Ухвала

від 02.12.2013 по справі 10/3073

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" грудня 2013 р. м. Київ К/9991/1037/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

на постанову Господарського суду Житомирської області від 15.02.2007

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010

у справі № 10/3073 (22-а-63/08)

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до 1. Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області,

2. Управління Державного казначейства України у Житомирській області

про відшкодування 236930,00 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Господарського суду Житомирської області від 15.02.2007, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 бюджетну заборгованість у сумі 78340, 00 грн.

Коростишівська міжрайонна державна податкова інспекція Житомирської області подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову. Посилається на порушення судами норм матеріального і процесуального права: п. 1.8 ст. 1 , п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ст. 69 , ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України .

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Позивачем подано до Коростишівської МДПІ Житомирської області податкові декларації, в яких визначено до бюджетного відшкодування податку на додану вартість в загальній сумі 236930, 00 грн., в тому числі: за березень 2006 року - 38491,00 грн., за квітень 2006 року - 99092,00 грн. та за травень 2006 року - 99347,00 грн.

За результатами планової виїзної документальної перевірки позивача за період з 01.10.2005 по 30.09.2006 з питань дотримання податкового та валютного законодавства складено акт від 30.01.2007 № 8/01-13/НОМЕР_1, на підставі якого прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.02.2007 № 0000351740/0 про зменшення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість в сумі 49657, 00 грн. та № 0000411740/0 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 71565,00 грн. основного платежу та 60051,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Ухвалюючи постанову про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідно до довідки Коростишівської МДПІ Житомирської області від 14.02.2007 після проведення перевірки та прийняття зазначених вище податкових повідомлень-рішень залишок невідшкодованої бюджетної заборгованості з податку на додану вартість складає 78340,00 грн.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами норм матеріального та процесуального права, на які посилається податкова інспекція у касаційній скарзі, та вважає, що суди повно встановили обставини у справі та надали їм правильну правову оцінку на підставі норм законодавства, що підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, з огляду на таке.

Податковий орган, як орган владних повноважень, здійснюючи контроль за обчисленням та сплатою податку на додану вартість та правомірністю бюджетного відшкодування, зобов'язаний діяти у спосіб, передбачений законом. Відповідно, на підставі п.п. 7.7.5 п. 7.7 ст. 7 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), податковий орган зобов'язаний був у п'ятиденний термін після закінчення перевірки надати органу державного казначейства висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Закон України «Про податок на додану вартість» не ставить право на заявлення до бюджетного відшкодування податку на додану вартість та на отримання такого відшкодування на рахунок у банку в залежність від факту підтвердження зустрічними перевірками сплати податку на додану вартість усіма попередніми постачальниками у ланцюгу постачання товару, що спростовує позицію податкового органу, який посилається на відсутність відповідей на направлені відповідачем запити на проведення зустрічних перевірок контрагентів позивача.

За умови реального здійснення платником податку господарської операції з придбання товару, яка призвела до об'єктивної зміни складу активів такого платника (покупця), відсутністю законодавчо визначених обставин, які б позбавляли платника права на формування податкового кредиту, зокрема за відсутністю з його боку порушення приписів п.п. 7.4.5. п. 7.4., 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 цього Закону при формуванні податкового кредиту, за наявності факту дотримання ним вимог п.п. 7.7.1-7.7.3 п. 7.7 ст. 7 при обчисленні від'ємного значення та заявленні його до бюджетного відшкодування, платник податку на додану вартість має право на бюджетне відшкодування.

Податковим органом не встановлено жодного фактичного порушення вимог наведених норм законодавства, яке б позбавляло позивача права на заявлення до бюджетного відшкодування від'ємного значення з податку на додану вартість.

Враховуючи наведене, з огляду на те, що суди ухвалювали оскаржувані судові рішення на підставі встановлених обставин, що були наявними на час вирішення ними справи, суд касаційної інстанції вважає за правильне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Коростишівської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Господарського суду Житомирської області від 15.02.2007 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 17.12.2010 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою про перегляд даної ухвали, поданою через Вищий адміністративний суд України у порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун