Постанова

від 17.03.2014 по справі 914/4140/13

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2014 р. Справа № 914/4140/13

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії

головуючого - судді - О.Л. Мирутенко

суддів - Г.М.Гнатюк

- Н.М. Кравчук

Розглянувши апеляційні скарги ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «ВікоТех»

на рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2014р.

у справі № 914/4140/13

за позовом: ПАТ «Брокбізнесбанк»

до: ТзОВ «ВікоТех»

за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору: ТзОВ «Стрийагромаш»

про: стягнення 1265351,31 грн. заборгованості за договором №4/С/11/Ю від 29.03.2011р.

за участю представників:

від позивача - не з'явився.

від відповідача - не з'явився.

від третьої особи - не з'явився.

ВСТАНОВИВ :

Рішенням господарського суду Львівської області від 10.01.2014р., суддя Кидисюк Р.А., позов ПАТ «Брокбізнесбанк» було задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "ВікоТех" на користь ПАТ "Брокбізнесбанк" 335000 грн. заборгованості по тілу кредиту, 114976,11 грн. заборгованості по відсотках, 17665,78 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2013 р., 3709,42 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 р. по 30.09.2013 р. та 9427,03 грн. судового збору.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 31.01.2014р. виправлено допущену описку в тексті рішення від 10.01.2014 року у справі №914/4140/13, а саме: слова та цифри: "17665,78 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012р. по 30.09.2013р., 3709,42 грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012р. по 30.09.2013р." - замінити на слова та цифри: "17653,45грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012р. по 30.09.2013р., 3656,10грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012р. по 30.09.2013 р.". Викладено пункт 2 резолютивної частини рішення від 10.01.2014 року у справі №914/4140/13 в такій редакції: " 2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ВікоТех" (82462, Львівська область, Стрийський район, с. Слобідка, вул. Возз'єднання, 8; код ЄДРПОУ 30933581) на користь Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" (03057, м. Київ, проспект Перемоги, 41; код ЄДРПОУ 19357489) 335000,00 грн. заборгованості по тілу кредиту, 114976,11 грн. заборгованості по відсотках, 17653,45 грн. неустойки за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012р. по 30.09.2013р., 3656,10грн. неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012р. по 30.09.2013р. та 9427,03 грн. судового збору".

З даним рішенням не погодився позивач - ПАТ «Брокбізнесбанк» і оскаржив його в апеляційному порядку в частині відмови в задоволенні позивних вимог, оскільки вважає, що судом в цій частині порушено норми матеріального права.

З даним рішенням не погодився також відповідач - ТзОВ «ВікоТех» і оскаржив його в апеляційному порядку в частині стягнення неустойки з 01.12.2012р. по 30.09.2013р. та неустойки з 08.12.2012р. по 30.09.2013р., оскільки вважає, що судом в цій частині неправильно зроблено розрахунки.

Розгляд справи відкладався. Сторони були повідомлені належним чином про час та місце судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційні скарги слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2014р. у справі №914/4140/13 - без змін, враховуючи наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2011 року між ПАТ "Брокбізнесбанк" (Банк) та ТзОВ "ВікоТех" (Позичальник) укладено кредитний договір №4/С/11/Ю (Кредитний договір), відповідно до п.1.1. якого Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, надалі за текстом - "Кредит", на умовах, визначених цим Договором.

02.08.2012 року між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Кредитного договору №4/С/11/Ю від 29.03.2011 року, а 09.11.2012 року - додаткову угоду №2, які у відповідності до п.9.2. Кредитного договору є його невід'ємною частиною.

Відповідно до п.4.2.1. позичальник зобов'язався здійснювати своєчасне повернення кредиту, сплачувати нараховані проценти, використати кредит за цільовим призначенням та виконувати всі свої зобов'язання у повному обсязі у строки, передбачені цим договором.

Пунктом 1.1.3. у редакції кредитного договору від 09.11.2012 року процентна ставка за користування кредитом встановлюється у розмірі 23 % річних.

Позивач належним чином виконав свій обов'язок за кредитним договором щодо надання відповідачеві грошових коштів (кредиту) у розмірі 1600000 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи засвідченою копією платіжного доручення №62 від 31.03.2011р. на вказану суму.

Однак, відповідач, користуючись грошовими коштами в межах кредитної лінії, свої зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконував, а саме, з листопада місяця 2012 року своєчасно не сплачував процентів за користування кредитом.

