Постанова

від 24.12.2013 по справі 826/17429/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 грудня 2013 року 16 год. 10 хв. № 826/17429/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: Головуючого - судді Дегтярьової О.В., при секретарі судового засідання Артеменко Я.С., за участю представників: позивача - Бойка А.Д. (довіреність від 01.10.2013р. б/н), відповідача - Власової А.В. (довіреність від 22.10.2013р. № 1135/9/26-59-10-19), розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомПриватного підприємства «Рокада» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2013 року № 0004112280, № 0004122280 і № 0004132280, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Приватне підприємство «Рокада» (далі - позивач, ПП «Рокада») з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - відповідач, ДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 30 серпня 2013 року № 0004112280, № 0004122280 і № 0004132280.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що висновки Акта ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259, складеного за результатами проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Рокада» з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (ідентифікаційний код 36927463) за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. документально та нормативно не підтверджуються.

Відповідач проти позову заперечував, надавши до суду письмові заперечення б/н і б/д, додаткові документи (зокрема, копію висновку спеціаліста УНДІСТСЕ Служби безпеки України від 08.04.2013р. № 54/1; податкових декларацій ПП «Рокада» з податку на прибуток підприємства за ІІІ-й квартал 2012 року та 2012 рік (звітна)). В обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Рокада» (ідентифікаційний код 30188259) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (ідентифікаційний код 36927463) за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259. Згідно висновків цього Акта перевірки ПП «Рокада» допустило порушення норм п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ-ий квартал 2012 року на загальну суму 31 378, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за вказаний період у розмірі 11 828, 00 грн., завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні місяці квітень-червень 2012 року на загальну суму 32 259, 00 грн. та відповідно заниження податку на додану вартість в сумі 32 249, 00 грн. На думку відповідача, висновки Акта перевірки являються правомірними та ґрунтуються на достовірних і належних доказах, а саме: висновку спеціаліста Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 08.04.2013р. № 54/1, оформленого за результатами проведення почеркознавчого дослідження електрографічних копій фінансово-господарських документів по взаємовідносинам ПП «Рокада» і ТОВ «Торгова компанія «Міссурі». За наслідками проведеної перевірки ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 30.08.2013р. за № 0004112280, № 0004122280 і № 0004132280, що повністю відповідає вимогам податкового законодавства.

В судових засіданнях по справі представник позивача підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судових засіданнях заперечував проти позовних вимог та просив відмовити в їх задоволенні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на таке.

В ході судового розгляду було встановлено, що протягом періоду з 13.08.2013р. по 14.08.2013р. на підставі пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78, п. 79.1 і п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України та на підставі Наказу ДПІ від 09.08.2013р. № 447, працівником ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП «Рокада» (ідентифікаційний код 30188259) з питань правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість та податку на прибуток по фінансово-господарським взаємовідносинам з контрагентом ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (ідентифікаційний код 36927463) за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р., за результатами якої складений Акт від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259 (далі - Акт перевірки).

Перелік документів та відомостей, використаних працівником відповідача під час проведення вказаної документальної перевірки міститься на стор. 3 цього Акта перевірки.

В ході проведення вказаної документальної перевірки перевіряючим встановлені взаємовідносини ПП «Рокада» з суб'єктом господарської діяльності ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (ідентифікаційний код 36927463) - первинні та розрахункові документи отримані відповідачем разом з листом Головного управління Служби безпеки України у м. Києві та Київській області від 23.04.2013р. № 51/2/1-42130 щодо проведення перевірки ПП «Рокада» по взаємовідносинах з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за період з 01.04.2012р. по 31.12.2012р. За результатами таких фінансово-господарських відносин перевіряєме підприємство віднесло до складу валових витрат за ІІ-ий квартал 2012 року суму витрат у розмір 161 248, 82 грн., а до складу податкового кредиту за квітень-червень 2012 року - податок на додану вартість в сумі 32 249, 77 грн.

Крім того, до ДПІ надійшов висновок спеціаліста Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБ України від 08.04.2013р. № 54/1, оформленого за результатами проведення почеркознавчого дослідження електрографічних копій фінансово-господарських документів по взаємовідносинам ПП «Рокада» і ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (а саме: рахунків-фактур, видаткових і податкових накладних за період квітень-червень 2012 року, акта здачі-прийняття робіт № 62719 та платіжних доручень. В якості порівняльного матеріалу використано вільні зразки підпису ОСОБА_3 в електрографічних копіях протоколів про адміністративне правопорушення від 04.02.2010р. серії КИ № 108090). Згідно цього Висновку спеціаліста від 08.04.2013р. № 54/1 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 (керівника ТОВ «Торгова компанія «Міссурі»), які містяться на первинних документах виконувались не ОСОБА_3, а іншою невідомою особою.

