Ухвала

від 16.01.2014 по справі 2а-2890/12/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 січня 2014 р.Справа № 2а-2890/12/1470

Категорія: 8 Головуючий в 1 інстанції: Мельник О.М.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді -Яковлева Ю.В. судді -Запорожана Д.В. судді -Жука С.І. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомфорт" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.05.2012 року № 0049622200,

встановила:

Позивач товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомфорт" 28.05.2012 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визнання противоправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0049622200 від 23.05.2012 року Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість TOB «Енергокомфорт» з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 21842 гривень 66 копійок.

Справа була розглянута за участю сторін у відкритому судовому засіданні.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомфорт" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.05.2012 року № 0049622200 був задоволений.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 23.05.2012 року № 0049622200.

В апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва головне управління Міндоходів у Миколаївській області, посилаючись на порушення судом 1-ї інстанції норм матеріального та процесуального права, ставить питання щодо скасування вищезазначеної постанови та прийняття нової про відмову у задоволенні позовних вимог ТОВ "Енергокомфорт".

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом 1-ї інстанції встановлено, що 07.05.2012 року відповідач Державна податкова інспекція у Центральному районі м.Миколаєва Миколаївської області Державної податкової служби здійснив перевірку та оформив актом № 292/22-200/23620662 «Про результати документальної невиїзної позапланової перевірки TOB «Енергокомфорт» (код за ЄДРПОУ 23620662) з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо відображення правових відносин з контрагентом-постачальником TOB «Таверс» (код ЄДРПОУ 37422308) за період з 01.05.2011 року по 30.09.2011 року». Згідно вказаного акту Позивачем порушено норми ст.ст. 198, 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (далі -ПДВ) на загальну суму 17474 гривень 13 копійок внаслідок здійснення правочинів між TOB «Енергокомфорт» та ТОВ «Таверс», які не спрямовані на реальне настання правових наслідків за перевіряємий період на суму поставки 1006692 гривень 12 копійок, в т.ч. ПДВ 167782 гривень 02 копійок.

Такого висновку відповідач дійшов на підставі висновків акту ДПІ в Приморському районі м. Одеси від 24.02.2012 року №523/23-5/37422308 про неможливість проведення зустрічної звірки TOB «Таверс», щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за період березень-листопад 2011 року. Згідно даного акту TOB «Таверс» відповідно до баз даних: м. Одеса, вул. Михайлівська, буд. 25 (за податковою адресою не знаходиться), порушено провадження у справі про банкрутство, встановлено наявність ознак фіктивності та відсутність факту реального здійснення господарської діяльності TOB "Таверс" (код ЄДРПОУ 37422308). У TOB "Таверс" відсутні трудові ресурси, які приймали б участь у навантаженні-розвантаженні будь-яких товарів, наданні послуг, транспортуванні, зберіганні товару. Крім того, відповідачем в акті перевірки встановлено, що в товарно-транспортних накладних, наданих до перевірки не має підпису водія, не зазначено час прибуття автомобіля для завантаження і розвантаження. Крім того, в договорі купівлі-продажу Позивача із TOB "Таверс" від 04.05.2011 року не зазначено конкретне місце приймання вантажу.

На думку колегії суддів суд 1-ї інстанції правильно визнав позицію відповідача хибною, та непідтвердженою жодними належними доказами.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.1999 року №996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена підпунктом 1.2 пункту 1, підпункту 2.1 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Як вбачається з акту перевірки договір поставки, видаткові накладні, податкові накладні, банківські виписки, що свідчать про сплату позивачем ПДВ в ціні товару, були надані при перевірці, чим спростовуються доводи відповідача про не надання даних документів.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів.

Згідно п. 201.1 ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Відповідно до ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 Податкового Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 Податкового кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового Кодексу.

Податковий кодекс України та інші положення законодавства України не встановлюють та не передбачають відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, організацій, СПД - фізичних осіб, з якими позивач взагалі не мав господарських відносин.

Судом 1-ї інстанції були досліджені усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, установленим обставинам надано оцінку з урахуванням усіх доказів у справі в їх сукупності, встановлено статус постачальників товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартості. При цьому порушень податкового законодавства в діях позивача не встановлено.

При їх перевірці надавались усі накладні, що були отримані від ТОВ «Таверс» за період з травня по вересень 2011 року і вони відповідають даним Реєстру отриманих та виданих податкових накладних платника податків в частині отриманих накладних. Дані обставини відповідачем не заперечувались.

Крім того судом досліджено: податкові накладні, отримані Позивачем від TOB «Таверс»; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу - вантажопасажирського автомобіля марки Mersedes-Benz 210, на якому здійснювалось перевезення товару, отриманого від TOB «Таверс», подорожні листи, листи Позивача № 149 та №150 від 28.12.2012 pоку, адресовані ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» про надання дозволу на видачу пропусків співробітникам Позивача та ввіз та вивіз інструменту для здійснення робіт по сервісному обслуговуванню та ремонту систем вентиляції, вкладиші до пропусків співробітників Позивача на територію ДП НВКГ «Зоря-Машпроект» для здійснення монтажу, сервісного обслуговування та ремонту систем вентиляції.

