Постанова

від 30.12.2013 по справі 826/16595/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

30 грудня 2013 року 11 год. 30 хв. № 826/16595/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року № 0002812250, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» (далі - позивач, ТОВ «Тантьєма») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, (далі - відповідач, ДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення від 05 березня 2013 року № 0002812250.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472, складеного за результатами проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Тантьєма» з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (ідентифіка-ційний код 37323055) за квітень 2011 року, документально та нормативно не підтверджуються. Зокрема, позивач наголошує на тому, що позиція податкового органу щодо нереальності (нікчемності) господарських правочинів, укладених між ТОВ «Тантьєма» і ТОВ «Росаріо» (договір купівлі-продажу від 01.03.2011р. № 0103), ґрунтується лише на недостовірних даних Акта Бориспільської ОДПІ від 11.07.2011р. № 490/23-1/37323055 відносно ТОВ «Росаріо»), натомість пред'явлені позивачем ще до початку перевірки первинні та розрахункові документи були залишені працівником відповідача без належного дослідження (лист ТОВ «Тантьєма» від 27.11.2012р. № 97). Також, в періоди укладення та виконання вказаного Договору обидві Сторони були зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д. В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тантьєма» (ідентифікаційний код 23389472) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37323055) за квітень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472. Згідно висновків цього Акта перевірки працівником ДПІ встановлені допущення Товариством порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ТОВ «Тантьєма» податку на додану вартість за квітень 2011 року в сумі 164 780, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: висновках Акта Бориспільської ОДПІ від 11.07.2011р. № 490/23-1/37323055, яким, в свою чергу, документально не підтверджено реальність здійснення вказаним підприємством господарських відносин із контрагентами-платниками податків.

За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013р. № 0002812250, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, призначеному на 09 грудня 2013 року, заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

17 грудня 2013 року в судовому засіданні судом було ухвалено перейти до письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 15.02.2013р. по 18.02.2013р. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України, на підставі Наказу ДПІ від 15.02.2013р. № 362/22-30 та направлення на перевірку від 15.02.2013р. № 578/22-30, працівником ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Тантьєма» (ідентифікаційний код 23389472) з питань дотримання ним вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (ідентифі-каційний код 37323055) за квітень 2011 року, за результатами якої складений Акт від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472 (далі - Акт перевірки).

В ході проведення перевірки ТОВ «Тантьєма» (а саме: за результатами дослідження попередньо наданих перевіряємим підприємством документів та його податкової звітності з податку на додану вартість) перевіряючим встановлені взаємовідносини з суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37323055) згідно письмового договору купівлі-продажу від 01.03.2011р. № 0103. За результатами таких господарських операцій перевіряєме підприємство віднесло до складу податкового кредиту за звітний період квітень 2011 року податок на додану вартість на загальну суму 165 780, 00 грн.

Згідно тексту цього Акта перевірки відповідача на підтвердження фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Росаріо» (ідентифікаційний код 37323055) перевіряєме підприємство надало до податкової інспекції наступні копії документів: видаткові та податкові накладні, товарно-транспортні накладні та подорожні листи вантажного автомобіля.

При цьому до ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС надійшов Акт Бориспільської ОДПІ від 11.07.2011р. № 490/23-1/37323055, в тексті якого зазначено наступне: податкова звітність з податку на прибуток ТОВ «Росаріо» не подавалася. Не було встановлено наявності у ТОВ «Росаріо» власних, орендованих, одержаних до договору лізингу, складських, торгівельних, виробничих приміщень, які б суб'єкт господарювання міг би використовувати при здійсненні фінансово-господарської діяльності. Підприємство не знаходиться за адресою реєстрації.

Крім того, в Акті Бориспільської ОДПІ від 11.07.2011р. № 490/23-1/37323055 містяться посилання на висновок спеціаліста СТКЗР по обслуговуванню м. Бровари та Броварського району Київської області НДЕКЦ при ГУМВС України в Київській області майора міліції Лавріненка Л.М. від 14.04.2011р. № 96, в якому встановлено, що підписи від імені гр-на Російської Федерації ОСОБА_4 (керівника ТОВ «Росаріо»), в представлених на дослідження документах, виконані не ним, а іншою невідомою особою.

За результатами проведеної перевірки ТОВ «Росаріо» Бориспільська ОДПІ зменшила задекларовані названим підприємством за квітень 2011 року суми податкових зобов'язань та податкового кредиту по податку на додану вартість до 0, 00 грн.

