "Техна") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33063942, перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ).

Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р. та ТОВ "Ратуш" (код ЄДРПОУ 37293136) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., за наслідками якої складено акт №27/22-00/33063942 від 26.06.2013р. (далі - акт перевірки) (а.с.19-44).

Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму розміром 8049,67 грн.

Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договорами про закупівлю та поставку товарів, укладеними з ПП "Баріон" і ТОВ "Ратуш". Підставами для такого висновку відповідача є те, що господарські операції між позивачем та постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратуш" та Приватним підприємством "Баріон" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже підприємством відображені в податковій звітності результати взаємовідносин з ПП "Баріон" і ТОВ "Ратуш" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Такий висновок контролюючим органом зроблено на підставі того, що 23.05.2013 року на адресу відповідача надійшов акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ратуш"" №1655/22-221-37293136 від 23.05.2013 р. з інформацією про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ратуш", стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності, кількість працюючих Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратуш" складає 1 особа. На момент складання вказаного акту первинні та інші документи ТОВ "Ратуш" відсутні. 10.06.2013 року на адресу Новоград-Волинської ОДПІ надійшов акт Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ДПС "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Бріон"" №2203/23920909 від 10.06.2013 р., якими встановлено, що із Західної МДПІ м.Харкова надійшли акти від 10.08.2012 року №788/22-417/39371642 та від 25.10.2012 року №5/22-417/36371642 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальність "Інтако", якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Інтако".

Перевіркою зроблено висновки, що у ТОВ "Ратуш" та ПП "Бріон" відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, а саме: відсутні основні фонди та робоча сила.

Окрім того, не можливо встановити місце навантаження, розташування та передачі товару, так як відсутні первинні документи: товаротранспортні накладні, шляхові листи, посвідчення на відрядження, акти приймання-передачі продукції, які містять відомості про місце передачі, кількість та їх вартість. Неможливо встановити походження та якість товару, так як відсутні сертифікати якості, технічні паспорти, ТУ, ДСТУ, акти приймання-передачі товарів за кількістю та якістю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 10063 грн., з яких 8050грн. - основний платіж, 2013 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.45).

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України, зважаючи на наступне.

Так, згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Баріон", ТОВ "Ратуш".

Судом встановлено, що між позивачем ("Покупець") та ПП "Бріон" ("Продавець") у спрощений спосіб (шляхом прийняття замовлення) укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до якого позивач за видатковими накладними №112 від 27.04.2012 р., №118 та №205 від 15.06.2012 р., №221 від 24.07.2012 р. одержав від ПП "Бріон" товар (а.с.50-53). ПП "Баріон" виписано позивачу податкові накладні (а.с.54-59).

Оплата вартості товару позивачем на користь ПП "Бріон" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, перерахування коштів на рахунок "Продавця" підтверджується виписками по банківському рахунку "Покупця" (а.с.63-67).

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ПП "Бріон", виконувались сторонами у спірному періоді.

Окрім того, між ТОВ "Ратуш" ("Постачальник") та ТОВ "ВО "Техна" ("Покупець") укладено договір поставки №113 від 11.01.2012 р. (далі - Договір), на виконання умов якого "Постачальник" зобов'язується поставити (передати у власність) "Покупцю" товар (дріт). Асортимент, кількість, вартість та строк оплати товару, що є предмет цього Договору, визначаються в рахунку-фактурі або в товарній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.2 Договору Відвантаження товару здійснюється із складу "Постачальника" в м. Київ, на умовах даного Договору. Інші умови відвантаження або доставки товару сторони погоджують додатково, у письмовому вигляді. Оплата товару відбувається у національній валюті України на розрахунковий рахунок "Постачальника" (а.с.47-48).

Судом встановлено, що фактично умови Договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Ратуш", виконувались сторонами у спірному періоді.

На виконання умов Договору ТОВ "Ратуш" виписано позивачу видаткову накладну №35-04 від 18.04.2012 р. та податкову накладну №35 від 10.04.2012 р. (а.с.49, 60)

Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Ратуш" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, перерахування коштів на рахунок "Постачальника" підтверджується виписками по банківському рахунку "Покупця" (а.с.61).

Доставка товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем за вказаними правочинами, здійснювалась позивачем власним автотранспортом, що засвідчується наказами про відрядження, подорожніми листами службового легкового автомобіля, копією журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та копією посвідчення про відрядження (а.с.219, 220, 222,223, 224).

Окрім того, отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковано позивачем, що засвідчується картками складського обліку матеріалів та картками рахунку 201 (а.с.206, 207-208, 209-211, 212-214).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договорів позивачу його контрагентами виписано видаткові накладні та податкові накладні.

Судом встановлено, що фактично умови договорів, укладених між позивачем та ПП "Баріон", ТОВ "Ратуш", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Суд не приймає до уваги доводи податкового органу про відсутність настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ПП "Баріон" і ТОВ "Ратуш". В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ратуш"" №1655/22-221-37293136 від 23.05.2013 року, яким встановлено факт незнаходження підприємства за юридичною адресою.

Суд зазначає, що факт незнаходження підприємства-контрагента за юридичною адресою жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій.

Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту.

Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Бріон" та ПП "Ратуш" товарно-матеріальних цінностей для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Суд враховує, що відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Посилання відповідача на недійсність правочиів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначених угод, виходячи з фактичного їх виконання.

За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ст.94 КАС України судові витрати позивача зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок державного бюджету.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 23, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд, -

постановив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про скасування податкового повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р., - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області №0000452200 від 10.07.2013 р.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" судові витрати зі сплати судового збору у сумі розміром 114 (сто чотирнадцять) грн. 71 (сімдесят одна) коп.

Вступну та резолютивну частини постанови виготовлено у нарадчій кімнаті і проголошено 28 листопада 2013 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя А.В. Фещук

Повний текст постанови виготовлено: 03 грудня 2013 р.