Ухвала

від 03.02.2014 по справі 806/6008/13-а

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-602, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Фещук А.В.

Суддя-доповідач:Охрімчук І.Г.

УХВАЛА

іменем України

"03" лютого 2014 р. Справа № 806/6008/13-а

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Охрімчук І.Г.

суддів: Зарудяної Л.О.

Кузьменко Л.В.

при секретарі Зеліковій О.В.

за участю сторін:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2013 р. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" до Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Новоград-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 10063 грн., з яких: 8050 грн. - основний платіж; 2013 грн. - штрафні (фінансові) санкції. В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на безпідставність донарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з податку на додану вартість податковим повідомленням-рішенням №0000452200 від 10.07.2013 р. Вказане рішення прийняте на підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 27.06.2013р. №27/22-00/33063942 з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р. та ТОВ "Ратуш" (код ЄДРПОУ 37293136) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., яким зафіксовано порушення товариством ч.1 ст.203, ст. 215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України та п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податковий кредит по податку на додану вартість в сумі розміром 8049,67 грн., що призвело до заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 8050 грн., в результаті недодержання в момент вчинення правочину вимог, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах з контрагентами ПП "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909), ТОВ "Ратуш" (код ЄДРПОУ 37293136). Позивач вважає правомірним включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту за період, що перевірявся, оскільки факт виконання правочинів укладених з ПП "Баріон" та ТОВ "Ратуш" підтверджено документально, а контролюючий орган безпідставно збільшив суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 10063 грн.

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 28.11.2013 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі відповідач посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Житомирського окружного адміністративного суду від28.11.2013 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідач зазначажє, що податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р. прийняте у зв'язку з порушенням позивачем ч.1 ст.203, ст. 215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України, в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочину, який не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним. Такий правочин, внаслідок якого неправомірно віднесено податок на додану вартість, сплачений в ціні товару, до складу податкового кредиту, по суті суперечить інтересам держави і суспільства, вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже згідно з ч. 2 ст. 228 Цивільного кодексу України є нікчемним. В результаті укладення нікчемних правочинів позивачем також порушено п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету. Посилаючись на зазначені обставини відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при прийнятті оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга відповідача не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" (далі - ТОВ "ВО "Техна") є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33063942, перебуває на податковому обліку в Новоград-Волинській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у ЖитомирськійЖитомирській області (далі - Новоград-Волинська ОДПІ). Відповідачем здійснено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП "Баріон" (код ЄДРПОУ 23920909) за період з 01.04.2012 р. по 30.09.2012 р. та ТОВ "Ратуш" (код ЄДРПОУ 37293136) за період з 01.04.2012 р. по 30.04.2012 р., за наслідками якої складено акт №27/22-00/33063942 від 26.06.2013р. (далі - акт перевірки) (а.с.19-44). Зазначеним актом перевірки зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, та ч.1 ст.203, ст.215, ст.216, ст.228, ст.662, ст.655, ст.656 Цивільного кодексу України в частині здійснення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, що призвело до завищення суми податкового кредиту з податку на додану вартість на суму розміром 8049,67 грн.

Перевіркою було встановлено, що позивачем безпідставно включено до складу податкового кредиту суми витрат за договорами про закупівлю та поставку товарів, укладеними з ПП "Баріон" і ТОВ "Ратуш". Підставами для такого висновку відповідача є те, що господарські операції між позивачем та постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю "Ратуш" та Приватним підприємством "Баріон" не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, відсутності майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності. Отже підприємством відображені в податковій звітності результати взаємовідносин з ПП "Баріон" і ТОВ "Ратуш" без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків.

Такий висновок контролюючим органом зроблено на підставі того, що 23.05.2013 року на адресу відповідача надійшов акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ратуш"" №1655/22-221-37293136 від 23.05.2013 р. з інформацією про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ратуш", стан платника 8 - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням, відсутні необхідні трудові та матеріальні ресурси для ведення господарської діяльності, кількість працюючих Товариства з обмеженою відповідальністю "Ратуш" складає 1 особа. На момент складання вказаного акту первинні та інші документи ТОВ "Ратуш" відсутні. 10.06.2013 року на адресу Новоград-Волинської ОДПІ надійшов акт Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова ДПС "Про результати позапланової невиїзної перевірки ПП "Бріон"" №2203/23920909 від 10.06.2013 р., якими встановлено, що із Західної МДПІ м.Харкова надійшли акти від 10.08.2012 року №788/22-417/39371642 та від 25.10.2012 року №5/22-417/36371642 "Про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальність "Інтако", якими встановлено відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ "Інтако".