На підставі вищевикладеного, працівник відповідача дійшов висновку, що наявні у ПП «Рокада» первинні та розрахункові документи, оформлені по господарським операціям з ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» не можуть бути достатньою правовою підставою для формування позивачем сум валових витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість, оскільки підписані невідомою особою.

В розділі 4 «Висновок» Акта перевірки від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259 перевіряючий встановив порушення ПП «Рокада» наступних норм законодавства України: п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 та п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, що призвело до заниження позивачем податку на прибуток за ІІ-ий квартал 2012 року на загальну суму 31 378, 00 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток за вказаний період у розмірі 11 828, 00 грн., завищення підприємством податкового кредиту з податку на додану вартість за звітні місяці квітень-червень 2012 року на загальну суму 32 259, 00 грн. (в т.ч. за квітень 2012 року на суму 1 255, 00 грн., за травень 2012 року - 13 411, 00 грн., за червень 2012 року - 17 583, 00 грн.) та відповідно заниження податку на додану вартість в сумі 32 249, 00 грн. (в т.ч. за квітень 2012 року на суму 1 255, 00 грн., за травень 2012 року - 13 411, 00 грн., за серпень 2012 року - 17 583, 00 грн.) .

30 серпня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на підставі Акта перевірки від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259 прийняла наступні спірні податкові повідомлення-рішення:

- за № 0004112280, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. «б» п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення вимог п. 198.6 ст. 198, п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, визначило ПП «Рокада» суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 48 374, 00 грн., в т.ч. 32 249, 00 грн. - основний платіж, 16 125, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004122280, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України та відповідно до абз. «б» п. 123.1 ст. 123 цього Кодексу, за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, визначило ПП «Рокада» суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у розмірі 47 067, 00 грн., в т.ч. 31 378, 00 грн. - основний платіж, 15689, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції;

- за № 0004132280, яким згідно з пп. 54.3.2 п. 54.3 ст. 54, п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України, за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 131.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, зменшило суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток ПП «Рокада» в розмірі 11 828, 00 грн. по податковій декларації за ІІ-й квартал 2012 року (вх. № 9044941959 від 31.07.2012р.).

При вирішення даного спору суд виходить з наступного.

В розумінні пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) «витрати» - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Одночасно згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 цього Кодексу «господарська діяльність» - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Відповідно до п 138.1 ст. 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 цього Кодексу).

Згідно абз. 1 п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

В силу підпункту 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 ПК України об'єктом оподаткування в розумінні цього розділу, визнається, зокрема прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

За змістом п. 150.1 ст. 150 ПК України якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.

Від'ємне значення як результат розрахунку об'єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати валові витрати, в залежності від яких визначається і об'єкт оподаткування, у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, валові витрати. При цьому неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Крім цього, податковим кредитом у розумінні підпункту 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України визнається сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до підпункту «а» п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

В силу п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України) (п. 201.1 ст. 201 ПК України).

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом державної податкової служби (п. 201.2 ст. 201 ПК України).

В силу п. 201.4 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ст. 201 ПК України).

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Пунктом 201.8 ст. 201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Згідно з п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011р. № 1379, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 листопада 2011 року за № 1333/20071, (який набрав чинності 16 грудня 2011 року та був чинний станом на момент виникнення спірних правовідносин)(далі - Порядок) податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Пунктом 5 Порядку встановлено, що сплачена (нарахована) сума податку на додану вартість у податковій накладній повинна відповідати сумі податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг продавця у реєстрі виданих та отриманих податкових накладних.

Податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку (п. 6.2 Порядку).

Одночасно відповідно до положень п. 6.3 цього Порядку не дає права покупцю на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту: відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних; порушення порядку заповнення податкової накладної; податкова накладна виписана платником, звільненим від сплати податку за рішенням суду, після набрання чинності таким рішенням суду.

Отже, виходячи з аналізу наведених норм в сукупності, ПК України визначено окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту, зокрема це відсутність зв'язку з господарською діяльністю, фіктивність операцій (відсутність поставок), відсутність податкової правосуб'єктності, відсутність на момент перевірки податкових накладних або видача їх особою, яка не є платником податку додану вартість. Таким чином, із зазначеного вище також випливає те, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінці підлягають відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

При цьому у листі від 02.06.2011р. № 742/11/13-11 Вищий адміністративний суд України одночасно зазначає, що за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів

Сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце . Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011р. № 1936/11/13-11).

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999р. № 996-ХІV (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Закон № 996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

В розумінні Закону № 996-ХІV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону № 996-ХІV).

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704 (в редакції на момент спірних правовідносин)(далі - Положення), яке встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. (п. 2.2 Положення).

Згідно з п. 2.3 Положення первинні документи, створені в електронному вигляді, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

В силу п. 2.4 Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Усі первинні документи, облікові регістри і бухгалтерська звітність повинні складатись українською мовою. Поряд з українською мовою може застосовуватися інша мова у порядку, визначеному статтею 11 Закону України «Про мови в Україні» (п. 1.3 Положення).

Аналіз викладених норм свідчить про те, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків, що також було зазначено в листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011р. № 742/11/13-11.

В ході судового розгляду також встановлено, що протягом квітня-червня 2012 року між ПП «Рокада» (Покупець, Замовник) і суб'єктом господарської діяльності - ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» (Постачальник, Виконавець) були укладені усні угоди на поставку товарів та виконання вантажно-розвантажувальних робіт.

Відповідно до письмових пояснень позивача б/н і б/д, наданих в судовому засіданні по даній справі 24 грудня 2013 року, отримання замовлених товарів відбувалося на складі ПП «Рокада», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Танкова, 8 (орендується позивачем згідно договору оренди від 21.12.2010р. № Р-2011 у Орендодавця - ТОВ «Флора-парк»), в присутності уповноваженої особи Покупця - логіста ОСОБА_4

Також ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» надавало ПП «Рокада» послуги по розвантажуванню обладнання (шаф управління, вогнезахисних сумішей, металевих труб, кабелів) на об'єкти за адресами: вул. Некрасівська, 4 (школа № 106); вул. О.Туманяна, 2 (житловий будинок з вбудовано-прибудинковими приміщеннями); Харківське шосе, 168 (магазин «Сільпо»).

На підтвердження фактів виконання Сторонами своїх зобов'язань за спірними правочинами (поставка товарів, здійснення вантажно-розвантажувальних робіт та відповідно оплати вартості таких товарів і робіт) за вказаним Угодами позивачем були надані суду наступні оригінали та копії первинних і розрахункових документів: рахунків-фактур на загальну суму 193 498, 59 грн. (в т.ч. ПДВ - 32 249,77 грн.), датованих квітнем-червнем 2012 року; видаткових накладних на загальну суму 161 098, 59 грн. (в т.ч. ПДВ - 26 849, 77 грн.), датованих квітнем-червнем 2012 року; акта здачі-прийняття робіт (виконання послуг) від 27.06.2012р. № 62719 щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт на загальну суму 32 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 400, 00 грн.); аркушів журналу реєстрації довіреностей ПП «Рокада» за 2010 -2013 роки; платіжних доручень ПП «Рокада» на оплату вартості замовлених товарів і робіт на користь ТОВ «Торгова компанія «Міссурі».

Крім того, за результатами поставки товарів та виконання робіт ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» виписало на користь ПП «Рокада» наступні податкові накладні: від 23.04.2012р. № 42307 на суму 4 785, 91 грн. (в т.ч. ПДВ - 797, 65 грн.), від 30.04.2012р. № 43007 на суму 2 744, 84 грн. (в т.ч. ПДВ - 457, 47 грн.), від 14.05.2012р. № 51412 на суму 12 779, 38 грн. (в т.ч. ПДВ - 2 129, 90 грн.), від 14.05.2012р. № 51413 на суму 1 997, 82 грн. (в т.ч. ПДВ - 332, 97 грн.), від 17.05.2012р. № 51717 на суму 42 817, 92 грн. (в т.ч. ПДВ - 7 136, 32 грн.), від 31.05.2012р. № 53105 на суму 22 873, 60 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 812, 27 грн.), від 14.06.2012р. № 51412 на суму 41 591, 40 грн. (в т.ч. ПДВ - 6 931, 90 грн.), від 26.06.2012р. № 62614 на суму 22 082, 04 грн. (в т.ч. ПДВ - 3 680, 34 грн.), від 27.06.2012р. № 62720 на суму 9 425, 68 грн. (в т.ч. ПДВ - 1 570, 95 грн.) та від 27.06.2012р. № 62719 на суму 32 400, 00 грн. (в т.ч. ПДВ - 5 400, 00 грн.), всього податку на додану вартість на загальну суму 32 249, 77 грн., які підписані керівником Товариства ОСОБА_3 та скріплені печатками цього підприємства.

