Ухвала

від 05.08.2014 по справі 2а-6493/09/1670

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2014 р.Справа № 2а-6493/09/1670 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.

представника позивача Малюги Д.М.

представника відповідача Гриценка Ю.В.

прокурора Зеленського М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства "Агродар Україна" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 2а-6493/09/1670

за позовом Приватного підприємства "Агродар Україна"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавської області за участю прокурора Полтавської області

про визнання протиправними дій та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - приватне підприємство "Агродар Україна", звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби, в якому просив суд:

- визнати протиправними дії податкового органу, який провів перевірку ПП "Агродар Україна" липні 2008 року та склав акт № 1320/23-8//33574817 від 17 липня 2008 року, що розголосив таємницю слідства, перебрав на себе функції адміністративного суду по визнанню угод між позивачем і контрагентами недійсними, не надав позивачу при врученні копії акту перевірки № 1320/238//33574817 від 17 липня 2008 року всіх додатків, зазначених в акті, змушував позивача сплатити податки за інших суб'єктів підприємницької діяльності шляхом направлення податкових повідомлень - рішень позивачу, привласнив право, не передбачене статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", в частині визнання податкових накладних недійсними;

- визнати нечинним податкове повідомлення - рішення № 0000562310/0 від 28.07.2008 року на суму основного боргу з податку на додану вартість 1 130 841,00 грн., а також податкове повідомлення - рішення за № 0000572310/0 від 28.07.2008 року на суму основного боргу з податку на прибуток 28 869,91 грн.

Під час розгляду справи, судом першої інстанції, у зв'язку з реорганізацією Державної податкової служби України, було замінено неналежного відповідача - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Полтавської області Державної податкової служби на правонаступника - належного відповідача по справі - Державну податкову інспекцію у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року в задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства "Агродар Україна" - відмовлено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної постанови, норм матеріального та процесуального права, позивач просить постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зокрема, посилається на порушення судом першої інстанції приписів п. 5.1, п. 5.2, пп. 5.3.9 п. 5.3, п. 5.11 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 1.7, п. 3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого Наказом державної податкової адміністрації № 327 від 10.08.2005 року, пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, що у період з 30.05.2008 року по 10.07.2008 року, на підставі направлення від 30.05.2008 № 445 фахівцями ДПІ у м. Полтаві, проведено планову виїзну перевірку ПП "Агродар Україна" (код ЄДРПОУ 33574817) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2006 по 31.12.2007. Термін проведення перевірки продовжувався на підставі наказу ДПІ у м. Полтаві від 23.06.2008 та направлення від 26.06.2008 №528.

За результатами перевірки 17.07.2008 року складено акт № 1320/23-8/33574817, у висновках якого відображено, зокрема, наступні порушення:

- підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28 569,40 грн., у тому числі за І півріччя 2006 року в сумі 243,54 грн. (в т.ч. II квартал в сумі 243,54 грн.), за 9 місяців 2006 року в сумі 12 266,71 грн. (в т.ч. ІІІ квартал 2006 року в сумі 12 023,18 грн.), за 2006 рік в сумі 26 003,4 грн. (в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 13 736,74 грн.), за І квартал 2007 року в сумі 456,08 грн., за 9 місяців 2007 року в сумі 566,23 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2007 року в сумі 110,65 грн.), за 2007 рік в сумі 2 565,95 грн. (в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 1 999,72 грн.).

- статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 130 841 грн. , в тому числі по періодах за серпень 2007 року в розмірі 94 190 грн., вересень 2007 року в розмірі 226 000 грн., за жовтень 2007 року в розмірі 810 651 грн.

За наслідками проведеної перевірки податковим органом 28.07.2008 року винесено податкові повідомлення-рішення:

- № 0000562310/0, яким ПП "Агродар Україна" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на прибуток приватних підприємств, 3011021000" в розмірі 42 854 грн. 87 коп. ( в тому числі за основним платежем - 28 569 грн. 91 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 14 284 грн. 88 коп. ) ;

- № 0000572310/0, яким ПП "Агродар Україна" визначено суму податкового зобов'язання за платежем "податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), 3014010100" в розмірі 1 696 261 грн. 50 коп. ( в тому числі за основним платежем - 1 130 841 грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями 565 420 грн. 50 коп.).

