Постанова

від 26.11.2013 по справі 6/24-811

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"26" листопада 2013 р. м. Київ К-9693/10

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Голубєвої Г.К., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги Відкритого акціонерного товариства "Поліграфіст" та Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області на постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі № 6/24-811 (22а-10191/08/9104)

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Поліграфіст"

до Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області

про скасування рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулося до суду із позовною заявою до Державної податкової інспекції про скасування рішень від 25.02.2008 № 0000262303, № 0000272303, якими до позивача було застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірах 77 752,48 грн. та 1 950,53 грн. за порушення, допущені у сфері ведення касових операцій у національній валюті.

Постановою Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2008, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010, позовні вимоги задоволено частково: оспорювене рішення від 25.02.2008 № 0000272303 скасовано повністю, рішення від 25.02.2008 № 0000262303 скасовано в частині застосування фінансових санкцій в розмірі 38 761,24 грн., в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В основу судових рішень щодо задоволення позовних вимог покладено висновок про те, що з штрафні санкції визначені вказаними рішеннями застосовано до позивача поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України. Проте, суди погодилися з висновками податкової перевірки про те, що позивачем перевищено ліміт залишків готівки у касі через відсутність відповідного наказу по Товариству щодо встановленого ліміту, що стало підставою для відмови у позові в частині застосування до позивача фінансових санкцій у розмір 38 991,24 грн.

Не погоджуючись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, позивач та відповідач до Вищого адміністративного суду України подали касаційні скарги.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначені судові рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позову та в цій частині позовні вимоги задовольнити.

Державна податкова інспекція, також не погодившись із судовими рішеннями першої та апеляційної інстанцій, але в частині задоволення позовних вимог, подала касаційну скаргу, де порушує питання скасувати зазначені судові рішення в частині задоволення позовних вимог та в цій частині у позові відмовити.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційних скарг, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу Товариства необхідно задовольнити, а скаргу державного податкового органу залишити без задоволення з наступних підстав.

Судами встановлено, що за результатами перевірки Товариства щодо додержанням порядку ведення операцій з готівкою, проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів за період з 01.01.2005 по 31.12.2007 працівниками державного податкового органу було складено Акт від 12.02.2008 № 236, в якому зазначено про допущене порушення позивачем п. 2.12 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою правління Національного банку України від 19.02.2001 № 72, яке діяло до 15.02.2005, внаслідок проведення виплат, що пов'язані з оплатою праці, із готівкової виручки Товариства у сумі 1 950,53 грн. за наявності податкового боргу з податку на додану вартість у період з 01.01.2005 по 31.01.2005, та пунктів 2.8, 2.9 та 2.10 гл. 2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 за № 40/10320, внаслідок зберігання у касі підприємства понадлімітної готівки, сума якої за період з 04.01.2006 по 28.12.2007 становила 38 876,24 грн. При цьому, висновок про перевищення Товариством лімітів залишку готівки у касі вмотивовано тим, що Товариство розрахунків щодо встановлення ліміту каси на 2006 та 2007 роки не проводило та відповідних наказів не видавало. Тобто, за на думку відповідача, оскільки Товаиство ліміт каси не встановило (відсутні накази), то ліміт такої каси вважається нульовим, а вся готівка, яка була у касі на кінець робочого дня і не здана підприємством згідно з вимогами Положення № 637, вважається понадлімітною. Разом з тим перевіркою встановлено, що згідно договору від 20.12.2001 № 39 та договору від 01.02.2002 № 372888, укладених між Підволочиським відділенням Тернопільської філії КБ "Прибатбанк" та позивачем, ліміт каси на 2005 рік становив 650,00 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки державним податковим органом було ухвалено оспорювані Товариством рішення.

