Рішення

від 10.01.2014 по справі 914/4140/13

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.01.2014 р. Справа № 914/4140/13

За позовом: Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк», м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ВікоТех», с. Слобідка Стрийського району Львівської області

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Товариства з додатковою відповідальністю «Стрийагромаш», с. Слобідка Стрийського району Львівської області

про: стягнення 1 265 351,31 грн. заборгованості за Договором № 4/С/11/Ю від 29.03.2011 р.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Емха Л.М.

Представники сторін:

від позивача: Вітрук В.О. (довіреність № 796/03 від 12.12.2013 року)

від відповідача, третьої особи: Голяна О.В. (довіреність б/н від 22.11.2013 року)

Представникам сторін роз'яснено їхні права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 10.01.2014 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВікоТех» за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариства з додатковою відповідальністю «Стрийагромаш» про стягнення 1 265 351,31 грн. заборгованості за Договором № 4/С/11/Ю від 29.03.2011 р.

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Кредитного Договору № 4/С/11/Ю від 29.03.2011 р. щодо своєчасної сплати процентів за користування кредитом та виконання графіку погашення заборгованості, внаслідок чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 1 265 351,31 грн. Заборгованість по тілу кредиту становить 1 129 000,00 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з листопада 2012 року по 01.10.2013 року становить 114 976,11 грн. Відповідно до долученого до позовної заяви розрахунку позовних вимог неустойка за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2013 р. становить 17 665,78 грн., неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 р. по 30.09.2013 р. становить 3 709,42 грн.

Ухвалою суду від 06.11.2013 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 22.11.2013 року. Ухвалою суду від 22.11.2013 року розгляд справи відкладено на 05.12.2013 року. Ухвалою суду від 05.12.2013 року до участі в розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено ТДВ «Стрийагромаш», відхилено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову, розгляд справи відкладено на 17.12.2013 року. Ухвалою суду від 17.12.2013 року продовжено строк розгляду спору, розгляд справи відкладено на 10.01.2014 року.

Представник позивача в судове засідання з'явився, через канцелярію суду подав клопотання (вх.№562/14 від 10.01.2014 р.) про долучення до матеріалів справи доказів, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позову заперечив частково з підстав, наведених у відзиві (вх.№51991/13 від 05.12.2013 р.) на позовну заяву. Зокрема, частково визнав позовні вимоги в сумі 425 760,53 грн., в тому числі 335000,00 грн. - сума простроченого тіла кредиту - неповернута сума кредиту, термін погашення якої настав, 90760,53 грн. - заборгованість по прострочених відсотках за користування кредитом за період з листопада 2012 року по 01.10.2013 року. Щодо позовної вимоги про стягнення 794000,00 грн. суми неповернутого кредиту, термін погашення якого не настав, то відповідач зазначив, що письмове повідомлення із вимогою достроково повернути заборгованість за договором в повному обсязі Банком Позичальнику надіслано не було, тобто Банк не мав права вживати заходи по стягненню суми неповернутої суми кредиту, термін погашення якої не настав. Відносно 24215,58 грн. суми нарахованих відсотків, термін погашення яких ще не настав, відповідач наголосив, що позивачем не вказано за який період, за якою відсотковою ставкою нараховані ці відсотки. Окрім того, відповідач зазначив, що Банк просить стягнути з відповідача все тіло кредиту, водночас просить стягнути з відповідача майбутню вигоду у вигляді відсотків, що не передбачено законодавством. Щодо стягнення неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 року по 30.09.2013 року в сумі 17665,78 грн. та неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 року по 30.09.2013 року, то до цих позовних вимог відповідач просить застосувати ч.6 ст. 232 ГК України.

Також представник відповідача просив суд задоволити клопотання (вх.№53705/13 від 13.12.2013 р.) про зупинення провадження по справі до вирішення пов'язаної з нею справи №910/23243/13 за позовом ТОВ «Вікотех» до ПАТ «Брокбізнесбанк» про визнання кредитного договору 4/С/11/Ю від 29.03.2011 року та додаткових угод до нього недійсними.

Тим самим, відповідач стверджує, що зазначена справа є пов'язаною із даною справою, а тому просить зупинити провадження у даній справі до вирішення іншої справи.

Суд розглянувши вказане клопотання, дійшов висновку відмовити у його задоволенні зважаючи на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 79 Господарського процесуального кодексу України господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин (п. 3.16 постанови пленуму Вищого господарського суду № 18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Із тверджень сторін процесу вбачається, що підставою звернення до суду (справа №910/23243/13) про визнання недійсним договору була відсутність повноважень директора на укладення такого договору згідно приписів Статуту Товариства. Проте, доводами позивача підтверджено наявність рішень загальних зборів вказаного Товариства, що спростовує обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача.

