Постанова

від 13.01.2014 по справі 826/19833/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

13 січня 2014 року № 826/19833/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Келеберди В.І. розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ТРИ" до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про скасування Наказ №1513 від 18.11.2013

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Три» (далі по тексту - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі по тексту - відповідач) в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ від 18 листопада 2013 року № 1513.

У судовому засіданні 24 грудня 2013 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Враховуючи неявку представника відповідача, суд, керуючись приписами частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, надавши можливість присутнім учасникам судового розгляду у повній мірі реалізувати свої процесуальні права, та враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, завершив розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «А-Три» (ідентифікаційний код 36884781) зареєстровано як юридична особа Голосіївською районною у місті Києві державною адміністрацією 03 грудня 2009 року; місцезнаходження юридичної особи 03127, місто Київ, проспект 40-річчя Жовтня, буд. 93, кімната 226А.

Наказом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18 листопада 2013 року № 1513 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки» призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «А-Три» з питань нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «АРС Сіті», ТОВ «Грюнь Вальд», ТОВ «БК Підземшляхбуд» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року. Тривалістю 5 робочих днів з 18 листопада 2013 року.

Позивач зазначає, що наказ про призначення перевірки прийнято неправомірно, без наявних правових підстав. На думку останнього, наказ податкового органу про призначення перевірки є неправомірним з огляду відсутність у спірному рішення підстав призначення документальної перевірки.

Мотивуючи заперечення зазначено, що перевірка призначена та проведена правомірно, висновки акту - є документально підтвердженими.

З урахуванням викладеного, вирішуючи адміністративну справу по суті, суд, керуючись податковим законодавством, чинним на момент виникнення спірних правовідносин частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, виходить з того, що оскільки позивачем як спосіб захисту порушеного права обрано оскарження наказу про призначення перевірки, Окружний адміністративний суд міста Києва досліджуючи надані сторонами докази повинен встановити відповідність змісту рішення суб'єкта владних повноважень чинному законодавству та законність процедури його прийняття.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускається бездіяльності.

Пунктом 1.1. Податкового кодексу України встановлено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2. пункту 75.1. статті 75 Податкового кодексу визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до підпункту 78.1.1. пункту 78.1. статті 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, зокрема, за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки (пункт 78.4. статті 78 Податкового кодексу України).

Відповідно до пунктів 79.1 та 79.2 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам органу державної податкової служби право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

В обґрунтування правомірності підстав призначення та проведення документальної позапланової перевірки відповідач посилається на неналежність звітування ТОВ «Грюн Вальд» та ТОВ «АРС Сіті»; акт перевірки Броварської ОДПІ Київської області ДПС від 27 травня 2013 року № 72/221/37892442 про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» при фінансово-господарським взаємовідносинам із контрагентами постачальниками та контрагентами покупцями за період з 01 серпня 2012 року по 30 квітня 2013 року, яким встановлено порушення ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» пунктів 198.3., 198.6. статті 198, пункту 201.4. статті 201 Податкового кодексу України.

Враховуючи, що позивач здійснював господарську діяльність із ТОВ «Грюн Вальд», ТОВ «АРС Сіті» та ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд», за результатами якої формував податковий кредит за перевіряємий період, на думку суду, у податкового органу були наявні правові підстави, встановлені Податковим кодексом України, для призначення перевірки.

Суд звертає увагу, на вимогу статей 75, 78, 79 Податкового кодексу України податковим органом прийнято наказ про проведення перевірки, який разом із повідомленням про проведення перевірки вручено позивачу 18 листопада 2013 року, відповідно на підставі якого розпочато документальну позапланову невиїзну перевірку.

Як свідчать матеріали справи, за результатом перевірки складно акт від 29 листопада 2013 року № 401/1-22-07-36884781 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «А-Три» щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платниками податків ТОВ «Грюн Вальд», ТОВ «АРС Сіті» та ТОВ «Будівельна компанія «Підземшляхбуд» за період з 01 січня 2012 року по 30 червня 2013 року.

На підставі встановлених порушень податкового законодавства, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 11 грудня 2013 року № 0007562207 та від 11 грудня 2013 року № 0007552207.

При цьому, попередньо, 29 листопада 2013 року відповідачем складено протоколи № 40/22-07 та 3 39/22-07 про адміністративне правопорушення, які не підписані позивача, про що складено акти від 29 листопада 2013 року № 564/3-22-07 та № 568/3-22-07 про відмову від підписання протоколу про адміністративне правопорушення.

Як вже зазначалось, матеріали справ підтверджують, що наказ про проведення перевірки та повідомлення направлено вручено особисто уповноваженому представнику ТОВ «А-Три» 18 листопада 2013 року.

Таким чином, спірний наказ податкового органу є правомірним, винесений в межах повноважень та не підлягає скасуванню.

Крім цього, слід зазначити, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо проведення перевірок платників податків та складання відповідних актів та висновків є дискреційними повноваженнями та виключною компетенцією уповноваженого органу, в даному випадку - органів державної податкової служби.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - ключовим завданням якого є здійснення правосуддя.

Таким чином, право податкового органу на призначення та проведення документальних перевірок прямо передбачено спеціальним законом - Податковим кодексом України та відноситься до дискреційних повноважень відповідача, а тому в разі встановлення правомірності прийняття спірного наказу вимога про визнання протиправним та скасування наказу про призначення перевірки розцінюється Окружним адміністративним судом м. Києва саме як втручання в дискреційні повноваження відповідача та виходить за межі завдань адміністративного судочинства, а тому, на думку суду, задоволена бути не може.

Крім цього, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідним наголосити, що рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків (пункт 86.8. статті 86 Податкового кодексу України).

Судом встановлено, що на підставі встановлених порушень податкового законодавства, відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення від 11 грудня 2013 року № 0007562207 та від 11 грудня 2013 року № 0007552207.

В свою чергу, інтересом юридичної особи у сфері публічно-правових відносин слід розуміти інтерес, що може бути об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення потреб юридичної особи, які не суперечать Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Отже, ані акт перевірки, складений органом державної податкової служби ані наказ про проведення не є нормативно-правовими актами або правовими актами індивідуальної дії, не є рішеннями суб'єкта владних повноважень, оскільки не встановлюють, не змінюють та не припиняють жодних прав та обов'язків.

В даному випадку, належним захистом порушеного права слід вважати оскарження податкових повідомлень - рішень Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 11 грудня 2013 року № 0007562207 та № 0007552207.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість дій, тому, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «А-Три» не підлягає задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 94, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.І. Келеберда