Позивач - ПАТ «Брокбізнесбанк» звернувся до суду з позовом до ТзОВ "ВікоТех" про стягнення 1265351,31 грн. заборгованості за Договором № 4/С/11/Ю від 29.03.2011р. з яких заборгованість по тілу кредиту - 1129000 грн., заборгованість по процентах за користування кредитом за період з листопада 2012 року по 01.10.2013 року - 114976,11 грн., неустойка за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2013 р. - 17 665,78 грн., неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 р. по 30.09.2013 р. - 3709,42 грн.

Статтею 174 Господарського Кодексу України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.7.1. кредитного договору за порушення строків погашення заборгованості за кредитом та/або комісій банк має право нараховувати позичальнику неустойку в розмірі подвійної процентної ставки, що визначена п.1.13. цього договору, від суми простроченої заборгованості за кожний день прострочення.

У відповідності до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку розміру позовних вимог, суд дійшов висновку про правомірність нарахування відповідачу неустойки за порушення строків повернення кредиту та неустойки за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом.

Отже, матеріалами справи підтверджено, а відповідачем не спростовано, що внаслідок неналежного виконання відповідачем умов кредитного договору №4/С/11/Ю від 29.03.2011р. щодо своєчасної сплати відсотків та виконання графіку погашення заборгованості, у нього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 471351,31 грн., з яких: 335000,00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 114 976,11 грн. - заборгованість по відсотках, 17665,78 грн. - неустойка за порушення строків повернення кредиту за період з 01.12.2012 р. по 30.09.2013 р., 3 709,42 грн. - неустойка за порушення строків сплати відсотків за користування кредитом за період з 08.12.2012 р. по 30.09.2013 р.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з відповідача 794000грн. неповернутої суми кредиту, строк погашення якої ще не настав, то суд першої інстанції правильно зазначив, що у відповідності до п.3.1.3. Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором у випадках, передбачених цим договором.

Згідно з п.6.1. Кредитного договору банк має право вимагати від позичальника дострокового повернення заборгованості за цим договором в повному обсязі, зокрема, у випадку прострочення сплати чергового платежу по кредиту та процентів за користування кредитом. Для реалізації цього права банк надсилає письмове повідомлення позичальнику із відповідною вимогою. Після спливу 30 (тридцяти) календарних днів та за умови, що порушення не усунуте, на 31 (тридцять перший) календарний день після отримання позичальником такої вимоги термін повернення кредиту вважається таким, що настав і позичальник зобов'язаний сплатити наявну заборгованість за кредитом в повному обсязі. Якщо таке погашення не здійснене протягом 5 (п'яти) банківських днів, банк має право вжити заходи по стягненню наявної заборгованості за цим договором.

Тобто, пунктом 6.1. кредитного договору передбачено спеціальні вимоги щодо форми такої вимоги у вигляді повідомлення.

Долучені позивачем до матеріалів справи (клопотання вх.№562/14 від 10.01.2014р.) копії листа №334/050ЛВ від 30.07.2013 р. та листа №358/050ЛВ від 16.08.2013р. з вимогами про надання повного пакету документів, необхідних для реструктуризації кредитної заборгованості або погашення простроченої заборгованості в повному обсязі не містять конкретної вимоги банку про дострокове повернення наданого кредиту за договором у повному обсязі, а тільки в частині простроченої заборгованості.

Виходячи з викладеного, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що зазначені листи не можуть вважатися письмовими повідомленнями позичальнику із вимогою дострокового повернення заборгованості за кредитним договором в повному обсязі в розумінні пункту 6.1. Кредитного договору, а тому в частині позовних вимог про стягнення з відповідача 794000 грн. неповернутої суми кредиту, строк погашення якої ще не настав, слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Вимоги відповідача, викладені ним в апеляційній скарзі, фактично задоволені судом першої інстанції в ухвалі господарського суду Львівської області від 31.01.2014р. про виправлення описки в тексті судового рішення, а тому дана апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

За таких обставин справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному місцевим господарським судом.

З огляду на викладене, колегія Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2014р. по справі №914/4140/13 винесене з дотриманням норм матеріального права та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 101,103,105 ГПК України Львівський апеляційний господарський суд

Постановив:

Рішення господарського суду Львівської області від 10.01.2014 року у справі №914/4140/13 залишити без змін, а апеляційні скарги ПАТ «Брокбізнесбанк» та ТзОВ «ВікоТех» - без задоволення.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку.

Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Головуючий-суддя О.Л. Мирутенко

Судді: Г.М. Гнатюк

Н.М. Кравчук

«Повний текст постанови виготовлено 19.03.2014р.»