Перевіркою зроблено висновки, що у ТОВ "Ратуш" та ПП "Бріон" відсутні необхідні умови для здійснення діяльності, а саме: відсутні основні фонди та робоча сила.

Окрім того, не можливо встановити місце навантаження, розташування та передачі товару, так як відсутні первинні документи: товаротранспортні накладні, шляхові листи, посвідчення на відрядження, акти приймання-передачі продукції, які містять відомості про місце передачі, кількість та їх вартість. Неможливо встановити походження та якість товару, так як відсутні сертифікати якості, технічні паспорти, ТУ, ДСТУ, акти приймання-передачі товарів за кількістю та якістю.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення №0000452200 від 10.07.2013 р., яким товариству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі розміром 10063 грн., з яких 8050грн. - основний платіж, 2013 грн. - штрафні (фінансові) санкції (а.с.45).

Перевіряючи оскаржуване рішення на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, суд першої інстанції прийшов до висновку, що не може визнати його таким, що узгоджується з правовими положеннями законів України і з таким висновком суду першої інстанції погоджується судова колегія апеляційного адміністративного суду, зважаючи на наступне.

Згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Таким чином, відповідач при проведені перевірки позивача здійснював повноваження надані йому Податковим кодексом України.

Відповідно до наданих первинних бухгалтерських документів, судом встановлено, що за перевіряємий період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПП "Баріон", ТОВ "Ратуш".

Встановлено, що між позивачем ("Покупець") та ПП "Бріон" ("Продавець") у спрощений спосіб (шляхом прийняття замовлення) укладено договір купівлі-продажу товару, відповідно до якого позивач за видатковими накладними №112 від 27.04.2012 р., №118 та №205 від 15.06.2012 р., №221 від 24.07.2012 р. одержав від ПП "Бріон" товар (а.с.50-53). ПП "Баріон" виписано позивачу податкові накладні (а.с.54-59). Оплата вартості товару позивачем на користь ПП "Бріон" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, перерахування коштів на рахунок "Продавця" підтверджується виписками по банківському рахунку "Покупця" (а.с.63-67). Умови Договору, укладеного між позивачем та ПП "Бріон", виконувались сторонами у спірному періоді.

Окрім того, між ТОВ "Ратуш" ("Постачальник") та ТОВ "ВО "Техна" ("Покупець") укладено договір поставки №113 від 11.01.2012 р. (далі - Договір), на виконання умов якого "Постачальник" зобов'язується поставити (передати у власність) "Покупцю" товар (дріт). Асортимент, кількість, вартість та строк оплати товару, що є предмет цього Договору, визначаються в рахунку-фактурі або в товарній накладній, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до пунктів 2.2, 3.2 Договору Відвантаження товару здійснюється із складу "Постачальника" в м. Київ, на умовах даного Договору. Інші умови відвантаження або доставки товару сторони погоджують додатково, у письмовому вигляді. Оплата товару відбувається у національній валюті України на розрахунковий рахунок "Постачальника" (а.с.47-48). Умови договору, укладеного між позивачем та ТОВ "Ратуш", виконувались сторонами у спірному періоді. На виконання умов Договору ТОВ "Ратуш" виписано позивачу видаткову накладну №35-04 від 18.04.2012 р. та податкову накладну №35 від 10.04.2012 р. (а.с.49, 60). Оплата вартості товару позивачем на користь ТОВ "Ратуш" здійснено шляхом безготівкового розрахунку, перерахування коштів на рахунок "Постачальника" підтверджується виписками по банківському рахунку "Покупця" (а.с.61).

Доставка товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем за вказаними правочинами, здійснювалась позивачем власним автотранспортом, що засвідчується наказами про відрядження, подорожніми листами службового легкового автомобіля, копією журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей та копією посвідчення про відрядження (а.с.219, 220, 222,223, 224). Окрім того, отримані товарно-матеріальні цінності оприбутковано позивачем, що засвідчується картками складського обліку матеріалів та картками рахунку 201 (а.с.206, 207-208, 209-211, 212-214).