Судом 1-ї інстанції було допитано в якості свідка ОСОБА_5, який з 12.07.2012 року працював водієм на підприємстві ТОВ «Енергокомфорт». Він пояснив, що здійснював перевезення товарів згідно видаткових накладних, а саме кондиціонерів, газового котлу та інших, пов'язаних з монтажем та обслуговуванням систем кондиціонування повітря товарів, завантаження здійснювалось у м.Одеса, а розвантаження у м.Миколаїв, вул. 7-а Слобідська 70б. Перевезення здійснювались за кілька рейсів автомобілем Мерседес Бенц 210 НОМЕР_1. При пред'явленні судом видаткових накладних, подорожніх листів та товаро-транспортних накладних свідок підтвердив їх наявність під час здійснення перевезень.

Показання ОСОБА_5 узгоджуються з твердженнями позивача наявність у власності вантажного автомобіля марки Mercedes-Benz 210 на якому він шляхом самовивозу отримував товар у свого контрагента TOB «Таверс» в м.Одеса, та оформлював відповідні подорожні листи.

Також суд 1-ї інстанції звернув увагу на те, що позивач повністю розрахувався с постачальником, уповноважив його на сплату відповідних податків зі сплачених сум, що встановлено актом на підставі дослідження банківських виписок. TOB «Таверс» на момент здійснення угод був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мав свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ, видане в встановленому законодавством порядку.

Недійсність договорів між Позивачем та TOB «Таверс» не підтверджена належними та допустимими доказами, відомостей про визнання зазначених вище договорів недійсними суду 1-ї інстанції надано не було.

Також судом 1-ї інстанції встановлено, та не заперечувалось в ході судового розгляду справи відповідачем, що позивач реалізував товар, отриманий від TOB «Таверс» ДП НВКГ «Зоря-Машпроект». На підставі даних господарських операцій та отриманих прибутків сформував свої податкові зобов'язання з ПДВ та валовий дохід та сплатив податки.

Крім того, згідно копії постанови Одеського окружного адміністративного суду від 27.07.2012 року по справі № 1570/2870/2012 позов контрагента Позивача TOB «Таверс» до ДПІ у Приморському районі м. Одеси Одеської області ДПС про визнання протиправними дій по проведенню 24.02.2012 року зустрічної перевірки TOB «Таверс» щодо підтвердження господарських відносин з контрагентами за 01.01.2011 року по 31.12.2012 року, за результатами якої було складено акт від 24.02.2012 року «Про неможливість проведення зустрічної перевірки суб'єкта господарювання TOB «Таверс», код ЄДРПОУ 37422308, щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за 01.01.2011 року по 31.12.2012 року було задоволено.

З матеріалів справи вбачається наявність як у позивача, так і у зазначених суб'єктів господарювання, з якими позивач мав господарські відносини, реальної ділової мети, пов'язаної зі здійсненням зазначених господарських операцій і отриманням прибутку (доходу).

Порушення прямим контрагентом позивача порядку здійснення господарської діяльності, не може впливати на результати діяльності позивача та не можуть бути підставою для притягнення його до відповідальності, оскільки будь-яка юридична відповідальність особи згідно до ст.61 Конституції України має індивідуальний характер. Тому до відповідальності повинен бути притягнутий саме правопорушник, а не позивач.

Крім того, органами державної податкової служби по ТОВ «Таверс», який здійснює свою господарську діяльність, як вважає відповідач, з порушенням вимог чинного законодавства України, до теперішнього моменту взагалі не були прийняті всі передбачені вимогами чинного законодавства України заходи щодо забезпечення стягнення та надходження до Державного бюджету України сум бюджетної заборгованості з ПДВ.

Так, положення Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI визначають право органів державної податкової служби щодо:

- визначення сум податкових та грошових зобов'язань (ст.54);

- податкової застави на майно платника податків та продажу майна, що перебуває у податковій заставі (ст.ст. 88, 89, 95);

- застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та нарахування пені (ст.ст. 109 - 132).

Зазначені можливості стосовно ТОВ «Таверс» органами державної податкової служби реалізовані не були, жодного з доказів вчинення зазначених заходів органами державної податкової служби відповідачем надано не було.

Відповідно до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Колегія суддів вважає, що суд 1-ї інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив зазначену постанову з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для скасування або зміни вказаної постанови колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги суттєвими не являються та висновків суду 1-ї інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1 ст. 195, п.1 ч.1 ст.198, ст. 200 та п.1 ч.1 ст. 205 КАС України, колегія суддів -

ухвалила:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області - залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2012 року по адміністративній справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергокомфорт" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва головного управління Міндоходів у Миколаївській області про скасування податкового повідомлення - рішення від 23.05.2012 року № 0049622200 - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через 5-ть днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий суддя: /підпис/Ю.В. Яковлев Суддя: /підпис/Д.В. Запорожан Суддя: /підпис/С.І. Жук