Оплата за виконані роботи та надані послуги здійснювалося ПП «Рокада» шляхом перерахування з розрахункового рахунку № 26001301006167 в ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) безготівкових коштів на загальну суму 193 507, 59 грн. (вартість товарів/робіт з ПДВ) на рахунок свого контрагента ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» № 26001267 в ПАТ «Полтава-банк» у м. Києві (МФО 322562), що не заперечується відповідачем.

За результатами дослідження вище перелічених первинних і розрахункових документів суд дійшов висновку, що вони оформлені у відповідності до вимог Закону № 996-ХІV та Положення. Також наявні в матеріалах податкові накладні, що були виписані ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» на адресу позивача за результатами наданих послуг, за своїм змістом цілком відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України.

Відповідно до письмових доповнень до позову від 16.12.2013р. № 273 та пояснень ПП «Рокада» б/н і б/д, наданих в судових засіданнях по даній справі 17 та 24 грудня 2013 року, замовлення та придбання у ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» вказаних вище товарів і робіт здійснювалися позивачем з метою використання їх в своїй господарській діяльності, а саме: з метою виконання ПП «Рокада» умов договорів підряду, укладених ним (як Підрядником) із контрагентами-замовниками - ТОВ «Аполло», ДП ЗАТ «Спецтехніка «Пожкомплекс», ВАТ НІІ «Укрводпроект», ТОВ «Укрцентрпостач», НТУ України «Київський Політехнічний Інститут», ТОВ «ФОЗЗІ-ФУД», Київський національний університет ім. Тараса Шевченка та ін. Що ж до вантажно-розвантажувальних робіт, то потреба у придбанні таких послуг виникла у зв'язку з тим, що за специфікою об'єктів розвантаження можливо було проводити лише ручним способом, а також у зв'язку з необхідністю доставки матеріалів на багатоповерховий будинок (25 поверхів, дві секції), в період проведення робіт ліфт не зданий в експлуатацію.

Додатково на обґрунтування своїх позовних вимог ПП «Рокада» надало суду наступні документи, які підтверджують факт придбання спірних послуг з метою використання їх в подальшій господарській діяльності, економіко-правовий статус позивача та наявність у нього адміністративно-господарських можливостей для здійснення протягом перевіряємого періоду господарської діяльності: копії свого статуту; відомості щодо кількості працівників ПП «Рокада» за 2012 рік; копії договорів оренди нежитлових приміщень для розміщення офісних та складських приміщень, та акта прийняття-передачі приміщення від 01.01.2011р.; копії договорів підряду та субпідряду, первинних документів, оформлених позивачем по господарським операціям з виконання монтажних та інших робіт на користь третіх осіб; виписки Відділення ПАТ «ВТБ Банк» (МФО 321767) по розрахунковому рахунку ПП «Рокада» за період з 01.04.2012р. по 27.06.2012р.; відомості про рух матеріалів зі складу по клієнтам за квітень-червень 2012 року.

В ході судового розгляду даної справи відповідачем не було надано доказів відсутності у контрагента позивача (ТОВ «Торгова компанія «Міссурі») спеціальної податкової правосуб'єктності на момент укладення і виконання вищевказаного правочину, зокрема того, що вказане підприємство не було зареєстроване в якості платника податку на додану вартість або того, що його реєстрація платником податку на додану вартість була анульована в період укладення і виконання спірного договору купівлі-продажу (виписки самих податкових накладних). Відтак, наявні в матеріалах справи копії податкових накладних, на підставі яких позивач сформував податковий кредит за квітень-червень 2012 року, відповідають вимогам, встановленим ст. 201 ПК України.

Також відповідачем не було надано до суду належних доказів, які б свідчили про відсутність у названого підприємства умов для здійснення господарської діяльності (відсутність майна, складських приміщень, обладнання та виробничих потужностей, в т.ч. орендованих , а також трудових ресурсів, тощо), в т.ч. із залученням третіх осіб .

