Ухвала

від 13.11.2014 по справі 811/3388/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

13 листопада 2014 рокусправа № 811/3388/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого судді: Коршуна А.О. (доповідач)

суддів: Панченко О.М. Шлай А.В.

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. у справі №811/3388/13-а за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю «СКБ 27» до: про:Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ВСТАНОВИВ:

22.10.2013р. Товариство з обмеженою відповідальністю «СКБ 27» (далі - ТОВ «СКБ 27») звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом до Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - Олександрійська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішенея / а.с. 3-8/.

Ухвалою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 23.10.2013р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №811/3388/13-а та справу призначено до судового розгляду / а.с. 1 /.

Позивач, посилаючись у позовній заяві на те, що в результаті проведеної відповідачем позапланової невиїзної перевірки ТОВ «СКБ 27» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з платником ТОВ «Джібісіді-Плюс» за січень 2012р., липень 2012р., вересень 2012р., податковим органом було зроблено висновок про те, що господарські договори укладені позивачем з ТОВ «СКБ 27» суперечать вимогам ч. 1 ст. 203, ст.ст. 215,216,228 ЦК України в частині недодержання вимог цих статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, товар по правочинам не був переданий в порушення вимог ст.ст. 662,655,656 ЦК України, а тому ці правочини є нікчемними, та на думку відповідача, були укладені з метою заниження об'єкту оподаткування та з метою несплати податків, зазначені порушення призвели до заниження позивачем податку на додану вартість (далі - ПДВ ) протягом перевіряємого періоду на загальну суму 41367 грн., що було відображено у акті перевірки, та за результатами перевірки податковим органом (відповідачем у справі) 23.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 51709 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 41367 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 10342 грн., позивач вважає висновки податкового органу у акті перевірки та прийняті за результатами перевірки рішення безпідставним та необґрунтованим з огляду на те, що контрагент позивача - ТОВ «Джібісіді-Плюс», на момент укладення господарських договорів та виконання сторонами за договорами своїх зобов'язань був зареєстрований як юридична особа та платник податку на додану вартість, придбані позивачем товари у цього контрагента були використані ним у подальшому у власній господарській діяльності, у позивача наявні усі первинні документи, які підтверджують факт виконання позивачем та його контрагентом своїх зобов'язань за договорами, що свідчить про те, що ці угоди були укладені свідомо з метою настання певних наслідків, і саме на підставі цих належних первинних документів у відповідних звітних періодах позивачем формувалась податкова звітність та було визначено розмір валових витрат підприємства та сформовано податковий кредит , тому просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Олександрійської ОДПІ №0000542210 від 23.07.2013р.

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. у справі №811/3388/13-а адміністративний позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Олександрійської ОДПІ №0000542210 від 23.07.2013р. . (суддя Притула К.М. ) / а.с. 131-135/.

Відповідач, не погодившись з постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. у даній справі, подав апеляційну скаргу / а.с. 136-137/, у якій посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи не було з'ясовано усі обставини справи, які мають значення для її вирішення та зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до постановлення ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, тому просив суд скасувати постанову суду першої інстанції від 19.12.2013р. та постановити у справі нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні заявлених ним позовних вимог у повному обсязі.

Представники осіб, які беруть участь у розгляді даної справи, у судове засідання не з'явились. Позивач та відповідач про день, годину та місце розгляду даної справи апеляційним судом повідомлені належним чином / а.с. 144-146,148-150,155,156/, про поважність причин не явки свого представника у судове засідання, або про можливість розгляду справи у відсутність свого представника, суд у встановленому законом порядку не повідомив. За таких обставин колегія суддів вважає можливим розглянути дану справу у відсутність представників осіб, які беруть участь у розгляді справи, за наявними в матеріалах справи доказами.

Перевіривши у судовому засіданні доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

ТОВ «СКБ 27», ідентифікаційний код 35301155, зареєстровано як юридична особа 02.08.2007р. виконавчим комітетом Олександрійської міської ради Кіровоградської області, та як платник податків, у тому числі ПДВ, підприємство перебуває на податковому обліку в Олександрійській ОДПІ / а.с. 55-56/.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що відповідачем у період з 05.07.2013р. по 11.07.2013р. було проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «СКБ 27» з питання відображення в податковому обліку операцій із здійснення взаємовідносин з платником ТОВ «Джібісіді-Плюс» за січень 2012р., липень 2012р., вересень 2012р., за результатами якої було складено акт №14/22-10/36301155 від 12.07.2013р. (далі - акт перевірки).

Як вбачається з наданої суду ксерокопії акту перевірки / а.с. 10-16/ податковим органом було зроблено висновок про те, що протягом перевіряємого періоду позивач здійснював придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг у ТОВ «Джібісіді-Плюс» і цим контрагентом позивача було порушено вимоги ст. ст. 203, 215,216,228 ЦК України в частині нікчемності правочинів укладених з позивачем, оскільки вони не були спрямовані на настання правових наслідків, що обумовлені ними, господарські операції, відображені у податковій звітності щодо придбання товарів у ТОВ «Джібісіді-Плюс», не підтверджується стосовно врахування реального часу здійснення операцій, а тому, внаслідок порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, ним безпідставно завищено податковий кредит, внаслідок включення до його складу ПДВ з вартості товару отриманого по нікчемним правочинам від ТОВ «Джібісіді-Плюс» на загальну суму 41367 грн..