З огляду на відомості наведені в Акті Бориспільської ОДПІ від 11.07.2011р. № 490/23-1/37323055, працівник відповідача прийшов до висновку про відсутність у ТОВ «Тантьєма» правових підстав для формування суми податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі первинних документів, підписаних від імені ТОВ «Росаріо».

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472 перевіряючий зазначив про встановлені порушення ТОВ «Тантьєма» вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на додану вартість за квітень 2011 року на загальну суму 165 780, 00 грн.

05 березня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС на підставі Акта перевірки від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472 прийняла спірне податкове повідомлення-рішення за № 0002812250, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 44.1 ст. 44, п. 198.3 і п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 і п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, визначило ТОВ «Тантьєма» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 165 781, 00 грн., в т.ч. 165 780, 00 грн. - основний платіж, 1, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Згідно рішень Державної податкової служби у м. Києві від 23.05.2013р. № 405/10/12-1-03 і Міністерства доходів і зборів України від 26.06.2013р. № 5708/6/99-99-10-01-15, винесених за результатами розгляду первинної та повторної скарг ТОВ «Тантьєма» на податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013р. № 0002812250, дані скарги позивача були залишені без задоволення, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013р. відповідно - без змін.

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «податковий кредит» - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Державної податкової адміністрації України 21 грудня 2010 року № 969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 року за № 1401/18696, (який набрав чинності 10 січня 2011 року та втратив чинність 16 грудня 2011 року)(далі - Порядок) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 4 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

В силу п. 5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у пункті 2 цього Порядку.

Податкова накладна є підставою на віднесення до податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку на додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

У відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, що викладена у його листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Також, у цьому ж листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11, Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Крім того, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що податковий кредит формується за наслідками реальної господарської операції, що підтверджується належними податковими накладними та первинними документами, в рамках господарської діяльності платника податків.

В ході судового розгляду також встановлено, що 01 березня 2011 року між ТОВ «Тантьєма» (Покупець), в особі директора Юрченка О.О., та контрагентом - ТОВ «Росаріо» (Постачальник), в особі їх директора ОСОБА_4, укладений письмовий договір купівлі-продажу за № 0103. За умовами цього Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця товар (металопрокат в асортименті), а Покупець - прийняти та оплатити вартість товару.

За результатами поставок товарів ТОВ «Росаріо» виписало на користь ТОВ «Тантьєма» наступні податкові накладні: від 08.04.2011р. № 40801 на суму 141 085, 50 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 514, 25 грн.), від 12.04.2011р. № 41204 на суму 133 582, 49 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 263, 75 грн.), від 08.04.2011р. № 40802 на суму 136 650, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 22 775, 00 грн.), від 12.04.2011р. № 41203 на суму 140 144, 05 грн. (в т.ч. ПДВ - 23 357, 34 грн.), від 12.04.2011р. № 41202 на суму 148 607, 59 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 767, 93 грн.), від 21.04.2011р. № 42803 на суму 145 818, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 303, 00 грн.), від 28.04.2011р. № 42804 на суму 148 789, 94 грн. (в т.ч. ПДВ - 24 798, 32 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 165 779, 59 грн., які підписані керівником підприємства ОСОБА_4 та скріплені печатками цього підприємства.

Оплата за виконані роботи та надані послуги здійснювалося ТОВ «Тантьєма» шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 26009010462101 в ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346) безготівкових коштів на загальну суму 994 677, 57 грн. (вартість товару з ПДВ) на рахунок свого контрагента ТОВ «Росаріо» № 260072462 у Філії АБ «Полтава банк» в м. Києві (МФО 322562), що не заперечується відповідачем.

Відповідно до документально підтверджених письмових пояснень ТОВ «Тантьєма» б/н і б/д, поданих позивачем до канцелярії суду 18 грудня 2013 року, транспортування замовленого товару здійснювалось самотужки позивачем за допомогою орендованого вантажного автомобіля згідно договору оренди автомобіля від 03.01.2011p. № 2, за яким був закріплений водій підприємства ОСОБА_6 на підставі наказу Товариства від 04.01.2011р. № 1/2.

Прийняття матеріалів на склад Покупця (ТОВ «Тантьєма») та подальша видача на виробництво здійснювалося призначеною матеріально-відповідальної особою - працівником підприємства ОСОБА_7 на підставі наказу Товариства від 14.06.2004р. № 2/1.

