Постанова

від 15.01.2014 по справі 910/14238/13

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" січня 2014 р. Справа№ 910/14238/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Рудченка С.Г.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Степанці О.В.,

від позивача - не з'явились, від відповідача - Рубець Й.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

товариства з обмеженою відповідальністю «Лігвіс Л»

на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року

у справі №910/14238/13 (суддя Гавриловська І.О.)

за позовом комунального підприємства «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, м. Київ,

до товариства з обмеженою відповідальністю «Лігвіс Л», м. Київ,

про стягнення 17635,92 грн., -

ВСТАНОВИВ:

У липні 2013 року КП «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - позивач) подало до господарського суду міста Києва позов до ТОВ «Лігвіс Л» (далі - відповідач) про стягнення 9300,66 грн. основного боргу, 663,10 грн. інфляційних нарахувань, 760,05 грн. 3% річних та 6912,11 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилався на наявність у відповідача простроченої заборгованості перед ним згідно договору №7213 від 21.04.2010 року.

11.09.2013 року позивач подав суду заяву про зменшення позовних вимог (а.с. 25) в частині стягнення 6912,11 грн. пені, та згідно до якої просив стягнути з відповідача 9300,66 грн. основного боргу, 663,10 грн. інфляційних втрат та 760,05 грн. 3% річних. Вказана заява судом прийнята.

Також, 14.10.2013 року позивач подав суду заяву про відмову від позову в частині стягнення пені у розмірі 6912,11 грн. Вказана відмова судом прийнята.

Рішенням господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з ТОВ «Лігвіс Л» на користь КП «Чоколівське» Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації 9300,66 грн. основного боргу, 372,17 грн. інфляційних втрат, 760,05 грн. 3% річних та 1720,50 грн. судового збору. Прийнято відмову позивача від позовних вимог про стягнення пені в сумі 6912,11 грн. та провадження у справі в цій частині припинено. У решті позовних вимог відмовлено.

При прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дійшов до висновку про наявність у відповідача простроченої заборгованості перед позивачем згідно договору №7213 від 21.04.2010 року у вказаній позивачем сумі (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог), а також про обґрунтованість та правильність нарахування позивачем на суму боргу відповідача 3% річних. При цьому, місцевий господарський суд здійснив перерахунок заявленого до стягнення розміру інфляційних нарахувань у бік зменшення у зв'язку з від'ємним показником індексу інфляції у спірний період.

Не погодившись із вказаним рішенням, ТОВ «Лігвіс Л» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовної заяви в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на те, що він не знав про розгляд справи №910/14238/13 судом першої інстанції, а тому не міг подати суду докази сплати частини боргу, а саме згідно квитанції №5210995 від 19.09.2013 року на суму 2600,00 грн., квитанції №5378340 від 02.10.2013 року на суму 2400,00 грн. та квитанції №6027005 від 19.11.2013 року на суму 2500,00 грн., які судом не враховані при прийнятті оскаржуваного рішення.

Позивач не скористався своїм правом згідно ч. 1 ст. 96 ГПК України та не надав суду відзив на апеляційну скаргу, що, згідно ч. 2 ст. 96 ГПК України, не перешкоджає перегляду рішення місцевого господарського суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 16.12.2013 року №910/14238/13 апеляційну скаргу ТОВ «Лігвіс Л» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13 прийнято до провадження та призначено розгляд справи №910/14238/13 на 15.01.2013 року.

15.01.2014 року, до початку судового засідання, від позивача надійшов лист від 15.01.2014 року б/н (долучено до матеріалів справи), в якому він повідомляє про сплату відповідачем заборгованості станом на 15.01.2014 року в повному обсязі.

В судовому засіданні 15.01.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги та просив їх задовольнити. Представники позивача в судове засідання 15.01.2014 року не з'явились, позивач про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Приймаючи до уваги обізнаність позивача про дату, час та місце розгляду справи, колегія суддів, враховуючи положення ст. 102 ГПК України, дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 21.04.2010 року між КП «Чоколівське» Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (виконавець) та ТОВ «Лігвіс Л» (орендар, власник) був укладений договір про надання послуг з водо-, теплопостачання, водовідведення та участь в витратах по утриманню будинку та прибудинкової території №7213 (далі - договір, а.с. 14), згідно п. 1.1. якого предметом договору є надання виконавцем за плату орендарю (власнику) комунальних послуг (холодне, гаряче водопостачання, центральне опалення і водовідведення) в приміщення (будівля), загальною площею 181,50 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Керченська, 7/7 (підвал) 4 і участь орендаря (власник) у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території. Приміщення використовується для спортивно-оздоровчого комплексу.

