Постанова

від 15.01.2014 по справі 904/7617/13

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.01.2014 року Справа № 904/7617/13

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Антонік С.Г.. (доповідач)

суддів :Чимбар Л.О., Чоха Л.В.

при секретарі судового засідання Ревковій Г.О.

за участю представників сторін:.

від позивача: Нурищенко С.В., представник, дов. № 01/09 від 17.09.2013р.

розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ясна традиція" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року у справі № 904/7617/13

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд "Агротрейд", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ясна традиція", м.Дніпропетровськ

про стягнення 61 760 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року ( суддя - Петренко Н.Е.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ясна традиція" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий ряд "Агротрейд" заборгованість за поставлений товар у розмірі 61 760,00 грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 720,50 грн.

Рішення мотивоване доведеністю вини відповідача належними доказами. Здійснивши часткову оплату за отриманий товар відповідач визнав себе зобов'язаною особою по відношенню до позивача. Надавши до суду копію податкової накладної № 1 від 09.04.13р. на суму 74760 грн., відповідач підтвердив факт прийняття поставленого позивачем товару.

Не погодившись з рішенням суду, відповідач у справі звернувся до Дніпропетровського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати рішення суду першої інстанції, в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що в позовній заяві в якості підстави позову зазначено, що сторонами було укладено договір поставки у спрощений спосіб. Виходячи з цього, обов'язки відповідача з оплати одержаного товару розраховуються з моменту одержання товару за видатковою накладною. Проте у видатковій накладеній №2 від 09.10.2013р. в якості підстави поставки товару, є посилання на договір №4 від 05.04.2013р. Цей же договір зазначено і в рахунку на оплату та податковій накладній. Господарський суд не з'ясував ці питання, чим допустив неповне з'ясування обставин справи.

Відповідач своїм правом на участь в судовому засіданні не скористався. Про час розгляду справи повідомлений належним чином.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вказав, що між сторонами був укладений договір у спрощений спосіб, шляхом поставки відповідачу замовленого ним товару, ціна і якість якого влаштовували відповідача. Договору №4 від 05.04.2013р. не існує. Господарський суд повно з'ясував всі обставини по справі та прийняв законне рішення. Просить рішення суду залишити в силі. а апеляційну скаргу без задоволення.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи наведені в відзиві та вказав, що посилання на договір у видатковій накладній та рахунку є помилковим. Між сторонами письмового договору не укладалося.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно зі ст. 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу.

Апеляційний суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність та обґрунтованість рішення місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм чинного законодавства при винесенні рішення суду, заслухавши пояснення представників сторін встановила наступне.

За видатковою накладною № 2 від 09.04.2013р. ТОВ "Торговий ряд "Агротрейд" поставило, а ТОВ "М'ясна фабрика "М'ясна традиція" прийняло товар - сало свиняче заморожене у кількості 5 110,048 кг вартістю 74 760 грн. Позивачем виставлено відповідачу рахунок на оплату № АТ000000002 від 09.04.13р.

Відповідач поставлений товар оплатив частково - 27.06.2013р. 5 000 грн., 19.07.2013р. 5 000 грн., 01.08.2013р. 3 000 грн., всього на суму 13 000 грн.

У зв'язку з несплатою відповідачем поставленої продукції у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення 61 760 грн.

Частинами 1, 2 статті 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно ч.1 ст. 181 ГК України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладання договору поставки. Тому, враховуючи поставку позивачем відповідачу за видатковою накладною товару, прийняття товару та часткову оплату виставленого рахунку відповідачем, суд правильно дійшов висновку про укладання між сторонами договору поставки у спрощений спосіб.

Відповідно до ч.ч.1, 7 ст.193 ГК України (ст..ст.525, 526 ЦК України), суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом.

Згідно ст..712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк(строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1, 2 ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Виходячи з даної норми, відповідач повинен був здійснити повну оплату товару після його отримання - 09.04.2013р. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повної оплати отриманого товару не виконав. На час звернення позивача до суду заборгованість складає 61 760 грн. Доказів погашення заборгованості відповідачем не надано. У зв'язку з цим господарський суд правильно задовольнив позовні вимоги.

Апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наведених підстав. Рішення суду слід залишити в силі

На підставі викладеного, керуючись ст..ст.101 - 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М'ясна фабрика "М'ясна традиція" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 26.11.2013 року у справі № 904/7617/13 залишити без змін.

Головуючий суддя С.Г.Антонік

Суддя Л.О.Чимбар

Суддя Л.В.Чоха