За наслідками процедури адміністративного оскарження, податковим органом залишено без змін податкові повідомлення - рішення № 0000562310/0 від 28.07.2008 та №0000572310/0 від 28.07.2008, а скаргу позивача - без задоволення.

Не погоджуючись із діями відповідача в ході проведення перевірки та зі вказаними рішеннями ДПІ у м. Полтаві, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості та дійшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення та дії, вчинені податковим органом під час проведення перевірки, відповідають вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) даного рішення з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судом встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, слугували висновки відповідача в акті перевірки про порушення позивачем підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 року по 31.12.2007 року в розмірі 28 569,40 грн., а також статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість ", в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 130 841 грн.

Зокрема, податковий орган посилався на те, що ПП "Агродар Україна" безпідставно до складу валових витрат віднесено витрати на оплату міжнародних розмов та послуг міжнародного роумінгу в сумі 9 659,67 грн., оскільки зовнішньо - економічною діяльністю підприємство не займалось. Стверджував також про заниження позивачем податку на додану вартість у серпні, вересні, жовтні 2007 року на загальну суму 1 130 841 грн., посилаючись на нікчемність правочинів між ПП "Агродар Україна" та ТОВ "Янтар і Ко", оскільки документи бухгалтерського обліку, якими оформлено операції між вказаними суб'єктами господарювання, не можуть вважатись первинними, так як в реальності не підписувались директором ТОВ "Янтар і Ко", а операції поставки не відбувались. Податковий орган посилався на те, що позивачем до складу скоригованого валового доходу не включено приріст балансової вартості запасів, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на суму 100 649,05 грн.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень, а також відображених суб'єктом владних повноважень в акті № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008 року суджень на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Колегія суддів зазначає, що спірні правовідносини щодо правомірності формування позивачем валових витрат та податкового кредиту на час їх виникнення регулювались Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" та Законом України "Про податок на прибуток".

Відповідно до пункту 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валовий дохід - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.

Валовий дохід включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою доходністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону) (підпункт 4.1.1 цього пункту).

Положеннями пункту 5.1. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" 28.12.1994, № 334/94-ВР (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) визначено валові витрати виробництва та обігу (валові витрати) як суму будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Виходячи зі змісту абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Ведення господарських операцій фіксуються та підтверджуються первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Відповідно до положень пункту 5.9. статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно). Вартість запасів оплачених, але не отриманих (не оприбуткованих) платником податку - покупцем, до приросту запасів не включається. Вартість запасів оплачених, але не відвантажених (не знятих з обліку) платником податку - продавцем, до убутку запасів не включається. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду перевищує їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових доходів платника податку у такому звітному періоді. У разі коли балансова вартість таких запасів на кінець звітного періоду є меншою за їх балансову вартість на початок того ж звітного періоду, різниця включається до складу валових витрат платника податку у такому звітному періоді.

Крім того, відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР, податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Підставою для нарахування податкового кредиту згідно п.п. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" є податкова накладна, що видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача.

Згідно п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Загальний порядок формування податкового кредиту з податку на додану вартість як для юридичних, так і для фізичних осіб, зареєстрованих платниками ПДВ, регламентується пунктом 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР .

Згідно з підпунктом 7.4.1 цього пункту, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, одним з визначальних факторів для формування податкового кредиту при придбанні товарів або та послуг господарським суб'єктом, зареєстрованим як платник ПДВ, є їх подальше використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи платника податку.

Згідно п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону (168/97-ВР) не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Отже, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість належить з'ясувати, зокрема, обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції, установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, подальшого використання товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції. Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції.

