Постанова

від 15.01.2007 по справі 12/784н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

12/784н-ад

ГОСПОДАРСЬКИЙ

СУД

Луганської області

91016, м.Луганськ

пл.Героїв ВВВ 3а

тел.55-17-32

ХОЗЯЙСТВЕННЫЙ

СУД

Луганской области

91016, г.Луганск

пл.Героев ВОВ 3а

тел.55-17-32

П О С Т А Н О В А

Іменем України

15.01.07                                                                                 Справа № 12/784н-ад.

Суддя Палей О.С., розглянувши матеріали справи за позовом

Малого приватного підприємства "Витязь", м.Луганськ

до Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення

за участю представників сторін:

від позивача – Чубань О.О., довіреність № 5 від 28.11.06.;

від відповідача – Зіньков Д.О., гол. держ. подат. інсп., довіреність № 2 від 09.01.07.,  Решетняк Л.О., ст.держ.подат.ревізор-інсп., довіреність №18444/9/10 від 04.12.06.

          Суть спору: Малим приватним підприємством "Витязь" заявлено вимогу про визнання протиправним та скасування податкового  повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Артемівському районі м.Луганська № 0001132300/0 від 06.11.2006 р. про  визначення МПП "Витязь" податкового зобов'язання по податку на додану вартість у розмірі  19569 грн., в тому числі за основним платежем -13046 грн., за  штрафними (фінансовими) санкціями -6523 грн.

          Листом б/н від 15.01.07. позивач  остаточно уточнив позовні вимоги та просить  визнати  оскаржуване податкове  повідомлення – рішення нечинним.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

          Мале приватне підприємство "Витязь" –позивач у справі –зареєстроване як суб'єкт підприємницької  діяльності в Луганській  міській раді за 30.05.2001 р.; перебуває на податковому обліку в ДПІ в Артемівському  районі та є платником податку на додану вартість.

          9 жовтня 2006 року старшим державним податковим ревізором-інспектором відділу контрольно-перевірочної роботи ДПІ в Артемівському районі у м. Луганську, інспектором податкової служби II рангу Решетняк Л.О. на підставі наказу начальника ДПІ в Артемівському районі м. Луганська від 09.10.2006р. №628, направлення №1247 від 09.10.2006р. та повідомлення від 26.09.2006р. №10111/10/23-00-11 було розпочато позапланову документальну перевірку МПП «Витязь»з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ПП «Лугоптсервіс»за період з 01.09.2003р. по 31.10.2003р. Перевірка була завершена 20.10.2006р.

За результатами перевірки було складено акт від 25.10.2006р. №715/23-00/31530631, за висновками якого перевіряючими встановлено порушення МПП «Витязь»п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7, п. 10.3 ст. 10 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР «Про податок на додану вартість». На підставі зазначеного висновку ДПІ в Артемівському районі м. Луганська винесено податкове повідомлення-рішення форми «Р»від 06.11.2006р. №0001132300/0, яким визначена сума податкового зобов'язання у розмірі 19569,0 грн, в тому числі за основним платежем 13046,0 грн., за штрафними санкціями 6523,0 грн.

За висновками акту перевірки МПП «Витязь» до складу податкового кредиту по рядку 17 Декларації з ПДВ віднесено суми ПДВ згідно недійсних податкових накладних, виданих приватним підприємством «Лугоптсервіс», яке, нібито, не зареєстроване як платник ПДВ, а саме: за вересень на суму 6233,33 грн, за жовтень 2003 року на суму 6813,10 грн. Загальна вартість поставленої продукції склала 78278,6 грн.

При цьому податковий орган дійшов висновку, що податкові накладні є недійсними, оскільки складені ПП «Лугоптсервіс»як суб'єктом, який не зареєстрований як платник ПДВ виходячи з наявного у розпорядженні ДПІ в Артемівському районі м. Луганська рішення Господарського суду Луганської області від 24.12.2004р. 6/21пн та акту Ленінської МДПІ у м. Луганську від 14.01.2005р. №807 про анулювання свідоцтва про реєстрацію платника ПДВ №17313712, виданого 10.07.2003р. ПП «Лугоптсервіс». На підставі зазначеного податковим органом встановлене порушення з боку МПП «Витязь»п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 2 та п. 5 Порядку заповнень податкової накладної, затвердженої наказом ДПА України від 30.05.1997р. №165, зареєстрованого Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. №233/2037.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням, посилаючись на те, що:

- при здійсненні операцій за договором від 01.08.2003 р. МПП "Витязь" витребував у контрагента документи, що підтверджують державну реєстрацію та реєстрацію як платника ПДВ ПП "Лугоптсервіс";

- податкові накладні та накладні були виписані особисто Піхтаревим  В.І., який був директором та засновником ПП "Лугоптсервіс"; податкові накладні повністю відповідають вимогам, встановленим до форми та порядку їх заповнення Порядком № 165.