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх договірних зобов'язань (поставки товару та відповідно оплати його вартості) за вказаним Договором купівлі-продажу позивачем були надані суду копії наступних первинних і розрахункових документів: видаткових накладних, рахунків-фактур, товарно-транспортних накладних, виписок ПАТ «Альфа-Банк» (МФО 300346) з розрахункового рахунку ТОВ «Тантьєма» за 08.04.2011р., 11.04.2011р., 12.04.2011р., 13.04.2011р. та 28.04.2011р., аркушів з журналу реєстрації довіреностей ТОВ «Тантьєма» за 2008 - 2012 роки.

За результатами дослідження вище перелічених первинних документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Росаріо» на адресу позивача за результатами поставлення товарів, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових та усних пояснень представників позивача результати спірних господарських операцій були використанні безпосередньо у господарській діяльності позивача (а саме: для виробництва металевих виробів на замовлення ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «ІНТЕБ» згідно письмових договорів на виконання підрядних робіт та договору поставки).

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Тантьєма» надало суду копії наступних документів, які підтверджують економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності, використання спірних робіт і послуг у своїй господарській діяльності з метою отримання прибутку: копії свого Статуту, протоколу Загальних зборів ТОВ «Тантьєма» з відомостями про склад активів, що входять до сформованого статутного фонду позивача, довідки з органу статистики відносно ТОВ «Тантьєма»; копії штатного розкладу ТОВ «Тантьєма» станом на 01.03.2011р. та 01.03.2013р.; копії наказів позивача від 14.06.2004р. № 2/1 з питання призначення матеріально-відповідальною особою за матеріальні цінності на ТОВ «Тантьєма» технічного директора підприємства ОСОБА_7, від 14.06.2004р. № 2 з питання призначення ОСОБА_7 на посаду технічного директора ТОВ «Тантьєма» з наданням певних прав, від 01.02.2009р. № 3 з питання прийняття на роботу до ТОВ «Тантьєма» гр. ОСОБА_6 на посаду водія; копії договору оренди автомобіля (марки ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_2) від 03.01.2011р. за № 2, укладеного між ТОВ «Тантьєма» (Орендарем) і фізичною особою ОСОБА_7 (Орендодавцем) щодо безкоштовного строкового користування вантажним автомобілем до 03 листопада 2011 року, та акта приймання-передачі автомобіля від 03.01.2011р.; копію свідоцтва про державну реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3; копію наказу позивача від 04.01.2011р. № 1/2 з питання закріплення автомобіля (марки ГАЗ 3307, державний реєстраційний номер НОМЕР_2) за водієм ОСОБА_6; копії договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкта нерухомості) від 01.05.2011р., укладеного між ТОВ «Тантьєма» (Орендарем) і ВАТ «Трест «Міськбуд-4» (Орендодавцем) щодо платного строкового користування будівлею (загальна площа 1416,9 м 2 ) для розміщення офісу та виробничих приміщень; договорів на виконання підрядних робіт з виготовлення металевих конструкцій та ін. металевих виробів та договору поставки таких виробів, укладених ТОВ «Тантьєма» (як Підрядником) із контрагентам-замовником робіт, а саме - ТОВ «Архітектурно-будівельна компанія «ІНТЕБ», з додатками до них (ескізні проекти-креслення), та оформлених на їх виконання актів приймання виконаних робіт; копії актів списання ТОВ «Тантьєма» матеріалів на виготовлення металоконструкцій за квітень 2011 року, тощо.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Росаріо») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного договору купівлі-продажу (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень 2011 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Відповідачем не заперечувався факт декларування та сплати як позивачем, так і його контрагентом (за даними податкової звітності) сум податку на додану вартість за наслідками спірних господарських операцій.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «Тантьєма» і підприємством ТОВ «Росаріо», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірного правочину не уповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 19.02.2013р. № 501/22-30/23389472 також відсутні посилання на ухиляння контрагентом позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Росаріо» за фактами ухилень від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення угод з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідачем не надано суду будь-які достовірні відомості з документальним підтвердженням щодо притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ТОВ «Тантьєма» або його контрагенту - ТОВ «Росаріо», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника ПДВ до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного та того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу суми податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірним податковим повідомленням-рішенням.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України визнання протиправним та скасування спірного у справі податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013р. № 0002812250.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Тантьєма» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі міста Києва Державної податкової служби, правонаступником якої є Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, від 05 березня 2013 року № 0002812250.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

Суддя О.В. Дегтярьова