В силу п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Частиною другою ст. 61 Конституції України встановлений індивідуальний характер юридичної відповідальності.

Так, безпосередньо в Акті перевірки від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259 не наведено правову норму, в силу якої на платника податку (Покупця, Замовника) покладена відповідальність за недекларування та несплату податкових зобов'язань платником податку-контрагентом (Продавцем, Виконавцем), шляхом позбавлення його права на податковий кредит та валові витрати.

Згідно правової позиції Вищого адміністративного суду України, викладеної в його ухвалі від 10.10.2012р. за № К-24491/10, «за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників по ланцюгу для одержання Підприємством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Поняття «добросовісний платник», яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань».

Крім того, під час розгляду даної справи суд враховує положення ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно якого суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Нормами ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006р. № 3477-IV визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, при розгляді Європейським судом з прав людини податкових спорів в мотивувальній частині рішення найчастіше застосовується ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав і основоположних свобод від 04.11.1950 року. Даною статтею гарантується право на мирне володіння своїм майном. У ній, зокрема, визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У контексті податкових спорів (в т.ч. даного конкретного спору) позбавлення права отримати податкову вигоду (податковий кредит) розглядається як позбавлення власності.

Так, у своєму Рішенні від 09.01.2007р. у справі «Інтерсплав проти України» Європейський суд з прав людини зазначає, що якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку.

У Рішення цього суду у справі «Булвес» АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) наводяться висновки про те, що позбавлення податковим органом права платників податків ПДВ на податковий кредит/бюджетне відшкодування з причини виявлення зловживань з боку їх їхніх постачальників є порушенням ст. 1 Протоколу до Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Адже немає доказів залучення платника податку на додану вартість до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників. В цьому випадку недотримується принцип пропорційності, тобто справедливого балансу між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізації яких здійснюється втручання держави.

В ході розгляду даної справи в суді відповідачем не було пред'явлено до суду будь-які належні докази нікчемності правочинів, укладених між ПП «Рокада» і підприємством ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», а також жодних достовірних документальних доказів на підтвердження фактів підписання спірних первинних документів неуповноваженими на те особами.

Зокрема, в Акті перевірки від 21.08.2013р. № 682/22-80/30188259 також відсутні посилання на ухиляння контрагентами позивача від сплати податків та зборів, визначення їм сум податкових зобов'язань, винесення вироків посадовим особам ТОВ «Торгова компанія «Міссурі» за фактом ухиляння від сплати податків в результаті конкретних господарських операцій, або будь-які інші відомості, які можуть бути визначені як підстави та докази укладення договору субпідряду з метою, що порушує публічний порядок.

В силу ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Аналогічну норму містить ч. 2 ст. 2 Кримінального кодексу України.

Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

У відповідності до ч. 1, ч. 4 ст. 70 цього Кодексу належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

При цьому, зокрема, у п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» зазначено, що при кваліфікації правочину за ст. 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Разом з тим відповідачем не надано суду будь-які інші достовірні відомості з документальним підтвердженням про притягнення до кримінальної відповідальності або пред'явлення обвинувачення посадовим особам ПП «Рокада» або його контрагента - ТОВ «Торгова компанія «Міссурі», безпосередньо відповідальних за укладення і виконання спірних правочинів, з направлення матеріалів відповідних кримінальних справ до суду, у скоєнні злочинів, передбачених Кримінальним кодексом України.

З урахуванням того, що по справі було встановлено реальне здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, наявність належним чином оформлених первинних документів, податкових накладних, виданих зареєстрованим платником податку на додану вартість, суд дійшов висновку про протиправність донарахування позивачу сум податку на прибуток підприємства із зменшенням від'ємного значення об'єкта оподаткування, податку на додану вартість, застосування штрафних (фінансових) санкцій спірними податковими повідомленнями-рішеннями.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України).

За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про необхідність визнання протиправними та скасування спірних у справі податкових повідомлень-рішень.

Керуючись ст. 2, ст. 9, ст. 11, ст. ст. 69 - 71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 186, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Приватного підприємства «Рокада» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 30 серпня 2013 року № 0004112280, № 0004122280 і № 0004132280.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими в ст. ст. 185 - 187 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно .

Суддя О.В. Дегтярьова