Ухвала

від 19.12.2013 по справі 826/14299/13-а

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14299/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Кобилянський К. М. Суддя-доповідач: Беспалов О.О.

У Х В А Л А

Іменем України

19 грудня 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Беспалова О. О.

суддів: Грибан І. О., Парінова А. Б.

при секретарі: Тур В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

ПрАТ "Енергополь-Україна" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 20.06.2013 р. № 0004632202, № 0004642202, № 00004652202.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову, постановити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутністю представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду - без змін з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та було вірно встановлено судом першої інстанції, відповідач на підставі наказу № 1021 від 20.05.2013 р. та направлення на перевірку № 1037/22 від 24.05.2013 р. згідно зі ст. 22, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України здійснив позапланову виїзну перевірку ПрАТ "Енергополь-Україна" при взаємовідносинах з ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" (код ЄДРПОУ 30166277) за квітень 2012 року, ТОВ "Артель В.М." (код ЄДРПОУ 34956843) за липень, серпень 2012 року та ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс" (код ЄДРПОУ 33230334) за січень 2013 року.

За результатами зазначеної перевірки складено акт від 05.06.2013 № 2/22.2-10/20022334 (далі - акт № 2/22.2-10/20022334), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення ПрАТ "Енергополь-Україна" пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139, п. 149.1 ст. 149 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 93 437,00 грн., а також порушення позивачем п. 185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню всього на суму 65 834,00 грн. та заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 88 988,00 грн.

На підставі акту перевірки № 2/22.2-10/20022334 відповідач виніс наступні податкові повідомлення-рішення:

- від 20.06.2013 р. № 0004642202, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 133 482,00 грн., в т.ч. основний платіж - 88 988,00 грн., штрафні (фінансові) санкції - 44 494,00 грн.;

- від 20.06.2013 р. № 0004652202, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування (в рахунок наступних платежів) з податку на додану вартість у розмірі 65 834,00 грн.;

- від 20.06.2013 р. № 0004632202, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 140 156,00 грн., з яких 93 437,00 грн. - основний платіж, 46 719,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Суд першої інстанції встановив, що між ПрАТ "Енергополь-Україна" (Замовник) та ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" (Виконавець) укладено Договір № 23-01 від 23.08.2011, предметом якого є проведення рекламної кампанії на території України, а саме: розміщення та обслуговування рекламного матеріалу.

Умови проведення рекламних кампаній були визначені у Додатках до Договору № 23-01 від 23.08.2011 р., копії яких наявні в матеріалах справи.

В ході виконання Договору № 23-01 від 23.08.2011 р. ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" було складено акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), копії яких наявні в матеріалах справи. Також позивач на підтвердження реального виконання вказаного договору надав суду першої інстанції отримані від ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" фотозвіти розміщеного рекламного матеріалу сюжету "Міністерський".

Крім того, представник позивача надав копії дозвільних документів на будівництво житлово-офісного комплексу з об'єктами за адресою: вул. Ю.Кондратюка, 1 у Оболонському районі міста Києва (Міністерський), а також щодо права користування земельною ділянкою за вказаною адресою (Т. ІІ а.с. 184-225).

Розрахунки за Договором № 23-01 від 23.08.2011 здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок.

ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" видав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 533 928,00 грн., в т.ч. ПДВ - 88 988, 00 грн.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" позивач включив до валових витрат суму у розмірі 444 940, 00 грн. та до складу податкового кредиту 88 988, 00 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ "Артель В.М.", суд першої інстанції встановив наступне.

Між ПрАТ "Енергополь-Україна" (замовник) та ТОВ "Артель В.М." (виконавець) укладено Договір № 0712 від 17.07.2012 р., предметом якого є виконання робіт з укладки плитки в об'ємі 1000 кв.м. на об'єкті замовника. Згідно п. 5.2. даного договору загальна сума робіт становить 95 000,00 грн.

Згідно Додаткової угоди № 1 від 03.08.2012 р. до договору № 0712 від 17.07.2012 р., було збільшено об'єм робіт на 3158 кв.м. та встановлено, що загальна сума додаткових робіт становить 300 000,00 грн.

Позивач на підтвердження виконання ТОВ "Артель В.М." договору № 0712 від 17.07.2012 р. надав до матеріалів справи копії наступних документів: довідки про вартість виконаних будівельних робіт, актів приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2012 року, підсумкових відомостей ресурсів.

Розрахунки за договором № 0712 від 17.07.2012 р. здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду першої інстанції копії банківських виписок.

ТОВ "Артель В.М." видав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 395 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65 833,34 грн.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ "Артель В.М.", позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого у вартості отриманих послуг податку на додану вартість у розмірі 65 834 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 05.06.2013 р. № 2/22.2-10/20022334 та пояснень представників сторін, господарські операції з ТОВ "Артель В.М." позивач не включав до складу валових витрат.

У періоді, що перевірявся позивач також мав взаємовідносини з ТОВ "Торгово-транспортна компанія "Цементний Альянс".

Між ПрАТ "Енергополь-Україна" (покупець) та ТОВ "ТТК "Цементний Альянс" (постачальник) укладено Договір поставки № 02/36-12 від 14.12.2012 р., предметом якого є постачання продавцем продукції та передача її у власність покупця.

