Ухвала

від 21.11.2013 по справі 2а/2570/6138/2011

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 2а/2570/6138/2011 Головуючий у 1-й інстанції: Ткаченко О.Є. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

Іменем України

21 листопада 2013 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Убідь" на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року у справі за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у м. Чернігові до Приватного підприємства "Убідь", третя особа: Чернігівська митниця Державної митної служби, за участю Прокуратури Чернігівської області про стягнення податкового боргу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Державна податкова інспекція у м. Чернігові звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Убідь", третя особа: Чернігівська митниця Державної митної служби, за участю Прокуратури Чернігівської області, просить, з урахуванням уточнених позовних вимог, стягнути з розрахункових рахунків відповідача мито на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності в розмірі 71256,94 грн. та податкового боргу по податку на додану вартість в сумі 14251,40 грн.

Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Приватне підприємство "Убідь" звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Приватне підприємство «Убідь» зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Чернігівської міської ради та взяте на податковий облік Державною податковою інспекцією у м.Чернігові з 02 жовтня 2003 року.

На підставі наказу Чернігівської митниці від 26 квітня 2010 року № 184 проведена камеральна перевірка правильності класифікації ПП «Убідь» товару «кран гідравлічний на колісному ходу (самохідний)» за період з 01 травня 2007 року по 31 березня 2010 року, за результатами якої складено Акт від 11 травня 2010 року №К/0004/2010/10200000/0032601734.

Перевіркою встановлено, що «кран гідравлічний на колісному ходу (самохідний)» (оформлений за ВМД: від 25 травня 2007 року, № 102000001/7/021899, від 11 липня 2007 року № 102000001/7/022497, задекларовані за кодом 8426410000, ставка ввізного мита 2%) повинен класифікуватись за кодом 8705100000 згідно УКТЗЕД зі сплатою ввізного мита за ставкою 12%.

Так, за відповідачем рахується заборгованість по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 71256,94 грн. та податковий борг по податку на додану вартість в розмірі14251,40 грн.

У зв'язку з наявністю у відповідача заборгованості, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пп. 16.1.4 п. 16.1 ст.16 Податкового кодексу України, платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом, та платник податку несе відповідальність за правильність обчислення, своєчасність сплати податку та дотримання вимог податкового законодавства.

В силу п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України, орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а у разі їх недостатності-шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Пунктом 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України визначено, що стягнення коштів з рахунків платників у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органам державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), митні органи визначено контролюючими органами, які мають право здійснювати перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів стосовно акцизного збору та податку на додану вартість, ввізного та вивізного мита, інших податків та зборів (обов'язкових платежів), що відповідно до законів справляються при ввезенні товарів і предметів на митну територію України.

Статтею 69 Митного кодексу України передбачено, що незалежно від закінчення операцій митного контролю, оформлення та пропуску товарів і транспортних засобів митний контроль за ними може здійснюватися, якщо є достатні підстави вважати, що мають місце порушення законодавства України чи міжнародного договору України, укладеного в установленому законом порядку, контроль за виконанням яких покладено законом на митні органи.

В силу статті 86 Митного кодексу України, з моменту прийняття митної декларації - вона є документом, що засвідчує факти, які мають юридичне значення.

Згідно п. 5 Положення про вантажну митну декларацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09 червня 1997 року № 574, зазначені декларантом у вантажній митній декларації відомості закріплюються штампом „Під митним контролем", після чого настає юридична відповідальність за їх достовірність.

Підпунктом 14.1.156 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до пп. 14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно п. 57.1 ст.57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В силу п. 59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Пунктом 59.3 ст.59 Податкового кодексу України визначено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Так, заборгованість у відповідача виникла під час дії Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», тому і заходи погашення податкового боргу вживались відповідно до норм вказаного закону.

Відповідно до п.п. 6.2.1. п. 6.2. ст. 6 вищевказаного Закону, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як вбачається з матеріалів справи, Чернігівською митницею до Приватного підприємства «Убідь» направлено податкові повідомлення: від 20 травня 2010 року № 18, яким відповідачу визначено суму мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності, в розмірі 71256,94 грн.; від 20 травня 2010 року № 19, яким відповідачу визначено податкове зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 14251,40 грн.

Так, постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року по справі № 2а-3038/10/2570 (яка набрала законної сили), за позовом ПП «Убідь» до Чернігівської митниці про визнання нечинними податкових повідомлень від 20 травня 2010 року № 18 та № 19 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Судом встановлено, що на адресу ПП «Убідь» направлено податкову вимогу №1/2262 від 03 грудня 2008 року, яка отримана представником відповідача 08 грудня 2008 року, про що свідчить відмітка про вручення на зворотньому повідомленні, та другу податкову вимогу № 2/93 від 09 січня 2009 року, яка отримана представником відповідача 13 січня 2009 року, про що свідчить відмітка про вручення на зворотньому повідомленні.

У зв'язку з несплатою відповідачем визначених сум мита на товари, що ввозяться на територію України суб'єктами підприємницької діяльності та податкових зобов'язань по податку на додану вартість, Державною податковою інспекцією у м. Чернігові прийнято рішення № 146 від 18 червня 2009 року про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що податкові зобов'язання на загальну суму 85508,34 грн. нараховані Чернігівською митницею, як контролюючим органом, у відповідності до чинного законодавства та в межах компетенції.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог Державної податкової інспекції у м. Чернігові, оскільки посадові особи Чернігівської митниці Державної митної служби під час проведення камеральної перевірки, нарахування податкових зобов'язань та вчинення інших дій, пов'язаних з їх стягненням, діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Убідь" залишити без задоволення.

Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2011 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 27.11.2013 року

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.