За результатами перевірки на підставі акту №14/22-10/36301155 від 12.07.2013р., податковим органом 23.07.2013р. було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000542210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з ПДВ на загальну суму 51709 грн., у тому числі основний платіж (збільшення) - 41367 грн., штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 10342 грн. / а.с. 9/.

При цьому, крім вищезазначеного з акту перевірки / а.с. 10-16/ вбачається, що висновки за результатами перевірки позивача податковим органом також було зроблено з урахуванням акту про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Джібісіді-Плюс» №139/229/35044743 від 23.01.2013р., який складено ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, у якому зроблено висновки про нікчемність правочинів, не підтвердження реальності здійснення господарських операцій, їх вид обсяг, якість та розрахунки, встановлено відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій ТОВ «Джібісіді - Плюс» по всьому ланцюгу постачання до ТОВ «СКБ 27».

У судовому засіданні під час розгляду даної адміністративної справи, як судом першої інстанції так і апеляційним судом, встановлено, що протягом перевіряємого періоду між позивачем (покупець) та ТОВ «Джібісіді-Плюс» (продавець) було укладено договори купівлі-продажу товарів №7412 від 31.07.2012р. / а.с. 30-31/, №7445 від 04.09.2012р. / а.с. 35-36/, №7447 від 11.09.2012р. / а.с. 40-41/, №7450 від 18.09.2012р. /а.с. 45-46/, №7454 від 25.09.2012р. / а.с. 50-51/, контрагент позивача за цими договорами під час укладення договорів з позивачем у даній справі, та під час виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами був у встановлений чинним законодавством спосіб зареєстрований у якості юридичної особи та зареєстрований платником ПДВ, сторонами за цими договорами свої зобов'язання виконано у повному обсязі - продавцем поставлено покупцю визначений умовами договорів товар, а покупцем сплачено його вартість та прийнято товар, який у подальшому ним було використано у власній господарській діяльності, при цьому зазначені обставини підтверджуються наданими суду та дослідженими ним під час розгляду даної справи у судовому засіданні первинними документами за цими правочинами, які характерні для такого роду господарських взаємовідносин та обов'язковість ведення яких передбачена нормами законодавства України, зокрема видатковими накладними, рахунками-фактурами, податковими накладними, платіжними дорученнями / а.с. 32-34,37-39,42-44,47-49,52-54 , 102-105,123-126/, товарно-транспортними накладними, які свідчать про перевезення визначеного умовами договорів товару від продавця покупцю та договором про надання послуг з перевезення цих товарів / а.с. 112-118/, які також були надані позивачем відповідачу у справі під час проведення ним перевірки, та які свідчать про фактичне виконання сторонами своїх зобов'язань за цими договорами, та подальше використання отриманих позивачем за цими договорами товарів та послуг у власній господарській діяльності, і які, у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», є підставою для здійснення бухгалтерського обліку та фінансової звітності, і на підставі яких у відповідні звітні періоди позивачем формувались валові витрати підприємства та визначались податкові зобов'язання та податковий кредит / а.с. 106-111/.

Щодо визнання податковим органом правочинів позивача з ТОВ «Джібісіді- Плюс» протягом перевіряємого періоду нікчемними, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити.

Аналіз положень ч. 1 ст. 204 ЦК України дає можливість визначити, що головною підставою вважати правочин нікчемним є його недійсність, яка встановлена законом, і правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Приймаючи до уваги положення ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та ст. 20 Податкового кодексу України, які визначають функції податкових органів та основні засади їх діяльності, обсяг прав та обов'язків податкових органом, можливо зробити висновок про те, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства та надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків і жодною нормою чинного законодавства не передбачено право органу державної податкової служби, яким є відповідач у справі, самостійно, в позасудовому порядку визнавати нікчемними правочини і дані, які вказані платником податків в податкових деклараціях.

Враховуючи положення ст. 203, ч. 1 ст. 207, ст. 228 ЦК України, які пов'язують недійсність господарського зобов'язання з наявністю наступних обставин: невідповідність його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави та суспільства, укладення правочину учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності) та порушення публічного порядку, у разі якщо правочин був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, та положення ст. 234 ЦК України відповідно до якої правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків є фіктивним, і фіктивний правочин визнається недійсним судом, і відповідачем у справі під час розгляду даної адміністративної справи в порушення вимог ст. 71 КАС України, не було надано суду будь-яких належних письмових доказів - судових рішень щодо визнання недійсними угод, які протягом перевіряємого періоду були укладені між позивачем та його контрагентом, як і не було надано суду доказів стосовно того, що ці угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави, а акт про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ «Джібісіді- Плюс» №139/229/35044743 від 23.01.2013р., який складено ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська, не може бути у даному випадку визнано як єдиний доказ в підтвердження нікчемності угод укладених між позивачем та його контрагентом ТОВ «Джібісіді-Плюс» протягом перевіряємого періоду, і як наслідок порушення позивачем у справі вимог чинного податкового законодавства.