Судом встановлено, що ПП "Агродар Україна" у відповідних звітних періодах до складу валових витрат віднесено витрати на оплату послуг міжнародного роумінгу в сумі 9 659,67 року, до складу податкового кредиту віднесено суми ПДВ, сплачені в ціні господарських операцій позивача з ТОВ "Янтар і Ко", та, як стверджує податковий орган, безпідставно до скоригованого валового доходу не включено приріст балансової вартості запасів, в результаті чого занижено скоригований валовий дохід на суму 100 649,05 грн.

Відповідно до пункту 1 Правил надання та отримання телекомунікаційних послуг, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2005 р. № 720, роумінг це забезпечення надання телекомунікаційної послуги із збереженням початкової реєстрації споживача в телекомунікаційній мережі одного оператора у разі зміни ним свого місцезнаходження всередині цієї мережі або в разі користування телекомунікаційними послугами в межах телекомунікаційної мережі іншого оператора.

Разом з тим, позивачем не надано суду доказів, що витрати на придбання послуг міжнародного роумінгу в сумі 9 659,67 року, здійснені позивачем для власної господарської діяльності.

Договори про надання послуг мобільного зв'язку, укладені з ЗАТ "Український мобільний зв'язок", № 2765765/1.11362386 від 22.03.2006 року, № 2765771/1.11362386 від 22.03.2006 року, № 1.11362386 від 29.03.2007 року, на які посилається позивач, не підтверджують факту понесення підприємством таких витрат. При цьому, як встановлено під час перевірки, ПП "Агродар Україна" зовнішньо-економічною діяльністю у перевіряємому періоді не займалось.

Таким чином, апелянтом не доведено зв'язку витрат на оплату послуг роумінгу та міжнародних дзвінків з його господарською діяльністю, відповідно, віднесення їх до складу валових витрат за відповідний період суперечить вищенаведеній нормі Закону.

Крім того, як вбачається з акту перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008 року, ПП "Агродар Україна" здійснює бухгалтерський облік товарів на рахунку 281 "Товари на складі". За дебетом цього рахунку щомісячно згідно журналу - ордеру по рахунку 631 "Розрахунки з постачальниками" на підставі первинних документів, а саме видаткових накладних виданих постачальниками товарів відображається збільшення товарів оприбуткування).

За кредитом рахунку 281 "Товари на складі" щомісячно згідно журналу - ордеру по рахунку 361 "Розрахунки з вітчизняними покупцями" на підставі первинних документів , а саме видаткових накладних виданих покупцям товарів відображається зменшення товарів вибуття).

Згідно даних головної книги підприємства за період з 01.04.2006р. по 31.12.2006р. по рахунку 281 "Товари на складі" залишки товарів станом на кожне перше число звітного кварталу відсутні.

По податковому обліку та поданих деклараціях по податку на прибуток та додатку К 1 таблиця 1 "Розрахунок приросту (убутку) балансової вартості запасів" балансова вартість запасів на початок звітного року та на кінець звітного періоду відсутня.

ПП "Агродар Україна" відображало в бухгалтерському обліку в головній книзі та журналі-ордеру 361 по Дебету рахунку 36 Кредиту рахунку 90 , к-ту 281 д-т 90 (Додаток № 15)

Загальні відомості щодо придбання та реалізації товарів в розрізі контрагентів наведені в Додатках №8, № 9, № 10. (т. 1 а.с. 90-97)

Таким чином, податковий орган дійшов до висновку про те, що в порушення п. 5.9 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" позивачем до складу валового доходу не включено приріст балансової вартості запасів на суму 100649,08 грн., в т. ч. І півріччя 2006р. в сумі 215,64 грн., 9 місяців 2006р. в сумі 46462,02 грн., за 2006 рік в сумі 100649,08 грн., в результаті чого підприємством занижено скориговані валові доходи в сумі 100649,08 грн. (Додатки до акту перевірки № 8, № 9, № 10, 11, № 12, № 13, № 14) ( т. 1 а.с. 85-97).