З наданих позивачем первинних документів вбачається, що продукцією (товаром), що постачалась за Договором поставки № 02/36-12 від 14.12.2012 р. є бетонна суміш.

На підтвердження фактичного виконання зазначеного договору позивач надав суду: копії накладних (Т. І а.с. 108-182), товарно-транспортних накладних (Т. ІІ а.с. 110-183), реєстру товарно-транспортних накладних (Т. ІІІ а.с. 78-80), паспортів якості на бетонну суміш з відміткою лабораторії ТОВ "Сатурн ГІК" (Т. ІІІ а.с. 4-77), свідоцтв про реєстрацію транспортних засобів (бетонозмішувачів) (Т ІІІ а.с. 81-90).

Розрахунки за Договором № 02/36-12 від 14.12.2012 р. здійснювались у безготівковій формі, на підтвердження чого позивач надав суду копії банківських виписок.

ТОВ "ТТК "Цементний Альянс" видав на адресу позивача податкові накладні на загальну суму 395 000,00 грн., в т.ч. ПДВ 65 833,34 грн.

За результатами здійснення господарських відносин з ТОВ "ТТК "Цементний Альянс", позивач включив до податкового кредиту суму сплаченого у вартості отриманих послуг податку на додану вартість у розмірі 64 244,10 грн.

Як вбачається з акту перевірки від 05.06.2013 р. № 2/22.2-10/20022334 та пояснень представників сторін, господарські операції з ТОВ "ТТК "Цементний Альянс" позивач не включав до складу валових витрат.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Приписами п. 201.10 ст. 201 ПК України визначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З огляду на вищезазначені норми, колегія суддів дотримується позиції, що необхідною умовою для віднесення сплачених цін за товари (послуги) до валових витрат та сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг з метою їх використання в господарській діяльності.

Господарські операції для визначення податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність таких операцій.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг відповідні суми не можуть включатися до складу податкового икредиту з ПДВ навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України, який зазначає, що з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" підлягають застосуванню судами як джерела права, визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 Податкового кодексу України з метою отримання податкової інформації органи державної податкової служби мають право проводити зустрічні звірки даних суб'єктів господарювання щодо платника податків. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної податкової служби з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Зустрічні звірки не є перевірками і проводяться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. За результатами зустрічних звірок складається довідка, яка надається суб'єкту господарювання у десятиденний термін.

Згідно висновків довідки № 198/224/30166277 податковим органом не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" з контрагентами за період квітень 2013 року, оскільки встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення операцій по ланцюгу постачання з ТОВ "Атава".

Відповідно до даної довідки, висновки податкового органу про нереальність господарських відносин позивача з ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" виключно на тому, що ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" не надано до зустрічної звірки первинних документів по взаємовідносинам з ТОВ "Атава", натомість матеріали справи містять достатні докази для підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Видавничий дім "Южная Столица".

Крім того, зі змісту та акту № 215/22-6/34956843 вбачається, що податковий орган виключно на підставі інформації з баз даних, наявних у розпорядженні податкового органу та матеріалів акту про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента ТОВ "Артель В.М." встановив вчинення ТОВ "Артель В.М." правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків та відсутність об'єктів оподаткування за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

Досліджуючи даний акт, суд першої інстанції правильно встановив, що зустрічна звірка фактично не відбулась, як того вимагають норми діючого податкового законодавства України та була проведена у приміщенні податкового органу без дослідження первинної документації.

Крім того, колегія суддів зазначає, що проведення перевірки контрагента позивача було спрямоване виключно на дослідження взаємовідносин ТОВ "Артель В.М." з ТОВ "ТВК "Приваткомресурс", відносини ТОВ "Артель В.М." з позивачем не досліджувались взагалі.

Також, колегія суддів зазначає, що відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Судом першої інстанції встановлено, що на момент здійснення спірних господарських операцій контрагенти позивача - ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" і ТОВ "Артель В.М." знаходились у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були зареєстровані як платники податку на додану вартість у встановленому законодавством порядку, вироки суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивності вказаних підприємств, відсутні.

Згідно інформації з офіційного веб-сайту Міністерства доходів і зборів України свідоцтво платника ПДВ ТОВ Видавничий дім "Южная Столица" почало діяти з 26.10.1998 та станом на дату розгляду справи в суді першої інстанції анульовані не були, а свідоцтво платника ПДВ ТОВ "Артель В.М." анульоване 10.04.2013 р., отже дані товариства мали право видавати податкові накладні в період здійснення господарських операцій з ПрАТ "Енергополь-Україна".

Крім того, колегія суддів зазначає, що всі первинні документи наявні в матеріалах справи, підписані та скріплені печатками у відповідності до діючого законодавства.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції належним чином дослідив реальність господарських операцій та встановив наявність усіх обов'язкових підстав для формування позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, та податкового кредиту за результатами господарських відносин із вказаними контрагентами за спірний період, натомість, відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, які є протиправними та підлягають скасуванню.

Доводи апеляційної скарги не спростовують позиції суду першої інстанції.

Згідно статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 р. у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 10 жовтня 2013 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку і строки, визначені ст. 212 КАС України.

Головуючий суддя О. О. Беспалов Суддя І. О. Грибан Суддя А. Б. Парінов (Повний текст ухвали виготовлено 24.12.2013 року)

.

Головуючий суддя Беспалов О.О.

Судді: Грибан І.О.

Парінов А.Б.