Ухвала

від 18.12.2013 по справі 2а-5571/09/1370

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 грудня 2013 року м. Київ К/9991/73172/11

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова

на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2009

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011

у справі № 2а-5571/09/1370

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецавтотранс» доДержавної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дніпроспецавтотранс» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Дніпроспецавтотранс») звернулось до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Личаківському районі м. Львова) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.08.2009 № 0001742320/0/19296 та № 0001861720/0/19280/10.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 № 0001742320/0/19296. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій про часткове задоволення позову і прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ДПІ у Личаківському районі м. Львов було проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Дніпроспецавтотранс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2008 по 21.07.2009, за результатами якої складено акт від 30.07.2009 № 306/23-2/00235022, яким встановлено порушення п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» та ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», п. 4 «Порядку надання документів та їх склад при застосуванні податкової соціальної пільги», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2035 .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 № 0001742320/0/19296, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств в сумі 42588,7 грн. та податкове повідомлення-рішення від 14.08.2009 № 0001861720/0/19280/10, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 51,50 грн. основного платежу та 103 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 154,50 грн.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 № 0001742320/0/19296, судами зазначено наступне.

Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», за яким валовий дохід загальна суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Як зазначено в п. 3.1.1 акта перевірки, у 1999 році позивач зробив внесок до статутного фонду ТОВ «Компанія «Бізнес-центр» у вигляді певного рухомого та нерухомого майна загальною вартістю 822506,84 грн. Слід зазначити, що сума, яка зазначена перевіряючими у акті перевірки є недостовірною, оскільки фактична вартість частки позивача у статутному фонді ТОВ «Компанія «Бізнес-центр» згідно з установчими документами становила 822123,99 грн., а не 822506,84 грн.

У п. 3.1.2 акта перевірки «Валові витрати», зокрема, міститься опис здійсненої позивачем операції з придбання у ТОВ «СП «НОТ», яке було іншим учасником ТОВ «Компанія «Бізнес-центр», додаткової частки вартістю 155250,36 грн. у статутному фонді цього товариства відповідно до договору купівлі - продажу від 10.12.2003, після чого загальна вартість частки позивача в статутному фонді цього товариства склала 977374,35 грн.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, що 01.09.2008 учасниками позивача було прийнято рішення про припинення його діяльності шляхом ліквідації, що згідно із Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» , потягло за собою необхідність виходу ТОВ «Діпроспецавтотранс» із складу учасників інших підприємств та здійснення відповідних грошових розрахунків.

Відповідно до ст. 54 Закону України «Про господарські товариства» при виході учасника з товариства з обмеженою відповідальністю йому виплачується вартість частини майна товариства, пропорційна його частці у статутному (складеному) капіталі. Виплата провадиться після затвердження звіту за рік, в якому він вийшов з товариства, і в строк до 12 місяців з дня виходу. На вимогу учасника та за згодою товариства вклад може бути повернуто повністю або частково в натуральній формі.

Згідно з п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» корпоративні права - це право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної або фізичної особи, або в інших організаційно-правових формах.

Отже, отримані позивачем кошти в загальному розмірі 977374,35 грн. складали собою повну номінальну вартість корпоративних прав позивача в статутному фонді ТОВ «Компанія «Бізнес-центр», яка поверталась ТОВ «Діпроспецавтотранс» при його виході із учасників цього товариства, із врахуванням первинного внеску до статутного фонду та придбаної пізніше додаткової частки (822123,99 грн. + 155250,36 грн.).

Відтак, сума отриманої позивачем вартості вказаних вище корпоративних прав не перевищувала суми витрат, понесених на придбання цих самих корпоративних прав.

Тому, вказана сума не підлягала включенню до складу валових доходів згідно з наведеними вище нормами Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» .

Таким чином, всі твердження відповідача про заниження позивачем валових доходів є повністю протиправними та суперечать нормам чинного законодавства України.

З огляду на вищенаведене, суди попередніх інстанцій дійшли до вірного висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення ДПІ у Личаківському районі м. Львова від 14.08.2009 № 0001742320/0/19296 є обґрунтованою і підлягає задоволенню.

Щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 14.08.2009 № 0001861720/0/19280/10, колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 6.3.1 ст. 6 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» визначено, що податкова соціальна пільга застосовується до нарахованого місячного доходу платнику податку у вигляді заробітної плати виключно за одним місцем його нарахування (виплати), а за п. 6.5.1 того ж Закону , податкова соціальна пільга застосовується до доходу, нарахованого на користь платника податку протягом звітного податкового місяця як заробітна плата (інші прирівняні до неї відповідно до законодавства виплати, компенсації та відшкодування), якщо його розмір не перевищує суми, яка дорівнює сумі місячного прожиткового мінімуму, діючого для працездатної особи на 1 січня звітного податкового року, помноженої на 1,4 та округленої до найближчих 10 гривень.

Згідно п. 6.5.2 того ж Закону , працедавець платника податку за місцем застосування податкової соціальної пільги здійснює перерахунок сум доходів, нарахованих такому платнику податку у вигляді заробітної плати, а також сум наданих податкових соціальних пільг зокрема під час проведення остаточного розрахунку з платником податку, який припиняє трудові відносини з таким працедавцем.

Відповідно до п. 4 Порядку надання документів та їх складу при застосуванні податкової соціальної пільги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.12.2003 № 2035 визначено, що пільга починає застосовуватися працедавцем з податкового місяця, в якому платник податку подав працедавцю заяву про її застосування з відповідними документами, і зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку подав заяву про відмову від пільги або припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Таким чином, п. 4 Порядку чітко визначено, що податкова соціальна пільга зупиняється з податкового місяця, в якому платник податку припинив трудові відносини з таким працедавцем.

Як встановлено актом перевірки, оскільки ОСОБА_2 припинила свої трудові відносини в грудні 2008 року (місяці звільнення), то і зупинення податкової соціальної пільги повинно було відбутись в грудні 2008 року.

З огляду на викладене, суди попередніх інстанцій правомірно дійшли до висновку, що у задоволенні позовних вимог ТОВ «Діпроспецавтотранс» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення про від 14.08.2009 № 0001861720/0/19280/10, яким ТОВ «Діпроспецавтотранс» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок з доходів найманих працівників в сумі 51,50 грн. основного платежу та 103,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій, усього 154,50 грн. слід відмовити.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанції належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова відхилити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2009 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 18.10.2011 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е.Острович (підпис)М.О. Федоров