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги в частині не включення до валового доходу приріст балансової вартості запасів на суму 100649,08 грн., посилається на те, що первинні документи у ПП "Агродар Україна" були вилучені, згідно протоколу виїмки від 08.07.2008 року, а отже, у суду відсутня можливість перевірки достовірності висновків контролюючого органу шляхом дослідження даних документів.

Колегія суддів з цього приводу зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, під час первинного розгляду справи, ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2008 року було призначено у справі судово-економічну експертизу, на вирішення якої поставлено наступні запитання: чи підтверджується податкова заборгованість перед бюджетом у ПП "Агродар Україна" на суму 1130841,00 грн. по податку на додану вартість та на суму 28869,91 грн. по податку на прибуток. Також було зобов'язано ДПІ у м. Полтаві надати експерту всю документацію щодо проведеної перевірки ПП "Агродар Україна".

На виконання вимог вказаної ухвали Харківським науково-дослідним інститутом судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса Міністерства юстиції України був наданий висновок комісійної судово-економічної експертизи № 7072 від 14 грудня 2009 року, відповідно до висновків якого підтвердити висновки акту ДПІ у м. Полтаві "Про результати виїзної планової документальної перевірки ПП "Агродар Україна" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року" від 17 липня 2008 року № 1320/23-8/33574817 про недотримання вимог пункту 5.1 статті 5, підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5, пункту 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого ПП "Агродар Україна" занижено податок на прибуток за період з 01 квітня 2006 року по 31 грудня 2007 року на загальну суму 28569,40 грн., не видається за можливе внаслідок неподання на дослідження відповідних облікових документів та у межах компетенції судових експертів - економістів.

Зокрема, у мотивувальній частині вказаного висновку зазначено, що в ході дослідження судовими експертами було заявлено клопотання про надання додаткових документів, а саме: розшифровку суми валових витрат за період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року з посиланням на первинні бухгалтерські документи та регістри бухгалтерського обліку з додаванням їх на дослідження; документи, які підтверджують витрачання грошових коштів на закупівлю сільськогосподарської продукції по авансовим звітам, які зазначені на сторінці 26 акту перевірки ДПІ у м. Полтаві від 17 липня 2008 року № 1320/23-8/33574817 (з додаванням авансових звітів). Вищенаведені документи на дослідження надано не було (т.1 арк. справи 256-268).

Матеріали справи містять лист ПП "Агродар Україна" від 02 листопада 2009 року за вих. № 02/11 "Щодо надання документів", в якому позивач пояснив, що декларації з податку на прибуток, розшифровки суми валових витрат, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, документи, які підтверджують витрати по послугам зв'язку, податкові накладні, авансові звіти з документальним підтвердженням витрат надати немає можливості у зв'язку з їх вилученням згідно протоколу вилучення від 08 липня 2008 року. Також до вказаного листа були додані наявні у позивача документи (т.1 арк. справи 229-253).

Так, під час судового розгляду даної справи встановлено, що первинну документацію ПП "Агродар України" стосовно оподатковуваних операцій з ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6, ТОВ "Янтар і Ко", ТОВ "Схід-Буд" було вилучено протоколом виїмки від 08.07.2008 року начальником відділу податкової міліції ДПІ м.Краматорськ по кримінальній справі, що розслідувалася за ознаками ч. 3 ст. 212 КК України стосовно ФОП ОСОБА_4, ФОП ОСОБА_5, ФОП ОСОБА_6. Згідно наявних у справі матеріалів, в подальшому дана справа розслідувалася СВ УПМ ДПА в Донецькій області.

За повідомленням ПП "Агродар Україна", вилучені податкової міліцією документи не були повернуті підприємству.

У зв'язку з цим, судом першої інстанції неодноразово вживались заходи щодо витребування в суб'єктів владних повноважень первинних документів бухгалтерського обліку, що були вилучені у ПП "Агродар Україна" згідно протоколу від 05.07.2008 року та підтверджують реальність показників бухгалтерської звітності, а саме декларації з податку на прибуток, розшифровки суми валових витрат, головну книгу, оборотно-сальдові відомості, документи, які підтверджують витрати по послугам зв'язку, податкові накладні, авансові звіти з документальним підтвердженням витрат.

