Ухвала

від 27.11.2013 по справі 2а-6493/09/1670

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"27" листопада 2013 р. м. Київ К-41623/10

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого Бившевої Л.І.,

суддів: Лосєва А.М., Шипуліної Т.М.,

секретар судового засідання Гончарук І.Ю.,

за участю:

представника відповідача - Біленко Н.О.,

представника Генеральної прокуратури України - Чубенка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві

на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року

у справі № 2а-6493/09

за позовом Приватного підприємства «Агродар Україна»

до Державної податкової інспекції у місті Полтаві

за участю Прокуратури Полтавської області

про визнання дій незаконними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне підприємство «Агродар Україна» (далі - позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Полтаві (далі - відповідач) про визнання незаконними дій податкового органу, який проводив перевірку ПП «Агродар Україна» у липні 2008 року і склав акт перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17 липня 2008 року, що: розголосив таємницю слідства; взяв на себе функції адміністративного суду по визнанню угод між позивачем та контрагентами недійсними; не надав ПП «Агродар Україна» при врученні акту перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17 липня 2008 року всіх додатків, зазначених в акті перевірки; змушував ПП «Агродар Україна» заплатити податки за інших суб'єктів підприємницької діяльності шляхом направлення податкових повідомлень-рішень позивачу; привласнив собі право, не передбачене статтею 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», визнавати податкові накладні, наявні у ПП «Агродар Україна», недійсними; визнання недійними податкових повідомлень-рішень ДПІ у м. Полтаві від 28 липня 2008 року № 0000562310/0 та № 0000572310/0.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 28 липня 2008 року № 0000562310/0, яким ПП «Агродар Україна» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 42854,87 грн. (в тому числі: за основним платежем - 28569,91 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 14284,88 грн.). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві від 28 липня 2008 року № 0000572310/0, ПП «Агродар Україна» визначено суму податкового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у розмірі 1696261,50 грн. (в тому числі: за основним платежем - 1130841,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 565420,50 грн.). В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «Агродар Україна» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1,70 грн.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року залишено без змін.

В касаційній скарзі ДПІ у м. Полтаві, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників відповідача та Генеральної прокуратури України, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.

ДПІ у м. Полтаві була проведена виїзна планова документальна перевірка ПП «Агродар Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року, за результатами якої складений акт від 17 липня 2008 року № 1320/23-8/33574817.

За висновками акта перевірки, позивачем були порушені вимоги: пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 28569,40 грн., у тому числі по періодах: за 1 півріччя 2006 року в сумі 243,54 грн. (в тому числі за 2 квартал 2006 року - 243,54 грн.), за 9 місяців 2006 року в сумі 12266,71 грн. (в тому числі за 3 квартал 2006 року - 12023,18 грн.), за 2006 рік в сумі 26003,45 грн. (в тому числі за 4 квартал 2006 року - 13736,74 грн.), за 1 квартал 2007 року в сумі 456,08 грн., за 9 місяців 2007 року - в сумі 566,23 грн. (в тому числі за 3 квартал 2007 року - 110,65 грн.), за 2007 рік в сумі 2565,95 грн. (в тому числі за 4 квартал 2007 року - 1999,72 грн.); підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, на загальну суму 1130841,00 грн., у тому числі: за серпень 2007 року - 94190,00 грн., за вересень 2007 року - 226000,00 грн., за жовтень 2007 року - 810651,00 грн.

Зокрема, в акті перевірки було вказано, що: позивачем неправомірно не включено до складу валового доходу приріст балансової вартості запасів на загальну суму 100649,08 грн.; позивач неправомірно включило до складу валових витрат у 2007 році вартість міжнародних розмов та послуг міжнародного роумінгу, сплачених ЗАТ «UMC» у загальному розмірі 9659,67 грн., оскільки підприємство не займалось зовнішньоекономічною діяльністю; позивач неправомірно включив до складу податкового кредиту відповідного податкового періоду податок на додану вартість у загальній сумі 1130840,94 грн. за податковими накладними, отриманими від ТОВ «Янтар і Ко», оскільки згідно протоколу допиту свідка - ОСОБА_3, відібраного слідчим ОСВ СВ ПМ ДПА у Донецькій області в рамках кримінальної справи № 180-404, порушеної по факту ухилення від сплати податків стосовно ОСОБА_4, встановлено, що: ОСОБА_3 дійсно є директором ТОВ «Янтар і Ко» з 01 грудня 2006 року, товариство займається оптовою торгівлею, печатка ТОВ «Янтар і Ко» не втрачалась та другий екземпляр печатки ТОВ «Янтар і Ко» (вилучений в ході обшуку на ТОВ «Схід-буд» йому не знайомий, з ПП «Агродар Україна» товариство ніколи договорів не укладало, податкових накладних та інших документів на адресу ПП «Агродар Україна» товариство не виписувало, з директором ПП «Агродар Україна» - ОСОБА_5 він не знайомий та ніколи не зустрічався. Вказані обставини слугували підставою для висновку податкового органу про те, що фактичних операцій поставки між позивачем та ТОВ «Янтар і Ко» не відбувалось, з огляду на що правочин, укладений між ПП «Агродар Україна» та ТОВ «Янтар і Ко», є нікчемним.

28 липня 2008 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Агродар Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на прибуток у розмірі 42854,87 грн., у тому числі: 28569,91 грн. - за основним платежем, 14284,96 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

28 липня 2008 року ДПІ у м. Полтаві на підставі вказаного акту прийняла податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0, яким згідно з підпунктом «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» визначила ПП «Агродар Україна» суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) за платежем: податок на додану вартість у розмірі 1696261,50 грн., у тому числі: 1130841,00 грн. - за основним платежем, 565420,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вказані податкові повідомлення-рішення оскаржувались позивачем в адміністративному порядку, за наслідками якого його скарги були залишені без задоволення, а оспорювані податкові повідомлення-рішення - без змін.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що: доказів наявності у позивача залишків товарів на кожне перше число звітного кварталу податковим органом у акті перевірки не наведено, а в процесі розгулу справи таких обставин не встановлено; в ході перевірки податковим органом не було зафіксовано жодного факту користування працівниками ПП «Агродар Україна» послугами мобільного зв'язку в цілях, не пов'язаних з господарською діяльністю підприємства, а в процесі розгляду справи таких обставин не встановлено; ПП «Агродар Україна» правомірно включило податок на додану вартість у розмірі 1130841,00 грн., сплачений у складі такої вартості придбаних у ТОВ «Янтар і Ко» товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування та насіння соняшника), до податкового кредиту відповідного податкового періоду на підставі належним чином оформлених податкових накладних, з огляду на види діяльності, які здійснює позивач, та з урахуванням того, що товарно-матеріальні цінності, придбані у вказаних контрагентів, у подальшому були реалізовані іншим суб'єктам господарювання, а також зважаючи на те, що пояснення ОСОБА_3 (директора ТОВ «Янтар і Ко») в якості свідка по кримінальній справі № 180-404, порушеній по обвинуваченню ОСОБА_4, не є належними та допустимими доказами у адміністративній справі у розумінні положень статей 69, 70, 77 Кодексу адміністративного судочинства України.

Однак з такими висновками судів колегія суддів погодитись не може, з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 5.1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Абзацом 3 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За приписами пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року було призначено у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання: чи підтверджується податкова заборгованість перед бюджетом у ПП «Агродар Україна» на суму 1130841,00 грн. по податку на додану вартість та на суму 28869,91 грн. по податку на прибуток. Також було зобов'язано ДПІ у м. Полтаві надати експерту всю документацію щодо проведеної перевірки ПП «Агродар Україна».

На виконання вимог вказаної ухвали Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України був наданий висновок комісійної судово-економічної експертизи № 7072 від 14 грудня 2009 року, відповідно до висновків якого підтвердити висновки акту ДПІ у м. Полтаві «Про результати виїзної планової документальної перевірки ПП «Агродар Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року» від 17 липня 2008 року № 1320/23-8/33574817 про недотримання вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого ПП «Агродар Україна» занижено податок на прибуток за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року на загальну суму 28569,40 грн., не видається за можливе внаслідок неподання на дослідження відповідних облікових документів та у межах компетенції судових експертів - економістів.

Зокрема, у мотивувальній частині вказаного висновку зазначено, що в ході дослідження судовими експертами було заявлено клопотання про надання додаткових документів, а саме: розшифровку суми валових витрат за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року з посиланням на первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку з додаванням їх на дослідження; документи, які підтверджують витрачання грошових коштів на закупівлю сільськогосподарської продукції по авансовим звітам, які зазначені на сторінці 26 акту перевірки ДПІ у м. Полтаві від 17 липня 2008 року № 1320/23-8/33574817 (з додаванням авансових звітів). Вищенаведені документи на дослідження надано не було (т.1 арк. справи 256-268).

Матеріали справи містять лист ПП «Агродар Україна» від 02 листопада 2009 року за вих. № 02/11 «Щодо надання документів», в якому позивач пояснив, що декларації з податку на прибуток, розшифровки суми валових витрат, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, документи, які підтверджують витрати по послугам зв'язку, податкові накладні, авансові звіти з документальним підтвердженням витрат надати немає можливості у зв'язку з їх вилученням згідно протоколу вилучення від 08 липня 2008 року. Також до вказаного листа були додані наявні у позивача документи (т.1 арк. справи 229-253).

Обставини щодо вилучення у позивача первинних бухгалтерських документів працівниками УПМ ДПА в Донецькій області згідно протоколу вилучення від 08 липня 2008 року знайшли своє підтвердження і у акті перевірки.

Разом з цим, суд першої інстанції, на клопотання судового експерта «Про надання додаткових документів» рекомендував судовому експерту скерувати вказане клопотання належній особі, а саме - ПП «Агродар Україна» (лист суду від 07 вересня 2009 року - т.1 арк. справи 226), не надав належної правової оцінки вказаним обставинам, з урахуванням того, що ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року саме ДПІ у м. Полтаві було зобов'язано надати експерту всю документацію щодо проведеної перевірки ПП «Агродар Україна».

Відповідно до положень частин 3-5 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися. Суд сприяє в реалізації цього обов'язку і витребовує необхідні докази. Про витребування доказів або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу. Ухвала суду про відмову у витребуванні доказів окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за наслідками розгляду справи. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов'язку суд витребовує названі документи та матеріали. Суд може збирати докази з власної ініціативи.

Проте, вказані положення статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України судами попередніх інстанцій дотримані не були.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За визначенням, наведеним у абзаці 1 пункту 1.31 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серії № 09/2-1969 від 05 вересня 2006 року (т.1 арк. справи 135), ПП «Агродар Україна» здійснює, зокрема, такий вид діяльності за КВЕД, як оптова торгівля зерном, насідннаям та кормати для тварин (51.21.0).

Як вбачається з матеріалів справи, задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з того, що податковим органом не надано доказів, які б спростовували фактичне виконання господарських зобов'язань між ПП «Агродар Україна» та ТОВ «Янтар і Ко», з урахуванням того, що у висновку комісійної судово-економічної експертизи № 7072 від 14 грудня 2009 року судовим експертом було вказано, що в обсязі наданих для дослідження документів висновки акту ДПІ у м. Полтаві «Про результати виїзної планової документальної перевірки ПП «Агродар Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року» від 17 липня 2008 року № 1320/23-8/33574817 про недотримання вимог статті 3, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ПП «Агродар Україна» та заниження за період серпень - жовтень 2007 року податку на додану вартість на загальну суму 1130841,00 грн. не підтверджуються змістом акту перевірки та інформацією, наведеною у листі № 02/11 від 02 листопада 2009 року про наявність податкових накладних, які зазначені у протоколі вилучення від 08 липня 2008 року.

Разом з цим, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд касаційної інстанції відзначає, що наявність у покупця (замовника) належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість» необхідні для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у складі вартості придбаних товарно-матеріальних цінностей, до податкового кредиту, не є безумовною підставою для формування податкового кредиту за такими операціями, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення з підстав фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Янтар і Ко», податковий орган посилався на протокол допиту свідка - ОСОБА_3, відібраного слідчим ОСВ СВ ПМ ДПА у Донецькій області в рамках кримінальної справи № 180-404, порушеної по факту ухилення від сплати податків стосовно ОСОБА_4 (т.1 арк. справи 171-173) та висновок експерта Головного управління МВС України в Донецькій області науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 369 від 28 липня 2008 року по кримінальній справі №180/404/2 (т.1 арк. справи 162-168).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які укладали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов таких договорів. При цьому, вироку у кримінальній справі № 180-404матеріали даної справи не містять.

При цьому, матеріали справи містять постанову від 01 липня 2008 року, відповідно до якої слідчий по ОСВ СВ ПМ ДПА у Донецькій області, розглянувши матеріали кримінальної справи № 180-404, дійшов висновку про відмову у порушенні кримінальної справи за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_5 (директора ПП «Агродар Україна») (т.2 арк. справи 137-138).

Зокрема, в мотивувальній частині цієї постанови вказано, що в ході допиту директора ПП «Агродар Україна» - ОСОБА_5 було встановлено, що він дійсно здійснював купівлю сільськогосподарської продукції для виробничих цілей у ОСОБА_7, при цьому ОСОБА_7 представлялась як офіційний представник ТОВ «Янтар і Ко». Всі документи по фінансово-господарських операціях підписувалися особисто ОСОБА_5, при цьому ОСОБА_7 всі документи надавала уже з підписом директора ТОВ «Янтар і Ко» та відтиском печатки вказаного підприємства, крім того, ОСОБА_7 завчасно надала всі документи щодо державної реєстрації ТОВ «Янтар і Ко», що не викликало у ОСОБА_5 сумнівів щодо законності здійснених угод. Сільськогосподарська продукції перероблялась на виробництві ПП «Агродар Україна» з наступною реалізацією суб'єктам підприємницької діяльності. Всі податкові платежі по податкових зобов'язаннях були включені до декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість та сплачені у відповідності до вимог податкового законодавства. Аналогічні свідчення дала і ОСОБА_7, а також вказала на той факт, що поставка сільськогосподарської продукції дійсно здійснювалась на адресу ПП «Агродар Україна» по документах ТОВ «Янтар і Ко», директор ОСОБА_5 здійснював оплату по факту поставки товару, документи по фінансово-господарських операціях були надані в повному обсязі. Даний факт поставки товару підтверджується документами, наявними в матеріалах кримінальної справи.

Разом з цим, матеріали справи містять постанову Дріжківського районного суду Донецької області від 15 січня 2009 року у справі № 1-62/2009 по обвинуваченню ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 209, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України (т.2 арк. справи 95-101).

На вказану постанову ДПІ у м. Полтаві також посилається і в касаційній скарзі.

Разом з цим, судами першої та апеляційної інстанцій не була надана будь-яка правова оцінка обставинам, викладеним у цій постанові.

Відповідно до положень статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи те, що суд касаційної інстанції не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, а порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції, постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року та ухвала Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді суди повинні також врахувати, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку за можливі будь-які неправомірні дії постачальників товару зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту. Лише достовірне встановлення в ході судового розгляду на підставі належних доказів факту узгодженості дій платника податків з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов'язань може слугувати підставою для відмови у праві на податковий кредит. При цьому такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а можуть ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Під час нового розгляду справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого правильного визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняте обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210, 220, 221, 223, ч. 2, ч. 4 ст. 227, ст. ст. 230, 231, ч. 5 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Полтаві задовольнити частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 08 квітня 2010 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2010 року скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Головуючий:

---

Л.І. Бившева

Судді:

---

А.М. Лосєв

---

Т.М. Шипуліна