Постанова

від 19.12.2013 по справі 811/3388/13-а

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 грудня 2013 року Справа № 811/3388/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Притули К.М.,

при секретарі : Білоус І.В.

розглянувши у судовому засіданні справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у про скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції і від 23 липня 2013 року № 0000542210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41367 грн. та накладено штрафну санкцію на суму 10342 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач зазначив, що Олександрійської об'єднаною державною податковою інспекцією було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27 (код ЄДРПОУ 35301155) з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з платником ТОВ "Джібісіді - Плюс" (код за ЄДРПОУ 35044743) за січень 2012 р., липень 2012 р. та вересень 2012р., внаслідок чого було складено акт від 12.07.2013 року № 14/22-10/35301155.

На підставі проведеної перевірки, позивачем отримано податкове повідомлення-рішення від 23 липня 2013 року № 0000542210, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 51709,00 грн., з яких за основним платежем - 41367,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10342 грн.

Позивач зазначає, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2013 року № 0000542210 були порушені норми чинного законодавства, а тому просить дані позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вказавши, що оскаржуване повідомлення-рішення прийняте на підставі, в межах повноважень та у спосіб визначені чинним законодавством у зв'язку з порушенням позивачем норм Цивільного кодексу України під час здійснення господарських операцій без мети настання реальних наслідків, а тому прийняте податкове повідомлення - рішення є правомірним.

Заслухавши думку сторін та дослідивши матеріали справи суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27 (код ЄДРПОУ 35301155) з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з платником ТОВ "Джібісіді - Плюс" (код за ЄДРПОУ 35044743) за січень 2012 р., липень 2012 р. та вересень 2012р. (а.с. 10-16).

В акті № 14/22-10/35301155 від 12.07.2013 року зазначено, що перевіркою встановлено порушення:

- ч.5 ст. 203, ч.1, 2 ст. 215, ст. 216, ст. 228, ст. 627 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах не був переданий в порушення ст. 662, 655 та 656 ЦК України.

- п. 185.1ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 41367 грн.( - в тому числі липень 2012 р. в сумі 9700 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ "Джібісіді-Плюс", за відсутності факту отримання наданих послуг; - в тому числі вересень 2012 р. в сумі 31667 грн., внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ з вартості придбаних послуг, отриманих по нікчемному правочину від ТОВ "Джібісіді-Плюс", за відсутності факту отримання наданих послуг.

23 липня 2013 року на підставі акту перевірки Олександрійською об'єднаною державною податковою інспекцією прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542210, яким збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість на суму 51709,00 грн., з яких за основним платежем - 41367,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 10342 грн. (а. с. 9).

В акті перевірки зазначено, що Олександрійською ОДПІ отримано Акт від ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Джібісіді Плюс". Перевіркою встановлено, що ТОВ "Джібісіді Плюс" не знаходиться за юридичною адресою.

Отже, операції між ТОВ "СКБ 27" та ТОВ "Джібісіді-Плюс" у січні 2012 р., липні 2012 р. та вересні 2012 р. не містять у суті своїй розумних економічних або інших причин ( ділової мети). Такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності. Правочини між ТОВ "СКБ 27" та ТОВ "Джібісіді-Плюс" здійснені без мети настання реальних наслідків.

Пунктом 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу).

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення понесених витрат, у зв'язку з придбавання товарів (робіт, послуг), до складу валових витрат та сплачених сум ПДВ, у вартості товарів (робіт, послуг), до складу податкового кредиту. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарської діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів (робіт, послуг), факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між товариством з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" та товариством з обмеженою відповідальністю "Джібісіді-Плюс" укладено Договір купівлі продажу товарів № 7412 від 31.07.2012 р. (а.с.30-31), Договір купівлі продажу товарів № 7445 від 04.09.2012 р. (а.с.35-36), Договір купівлі продажу товарів № 7447 від 11.09.2012 р. (а.с.40-41), Договір купівлі продажу товарів № 7450 від 18.09.2012 р. (а.с.45-46), Договір купівлі продажу товарів № 7454 від 25.09.2012 р. (а.с.50-51).

На підтвердження реальності виконаних робіт позивачем надано копії податкової та видаткової накладних, копію платіжного доручення та копії рахунків-фактур.

Зазначені первинні документи надавались позивачем під час перевірки, в акті перевірки не зазначено про невідповідність первинної документації вимогам законодавства.

З огляду на викладене, судом встановлено, що позивач мав право віднести до складу податкового кредиту суму ПДВ сплачену у складі вартості товарів (робіт, послуг) по даних взаємовідносинах.

Посилання відповідача на акти перевірки контрагентів, складеного посадовими особами податкових органів за місцем їх реєстрації, як на доказ нікчемності угод, суд до уваги не приймає, оскільки вказаними актами жодним чином не спростовується факт здійснення господарських операцій між позивачем та контрагентами, а зібрані у справі докази повністю спростовують як висновки акту перевірки позивача так і акту перевірки контрагентів.

Крім того, висновки акту перевірки не можуть вважатись беззаперечним доказом нікчемності угод між позивачем та вказаними підприємствами, оскільки є суб'єктивною точкою зору посадових осіб податкового органу і носять лише характер припущень.

Також суд зазначає, що відповідно до ч. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984 та зареєстрованого в Мін'юсті України 12 січня 2011 р. за № 34/18772, факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

В даному випадку акт перевірки відповідача не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку позивача та можуть підтвердити наявність виявлених порушень.

Отже, відповідачем безпідставно, всупереч фактичним обставинам справи зроблено висновок про нікчемність угод позивача.

Тому, суд критично оцінює твердження відповідача, що фінансово-господарська угода між позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю "Джібісіді-Плюс" є нікчемною.

Так, станом на час укладення позивачем з даним контрагентом договору та його виконання, останній був зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та на час здійснення господарських операцій з позивачем, був платником податку на додану вартість, що не заперечувалось представником відповідача в судовому засіданні.

У відповідності з вимогами частин 2, 3 ст.215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Згідно ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. При цьому підставою недійсності правочину у відповідності до ч.1 ст.215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені, зокрема, ч. 1 ст.203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

У відповідності до вимог ст.228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Нікчемні правочини характеризуються таким ознаками як спрямованість на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина або знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.2009 року: "...вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду у разі наявності відповідної суперечки. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. В цьому випадку в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому. Вимога про застосування наслідків недійсності правочину може бути заявлена як одночасно з вимогою про визнання оспорюваного правочину недійсним, так і у вигляді самостійної вимоги у разі нікчемності правочину і наявності рішення суду про визнання правочину недійсним. Наслідком визнання правочину (договору) недійсним не може бути його розірвання, оскільки це взаємовиключні вимоги. Якщо позивач посилається на нікчемність правочину для обґрунтування іншої заявленої вимоги, суд не має права посилатися на відсутність судового рішення про встановлення нікчемності правочину, а повинен дати оцінку таким аргументам позивача. Відповідно до статей 215 і 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним і про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину можуть бути заявлені як однією із сторін правочину, так і іншою зацікавленою особою, права і законні інтереси якої порушені здійсненням правочину".

Отже, за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи можуть лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність, а також подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів.

При цьому, одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, про неправомірність прийняття Олександрійською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 23 липня 2013 року №0000542210.

Відповідно до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Таким чином, судові витрати 520,00 грн., здійснені позивачем, підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27".

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 94, 162, 163 КАС України, суд, -

п о с т а н о в и в

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції від 23 липня 2013 року №0000542210, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на суму 41367 грн. та накладено штрафну санкцію на суму 10342 грн.

Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю "СКБ 27" судовий збір в розмірі 520,00 грн.

Постанова відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10- денний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений 24 грудня 2013 року.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Притула К.М.