Так, на вимоги ухвали Полтавського окружного адміністративного суду про витребування доказів від 12.03.2014 року Слідчим управлінням фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Донецькій області (СУ ФР ГУ Міндоходів у Донецькій області) листом від 26.03.2014 року вх.№7729/14 було повідомлено, що вилучені згідно протоколу від 08.07.2008 року документи бухгалтерського обліку разом з іншими матеріалами кримінальної справи №180-404 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ст..212 ч.3 КК України в порядку ст..323 ( в редакції 1960 року) 01.07.2008 року направлені до Краматорського районного суду. (т.3, а.с.44)

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.04.2014 року витребувано у Краматорського міського суду Донецької області оригінали чи завірені належним чином фотокопії документів фінансово-господарської діяльності ПП "Агродар Україна", що вилучені працівниками УПМ ДПА України у Донецькій області протоколом виїмки від 08.07.2008 року та були долучені до матеріалів кримінальної справи № 180-404 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8 за ч.3 ст. 212 КК України.

На вимогу даної ухвали суду, листом від 1-55/2010/2014 за вх.№12214 Краматорським міським судом було повідомлено, що документи, перелічені в протоколі виїмки від 08.07.2008 року, в матеріалах кримінальних справ №180-404 та №180-404/2 за обвинуваченням ОСОБА_7, ОСОБА_8 - відсутні. Крім того повідомлено, що відповідно до довідки про рух даної кримінальної справи, перелічені у протоколі виїмки від 08.07.2008 року матеріали не передавались до Краматорського міського суду Донецької області разом зі справою при її направленні для судового розгляду. (т.3, а.с.73)

21 травня 2014 року Полтавським окружним адміністративним судом було повторно зобов'язано Слідче управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Донецькій області надати оригінали чи завірені належним чином фотокопії документів фінансово-господарської діяльності ПП "Агродар Україна", що вилучені працівниками УПМ ДПА України у Донецькій області протоколом виїмки від 08.07.2008 року, або, у разі повернення документів ПП "Агродар Україна" - надати докази такого повернення. (т.3, а.с.75)

Проте, СУ ФР ГУ Міндоходів у Донецькій області на вимоги суду ані жодної інформації, ані витребуваних документів надано не було, хоча у справі наявні докази, що запит про надання документів отриманий адресатом ще 26.05.2014 року.

Таким чином, судом першої інстанції, на виконання приписів ст. ст. 11, 110, 114 Кодексу адміністративного судочинства України, було вжито усіх залежних від нього заходів щодо сприяння позивачу на отримання первинних документів бухгалтерського обліку, які підтверджують реальність та правомірність спірних задекларованих сум.

При цьому, колегія суддів зазначає, що, як вбачається з копії протоколу від 08.07.2008 року слідчим відділом УПМ ДПА в Донецькій області було вилучено наступні документи: рахунки-фактури, видаткові накладні, квитанції, приходно-касові ордери, звіт про використання коштів. ( т. 1 а.с. 231-232).

Таким чином, документи, які були досліджені податковим органом під час проведення перевірки, зокрема, податкові декларації, податкові накладні, прибуткові накладні, та документи, які були витребувані експертом під час проведення експертизи, що підтверджують реальність показників бухгалтерської звітності, а саме - декларації з податку на прибуток, розшифровки суми валових витрат, головну книгу, оборотно-сальдові відомості по рахункам підприємства, документи, які підтверджують витрати по послугам зв'язку, слідчим відділом у позивача вилучено не було, однак, відповідних документів позивач не надав ані під час первинного розгляду справи, ані під час повторного розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанціях.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Разом з тим, позивачем не надано жодних належних доказів на вимогу суду, в обґрунтування доводів щодо правомірності формування валових витрат, та жодних пояснень, які б спростували висновки контролюючого органу, покладені в основу ухваленого ним спірного рішення.

Отже, за відсутності відповідних первинних документів бухгалтерського обліку, що підтверджують правомірність задекларованих сум та спростовують висновки податкового органу щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства, які викладені в акті перевірки та інформаційних додатках до нього, твердження позивача щодо правомірності сформованих сум показників податкової звітності є необґрунтованими.

Щодо встановленого перевіркою порушення Закону України "Про податок на додану вартість" 03.04.1997 № 168/97-ВР, колегія суддів зазначає наступне.

Так, податковим органом в періоді, що перевірявся встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 1130 841 грн., в тому числі по періодах: за серпень 2007 року в розмірі 94190 грн., вересень 2007 року в розмірі 226000 грн., за жовтень 2007 року в розмірі 810651 грн.

Донарахована сума податку на додану вартість складається з того (сторінка 47 акту перевірки № 1320/23-8/33574817 від 17.07.2008), що позивачем включено до реєстрів отриманих податкових накладних та віднесено до податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкових накладних, виданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Янтар і Ко", а саме: податкова накладна від 01.08.2007 № 154.1 на загальну суму 79 986, 42 грн. (в т.ч. ПДВ 12 831,07 грн.); податкова накладна від 06.08.2007 № 156 на загальну суму 121354,12 грн. (в т.ч. ПДВ 20225,69 грн.); податкова накладна від 13.08.2007 № 163 на загальну суму 78034,14 грн. (в т.ч. ПДВ 13005,69 грн.); податкова накладна від 20.08.2007 № 168 на загальну суму 64769,22 грн. (в т.ч. ПДВ 10794,87 грн.); податкова накладна від 23.08.2007 № 169.1 на загальну суму 84248,98 грн. (в т.ч. ПДВ 14041,50 грн.); податкова накладна від 27.08.2007 № 170 на загальну суму 103611,01 грн. (в т.ч. ПДВ 17268,50 грн.); податкова накладна від 25.09.2007 № 186 на загальну суму 1356000,00 грн. (в т.ч. ПДВ 226000,000 грн.); податкова накладна від 01.10.2007 № 190.1 на загальну суму 1257750,18 грн. (в т.ч. ПДВ 209625,03 грн.); податкова накладна від 02.10.2007 № 191.3 на загальну суму 1302723,96 грн. (в т.ч. ПДВ 217120,66 грн.); податкова накладна від 03.10.2007 № 192 на загальну суму 271327,27 грн. (в т.ч. ПДВ 45221,21 грн.); податкова накладна від 04.10.2007 № 193.2 на загальну суму 816619,12 грн. (в т.ч. ПДВ 136103,19 грн.); податкова накладна від 05.10.2007 № 194.4 на загальну суму 711405,72 грн. (в т.ч. ПДВ 118567,62 грн.); податкова накладна від 01.08.2007 № 165 на загальну суму 36134,16 грн. (в т.ч. ПДВ 6022,36 грн.); податкова накладна від 31.12.2007 № 198 на загальну суму 504081,34 грн. (в т.ч. ПДВ 84013,56 грн.);

Колегія суддів зазначає, що наявність податкової накладної є обов'язковою, але не вичерпною підставою для визначення правильності формування податкового кредиту, оскільки, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на податковий кредит можуть мати лише реально вчинені господарські операції з придбання товарів (робіт, послуг) із метою використання таких товарів (робіт, послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства, а не саме лише оформлення відповідних документів.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування правомірності оспорюваного податкового повідомлення-рішення з підстав фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ "Янтар і Ко" , податковий орган посилався на протокол допиту свідка - ОСОБА_9, відібраного слідчим ОСВ СВ ПМ ДПА у Донецькій області в рамках кримінальної справи № 180-404, порушеної по факту ухилення від сплати податків стосовно ОСОБА_4 (т.1 арк. справи 171-173) та висновок експерта Головного управління МВС України в Донецькій області науково-дослідного експертно-криміналістичного центру № 369 від 28 липня 2008 року по кримінальній справі №180/404/2 (т.1 арк. справи 162-168).