Позивач також вказує на порушення податковим органом при визначенні податкового зобов'язання вимог п.п.15.1.1. п.15 ст.15  Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими  фондами" від 21.12.2000 р. № 2181-ІІІ щодо строків  давності.

Відповідач відзивом б/н від 25.12.06 проти позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що, оскільки рішенням Слов'яносербського райсуду від 21.07.04 по справі № 2-880 визнано недійсними установчі документи контрагента позивача, а рішенням господарського суду від  24.12.2004 р. припинено його юридичну особу, позивач необґрунтовано  включив до складу податкового кредиту податок на додану вартість в сумі 13046 грн.43 коп. за виписаними  ПП "Лугоптсервіс" податковими накладними.

Дослідивши матеріали справи оцінивши у сукупності доводи сторін, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню з огляду на наступне.

У підставу оскаржуваного рішення податковим органом покладено перш за все рішення Слов'яносербського райсуду, яким визнані недійсними статутні документи контрагента позивача.

Аналізуючи предмет та підставу заявленого позову, суд виходить з наступного.

Відносини, пов‘язані з реєстрацією та здійсненням підприємницької діяльності суб‘єктами господарювання, є цивільно-правовими та регулюються нормами приватного (цивільного) та господарського  права.

У підставу рішення місцевого суду по справі № 2-880 було покладено ст.89 ЦК  України.

Відносини, по справлянню податків є публічно-правовими і регулюються нормами податкового законодавства, зокрема, Законом про ПДВ.

Предметом даного спору є саме відносини, які регулюються нормами публічного права, а відтак, поряд з такими засобами доказування як факти, встановлені рішенням суду у цивільній  справі, суд оцінює й інші засоби доказування, які відносяться до сфери регулювання податкових відносин, що, доречі, передбачено ст. 70 КАС України при визначенні належності і допустимості доказів.

Спірне податкове повідомлення-рішення винесені на підставі п.п. 7.2.5, 7.2.4 п. 7.2.     ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, та Закону України “Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 21.12.2000р. № 2181, тобто при цьому податковий орган керувався нормами податкового законодавства. Проте, висновки акту перевірки базуються на рішенні суду з цивільної справи та застосування до податкових відносин аналогії цивільного права та норм цивільного законодавства.

Але суд вважає такий підхід помилковим.

Податковим законодавством не визначені відповідні наслідки у сфері, що належить до регулювання публічно-правовими нормами, при визнанні недійсними установчих документів суб‘єкта господарювання.

Встановлений Слов'яносербським райсудом при розгляді справи факт відсутності у засновника підприємства Пихтерева В.І. наміру здійснювати господарську та підприємницьку діяльність не може бути підставою для корегування податкових зобов'язань позивача,  оскільки це не передбачено податковим законодавством.

Положення цивільного права в силу ст. 1 ЦК України 2003р., до податкових відносин не застосовуються, а відтак не можна стверджувати, що визнання недійсними статутних документів СПД в судовому порядку, автоматично обумовлює відсутність  жодних правових наслідків у сфері оподаткування з моменту його реєстрації (за аналогією з визнанням недійсною угоди).

З цим висновком не можна погодитися ще й з тих підстав, що корегування показників податкових зобов‘язань ставиться у залежність від певних цивільно-правових фактів, що суперечить ст. 1 Закону України “Про систему оподаткування”, якою встановлено, що механізм справляння податків (в т.ч. корегування податкових зобов‘язань та податкового кредиту) може встановлюватися або змінюватися виключно законами про оподаткування.

Пунктом 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ встановлено, що у разі, коли після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, перерахунок у випадках повернення товарів, особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному корегуванню.