Аналіз норм чинного на момент виникнення спірних правовідносин податкового законодавства, дає можливість зазначити, що жодним нормативно-правових актом України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи, яка є його контрагентом у тих чи інших господарських зобов'язаннях, при цьому це стосується і податкових зобов'язань, оскільки відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при придбанні товару покупець зобов'язаний сплатити вартість товару продавцю, до складу якої входить податок на додану вартість, а продавець зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету у відповідному звітному періоду, і у разі невиконання продавцем товару цього обов'язку саме на нього за це покладається відповідальність, і на продавця товару, який є платником податку, нормами чинного законодавства не покладено обов'язку здійснення контролю за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення ними господарської діяльності та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) у даному випадку , що свідчить про те, що несплата продавцем товару податку до додану вартість до бюджету в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем товару і не може бути підставою для позбавлення платника податку (покупця товару) на відшкодування податку на додану вартість, у разі якщо такий платник податку виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має усі визначені чинним законодавством документи на підтвердження розміру податкового кредиту.

При цьому колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду України від 31.01.2011р. у справі за позовом ЗАТ «Мукачівський лісокомбінат» до Мукачівської ОДПІ в Закарпатській області про визнання недійним податкового повідомлення-рішення (реєстраційний номер в ЄДРСР - 14222198), яке відповідно до ст.. 244-2 КАС України є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України, які зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного суду України.

Так, у вищезазначеній постанові Верховний суд України зазначив, що у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що така правова позиція, щодо розв'язання спірних правовідносин, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі, узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який під час розгляду справи «БУЛВЕС» АД проти Болгарії ( заява №3991/03) у рішенні від 22.01.2009р. зазначив, що платник податку не повинен нести наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, та сплачувати пеню, оскільки такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

При цьому колегія суддів не може прийняти до уваги посилання відповідача у акті перевірки позивача та під час розгляду даної справи, як на обґрунтування правомірності прийнятого ним податкового повідомлення-рішення, яке є предметом оскарження у даній справі, на факт порушення адміністративної справи стосовно директора ТОВ «СКБ 27» ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 163-1 КУпАП та притягнення останнього до адміністративної відповідальності за це правопорушення, оскільки постановою апеляційного суду Кіровоградської області від 25.10.2013р. провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП закрито за відсутністю в діях останнього складу адміністративного правопорушення / а.с. 69-71/.

З огляду на вищенаведені обставини, які були встановлені судом під час розгляду справи та приймаючи до уваги положення п.185.1 ст. 185, п. 188.1 ст. 188, п. 198.3,198.6, 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, колегія суддів вважає, що позивач у справі мав усі визначені чинним законодавством підстави для визначення податкових зобов'язань та формування податкового кредиту з урахуванням сум податку на додану вартість, який ним було сплачено протягом перевіряємого періоду у вартості отриманих від його контрагента ТОВ «Джібісіді-Плюс» товарів та послуг, та віднесення витрат по цим господарським операціям до складу валових витрат підприємства у податковій звітності за відповідні звітні періоди, оскільки у позивача у справі були наявні усі необхідні первинні документи, які засвідчують наявність певних юридичних фактів щодо фактичного здійснення господарських операцій, які у свою чергу надають право позивачу на формування податкового кредиту певного звітного періоду з урахуванням сум ПДВ сплаченого у вартості товарів та послуг, які позивачем було отримано від його контрагента ТОВ «Джібісіді-Плюс», що свідчить про те, що обрані відповідачем підстави для визначення позивачу грошових зобов'язань з ПДВ не відповідають вимогам Податкового кодексу України , які регулювали спірні правовідносини на момент їх виникнення, і висновок податкового органу про заниження позивачем протягом перевіряємого періоду податкових зобов'язань ПДВ по операціям з ТОВ «Джібісіді- Плюс» є безпідставним, а тому суд першої інстанції зробив правильний висновок про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення №0000542210 від 23.07.2013р. та постановив правильне визнання протиправним та скасування такого рішення суб'єкта владних повноважень та обґрунтовано задовольнив заявлені позивачем у справі позовні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної адміністративної справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права, які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються зібраними у справі доказами, будь-яких порушень судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке б потягло за собою наявність підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, не було встановлено, тому постанову суду першої інстанції від 19.12.2013р. у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача необхідно залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі відповідача, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки ним доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення заявником апеляційної скарги норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Олександрійської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 19.12.2013р. у справі №811/3388/13-а - залишити без змін .

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст виготовлено - 18.11.2014р.

Головуючий: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко

Суддя: А.В. Шлай