Разом з цим, колегія суддів відзначає, що такі обставини можуть бути підтверджені вироком суду про визнання осіб, які укладали договори та склали первинні документи, які містять відомості про господарські операції, зокрема, щодо виконання (невиконання) сторонами умов таких договорів. При цьому, вироку у кримінальній справі № 180-404 матеріали даної справи не містять.

При цьому, матеріали справи містять постанову від 01 липня 2008 року, відповідно до якої слідчий по ОСВ СВ ПМ ДПА у Донецькій області, розглянувши матеріали кримінальної справи № 180-404, дійшов висновку про відмову у порушенні кримінальної справи за частиною 3 статті 212 Кримінального кодексу України стосовно ОСОБА_10 (директора ПП "Агродар Україна") (т.2 арк. справи 137-138).

Зокрема, в мотивувальній частині цієї постанови вказано, що в ході допиту директора ПП "Агродар Україна" - ОСОБА_10 було встановлено, що він дійсно здійснював купівлю сільськогосподарської продукції для виробничих цілей у ОСОБА_11, при цьому ОСОБА_11 представлялась як офіційний представник ТОВ "Янтар і Ко". Всі документи по фінансово-господарських операціях підписувалися особисто ОСОБА_12, при цьому ОСОБА_11 всі документи надавала уже з підписом директора ТОВ "Янтар і Ко" та відтиском печатки вказаного підприємства, крім того, ОСОБА_11 завчасно надала всі документи щодо державної реєстрації ТОВ "Янтар і Ко", що не викликало у ОСОБА_10 сумнівів щодо законності здійснених угод. Сільськогосподарська продукції перероблялась на виробництві ПП "Агродар Україна" з наступною реалізацією суб'єктам підприємницької діяльності. Всі податкові платежі по податкових зобов'язаннях були включені до декларацій з податку на прибуток та податку на додану вартість та сплачені у відповідності до вимог податкового законодавства. Аналогічні свідчення дала і ОСОБА_11, а також вказала на той факт, що поставка сільськогосподарської продукції дійсно здійснювалась на адресу ПП "Агродар Україна" по документах ТОВ "Янтар і Ко", директор ОСОБА_10 здійснював оплату по факту поставки товару, документи по фінансово-господарських операціях були надані в повному обсязі. Даний факт поставки товару підтверджується документами, наявними в матеріалах кримінальної справи.

Разом з цим, матеріали справи містять постанову Дріжківського районного суду Донецької області від 15 січня 2009 року у справі № 1-62/2009 по обвинуваченню ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 ОСОБА_18, у скоєнні злочинів, передбачених частиною 3 статті 28, частиною 2 статті 205, частиною 1 статті 209, частиною 1 статті 263, частиною 1 статті 309, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, якою на підставі ст. 86 КК України звільнено ОСОБА_15 від кримінальної відповідальності по ст.ст. 28 ч. 3, 205 ч. 2, 28 ч. 3, 366 ч. 2 КК України, у зв'язку з застосуванням до неї акту амністії (т.2 арк. справи 95-101) та припинено кримінальну справу.

Даною постановою встановлено факт фіктивного підприємництва підприємств ТОВ "Монтажтехноспецсервіс", ТОВ "Стройтранс ЛТД", ТОВ "Янтар і Ко", ТОВ "Техноспецсила", ТОВ "Ремстроймеханіка" та ТОВ "Дорстройекскавація", які створені з метою надання суб'єктам господарювання послуг по переведенню в готівку грошових коштів. Таким чином, в результаті фіктивного підприємництва ТОВ "Монтажтехноспецсервіс", ТОВ "Стройтранс ЛТД", ТОВ "Янтар і Ко", ТОВ "Техноспецсила", ТОВ "Ремстроймеханіка" та ТОВ "Дорстройекскавація", з метою прикриття незаконної діяльності в складі організованої групи, за попередньою змовою групою осіб, у період з 07.07.2006 року, тобто з моменту створення фіктивних підприємств, по 02.04.2008 року було завдано збитків державі у вигляді ненадходження до бюджету України податку на додану вартість на суму 29757827 грн. України та ненадходження до бюджету України податку на прибуток в сумі 6829843 грн. України, а разом на загальну суму 36587670 грн. України, що в тисячу разів перевищує не оподатковуваний податком мінімум доходів громадян, встановлений чинним законодавством України за період вчинення злочину.