Угода купівлі-продажу між позивачем та його контрагентом у встановленому чинним законодавством порядку недійсною не визнана, сторони за угодою не приведені до первісного стану, а відтак, ураховуючи приписи п. 4.5 ст. 4 Закону про ПДВ відсутні підстави для зміни (коригування) раніше заявлених показників податкових зобов‘язань, оскільки реально не змінилася база оподаткування.

         За результатами виконання угоди позивач має документи, що відповідають правилам  бухгалтерського та податкового обліку та надають йому право на віднесення сум до валових витрат і податкового кредиту по операціям купівлі – продажу. Включення їх у відповідних податкових періодах до податкової звітності відповідає чинному законодавству. Після визнання установчих документів недобросовісного контрагента позивача недійсними, будь-яких зобов'язань  щодо коригування податкової бази по господарській операції, що відбулася за рік до прийняття судом рішення по справі         №2-880, у нього не виникає, оскільки це порушує правовий порядок, установлений законами з питань оподаткування.

Правову позицію у справах даної категорії викладено в Постанові судової палати в адміністративних справах Верховного суду  України від 26 вересня 2006р.

Зокрема, в Постанові  зазначено, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість саме по собі не тягне недійсність всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи, та не позбавляє правового значення виданих за такими господарськими операціями податкових накладних.

Покупець не може нести відповідальність як за несплату податків продавцями так і за можливу недостовірність відомостей про них, включених до єдиного державного реєстру, за умови необізнаності покупця щодо такої.

Верховний Суд України зазначив, що у даних випадках податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та  накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

З огляду на викладене, позивачем правомірно  до податкового кредиту  було віднесено  ПДВ за виписаними ПП "Лугоптсервіс" податковими накладними: №15 від 01.09.2003 р.  на суму 6000 грн., в т.ч. ПДВ 1000 грн.; № 53 від 24.09.2003 р. на суму  27200 грн. в т.ч. ПДВ 4533, 33 грн.; № 56 від 24.09.2003 р. на суму 4200 грн. в т.ч. ПДВ  700 грн.; № 25 від 03.10.2003 на суму  40878,6 грн., в т.ч. ПДВ 6813,10 грн.

Суд також погоджується з доводами позивача щодо часткового (в сумі 6233,33 грн. основного платежу та 3116,67 грн. фінсанкцій) порушення відповідачем п.п. 15.1.1. п. 15 ст. 15 Закону №2181 щодо права податкового органу самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у випадках, визначених цим Законом, не пізніше закінчення 1095 дня, наступного за останнім днем граничного строку подання податкової декларації.

Податкова декларація з ПДВ за вересень 2003 р. була подана до ДПІ 22.10.2003 р. за №24039, а податкове зобов'язання визначене спірним рішенням 06.11.06. вручено позивачеві 08.11.2006.

Таким чином, станом на 06.11.06. строк давності для визначення податкового зобов'язання за господарськими операціями вересня 2003 р. (податкові накладні від 01.09.03. №15, від 24.09.03. №53 та №56) складає 1111 днів, тобто сплинув.

          У зв‘язку з відсутністю порушень податкового законодавства  відсутні й підстави  для застосування до позивача  штрафних (фінансових) санкцій  в сумі 6523 грн.,  нарахованих на підставі п.п.17.1.3 п.17.1 ст.17 Закону № 2181.

          З огляду на викладене суд визнає нечинним оскаржуване  повідомлення –рішення.

          Відповідно до ст.94 КАС України, понесені  позивачем судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.  присуджуються йому з бюджету.

          В судовому засіданні оголошено вступну  та резолютивну частину постанови.

          Керуючись ст.ст.94,160,163,167,186,254 КАС України, суд

п о с т а н о в и в:

          1.Позов задовольнити.

          2.Визнати нечинним  податкове повідомлення-рішення ДПІ в Артемівському районі м.Луганська  від 06.11.2006 р. № 0001132300/0 про визначення  МПП "Витязь" податкового зобов‘язання з податку на додану вартість  у розмірі 19569 грн. в т.ч. 13046 грн. за основним платежем  та 6523 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

          3.Стягнути з бюджету, на користь МПП "Витязь", 91018, м.Луганськ, пров.Краснолуцький,3, код ЄДРПОУ 31530631 судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанову складено в повному обсязі та підписано –19.01.2007р.

Суддя                                                                             О.С.Палей