З огляду на викладене, господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині пов'язаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. Отже у даному випадку, якщо суд дійде висновку про те, що договір суперечить законодавству, суд має право визнати цей договір недійсним.

Таким чином, суд відхиляє клопотання відповідача як необґрунтоване, оскільки зупинення провадження у справі призведе до невиправданого затягування судового процесу. У випадку ж визнання кредитного договору недійсним сторони не позбавлені права звернутись до суду із заявою про перегляд рішення за нововиявленими обставинами.

За таких обставин відсутні правові підстави для зупинення провадження у справі.

Представник третьої особи в судове засідання з'явився, вимог попередніх ухвал суду не виконав, письмового пояснення по суті позову не надав.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

29.03.2011 року між Публічним акціонерним товариством «Брокбізнесбанк» (Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВікоТех» (Позичальник) укладено кредитний договір №4/С/11/Ю (Кредитний договір), відповідно до п.1.1. якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - «Кредит», на умовах, визначених цим Договором.

02.08.2012 року між сторонами укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору №4/С/11/Ю від 29.03.2011 року, а 09.11.2012 року - Додаткову угоду № 2, які у відповідності до п.9.2. Кредитного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.2.1. Позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення Кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати Кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим Договором.

Пунктом 1.1.3. у редакції Кредитного договору від 09.11.2012 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 23 % річних.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок за Кредитним договором щодо надання відповідачеві грошових коштів (кредиту) у розмірі 1 600 000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи засвідченою копією платіжного доручення № 62 від 31.03.2011 р. на вказану суму.

Однак, як зазначив позивач у позовній заяві, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а саме, з листопада місяця 2012 року своєчасно не сплачував процентів за користування кредитом.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення частково з огляду на наступне.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.1. Кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за Кредитом та/або комісій Банк має право нараховувати Позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п.1.13. цього Договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу неустойки за порушення строків повернення кредиту та неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Відтак, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов Кредитного договору № 4/С/11/Ю від 29.03.2011 р. щодо своєчасної сплати відсотків та виконання графіку погашення заборгованості, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 471351,31 грн., з яких: 335000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 114 976,11 грн. - заборгованість по відсотках, 17665,78 грн. - неустойка за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2013 р., 3 709,42 грн. - неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 р. по 30.09.2013 р.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 794000,00 грн. неповернутої суми кредиту, строк погашення якої ще не настав, то суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до п.3.1.3. Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення заборгованості за цим Договором у випадках, передбачених цим Договором.

Згідно з п.6.1. Кредитного договору банк має право вимагати від Позичальника дострокового повернення заборгованості за цим Договором в повному обсязі, зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу по Кредиту та процентів за користування Кредитом. Для реалізації цього права Банк надсилає письмове повідомлення Позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після отримання Позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і Позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за Кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 (п'яти) банківських днів, Банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим Договором.

Отже, пунктом 6.1. кредитного договору передбачено спеціальні вимоги щодо форми такої вимоги у вигляді повідомлення.

Долучені позивачем до матеріалів справи (клопотання вх.№562/14 від 10.01.2014 р.) копії листа №334/050ЛВ від 30.07.2013 р. та листа №358/050ЛВ від 16.08.2013 р. з вимогами про надання повного пакету документів, необхідних для реструктуризації кредитної заборгованості або погашення простроченої заборгованості в повному обсязі не містять конкретної вимоги про дострокове повернення наданого кредиту за договором у повному обсязі, а тільки в частині простроченої заборгованості.

Відтак, зазначені листи не можуть вважатися письмовими повідомленнями Позичальнику із вимогою дострокового повернення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі в розумінні пункту 6.1. Кредитного договору. В частині позовних вимог про стягнення з відповідача 794000,00 грн. неповернутої суми кредиту, строк погашення якої ще не настав, слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір слід покласти на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 264, 267, 526, 530, 553, 554, 610, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193, 232 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 83, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВікоТех» (82462, Львівська область, Стрийський район, с. Слобідка, вул. Возз'єднання, 8; код ЄДРПОУ 30933581) на користь Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) 335000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 114 976,11 грн. заборгованості по відсотках, 17665,78 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2013 р., 3 709,42 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 р. по 30.09.2013 р. та 9427,03 грн. судового збору.

3. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

4. У решті позовних вимог у позові відмовити.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 14.01.2014 р.

Суддя Кидисюк Р.А