Дана постанова набрала законної сили 22.01.2009 року.

Згідно з частиною 4 ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Таким чином, з урахуванням встановленого факту фіктивності господарської діяльності ТОВ "Янтар і Ко" згідно з постановою суду, колегія суддів приходить до висновку про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ "Янтар і Ко", а відтак, первинні документи, виписані для оформлення господарських операцій позивача з цим контрагентом, не мають юридичної сили первинних документів та не можуть підтверджувати правомірність формування податкового кредиту.

Відносно позовних вимог про визнання незаконними дій відповідача, який проводив перевірку позивача в липні 2008 року і склав акт перевірки № 1320/23-8//33574817 від 17 липня 2008 року, що: розголосив таємницю слідства, взяв на себе функції адміністративного суду по визнанню угод між позивачем і контрагентами недійсними, не надав позивачеві при врученні копії акту перевірки № 1320/238//33574817 від 17 липня 2008 року всіх додатків, зазначених в акті, змушував позивача заплатити податки за інших суб'єктів підприємницької діяльності шляхом направлення податкових повідомлень - рішень позивачу, привласнив право, не передбачене статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", визнавати податкові накладні недійсними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки такі дії відповідача не створили для позивача будь - яких правових наслідків. Юридично значимі наслідки створює для ПП "Агродар Україна" саме визначення податкових зобов'язань Державною податковою інспекцією у м. Полтаві податковими повідомленнями - рішеннями № 0000562310/0 від 28.07.2008 року та № 0000572310/0 від 28.07.2008 року, яким судом було надано правову оцінку.

З урахуванням системного аналізу норм чинного законодавства та матеріалів справи, колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу щодо порушення позивачем підпункту 5.3.1, підпункту 5.3.9, пункту 5.3. статті 5, пункту 5.9, статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", в результаті чого занижено податок на прибуток за період з 01.04.2006 по 31.12.2007 в розмірі 28 569,40 грн., у тому числі за І півріччя 2006 року в сумі 243,54 грн. (в т.ч. II квартал в сумі 243,54 грн.), за 9 місяців 2006 року в сумі 12 266,71 грн. (в т.ч. ІІІ квартал 2006 року в сумі 12 023,18 грн.), за 2006 рік в сумі 26 003,4 грн. (в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 13 736,74 грн.), за І квартал 2007 року в сумі 456,08 грн., за 9 місяців 2007 року в сумі 566,23 грн. (в т.ч. за ІІІ квартал 2007 року в сумі 110,65 грн.), за 2007 рік в сумі 2 565,95 грн. (в т.ч. за IV квартал 2006 року в сумі 1 999,72 грн.) та статті 3, підпункту 7.4.1 підпункту.7.4.5, пункту 7.4, статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 1 130 841 грн. , в тому числі по періодах за серпень 2007 року в розмірі 94 190 грн., вересень 2007 року в розмірі 226 000 грн., за жовтень 2007 року в розмірі 810 651 грн., повністю підтверджені матеріалами справи та зібраними, під час судового розгляду справи, доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення № 0000562310/0 від 28.07.2008 року на суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість 1 130 841,00 грн., а також податкове повідомлення - рішення за № 0000572310/0 від 28.07.2008 року на суму податкового зобов'язання з податку на прибуток 28 869,91 грн., відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про скасування таких рішень є необґрунтованими і такими, що не підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 159 КАС України судове рішення повинне бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014 року відповідає вимогам ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги позивача у справі колегією суддів не встановлено.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 199, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Агродар Україна" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 04.06.2014р. по справі № 2а-6493/09/1670 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В. Судді (підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 08.08.2014 р.