Згідно з п. 2.1. договору орендар (власник) щомісячно сплачує виконавцю вартість фактично отриманих комунальних послуг згідно виставлених постачальниками табуляграм.

Пунктом 2.2. договору визначено, що розрахунки за отримані комунальні послуги здійснюються за діючими тарифами, встановленими відповідними державними органами.

Відповідно до п. 2.3. договору орендар (власник) зобов'язаний встановити прилади обліку, укласти прямі договори з постачальниками і самостійно сплачувати їм за спожиті комунальні послуги.

Згідно п. 2.4. договору у випадку відсутності лічильника, розрахунок за використану воду і приймання стічних вод справляється за встановленими нормами.

У відповідності до п. 2.5., п. 2.6. та п. 2.7. договору кількість стічних вод, відведених від орендаря (власника) приймається рівним кількості використаної води (холодної і гарячої разом); крім плати за комунальні послуги орендар (власник) сплачує підприємству послуги з утримання будинку та прибудинкової території, розмір яких на день укладення договору становить 1,31 х 181,5 = 237,77 грн. на місяць; розмір цих витрат може коригуватися без додаткового погодження сторін в залежності від фактичних витрат в звітному періоді; орендар (власник) також оплачує за встановленими тарифами розмір відшкодування витрат за технічне та аварійне обслуговування внутрішньо будинкових мереж гарячого водопостачання та опалення (відшкодування внутрішньо будинкових мереж) в розмірі 0,051 х 181,5 = 9,26 грн. на місяць. Тарифи можуть бути змінені за рішенням відповідних державних органів і застосовуються при розрахунках по цьому договору без додаткового погодження сторін.

Відповідно до п. 4.1. договору орендар (власник) повинен сплачувати всі платежі, які передбачені цим договором, незалежно від результатів господарської діяльності щомісячно, до 1 числа місяця, наступного за звітним.

Згідно п. 5.1. та п. 5.2. договору строк дії договору встановлено з 21.04.2010 року до 21.04.2011 року; дія договору продовжується на наступний строк, якщо жодна із сторін до його закінчення не попередить інші сторони про припинення договору.

Відповідно до ст. 526 ЦК України та п. 1 ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону та договору. Згідно зі ст. 525 ЦК України та п. 7 ст. 193 ГК України одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

Як свідчать матеріали справи, відповідач має заборгованість перед позивачем згідно договору №7213 від 21.04.2010 року за період з 01.01.2011 року по 31.05.2013 року у сумі 9300,66 грн., що підтверджується обліковими картками за спірний період (а.с. 86-117), рахунками-фактурами за спірний період (а.с. 120-136), розшифровками рахунків абонентів за спірний період (а.с. 138-195), а також нормативно-обґрунтованим розрахунком нарахувань за комунальні послуги та участь у витратах по утриманню будинку та прибудинкової території за спірний період (а.с. 32-35).

Матеріали справи не містять будь-яких відомостей про наявність з боку відповідача зауважень щодо якості та своєчасності надання послуг позивачем.

Відповідачем не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 ГПК України на підтвердження здійснення розрахунку з позивачем за отримані послуги в повному обсязі, а тому висновок суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача 9300,66 грн. боргу згідно договору №7213 від 21.04.2010 року за період з 01.01.2011 року до 31.05.2013 року колегія суддів вважає законним та обґрунтованим.

Доводи відповідача про те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не враховано докази сплати частини боргу, а саме згідно квитанції №5210995 від 19.09.2013 року на суму 2600,00 грн., квитанції №5378340 від 02.10.2013 року на суму 2400,00 грн. та квитанції №6027005 від 19.11.2013 року на суму 2500,00 грн., оскільки відповідач не знав про розгляд справи №910/14238/13 судом першої інстанції та не міг подати відповідні докази, колегією суддів відхиляються.

Так, згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серії АГ №440747 від 27.09.2013 року (а.с. 36) адресою відповідача є м. Київ, Шевченківський район, вул. Щусєва, 3, поштовий індекс 04060. Таку ж адресу відповідач зазначає і в поданій апеляційній скарзі.

Згідно поштових повідомлень від 17.09.2013 року та від 10.10.2013 року (а.с. 30 та 84 відповідно) уповноважений представник відповідача отримував ухвали господарського суду міста Києва від 11.09.2013 року та від 30.09.2013 року саме за вказаною вище адресою, тобто відповідач був належним чином повідомлений про розгляд судом справи №910/14238/13 та був обізнаний про наявність судового спору, мав можливість надіслати поштою свої зауваження та докази, що підтверджують заперечення відповідача.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи факт належного повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи №910/14238/13, колегія суддів вважає, що відповідач на власний розсуд не скористався правом на участь у судовому засіданні своїх представників, подання відзиву на позов, подання доказів тощо.