Так, у розумінні статей 238, 239 Господарського кодексу України фінансові санкції у вигляді штрафів за порушення норм регулювання обігу готівки є адміністративно - господарськими санкціями, які повинні застосовуватись в межах строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Статтею 250 Господарського кодексу України встановлено обмеження строків застосування адміністративно - господарських санкцій: адміністративно -господарськими санкції можуть бути застосовані до субєкта господарювання протягом шести місяці з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим субєктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суди першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, що податковим органом неправомірно було застосовано фінансові санкції у розмірах 1 950,53 грн. та 38 761,24 грн. згідно оспорювених рішень від 25.02.2008 № 0000272303 та від 25.02.2008 № 0000262303 відповідно, оскільки порушення скоєні позивачем у 2005 - 2006 роках, а штрафні (фінансові) санкції до позивача застосовано у 2008 році, тобто поза межами строків, визначених ст. 250 Господарського кодексу України.

Разом з тим, відмовляючи у задоволенні позову судами помилково не враховано наявність у позивача договорів з банківськими установами на здійснення розрахунково - касового обслуговування, які містять додатки щодо розміру ліміту каси Товариства.

Так, п. 5.12 Положення №637 визначено, що встановлений ліміт каси і терміни здачі готівкової виручки (готівки) можуть переглядатися: - у зв'язку зі змінами законодавства України; - за наявності відповідних чинників об'єктивного характеру (зміни у надходженнях (виплатах) готівки, внутрішнього трудового розпорядку тощо).

Документи, на підставі яких переглянуто ліміт каси і терміни здачі готівки (нормативно-правові акти або внутрішні документи підприємства, затверджені (підписані) керівником або уповноваженою ним особою), додають до відповідних наказів (розпоряджень), договорів банківського рахунка підприємства.

Пунктом 5.13 Положення № 637 у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин визначено, що затверджені банками до набрання чинності цим Положенням загальні ліміти залишку готівки в касі підприємства та строки здавання виручки чинні до їх перегляду, який здійснюється з метою забезпечення відповідності цих показників чинним вимогам у порядку, визначеному цим Положенням, тобто пунктам 5.1 та 5.4 Положення № 637.

Аналіз зазначених вище норм дає підстави стверджувати, що якщо затверджений банком ліміт не перевищує розмір ліміту, який має бути встановлений підприємством відповідно до вимог чинного Положення №637, такий ліміт є чинним і може переглядатися за потреби згідно з п. 5.12 Положення № 637.

Як вбачається з матеріалів справи та обставин, встановлених попередніми судовими інстанціями, загальний ліміти залишку готівки у касі Товариства і терміни здачі виручки затверджено банками до набрання чинності Положенням № 637 - договір від 20.12.2001 № 39 та договір від 01.02.2002 № 372888, укладені між Підволочиським відділенням Тернопільської філії КБ "Прибатбанк" та позивачем, з відповідними додатками до договорів щодо розміру ліміту каси Товариства (650,00 грн.), який розраховано виходячи зі середньоденних надходжень готівки до каси та її середньоденної видачі з каси за три місяці поспіль, що передували поданню заявки - розрахунку в банк про встановлення ліміту. При цьому, розмір ліміту, затверджений банками відповідно до вимог Інструкції про організацію роботи з готівкового обігу установами банків України, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 № 69, яка втратила чинність згідно з постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637, не перевищує розмір ліміту, який мав би бути встановлений підприємством відповідно до вимог чинного Положення № 637.

Враховуючи наведене та те, що Положенням № 637 передбачено не обов'язковість, а можливість перегляду ліміту каси, позиція судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій у розмірі 38 991,24 грн. є помилковою.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що судами попередніх інстанцій повно і правильно встановлені обставини справи, але порушено норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень в частині, а тому вбачаються підстави для їх скасування в цій частині та ухвалення нового рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Поліграфіст" задовольнити.

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Підволочиському районі Тернопільської області залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Тернопільської області від 28.05.2008 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 21.01.2010 у справі № 6/24-811 (22а-10191/08/9104) скасувати в частині відмови у задоволенні позову щодо скасування рішення від 25.02.2008 № 0000262303 про застосування до Відкритого акціонерного товариства "Поліграфіст" штрафних (фінансових) санкцій на суму 38 991,24 грн. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, в іншій частині - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді Г.К. Голубєва

А.О. Рибченко