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем. Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами). Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 цього ж кодексу, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, ......

Пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

На виконання умов договорів позивачу його контрагентами виписано видаткові накладні та податкові накладні. Судом встановлено, що фактично умови договорів, укладених між позивачем та ПП "Баріон", ТОВ "Ратуш", виконувалися сторонами у спірному періоді.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції мотивовано не взяв до уваги доводи податкового органу про відсутність настання реальних наслідків угод, укладених позивачем з ПП "Баріон" і ТОВ "Ратуш". В обґрунтування своєї позиції податковий орган посилається на акт Державної податкової інспекції у Дніпровському районі м.Києва ДПС "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Ратуш"" №1655/22-221-37293136 від 23.05.2013 року, яким встановлено факт незнаходження підприємства за юридичною адресою. Суд зазначає, що факт незнаходження підприємства-контрагента за юридичною адресою жодним чином не свідчить про нездійснення господарських операцій. Оскільки судом встановлено, що в даному випадку господарські операції з придбання товарів були вчинені реально, з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, позивач має право на податковий кредит.

З огляду на зазначені обставини суд приходить до висновку про безпідставність збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, частина 2 статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зокрема, визначає, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Стаття 1 цього Закону визначає, що первинний документ це документ, який місить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Наявні у позивача первинні документи, а саме: податкові та видаткові накладні, платіжні доручення підтверджують фактичне виконання вищевказаного договору, що свідчить про помилковість висновку податкового органу про неправомірність включення до складу податкового кредиту. Відтак, первинними документами бухгалтерського обліку повністю підтверджується факт здійснення господарських операцій з придбання у ПП "Бріон" та ПП "Ратуш" товарно-матеріальних цінностей для господарських потреб, а отже і правомірність віднесення позивачем до складу податкового кредиту зазначених сум.

Відповідачем при обґрунтуванні обставини нікчемності правочинів порушені вимоги підпункту 2.3.4. пункту 2.3. Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 року № 327, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року за № 925/11205. Згідно з вказаним підпунктом цього порядку не допускається відображення в акті перевірки необґрунтованих даних, а також суб'єктивних припущень перевіряючими, які не мають підтверджених доказів, та різного роду висновків щодо дій посадових осіб суб'єкта господарювання (наприклад, "приховування об'єкта оподаткування", "розкрадання", "привласнення", "описка" тощо).

Відповідно до пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо. Як вбачається з матеріалів справи посадові особи підприємства позивача не були визнанні винними вироком суду, щодо проведення безтоварних фінансово-господарських операцій із суб'єктами господарювання та в намірі порушити публічний порядок.

Відповідно до частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно із статтею 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Таким чином суд першої інстанції правильно визначив, що посилання відповідача на недійсність правочину, тобто його укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту та формування валових витрат, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Також посилання відповідача на недійсність правочиів, тобто їх укладення без наміру створення цивільно-правових наслідків, лише з метою отримання певної преференції, зокрема, права на формування податкового кредиту, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Відповідачем не було доведено, що сторони, укладаючи господарські зобов'язання, мали умисел на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Проте в судовому засіданні була доведена дійсність вищезазначених угод, виходячи з фактичного їх виконання. За таких обставин, зважаючи на встановлені у справі обставини, а також враховуючи приписи чинного податкового законодавства, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає, що позовні вимоги підлягали задоволенню.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без зміни, якщо визнає, що суди першої інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції у даній справі є обґрунтованою та законною, а тому її слід залишити без змін, доводи ж відповідача є не переконливими, спростовуються наведеним вище та відповідно, не можуть бути підставою для скасування постанови суду, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Новоград-Волинської об"єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Житомирській області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "28" листопада 2013 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис) І.Г. Охрімчук

судді: (підпис) Л.О. Зарудяна

(підпис) Л.В. Кузьменко

З оригіналом згідно: суддя

Повний текст cудового рішення виготовлено "05" лютого 2014 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче об'єднання "Техна" вул.Пушкіна,48,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700

3- відповідачу/відповідачам: Новоград-Волинська об"єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Житомирській області вул. Ушакова,3,м.Новоград-Волинський,Житомирська область,11700