Відтак, місцевий господарський суд не врахував і не міг врахувати подані суду апеляційної інстанції квитанції про сплату частини боргу, а саме квитанцію №5210995 від 19.09.2013 року на суму 2600,00 грн., квитанцію №5378340 від 02.10.2013 року на суму 2400,00 грн. та квитанцію №6027005 від 19.11.2013 року на суму 2500,00 грн. (останній платіж було здійснено вже після прийняття рішення від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13), оскільки відповідачем вказані докази суду першої інстанції не подавались.

Крім цього, відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Зі змісту наведеної статті вбачається, що за загальним правилом апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у справі доказами, тобто тими доказами, що зібрані місцевим господарським судом і покладені в основу рішення цього суду. Водночас, суд переглядає справу також і за додатково поданими апеляційному суду доказами. Втім подання сторонами нових доказів апеляційному суду обмежено. Додаткові докази приймаються судом, якщо особа, яка подає докази, обґрунтує неможливість подання цих доказів місцевому господарському суду під час розгляду справи у першій інстанції. Обґрунтовуючи неможливість подання доказів суду першої інстанції, особа, яка бажає подати нові докази, має довести обставини, що об'єктивно перешкоджали їй подати ці докази місцевому господарському суду.

Також, в п. 9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 року №7 зазначається таке.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно з'ясовувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і об'єктивно оцінити поважність цих причин. У разі прийняття додаткових доказів у постанові апеляційної інстанції мають зазначатися підстави такого прийняття.

До згаданих підстав належить, зокрема, необґрунтоване відхилення судом першої інстанції клопотань сторін про витребування господарським судом доказів у порядку ст. 38 ГПК України. У такому разі суд апеляційної інстанції за відповідним клопотанням сторони самостійно витребує необхідні додаткові докази.

Відповідачем взагалі не наведено в поданій апеляційній скарзі жодних обґрунтувань поважності причин неможливості подання суду першої інстанції вказаних доказів (квитанцій про оплату) з причин, що не залежали від нього.

Отже, враховуючи факт належного повідомлення судом першої інстанції відповідача про розгляд справи №910/14238/13, а також відсутність поважності причин неможливості подання суду першої інстанції доказів, колегія суддів не приймає в якості доказів сплати відповідачем частини боргу на користь позивача у даній справі квитанцію №5210995 від 19.09.2013 року на суму 2600,00 грн., квитанцію №5378340 від 02.10.2013 року на суму 2400,00 грн. та квитанцію №6027005 від 19.11.2013 року на суму 2500,00 грн.

При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що сплачені згідно вказаних вище квитанцій грошові кошти можуть бути враховані під час виконання рішення суду у справі №910/14238/13.

Поряд із тим, позивач просив суд також стягнути з відповідача 663,10 грн. інфляційних втрат та 760,05 грн. 3% у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання за договором №7213 від 21.04.2010 року за період з квітня 2011 року до травня 2013 року включно.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи факт прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання перед позивачем, а також положення наведених норм законодавства України, колегія суддів дійшла до висновку про правомірність стягнення судом першої інстанції з відповідача на користь позивача 372,17 грн. інфляційних втрат та 760,05 грн. 3% річних за період з січня 2011 року до травня 2013 року включно. При цьому, судом апеляційної інстанції перевірено розрахунки інфляційних втрат та 3% річних, здійснені місцевим господарським судом, та встановлено їх арифметичну правильність.

Одночасно, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі на підставі . 4 ст. 80 ГПК України в частині стягнення з відповідача 6912,11 грн. пені у зв'язку з відмовою позивача від позову в цій частині згідно заяви КП «Чоколівське» Солом'янської районної у місті Києві державної адміністрації (а.с. 197).

З огляду на викладене вище, колегія суддів дійшла до висновку про те, що місцевий господарський суд, виконавши всі вимоги процесуального закону і всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального права, в рішенні місцевого господарського суду повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Таким чином, колегія суддів встановила, що обставини, на які посилається скаржник, не можуть бути підставою для зміни або скасування рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13.

Керуючись ст. ст. 33, 34, 43, 99, 101, 103-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Лігвіс Л» на рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13 залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 14.10.2013 року у справі №910/14238/13 залишити без змін.

3. Справу №910/14238/13 повернути до господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя С.Г. Рудченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз